31 грудня 2024 року Справа № 480/2778/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2778/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, викладену в листі від 22.03.2024 № 1800-0202-8/14525, щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії за віком ОСОБА_1 стажу роботи за період з 01.01.1992 по 28.09.1993, з 29.09.1993 по 10.12.1993, з 23.12.2010 по 13.11.2012, з 24.04.2015 по 31.10.2015 та заробітної плати з 1986 по 1993, з 23.12.2010 по 13.11.2012, з 24.04.2015 по 31.10.2015;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити з 09.01.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням стажу роботи за період з 01.01.1992 по 28.09.1993, з 29.09.1993 по 10.12.1993, з 23.12.2010 по 13.11.2012, з 24.04.2015 по 31.10.2015 та заробітної плати з 1986 по 1993, з 23.12.2010 по 13.11.2012, з 24.04.2015 по 31.10.2015.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком з 09.01.2024. Вказує, що при обчислені його страхового стажу відповідач не зарахував періоди його роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 28.09.1993, з 29.09.1993 по 10.12.1993, з 23.12.2010 по 13.11.2012, з 24.04.2015 по 31.10.2015 та не врахував для обчислення розміру пенсії заробітну плату за період з 1986 по 1993, з 23.12.2010 по 13.11.2012 та з 24.04.2015 по 31.10.2015. З огляду на вказане, позивач звернувся до відповідача із зверненням щодо підстав неврахування вищевказаних періодів його роботи та заробітної плати. Листом від 22.03.2024 № 1800-0202-8/14525 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомило позивача про те, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, у зв'язку з цим періоди роботи позивача набуті на території російської федерації не зараховані до його страхового стажу.
Не погодившись з вказаною відповіддю та вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позов, доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідач своїм правом щодо надання відзиву на позов не скористався, жодних причин не подання відзиву суду не надав, а тому відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, суд кваліфікує позицію відповідача у справі як визнання позову.
У той же час, на виконання вимог ухвали суду, відповідач надав матеріали пенсійної справи позивача.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 09.01.2024 позивачу призначено пенсію за віком.
Позивач у позові зазначає, що при обчисленні страхового стажу відповідач не зарахував до страхового стажу періоди його роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 28.09.1993, з 29.09.1993 по 10.12.1993, з 23.12.2010 по 13.11.2012, з 24.04.2015 по 31.10.2015 та не врахував заробітну плату за періоди з 1986 по 1993, з 23.12.2010 по 13.11.2012 та з 24.04.2015 по 31.10.2015.
23.02.2024 позивач звернувся до відповідача із зверненням щодо підстав неврахування вищевказаних періодів його роботи та заробітної плати за спірні періоди (а.с.65).
Листом від 22.03.2024 № 1800-0202-8/14525 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомило позивача, зокрема про те, що відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди здійснювалось за законодавством держави, на території якого вони проживають. З 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь у вищезазначеній Угоді. Враховуючи зазначене, обчислення страхового стажу, набутого на території республік колишнього СРСР, а в подальшому, незалежних держав, та врахування нарахованої на їх територіях заробітної плати, здійснюватиметься відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. Отже, стаж, набутий на території російської федерації, з 01.01.1992 для призначення пенсії в Україні не зараховується. Оскільки зазначені у зверненні періоди страхового стажу набуті на території російської федерації, відповідно, ці періоди не можуть бути зараховані до страхового стажу та заробітної плати для призначення пенсії в Україні. Станом на дату призначення пенсії був застосований показник середнього заробітку по Україні за 3 попередні роки - 2020-2022 у розмірі 12236,91 грн. Після надходження показника, визначеного за 3 попередні роки 2021-2023, що становить 13559,41 грн, рішення про призначення пенсії за віком згідно з пунктом 4.3 Порядку № 22-1, переглянуто (а.с.21-22).
Не погоджуючись з діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Конституції України).
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).
Згідно ч.1 ст. 1 Закону №1058 термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях (ч.ч. 2, 3 ст. 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.1 ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.08.1986 (а.с.51-63), судом встановлено, що позивач працював на підприємствах російської федерації, зокрема, у такі періоди:
- з 01.01.1992 по 28.09.1993 в тресте «Камчатремрыбспецстрой» (мовою оригіналу).
Крім того, архівна довідка Муніципального казенного підприємства «Петропавлівсько-Камчатський міський архів» № 3241-1/01 від 09.08.2011 підтверджує, що позивач у період з 07.08.1986 (наказ № 99-к від 29.08.1986) по 28.09.1993 (наказ про звільнення № 95 від 28.09.1993) дійсно працював на посаді майстра, старшого виконроба дільниці № 2, №1 (а.с.23).
Разом з тим, відповідно до форми РС - право (стаж який враховується для обчислення пенсії за віком), стаж за цей період роботи зарахований по 31.12.1991, а наступний стаж який зараховує відповідач починається з 20.12.1993 по 30.03.2000 (а.с.64).
Також у період з 29.09.1993 по 10.12.1993 позивач працював на посаді старшого виконроба у фірмі «Иринка» (мовою оригіналу), запис в трудовій книжці № 8 - 9.
Відповідно до форми РС - право (стаж який враховується для обчислення пенсії за віком), стаж за цей період роботи не враховано, а наступний стаж, який зараховує відповідач починається з 20.12.1993 по 30.03.2003 (а.с.64).
У період з 23.12.2010 по 19.08.2011 та з 15.11.2011 по 13.11.2012 позивач працював на різних посадах в ООО «Стройкомплекс» (мовою оригіналу), записи в трудовій книжці № 23-27.
Також зазначений період роботи позивача підтверджується довідками від 26.08.2011, від 01.10.2012 № 18, від 19.09.2012 № 125/ск, які видані ООО «Стройкомплекс» (мовою оригіналу) (а.с. 28,33,37).
Відповідно до форми РС - право (стаж який враховується для обчислення пенсії за віком) стаж за цей період роботи не враховано, а наступний стаж, який зараховує відповідач починається з 01.02.2013 по 01.04.2015 (а.с.64).
Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637)
Відповідно до п.п. 1, 20 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників .
Згідно п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, лише у разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в ній відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.
Судом встановлено, що єдиною підставою не врахування до страхового стажу позивача періодів його роботи починаючи з 01.01.1992 по 28.09.1993, з 29.09.1993 по 10.12.1993, з 23.12.2010 по 19.08.2011 та з 15.11.2011 по 13.11.2012, слугувало припинення з 01 січня 2023 року участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
За змістом частини 2 статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди передбачено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.
У силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. Однак, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до Постанови КМУ від 29.11.2022 №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (надалі - Постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Згідно ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, Україна продовжує виконувати взяті на себе зобов'язання, які пов'язані з правовідносинами які виникли до набрання чинності Постановою №1328.
Таким чином Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню до правовідносин, які відбулись до 02.12.2022.
Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської соціальної хартії та ст.46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Оскільки позивач працював на території російської федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача немає підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації
Суд також наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
Факт роботи позивача на території російської федерації у заявлені позивачем періоди був підтверджений копією трудової книжки, яка наявна в матеріалах справи та дійсність якої не ставиться під сумнів відповідачами, зауважень щодо недоліків в частині внесених записів з боку відповідачів не виявлено. При цьому, інших підстав для не зарахування до загального страхового стажу позивача даного спірного періоду роботи, ніж зазначених вище, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірні періоди роботи позивача є належним чином підтвердженими трудовою книжкою та іншими доказами, наявними у матеріалах справи, вказані записи є чіткими, зрозумілими та не підлягають подвійному тлумаченню, виконані належним чином посадовими особами, засвідчені їх підписами та скріплені печатками підприємств, а отже будь-яких правових підстав для неврахування їх до страхового стажу немає.
Отже, з огляду на вищевикладені обставини пенсійний орган неправомірно не зарахував до страхового стажу позивача періоди його роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 28.09.1993, з 29.09.1993 по 10.12.1993, з 23.12.2010 по 19.08.2011 та з 15.11.2011 по 13.11.2012.
Суд зазначає, що у позовних вимогах позивач охоплює період його роботи в ООО «Стройкоминдустрия» з 23.12.2010 по 13.11.2012, утім, суд зазначає, що зазначений період підлягає зарахуванню з 23.12.2010 по 19.08.2011 та з 15.11.2011 по 13.11.2012, оскільки саме так зазначено в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , записи №23-27 (а.с.57-59).
Крім того, у позовній заяві позивач зазначає про те, що у період з 24.04.2015 по 31.10.2015 він також працював в ООО «Стройкоминдустрия» (мовою оригіналу), що підтверджується договором підряду від 24.04.2015, тому просить врахувати зазначений період до страхового стажу, а також врахувати заробітну плату за цей період.
Як визначено статтею 1 Закону №1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV).
Згідно зі статтею 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Тобто, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено саме на роботодавця, який здійснює нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, факт офіційного працевлаштування позивача з 24.04.2015 по 31.10.2015 в ООО «Стройкоминдустрия» (мовою оригіналу), не підтверджується записами в його трудовій книжці.
У той же час, позивач наполягає на тому, що у період з 24.04.2015 по 31.10.2015 він працював в ООО «Стройкоминдустрия» (мовою оригіналу), що підтверджується договором підряду від 24.04.2015, тому просить врахувати зазначений період до страхового стажу, а також врахувати заробітну плату за цей період.
Суд зазначає, що зі змісту договору підряду від 24.04.2015, додаткової угоди №1 до договору підряду від 24.04.2015 та актів (а.с.40-50), судом встановлено, що з отриманої позивачем заробітної плати не сплачувались та не враховувались страхові внески та інші збори на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Доказів протилежного, матеріали справи не містять. У зв'язку з цим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про неврахування відповідачем при обчисленні розміру пенсії за віком заробітної плати за період з 1986 по 1993 та з 23.12.2010 по 13.11.2012, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
За правилами частин 1-3 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Суд зазначає, що згідно зі статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, яка підписана та набрала чинності 14 січня 1993 року, передбачено, що працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Статтею 7 даної Угоди встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Отже, при призначенні пенсії за законодавством України враховується набутий стаж та заробіток (дохід), з якого сплачено відповідну суму страхового внеску.
Суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1).
Згідно з пп. 2 п. 2.1 Порядку № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
Абзацом 2 пп. 3 п. 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до п. 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем подано до органу Пенсійного фонду довідки про заробітну плату, а саме: архівну довідку № 3241-1/02 від 09.08.2011 за період роботи з 1986 року по 1989 року, видану Муніципальним казенним підприємством «Петропавлівсько-Камчатський міський архів» (а.с.24); архівну довідку № 3241-1/03 від 09.08.2011 за період роботи з 1990 року по 1993 рік, видану Муніципальним казенним підприємством «Петропавлівсько-Камчатський міський архів» (а.с.25); довідку про доходи за 2010 рік №100 від 26.08.2011 (а.с.29), довідку про доходи за 2011 рік №5 від 26.08.2011 (а.с.30), довідку про доходи за 2011 рік №1 від 06.03.2012 (а.с.34), довідку про доходи за 2012 рік №3 від 18.09.2012 (а.с.38).
Разом з тим, як вбачається з алгоритму розрахунку пенсії відповідач не врахував вищевказані довідки за спірні періоди (а.с.112-116).
Як зазначалось раніше, вищезазначені періоди роботи позивача на території російської федерації підтверджено записами його трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.08.1986 (а.с.51-63).
Отже, позивачем були надані всі необхідні документи, передбачені Порядком №22-1.
З аналізу наведених положень вбачається, що страховий стаж підтверджується записами в трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності - встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.
Суд зазначає, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Згідно ст. 101 Закону №1788-XII, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3ст. 44 Закону № 1058-IV).
Виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, суд дійшов висновку, що у випадку наявності сумнівів з приводу наданих позивачем документів, відповідач не був позбавлений встановленого законом права вчинити відповідні дії щодо проведення їх перевірки.
У зв'язку із наведеним, суд зазначає, що неврахування відповідачем вказаних довідок про заробітну плату є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.
Вказані обставини свідчать про протиправні дії відповідача щодо неврахування заробітної плати за періоди роботи позивача на території російської федерації з 1986 по 1993, з 23.12.2010 по 19.08.2011 та з 15.11.2011 по 13.11.2012.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити з 09.01.2024 відповідний перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком, з урахуванням спірних періодів роботи та заробітної плати, суд зазначає наступне.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Суд враховує, що згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Враховуючи вищевикладене та те, що позовні вимоги у редакції, викладеній в прохальній частині позовної заяви, можуть мати наслідки ускладнення виконання судового рішення, суд, у відповідності до ст. 9 КАС України, для повного захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зазначає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо незарахування до страхового (трудового) стажу позивача, при призначенні пенсії за віком з 09.01.2024, періодів його роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 28.09.1993, з 29.09.1993 по 10.12.1993, з 23.12.2010 по 19.08.2011 та з 15.11.2011 по 13.11.2012 та не врахування заробітної плати для обчислення розміру пенсії за період з 1986 по 1993, з 23.12.2010 по 19.08.2011 та з 15.11.2011 по 13.11.2012 та зобов'язання відповідача зарахувати до страхового (трудового) стажу позивача періоди його роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 28.09.1993, з 29.09.1993 по 10.12.1993, з 23.12.2010 по 19.08.2011 та з 15.11.2011 по 13.11.2012, та провести перерахунок пенсії за віком з 09.01.2024, з урахуванням заробітної плати за період з 1986 по 1993, з 23.12.2010 по 19.08.2011 та з 15.11.2011 по 13.11.2012, згідно архівних довідок № 3241-1/02 від 09.08.2011 та № 3241-1/03 від 09.08.2011, довідки про доходи за 2010 рік №100 від 26.08.2011, довідки про доходи за 2011 рік №5 від 26.08.2011, довідки про доходи за 2011 рік №1 від 06.03.2012 та довідки про доходи за 2012 рік №3 від 18.09.2012.
Відтак, з урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений при подачі позову до суду у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо незарахування до страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 , при призначенні пенсії за віком з 09.01.2024, періодів його роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 28.09.1993, з 29.09.1993 по 10.12.1993, з 23.12.2010 по 19.08.2011 та з 15.11.2011 по 13.11.2012 та не врахування заробітної плати для обчислення розміру пенсії за період з 1986 по 1993, з 23.12.2010 по 19.08.2011 та з 15.11.2011 по 13.11.2012.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди його роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 28.09.1993, з 29.09.1993 по 10.12.1993, з 23.12.2010 по 19.08.2011 та з 15.11.2011 по 13.11.2012 та провести перерахунок пенсії за віком з 09.01.2024, з урахуванням заробітної плати за період з 1986 по 1993, з 23.12.2010 по 19.08.2011 та з 15.11.2011 по 13.11.2012, згідно архівних довідок № 3241-1/02 від 09.08.2011 та № 3241-1/03 від 09.08.2011, довідки про доходи за 2010 рік №100 від 26.08.2011, довідки про доходи за 2011 рік №5 від 26.08.2011, довідки про доходи за 2011 рік №1 від 06.03.2012 та довідки про доходи за 2012 рік №3 від 18.09.2012.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013).
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько