Іменем України
26 грудня 2024 року м. Кропивницький
справа № 390/411/24
провадження № 22-ц/4809/1541/24
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
секретар судового засідання Діманова Н. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2024 року у складі головуючого судді Гершкула І. М.
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і рішення суду першої інстанції.
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 244150 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 22.10.2012 позивач купив у ОСОБА_3 за 40000 грн будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується складеною при свідках розпискою, згідно якої позивач дав ОСОБА_3 завдаток 24000 грн, а решту коштів зобов'язався сплатити до 01.06.2014. Після повного розрахунку позивач відкрито, безперешкодно та на власний розсуд користувався вказаним житловим будинком.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулась дочка спадкодавиці - ОСОБА_2 - відповідачка у справі.
До червня 2023 року ОСОБА_2 не мала жодних претензій до позивача щодо спірного житлового будинку, проте при неодноразовому спілкуванні з відповідачем щодо оформлення права власності позивачу стало відомо, що відповідачка має намір оформити право власності на вказаний будинок і не буде сприяти в оформленні права власності позивача на будинок.
ОСОБА_1 16 лютого 2024 року направив на адресу відповідачки заяву про досудове врегулювання спору, яка отримана нею особисто 17 лютого 2024 року. Проте, на час звернення до суду з позовом, ні усної, ні письмової відповіді ОСОБА_2 не надала.
Позивач вказує, що за час проживання у будинку покращив його стан, зокрема провів певний ряд перебудов та реконструкцію житлового будинку, поставив пластикові вікна, замінив частину дверей та провів внутрішній ремонт.
Щодо обґрунтування розрахунку заборгованості в сумі 244150 грн позивач зазначив наступне. Так, середній курс долара на момент розрахунку - 8 грн за один долар. Кошти передані у сумі 40 000 грн. Отже, сума безпідставно отриманих коштів на момент повного розрахунку складала не менше 5 тисяч доларів, що еквівалентно курсу, який діяв на той час. Станом на 16.02.2024, середній курс долара складає 38 грн за один долар. Таким чином, станом на 16.02.2024, 5 000 доларів, у перерахунок на гривню, складає 190 000 грн. Крім цього, до загальної суми, яку позивач просив стягнути з відповідачки як безпідставно отримані кошти, включено три проценти річних за кожен рік користування коштами з 29.06.2014 по 29.01.2024, що загалом складає 54150 грн (28,5 % х 190000 грн).
У відзиві на позов відповідачка просила відмовити в задоволенні позову, посилалась на те, що вона не має відношення до спірної заборгованості. У 2020 році померла її мати ОСОБА_3 . Відповідачка прийняла спадщину в тому числі на спірний будинок, який належав померлій. За життя ОСОБА_3 було надано 22.10.2012 розписку позивачу про купівлю будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачка жодного відношення до укладеної розписки не має, від відповідача ніякі гроші не отримувала та ні про що з ним не домовлялася.Після повного передання коштів відповідачка неодноразово нагадувала позивачу про необхідність оформлення угоди, проте позивач ухилявся від цього, незважаючи на реальну можливість оформлення договору та його нотаріального посвідчення. Позивач не набув права власності на спірний житловий будинок у встановленому законом порядку. Позивач почав проживати у спірному будинку за волею колишнього власника - ОСОБА_3 , а після її смерті проживав із відома спадкоємиці - ОСОБА_2 , а тому знав і знає хто є власником спірного будинку. Кошти, сплачені позивачем ОСОБА_3 за спірний будинок є платою за проживання з 2012 року по 2023 рік у будинку як квартиранта, який повноцінно користувався житловим будинком і земельною ділянкою, за час проживання в будинку позивач незаконно продав газовий конвектор і занедбав будинок. (а.с.31-49).
Представник відповідачки подав до суду заяву в якій він просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строків позовної давності, оскільки позивач, як на підставу своїх вимог посилається на розписку від 22.10.2012. Зі змісту розписки не зрозуміло, ким вона написана, про що йде мова, які можливі зобов'язання вона підтверджує. Крім того, згідно розписки - хтось не виконав зобов'язання, остання дата передачі комусь коштів 29.06.2014, перебіг позовної давності починається з 29.06.2014, а тому враховуючи те, що позивач звернувся з позовом до суду 22.02.2024 (а.с.61).
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виснував, що позивачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів, які підтверджують беззаперечно факт набуття відповідачкою без достатньої правової підстави грошових коштів, які належали позивачу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 подав до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що він та його родина з 22.10.2012 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , який купив у матері відповідачки - ОСОБА_3 за 40 000 гривень.
Письмовими доказами підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Із заявою про прийняття спадщини після її смерті, як за законом так і за заповітом, звернулась дочка спадкодавиці - ОСОБА_2 . У червні місяці 2023 при неодноразовому спілкуванні з відповідачем, щодо оформлення права власності на своє ім'я, позивач зрозумів, що вона, як спадкоємець, має намір оформити у власність вищевказаний житловий будинок та не буде сприяти йому в оформленні права власності на цей будинок .
Понад 10 років позивач проживає в спірному будинку, за який сплатив кошти попередній власниці, спадкоємиця останньої - відповідачка у справі ОСОБА_2 заперечує проти укладення договору про перехід права власності на будинок, не реагує на його вимогу про повернення одержавнихспадкодавицею коштів за будинок.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Звіздун А. М. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги і залишити рішення суду першої інстанції без змін (а.с.150-152).
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача та його представника - адвоката Гольфіндера С. К., які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягали на її задоволенні, відповідачки та її представника - адвоката Звіздуна А. М., які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Згідно розписки від 22.10.2012 ОСОБА_1 купив будинок у АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 за 40000 грн, надав завдаток 24000 грн, зобов'язався решту коштів у сумі 16000 грн виплатити до 01.06.2014, при свідках ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . У розписці зазначено, що ОСОБА_7 отримала завдаток у сумі 24000 грн і зобов'язалася чекати решту коштів до 01.06.2014 року в сумі 16000 грн. Розписка містить написи: 22.10.2012 + 500 грн, 13.03.2013 4000 грн віддав, віддав 28500 грн, 29.06.2014 + 6000 грн, 29.06.2014 + 1500 грн (а.с.9, 105).
Оригінал розписки оглянуто в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції та долучено до матеріалів справи (а.с. 157).
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18.12.2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Аджамської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: виконавчий комітет Аджамської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю (а.с.10-14, 41-45).
16.02.2024 позивачем на адресу відповідачки направлено заяву про досудове врегулювання спору з вимогою про повернення одержаних її спадкодавицею коштів в сумі, що відповідає переданій в рахунок оплати за будинок - 5000 доларів США еквівалентно курсу на 16.02.2024, три проценти річних за кожен рік користування коштами - 27,5% (а.с.15-19).
Згідно архівної довідки ОКП ''Кіровоградське ООБТІ'' від 16.02.2024 за ОСОБА_4 , за даними реєстрових книг станом до 01.01.2013, зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.38-39).
02.10.2023 ОСОБА_2 звернулася до начальника ВП №2 (м. Кропивницький) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області з заявою про допомогу проведення необхідних дій працівниками БТІ за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки на незаконних підставах там мешкає ОСОБА_1 , який перешкоджає працівникам БТІ проводити обмір ділянки (а.с.107).
Апеляційним судом з метою повного з'ясування обставин справи витребувано з Кіровоградського районного суду Кіровоградської області матеріали цивільної справи №390/772/23 за позовом ОСОБА_1 до Аджамської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Виконавчий комітет Аджамської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, для огляду наявних у справі доказів, на які учасники справи №390/411/24 посилались у своїх заявах та запереченнях.
Як встановлено з матеріалів справи №390/772/23,у травні 2023 року позивач звернувся до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області із позовом, у якому просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він домовився з ОСОБА_4 купити у неї спірний будинок. 22.10.2012 він передав ОСОБА_4 24000 грн в рахунок завдатку за спірний житловий будинок, про що вона надала розписку. Пізніше він частинами сплатив решту коштів за будинок та 29.06.2014 повністю за нього розрахувався. З 2012 року позивач разом із сім'єю постійно та безперервно проживає у спірному будинку, обслуговує будинок та сплачує комунальні послуги. Таким чином, він більш ніж 10 років безперервно, добросовісно і відкрито володіє та користується спірним будинком. Через неможливість нотаріального оформлення договору з об'єктивних причин, він позбавлений можливості володіти та розпоряджатись вказаним будинком, як власник, на власний розсуд, тому вважає наявними достатні підстави для визнання за ним права власності за набувальною давністю.
При розгляді справи №390/772/23 судом з'ясовано, що спадкоємцем померлої ОСОБА_3 є її дочка ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину та частково оформила спадкове майно, після смерті своєї матері.
ОСОБА_2 залучено до участі у справі у якості третьої особи.
22 червня 2023 року судом витребувано з Кропивницької районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 67-68).
24 липня 2023 року державною нотаріальною конторою Кіровоградської області надано до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 (а.с.90-122).
З копії спадкової справи вбачається, що 16 березня 2021 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулась її дочка - ОСОБА_2 (а.с.95).
16 лютого 2023 року ОСОБА_2 подала заяву про видачу свідоцтва (а.с.104).
16 лютого 2023 року державним нотаріусом Кропивницької районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Лебедченко А. Д. за реєстровим №2-86, ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_2 та належав її померлій матері ОСОБА_3 (а.с.119).
16 лютого 2023 року державним нотаріусом Кропивницької районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Лебедченко А. Д. за реєстровим №2-87, ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, кадастровим номером 3522580300:02:000:5017, площею 2,000 га, яка належала її померлій матері ОСОБА_3 (а.с.120 зворот).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 ЦК України.
Так, відповідно до статті 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.
Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів до спадкоємців боржника.
Разом з тим, необхідно враховувати, що оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню позики включаються до складу спадщини, то умови договору позики щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.
Саме на підставі норм статей 1218, 1281, 1282 ЦК України кредитор ОСОБА_1 заявив вимоги до спадкоємця померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .
Щодо дотримання строку пред'явлення вимог до спадкоємців померлого боржника апеляційний суд зазначає таке.
Як встановлено матеріалами справи ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач не заперечує того факту, що був обізнаний про смерть ОСОБА_3 , разом з тим, йому об'єктивно не було відомо коло спадкоємців померлої, які прийняли спадщину.
З матеріалів цивільної справи №390/772/23 встановлено наступне.
У травні 2023 року позивач звернувся до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області із позовом, у якому просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він домовився з ОСОБА_4 купити у неї спірний будинок. 22.10.2012 він передав ОСОБА_4 24000 грн в рахунок завдатку за спірний житловий будинок, про що вона надала розписку. Пізніше він частинами сплатив решту коштів за будинок та 29.06.2014 повністю за нього розрахувався. З 2012 року позивач разом із сім'єю постійно та безперервно проживає у спірному будинку, обслуговує будинок та сплачує комунальні послуги. Таким чином, він більш ніж 10 років безперервно, добросовісно і відкрито володіє та користується спірним будинком. Через неможливість нотаріального оформлення договору з об'єктивних причин, він позбавлений можливості володіти та розпоряджатись вказаним будинком, як власник, на власний розсуд, тому вважає наявними достатні підстави для визнання за ним права власності за набувальною давністю.
При розгляді справи №390/772/23 судом з'ясовано, що спадкоємцем померлої ОСОБА_3 є її дочка ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину та частково оформила спадкове майно, після смерті своєї матері.
ОСОБА_2 залучено до участі у справі у якості третьої особи.
22 червня 2023 року Кіровоградським районним судом Кіровоградської області витребувано з Кропивницької районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 67-68).
24 липня 2023 року державною нотаріальною конторою Кіровоградської області надано до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 (а.с.90-122).
З копії спадкової справи вбачається, що 16 березня 2021 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулась її дочка - ОСОБА_2 (а.с.95).
16 лютого 2023 року ОСОБА_2 подала заяву про видачу свідоцтва (а.с.104).
16 лютого 2023 року державним нотаріусом Кропивницької районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Лебедченко А. Д. за реєстровим №2-86, ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_2 та належав її померлій матері ОСОБА_3 (а.с.119).
16 лютого 2023 року державним нотаріусом Кропивницької районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Лебедченко А. Д. за реєстровим №2-87, ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, кадастровим номером 3522580300:02:000:5017, площею 2,000 га, яка належала її померлій матері ОСОБА_3 (а.с.120 зворот).
21 серпня 2023 року в судовому засіданні Кіровоградського районного суду Кіровоградської області була присутня представник позивача адвокат Мельник О. В., а тому апеляційний суд вважає, що саме із цієї дати ОСОБА_1 міг дізнатися про спадкоємця ОСОБА_3 , який після її смерті подав заяву про прийняття спадщини та отримав свідоцтво на частину спадщини, належної померлій.
16 лютого 2024 року, в межах, шестимісячного строку, передбаченого ст. 1281 ЦК України, ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_2 свою вимогу про необхідність повернення коштів, одержаних та безпідставно збережених спадкодавицею ОСОБА_3 (а.с.14-17).
Тобто позивач дотримався вимог ст. 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення вимог до спадкоємця боржника.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) наведено такий правовий висновок, що поняття «строк пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність».
Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред'явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті.
Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороноюу спорі, є підставою для відмови у позові.
Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками.
Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права.
Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.
Сторона відповідача заявила в суді першої інстанції про застосування строку позовної давності, разом з тим, як встановлено матеріалами справи, строк виконання зобов'язання не визначено, а тому він має відраховуватися від моменту, коли особа дізналася про своє порушене право.
За встановлених обставин, відсутні підстави для застосування позовної давності.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, і звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує вимоги кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Наведене дає підстави для висновку, що у Кодексі визнається право кредитора на вимогу до спадкоємців.
Відповідно до усталеної судової практики судами традиційно визнавались за кредиторами спадкодавця права на вимогу до спадкоємців щодо виконання зобов'язань попереднього боржника, спадкодавця.
Аналіз структури та змісту ЦК України дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів.
Зокрема, відповідно до абзацу другого частини другої статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
У наведеній нормі права передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги. Ані зі змісту, ані з системного аналізу наведеного правила у зв'язку з іншими нормами ЦК України Верховний Суд не має правових підстав зробити висновок, що такий спосіб захисту є єдино можливим.
Застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України, про примусове виконання обов'язку в натурі.
Тлумачення ж статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося.
Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.
Застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.
Таке розуміння права кредитора на обрання ефективного способу захисту не порушуватиме прав та інтересів спадкоємців, оскільки завжди в основі вирішення питання про прийняття спадщини лежить вольовий акт, пов'язаний із наміром спадкоємця прийняти спадщину.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.
Саме таке розуміння особливостей захисту прав кредиторів у спадкових відносинах відповідає основній меті цивільного права, якою є забезпечення стабільності цивільного обороту.
Зважаючи на наведене, кредитор вправі вимагати з відповідача стягнення суми заборгованості за кредитними договорами, оскільки обов'язок спадкоємців боржника перед позикодавцем (кредитором) спадкодавця полягає у поверненні сум за кредитом та іншими нарахуваннями за позикою, що виникли до дня смерті спадкодавця, але в межах вартості одержаного у спадок майна та відповідно до розміру часток кожного з них.
При цьому вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений статтею 1281 ЦК України, приймає вимоги кредиторів спадкодавця.
Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 645/3265/13-ц (провадження № 61-5552свп18).
Відповідно до положень статей 1218, 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України.
Зі смертю боржника грошові зобов'язання спадкодавця включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців. Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи. Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов'язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, суду для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна.
Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20 (провадження № 61-9358св21), від 22 червня 2022 року у справі № 592/8474/20 (провадження № 61-4657св21), від 05 жовтня 2022 року у справі № 521/10631/20 (провадження № 61-5934св22), від 01 лютого 2023 року у справі № 210/1489/14-ц (провадження № 61-11200св20).
З огляду на викладене колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, який дійшов неправильного висновку про відмову в позові.
Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 та заявляючи про стягнення 244150 грн, позивач зазначав, що сумою безпідставно отриманих коштів є саме 40 000 грн, що на момент повного розрахунку у 2014 році було еквівалентно 5 000 доларів, в той час як станом на дату подачі позову 5 000 доларів у перерахунок на гривню складає 190 000 грн. Крім того, позивач заявив про стягнення з відповідача на свою користь відсотків за користування коштами в порядку ст. 625 ЦК, що становить 54 150 грн.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на його користь підлягають 40 000 грн, які були фактично отримані померлою ОСОБА_3 та мають бути повернуті позивачу спадкоємцями померлої.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Судом встановлено що згідно розписки від 22.10.2012 ОСОБА_1 купив будинок у АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 за 40 000 грн, надав завдаток 24000 грн, зобов'язався решту коштів у сумі 16 000 грн виплатити до 01.06.2014, при свідках ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . У розписці зазначено, що ОСОБА_7 отримала завдаток у сумі 24000 грн і зобов'язалася чекати решту коштів до 01.06.2014 року в сумі 16000 грн. Розписка містить написи: 22.10.2012 + 500 грн., 13.03.2013 4000 грн віддав, віддав 28500 грн, 29.06.2014 + 6000 грн, 29.06.2014 + 1500 грн (а.с.9, 105).
У зв'язку із досягненням домовленості щодо умов купівлі-продажу, позивач передав ОСОБА_3 грошові кошти, про що остання написала розписку.
Проте договір купівлі-продажу так і не був укладений, а ОСОБА_3 померла.
Факти отримання ОСОБА_3 від позивача в рахунок майбутньої оплати за договором купівлі-продажу будинку, належного ОСОБА_3 , підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
Враховуючи обставини, встановлені у даній справі, тлумачення змісту розписки від 22.10.2012, а також наміри сторін, дозволяють зробити висновок про те, що сторони мали намір в майбутньому укласти договір купівлі-продажу належного ОСОБА_3 будинку. Оскільки договір купівлі-продажу не був укладений, то підстава отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у рахунок продажу спірного майна відсутня.
Встановивши, що договір купівлі-продажу належного ОСОБА_3 будинку між сторонами не був укладений, апеляційний суд приходить до висновку, що отримана ОСОБА_3 сума коштів є отриманою безпідставно у розумінні статті 1212 ЦК України, а тому підлягає поверненню позивачеві.
Зобов'язання по поверненню грошових коштів не є таким, що нерозривно пов'язане з особою спадкодавця (стаття 1219 ЦК України), а тому відповідно до статті 1218 ЦК України є таким, що входить до складу спадщини.
Спадкоємці боржника відповідають за зобов'язаннями спадкодавця пропорційно до вартості успадкованого майна
У постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 521/12202/15-ц сформульовані висновки про те, що оскільки складена розписка фактично містить умови попереднього договору купівлі-продажу квартири, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що така угода підлягала нотаріальному посвідченню, чого вчинено не було. Враховуючи те, що договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана однією зі сторін грошова сума є авансом, який підлягав поверненню, а не завдатком.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання.
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У даній справі згідно розписки від 22.10.2012 ОСОБА_1 купив будинок у АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 за 40 000 грн, надав завдаток 24000 грн, зобов'язався решту коштів у сумі 16 000 грн виплатити до 01.06.2014, при свідках ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . У розписці зазначено, що ОСОБА_7 отримала завдаток у сумі 24000 грн і зобов'язалася чекати решту коштів до 01.06.2014 року в сумі 16000 грн. Розписка містить написи: 22.10.2012 + 500 грн, 13.03.2013 4000 грн віддав, віддав 28500 грн, 29.06.2014 + 6000 грн, 29.06.2014 + 1500 грн (а.с.9, 105).
Тобто основною валютою в даному зобов'язанні визначено гривню, а тому розрахунки позивача та обрахування суми коштів за курсом долара, який діяв на час складення боргової розписки та станом на дату подачі позову є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам закону та умовам розписки.
«Курсова різниця» жодним чином не може бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.
У даному випадку позивач, як кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті гривні України не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов'язання у національній валюті, у якій і прийняв його виконання.
Чинним законодавством не передбачено стягнення з жодної із сторін договору курсової різниці у разі збільшення або зменшення курсу іноземної валюти до національної грошової одиниці, крім того, стягнення курсової різниці фактично створює накладення повторного стягнення за тими ж зобов'язаннями, що є неприпустимим.
Крім того, позивач безпідставно включив до суми коштів, що підлягають стягненню в порядку ст.ст. 1212, 1281 ЦК України, нараховані ним за період з 29.06.2014 по 29.01.2024 відповідно до ст. 625 ЦК України відсотки, яка встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, оскільки раніше 16.02.2024 він не заявляв вимог про повернення спірної суми коштів.
Враховуючи викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню зі стягненням на його користь з відповідачки 40 000 грн як безпідставно отримані спадкодавицею останньої, сума яких є документально підтвердженими наявними в справі доказами, зокрема розпискою, чинність якої не спростована стороною відповідачки.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У зв'язку з наведеним та відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2024 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у сумі 40 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 999, 79 грн за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02.01.2025.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник