Справа № 304/1804/23 Провадження № 1-кп/304/94/2024
27 грудня 2024 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023071130000184 від 07 липня 2023 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Тур'я-Ремета Перечинського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, санітара КУ «Т.Реметівський психоневрологічний інтернат» Закарпатської обласної ради, одруженого, українця, громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
ОСОБА_4 , будучи придатним для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період, що у свою чергу встановлено на підставі довідки військово-лікарської комісії № 12/1663 від 03 липня 2023 року, та обізнаним про обов'язкову явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно з отриманим 03 липня 2023 року мобілізаційним розпорядженням та отриманою 11 липня 2023 року повісткою, умисно, без поважних причин відмовився від проходження військової служби під час загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента України № 69-2022 від 24 лютого 2022 року, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, за що кримінальна відповідальність передбачена ст. 336 КК України.
У підготовчому судовому засідання обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю та щиро розкаявся. Під час судового засідання подав клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України у зв'язку зі зміною обстановки, яке мотивує тим, що на момент отримання повісток воєнкомату, він злякався, оскільки навіть ніколи не служив у ЗСУ, відтак не володіє будь якими навиками поводження зі зброєю, однак у подальшому усвідомив негативність своїх дій та пошкодував про вчинене. У той же час наразі він виконує суспільно-важливу роботу - працює у комунальній установі, яка опікується людьми з особливими потребами, де він надає спеціалізовані послуги людям, які потребують постійного стороннього догляду через психічні захворювання або такі порушення здоров'я, через які вони позбавлені можливості самообслуговування, потребують спеціалізованого медичного нагляду, реабілітації та догляду. Такий комунальний заклад є критично важливим для країни, оскільки опікується та надає послуги з медичного догляду та соціальної допомоги, реабілітації та підтримки життєдіяльності пацієнтів, забезпечує проживання, харчування та безпеку вказаних осіб, підтримує їх психоемоційний стан. Відтак обвинувачений вважає, що працює на благо держави та суспільства, через що також отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, що у свою чергу свідчить про неможливість вчинення ним у майбутньому подібних кримінально-караних діянь. Крім цього просить суд врахувати, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, щиро розкаюється у вчиненому, злочин у вчиненні якого його обвинувачують є нетяжким, що у сукупності свідчить про втрату ним суспільної небезпечності.
За наведених обставин ОСОБА_4 разом зі своїм захисником ОСОБА_5 просили задовольнити клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, обвинувачений вказував на те, що йому роз'яснено суть обвинувачення та підставу звільнення від кримінальної відповідальності та його право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, а також можливість здійснення судового провадження у повному обсязі в загальному порядку.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання обвинуваченого не заперечив, вказував, що наведені у клопотанні обставини підтверджуються матеріалами справи, тому для такого звільнення наявні всі правові підстави.
Враховуючи, що такі фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а обвинувачений правильно зрозумів зміст цих обставин і сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, роз'яснивши йому, що він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд при вирішенні питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України обмежується визнавальними показами обвинуваченого, а дослідження решти доказів вважає недоцільним.
З урахуванням обсягу доказів, які досліджувалися у судовому засіданні, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні і кваліфікує його дії за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Вирішуючи питання про заявлене обвинуваченим клопотання, суд, враховуючи позицію ОСОБА_4 , висловлену у судовому засіданні з приводу підтримання клопотання та звільнення у зв'язку із зміною обстановки, оскільки наразі він має відстрочку від призову при цьому виконує суспільно-важливу трудову функцію, а також позицію прокурора, який не заперечив проти задоволення даного клопотання, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що клопотання підлягає задоволенню виходячи з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Інститут звільнення від кримінальної відповідальності дозволяє не застосовувати жодну із форм реалізації кримінальної відповідальності до особи (осуд, покарання чи судимість).
Відповідно до положень ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Вказана норма передбачає дві окремі самостійні умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки коли вчинене особою діяння втратило ознаки суспільної небезпечності, або коли ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
При цьому збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи у суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК України у разі, коли у зв'язку зі зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.
Вказані висновки щодо застосування норми права викладені Верховним Судом у постанові від 04 лютого 2021 року у справі № 953/21593/19, які суд враховує у порядку ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при постановленні даної ухвали.
Суд встановив, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке є умисним. Він, будучи військовозобов'язаним, повідомленим у передбаченому законом порядку про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час загальної мобілізації, достовірно знаючи про загальну мобілізацію, визнаний придатним до військової служби, свідомо та відкрито відмовився від проходження військової служби за загальною мобілізацією, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.
При цьому наразі з наданих прокурором матеріалів суд встановив, що 19 травня 2000 року комісією при Перечинському РВК пр. № 25/153 ОСОБА_4 визнаний обмежено придатним за гр. І ст. 170 розкладу хвороб (наказ МО України № 2602 від 1994 року), відтак військову службу не проходив.
Окрім цього як видно з повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 від 26 грудня 2024 року № 8027, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , заброньований Комунальною установою «Тур'я-Реметівський психоневрологічний інтернат» Закарпатської обласної ради.
Вказана обставина також підтверджується копією повідомлення про бронювання військовозобов'язаного директора комунальної установи ОСОБА_7 , згідно з яким ОСОБА_4 , 1973 року народження, користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як санітар КУ «Тур'я-Реметівський психоневрологічний інтернат».
Відтак з огляду на вищенаведене, з урахуванням тяжкості інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, позитивно характеризується за місцем проживання, а також його посткримінальної поведінки, суд прийшов до висновку, що після вчинення дій, які органами досудового розслідування були кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, на момент розгляду справи судом, змінилася обстановка, так як військовозобов'язаний ОСОБА_4 наразі виконує свій громадянський обов'язок по захисту країни, хоча і не безпосередньо несучи службу у збройних силах, однак виконуючи суспільно-важливу трудову діяльність, де у тому числі користується правом на відстрочку, а тому вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність.
Крім цього суд встановив, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, яке згідно зі ст. 12 цього Кодексу відноситься до нетяжкого злочину.
Також встановив, що обвинувачений кримінальне правопорушення вчинив вперше, свою вину у скоєному визнає, щиро кається, чітко усвідомив неправомірність своїх дій, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, одружений та виховав з дружиною двох дітей; на диспансерному обліку в лікаря нарколога/психіатра КНП «Перечинська лікарня» Перечинської міської ради не перебуває.
Вказані обставини, на переконання суду, свідчать про те, що обстановка, яка оточувала обвинуваченого на момент вчинення кримінального правопорушення, змінилася таким чином, що позитивно впливає на нього і робить маловірогідним вчинення ним нового тотожного або однорідного кримінального правопорушення. У результаті таких змін в житті обвинуваченого ОСОБА_4 істотно змінилась морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим, на думку суду, втрачається доцільність застосування до нього заходів кримінально-правового впливу.
Отже, наведене дає суду підстави вважати, що ОСОБА_4 правильною та об'єктивною оцінкою своїх дій, що передували вчиненню кримінального правопорушення, фактично довів, що в майбутньому взагалі не має наміру вчиняти будь-які протиправні та злочинні діяння, у зв'язку з чим суд вважає, що його особа на час розгляду справи в суді перестала бути суспільно небезпечною.
Як роз'яснено в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК можливе у разі, коли особа вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості. Для застосування ст. 48 КК необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частини другої ст. 284 КПК України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі ст. 48 КК України слід звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки, закривши провадження у справі.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування кримінального провадження та підготовчого провадження у суді не обирався, на даний час клопотання про його обрання суду не подано, отже питання щодо такого судом не розглядається.
Речових доказів та процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні немає.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст. 48 КК України, ст. 284, 285, 286, 288, 314, 369, 372, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 336 КК України на підставі ст. 48 цього Кодексу - звільнити у зв'язку із зміною обстановки, а кримінальне провадження - закрити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Копію ухвали суду сторони кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 7, 8 ст.376 КПК України.
Головуючий: ОСОБА_1