31 грудня 2024 року м. Чернігів справа № 620/16979/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубіної М.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» про забезпечення позову, поданої у межах справи за позовом Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та скасування рішень,
30.12.2024 до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства (далі - АТ) «Чернігівобленерго», у якій воно просить визнати протиправними та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Нацкомісія, Регулятор, відповідно) від 10.12.2024 № 2083 «Про накладення штрафу на АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» за порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії» та її ж розпорядження від 10.12.2024 № 310-р «Про усунення порушень АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО».
Одночасно із позовною заявою АТ «Чернігівобленерго» подало заяву про забезпечення позову, у якій просить суд зупинити дію розпорядження Нацкомісії 10.12.2024 № 310-р «Про усунення порушень АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
На обґрунтування заяви про забезпечення позову АТ «Чернігівобленерго» зазначає, що Нацкомісією за відсутності правових підстав для проведення заходу контролю в умовах воєнного стану було проведено його позапланову невиїзну перевірку за періоди, які вже були предметом контролю Регулятора, внаслідок чого, в порушення профільного законодавства, а також Податкового кодексу України, законів України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», від 01.06.2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних» (далі - Закон № 2297-VI), від 03.03.2022 №2115-IX «Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» (далі - Закон №2115-IX), останнім у позивача були витребувані інформація та копії документів, а оспорюваним розпорядженням АТ «Чернігівобленерго» було зобов'язано у строк до 01.01.2025 надати їх до Нацкомісії за переліком, наведеним у її листі від 15.08.2024 № 9103/14.1.1/7-24, у тому числі таку, яка містить конференційну інформацію та персональні дані, які охороняються законом, тому, на думку заявника, таке розпорядження є очевидно протиправним та безпідставним.
Окрім того, заявником зазначено, що вжиття таких заходів забезпечення позову у визначений ним спосіб не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища; невжиття таких заходів може істотно ускладнити поновлення прав та інтересів АТ «Чернігівобленерго», а також його працівників, та матиме негативні наслідки як для них так і для заявника.
Дослідивши заяву позивача про забезпечення позову та наведені в ній обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд зазначає таке.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 розділу І Загальних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яка визначає підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, метою якого є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача
Так, положеннями наведеної вище норми визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно зі статтею 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Згідно із частиною другою статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу вказаних норм видно, що прийняття судового рішення про забезпечення позову є доцільним та можливим лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача (заявника) або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Так, забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
До того ж, у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №640/9167/19 окрім іншого зазначено, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.
При цьому, згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Наявність інституту забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду у разі задоволення позовних вимог і спрямована на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Тобто, створює можливість реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Отже, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 та від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.
Судом встановлено, що оспорюваним у цій справі розпорядженням відповідач зобов'язав АТ «Чернігівобленерго» усунути порушення підпункту 7 пункту 2.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених постановою Нацкомісії від 27.11.2017 № 1470, у частині надання достовірних документів (їх копій) та інформації (даних, відомостей, звітності), необхідних для виконання Нацкомісією своїх повноважень та функцій, в обсягах та у строки (не менше десяти робочих днів для надання копій документів, пояснень тощо), встановлені Нацкомісією, для чого у строк до 01.01.2025 надати до Нацкомісії інформацію та завірені в установленому законодавством порядку копії документів, запитувані у листі Нацкомісії від 15.08.2024 № 9103/14.1.1/7-24.
Так, правовий статус Нацкомісії, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закону України 22.09.2016 № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закону № 1540-VIII), пунктом 4 частини другої статті 17 якого визначено, що Регулятор має право: вимагати від суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, надання у визначені Регулятором строки, але не менш як протягом 10 робочих днів, завірених в установленому законодавством порядку копій документів, пояснень та іншої інформації, пов'язаної з провадженням такими суб'єктами ліцензованої діяльності, необхідних для виконання покладених функцій.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії», статей 6 та 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Нацкомісія постановою від 27.12.2017 № 1470 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії» затвердила Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії (далі - Ліцензійні умови), які встановлюють вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії (далі - ліцензована діяльність), а також визначають вичерпний перелік вимог, умов і правил, обов'язкових для виконання під час провадження ліцензованої діяльності (пункт 1.1).
Згідно із підпунктом 7 пункту 2.2 глави 2 цих Ліцензійних умов при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен надавати до Нацкомісії достовірні документи (їх копії) та інформацію (дані, відомості, звітність), необхідні для виконання Нацкомісією своїх повноважень та функцій, в обсягах та у строки (не менше десяти робочих днів для надання копій документів, пояснень тощо), встановлені Нацкомісією.
Також судом встановлено, що листом від 15.08.2024 № 9103/14.1.1/7-24 Нацкомісія, з посиланням на пункт 4 частини другої статті 17 Закону № 1540-VIII зобов'язала AT «Чернігівобленерго» до 20.09.2024 направити до Нацкомісії поштою та на електронну пошту box@nerc.gov.ua завірені в установленому законодавством порядку копії наступних документів, а також інформацію відповідно до наданої форми у форматі Excel, а саме:
копії колективного договору, Статуту AT «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО»;
копії Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з додатками до нього), який був поданий AT «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» до Державної податкової служби України, з накладанням електронного цифрового підпису за І - IV квартал 2020-2022 років;
копії Відомостей про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору (додаток 4ДФ) та додаток 1 до них, за 2020-2022 роки, по кожному працівнику (помісячно);
відомості про нарахування AT «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» заробітної плати, у тому числі лікарняних за рахунок Товариства, відпускних та інших виплат ФОП, за 2020-2022 роки, по кожному працівнику (помісячно);
копії платіжних інструкцій AT «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО», які були проведені уповноваженим банком (Державною казначейською службою України) на виплату заробітної плати, у тому числі лікарняних за рахунок Товариства, відпускних та інших виплати ФОП, за 2020-2022 роки, (помісячно);
копії платіжних інструкцій AT «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО», які були проведені уповноваженим банком (Державною казначейською службою України) на сплату ЄСВ за 2020-2022 роки (помісячно);
копії платіжних інструкцій AT «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО», які були проведені уповноваженим банком (Державною казначейською службою України) на сплату військового збору за 2020-2022 роки (помісячно);
копії платіжних інструкцій AT «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО», які були проведені уповноваженим банком (Державною казначейською службою України) на сплату податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) за 2020-2022 роки (помісячно).
З метою підтвердження видатків на виплату заробітної плати, передбачених у тарифі стимулюючого регулювання, також AT «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» необхідно надати в форматі Excel інформацію, яка наведена у додатку, по кожному окремому працівнику за кожен місяць 2020-2022 років та загалом за 2020,2021 та 2022 рік.
Крім того, інформація Товариства має містити джерела фактичного фінансування таких нарахувань протягом звітного періоду: за рахунок тарифних коштів (окремо за рахунок статті «витрати на оплату праці» та за рахунок інших статей) та іншої діяльності, які мають бути підтверджені бухгалтерськими документами (витягами з електронної системи обробки облікових документів по рахунках), з повним відображенням руху коштів по рахунках та субрахунках (дебет та кредит).
Також, AT «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО необхідно надати у встановлений вище термін наступну інформацію та копії документів, завірених належним чином:
завірені належним чином копії документів, що посвідчують наявність трудових (договірних) відносин між Товариством та громадянами України, що займали посаду Голови правління з 01.01.2020 по 31.12.2022, у тому числі:
- внутрішнє положення про Голову правління тощо;
- посадову інструкцію Голови правління;
- трудовий договір (контракт), цивільно-правовий договір, наказ про прийняття на роботу Голови правління;
- накази про встановлення ставки, надбавок, премій Голові правління;
- табель обліку робочого часу Голови правління у 2020-2022 роках;
- інформацію щодо помісячної виплати заробітної плати, премій та інших нарахувань за 2020-2022 роки Голові правління;
- підтверджуючі документи щодо поточного рахунку, з якого здійснювались виплати заробітної плати, у тому числі лікарняних та інших нарахувань ФОП, Голові правління у 2020-2022 роках;
- підтверджуючі документи щодо джерел нарахування заробітної плати, у тому числі лікарняних та інших нарахувань ФОП, Голові правління у 2020-2022 роках з повним відображенням руху коштів по рахунках та субрахунках (дебет та кредит);
- відомість або інші підтверджуючі документи, які були надані уповноваженому банку на виплату заробітної плати, у тому числі лікарняних та інших нарахувань ФОП, Голові правління;
- належним чином завірені копії платіжних доручень щодо підтвердження перерахування (виплати) заробітної плати, у тому числі лікарняних та інших нарахувань ФОП, на банківський (картковий) рахунок Голови правління.
Крім того, така інформація має бути підтверджена та відповідати відомостям (по кожному відповідному працівнику), що зазначені AT «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, який затверджено наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2023 № 113). У разі якщо суми різняться, по кожному такому працівнику необхідно надати пояснення за рахунок яких виплат виникла така різниця.
Крім того, AT «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» необхідно надати за 2020 - 2022 роки:
1. Облікову політику Товариства;
2. План рахунків, який використовується Товариством у бухгалтерському обліку;
3. Інформацію (оборотно- сальдові відомості, головна книга тощо) щодо відображення у бухгалтерському обліку нарахованої заробітної плати та ЄСВ на рахунках витрат (рахунок 23, 47, 66, 65, рахунки класів 8 та 9, з деталізацією по субрахункам) та закриття зазначених витрат на фінансовий результат.
Інформація має бути надана у форматі EXCEL та знімки з екрану з програмного забезпечення бухгалтерського обліку Товариства.
4. Детальну інформацію щодо понесених витрат на заробітну плату у розрізі працівників (адміністративний персонал, витрат на збут, витрати на виробництво тощо) на рахунках витрат (рахунки класів 8 та 9 з деталізацією по субрахункам);
5. Аудиторські висновки.
Із змісту запитуваної у вказаному вище листі інформації та копій документів видно, що серед них є документи звітового характеру, зокрема податкової, бухгалтерської та іншої звітності), а також вимоги щодо конфіденційної інформації та інформації, яка містить персональні дані працівників АТ «Чернігівобленерго».
При цьому, суд враховує те, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Верховна Рада України прийняла Закон № 2115-IX, підпунктом 4 пункту 1 якого визначено, що у період дії воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів звітового характеру уповноваженими органами не здійснюються.
У свою чергу, частинами п'ятою та шостої статті 6 Закону № 2297-VI визначено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Тобто, у разі виконання АТ «Чернігівобленерго» оспорюваного розпорядження, яким було зобов'язано заявника у строк до 01.01.2025 надати до Нацкомісії інформацію та завірені в установленому законодавством порядку копії документів, запитувані нею у її листі від 15.08.2024 № 9103/14.1.1/7-24, та надання запитуваної інформації, втрачається сенс судового захисту у цій справі, оскільки в силу вимог частини третьої статті 5 Закону № 1540-VII оскарження рішень Регулятора не зупиняє їх виконання.
Також, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).
Вирішуючи цю заяву про забезпечення позову, проаналізувавши та оцінивши доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності оспорюваного розпорядження та порушення прав позивача, суд виходить із того, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках і в цьому випадку суд не знаходить для цього підстав.
Водночас, щодо інших доводів заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, на переконання суду, фактичні обставини свідчать про те, що вжиття заходів забезпечення позову у цьому випадку матиме наслідком збереження існуючого становища, а також можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів осіб, що не є учасниками цієї справи, проте оспорюваним розпорядженням зачіпаються їх права та інтереси, які можуть бути порушені у зв'язку із виконанням заявником у визначений оспорюваним розпорядженням Регулятором строк.
Оцінюючи баланс інтересів сторін при вжитті заходів забезпечення позову, суд також враховує, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог заявника, скасування заходів забезпечення позову не перешкоджатиме виконанню заявником вимог оспорюваного у цій справі розпорядження Регулятора.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі «Мікалефф проти Мальти» Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.
Проміжне рішення може бути еквівалентне попереднім або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа «Меркіка та інші пороти Мальти»).
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у визначений заявником спосіб, оскільки є достатні правові підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову.
Тож, суд повторно наголошує, що у цьому випадку застосування заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, а обраний заявником вид заходу забезпечення позову повністю узгоджується із положеннями статті 151 КАС України, є співрозмірним із заявленими позовними вимогами і відповідає меті інституту забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, згідно частини першої статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» про забезпечення позову, поданої у межах справи за позовом Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити.
Зупинити дію розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.12.2024 № 310-р «Про усунення порушень АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Копію ухвали суду надіслати позивачу до відома, відповідачу - для виконання.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Суддя Марія ДУБІНА