Справа № 204/9754/24
Провадження № 3/204/3441/24 р.
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
23 жовтня 2024 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Самсонова В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Відповідно до протоколу від 23.09.2024 року, 23 вересня 2024 року о 17 год. 37 хв. в м. Дніпрі, вул. Робоча, 23, водій ОСОБА_1 здійснював рух на транспортному засобі електроскутер корсо без номерного знаку, об'єм двигуна 1 квт при цьому не мав права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1 ПДР України. Правопорушення вчинено повторно протягом року (19.10.2023 року постанова серія ЕАТ7969053), за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126. КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою провину не визнав, вказав, що електровелосипед не є механічним транспортним засобом, у зв'язку з чим не потрібно водійське посвідчення.
Згідно з ч.2 ст.7 КпАП України, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до змісту вимог ст.245 КпАП України, завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.
Вимогами ст.280 КпАП України передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КпАП України.
Варто зазначити, що правове регулювання суспільних відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюються Законом України "Про дорожній рух".
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема, передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про правила дорожнього руху" затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР).
За правилами п.1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 2.1 "а" ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Пункт 1.10 ПДР України наводить перелік термінів, що використовуються у цих Правилах де розмежовано значення кожного із них.
Так, на відміну від «механічного транспортного засобу», «транспортним засобом» є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
У цьому ж переліку визначено, що мопед це двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Окрім мопеда, транспортним засобом визначається також і велосипед.
Таким чином ПДР України розмежовані поняття "механічний транспортний засіб" та "транспортний засіб" та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна.
Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.
Диспозицією ч. 5 ст. 126 КпАП України, встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Склад адміністративного правопорушення передбачає наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак. Відсутність хоча б однієї ознаки означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 заперечує свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, так як він не є суб'єктом вчинення вказаного правопорушення, оскільки транспортний засіб електровелосипед, яким він керував, не є механічним транспортним засобом і не підлягає державній реєстрації, адже має потужність двигуна менше ніж 3000 Ват.
Таким чином, у відповідності до визначень закріплених у ПДР України електровелосипед Corso Ride, не може визнаватись механічним транспортним та не підлягає державній реєстрації, а особа, яка ним керує не є суб'єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КпАП України, оскільки адміністративну відповідальність за порушення п. 2.1 "а" ПДР України може нести виключно водій механічного транспортного засобу, яким вказаний електровелосипед Corso Ride не являється.
Згідно зі ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вказані вище обставини свідчать про недоведеність факту порушення ОСОБА_1 вимог ПДР України, що у свою чергу свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КпАП України.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд дослідив та оцінив докази у справі в їх сукупності та дійшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 5 ст. 126 КпАП України.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст.ст. 247, 283, 284 КпАП України,-
Справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Суддя В.В. Самсонова