06 грудня 2024 року м. Рівне №460/26236/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С. за участю секретаря судового засідання Осташевська І.А та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1 , представник Теслюк В.І.,
відповідача: представник Бідюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доДержавної установи "Полицька виправна колонія (№76)"
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Полицька виправна колонія №76" про визнання протиправним та скасування наказу №8/ОС/СТ-23 від 12.10.2023 про оголошення дисциплінарного стягнення у виді звільнення, наказу від 12.10.2023 №180/ОС-23 про звільнення з роботи та поновлення на посаді начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи з 12.10.2023, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог повідомлено, що позивач проходив службу в органах ДКВС України, однак в жовтні 2023 року до нього застосовано дисциплінарне стягнення та звільнено зі служби. Стверджує, що службове розслідування, висновки за результатами якого стали підставою до притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді стягнення, фактично не проводилося, усі обставини об'єктивно не з'ясовані, а зазначені в акті службового розслідування не відповідають дійсності. Вважає, що службове розслідування проведене неповно, неналежно, а правові підстави для звільнення позивача зі служби відсутні, а тому просив позов задовольнити повністю та поновити його на посаді.
Ухвалою суду від 20.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 06.12.2023.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивачем регулярно не виконувалися покладені на нього обов'язки, що зафіксовано за результатами проведеного службового розслідування, та допускалися порушення службової дисципліни. Повідомлено, що позивач раніше вже притягувався до дисциплінарної відповідальності за неналежне і несвоєчасне ведення службової документації. Вважає оскаржувані накази про оголошення дисциплінарного стягнення та звільнення такими, що прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а отже такими, що не підлягають скасуванню. З огляду на викладене, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 06.12.2023 задоволено клопотання представника відповідача та відкладено підготовче засідання до 10.01.2024
В підготовчому засіданні 10.01.2024 протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 24.01.2024.
15.01.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, згідно з яким не погодився з твердженням відповідача, викладеним у відзиві, та просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позові.
22.01.2024 на адресу суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, у яких відповідач заперечив доводи відповідача та просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 24.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, продовжено строк підготовчого провадження у справі з 23.01.2024 на тридцять днів та визначено іншу дату наступного підготовчого засідання у справі, - 14.02.2024.
В підготовчому засіданні 14.02.2024 протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 15.02.2024.
Ухвалою суду від 15.02.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.03.2024.
В судовому засіданні 13.03.2024 позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити повністю. Представник відповідача позовні вимоги не визнала та просила в їх задоволенні відмовити. Протокольною ухвалою судом оголошено перерву до 10.04.2024.
Протокольною ухвалою від 10.04.2024 судом оголошено перерву до 29.04.2024.
В судовому засіданні 29.04.2024 судом оголошено перерву до 09.05.2024.
В судовому засіданні 09.05.2024 судом оголошено перерву до 17.06.2024.
В судовому засіданні 17.06.2024 судом оголошено перерву до 19.06.2024.
В судовому засіданні 19.06.2024 судом оголошено перерву до 14.08.2024.
В судовому засіданні 14.08.2024 розгляд справи відкладено до 04.09.2024.
В судовому засіданні 04.09.2024 судом оголошено перерву до 18.09.2024.
В судовому засіданні 18.09.2024 судом оголошено перерву до 16.10.2024.
В судовому засіданні 16.10.2024 судом оголошено перерву до 13.11.2024.
В судовому засіданні 13.11.2024 судом оголошено перерву до 04.12.2024.
В судовому засіданні 04.12.2024 судом оголошено перерву до 06.12.2024.
В судовому засіданні 06.12.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, і які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 з 19.02.2019 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, зокрема, з 07.06.2022 на посаді начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи "Полицька виправна колонія (№76").
06.10.2023 начальнику Державної установи "Полицька виправна колонія (№76") в.о. заступника начальника установи із соціально-виховної роботи та психологічної роботи - начальником відділу соціально-виховної та психологічної роботи підполковником внутрішньої служби ОСОБА_3 подано рапорт, яким повідомлено, що за результатами перевірки виконання своїх функціональних обов'язків та ведення службової документації начальником відділення соціально-виховної та психологічної роботи (№6) старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_1 виявлено такі недоліки:
- відповідно до проведених комісійних обходів відділення керівництвом установи та протоколів результатів обходів не вживаються заходи щодо усунення виявлених недоліків;
- після проведених опитувань засуджених відділення СПС №6 було встановлено, що начальник відділення ОСОБА_1 при спілкуванні з засудженими допускає грубість та нецензурну лайку, не вживає жодних заходів організації робіт з підтримання належних побутових умов у відділенні; ігнорує прохання засуджених відділення щодо можливості проведення культурно-масових заходів чи допомоги щодо вирішення інших соціальних проблем.
- при перевірці документації начальника відділення ОСОБА_1 виявлено ряд недоліків, а саме:
1) у квартальному плані роботи із засудженими відділення №6 на III квартал 2023 року відсутні відмітки про виконання майже всіх пунктів плану;
2) в журналі обліку роботи ради колективу засуджених відділення СПС №6 виявлено, що засідання ради колективу засуджених за вересень місяць не проводилось хоча згідно з квартальним планом повинно було проводитись 29.09.2023;
3) в журналі обліку роботи із засудженими відділення СПС №6 в розділі І «Список засуджених відділення» не внесенні дані про засуджених : ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в розділі III «Аналіз дисциплінарної практики серед засуджених відділення» не внесенні дані за вересень місяць 2023 року;
4) у щоденниках індивідуальної роботи з засудженим в єдиному реєстрі засуджених та осіб, узятих під варту, виявлено ряд недоліків, а саме: на засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 - щоденники не ведуться належним чином, зокрема в розділах IV,V,VI повністю відсутні дані про засуджених;
в розділах VIII на більшість засуджених відділення відсутнє проведення щоквартального оцінювання поведінки засуджених, за ІІІ квартал 2023 року, а саме: на засуджених: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_28 , ОСОБА_16 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_7 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_18 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_19 , ОСОБА_42 ;
в розділах Х «Результати індивідуального спостереження за засудженим та зміст проведених з ним бесід» на засуджених ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_30 відсутні ознайомчі бесіди при прибутті на відділення, на засуджених ОСОБА_30 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_18 , ОСОБА_37 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_19 , ОСОБА_42 відсутні бесіди про зміни в поведінці, соціальних зв'язках, ставленні до близьких тощо;
в розділах XII «Результати розгляду на комісії з питань застосування заохочувальних норм законодавства, амністії тощо» не зазначено про рішення комісій на засуджених ОСОБА_34 , ОСОБА_29 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40
5) в підсистемі «КАСАНДРА» на засуджених ОСОБА_9 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_37 не зроблена проміжна оцінка ризиків вчинення кримінального правопорушення засудженими до позбавлення волі.
Враховуючи вищевикладене, в.о. заступника начальника установи із соціально-виховної роботи та психологічної роботи - начальник відділу соціально-виховної та психологічної роботи підполковник внутрішньої служби ОСОБА_3 просив створити комісію та провести службове розслідування з метою з'ясування причин і обставин неналежного виконання старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_1 службових обов'язків, а також старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 відсторонити від виконання функціональних обов'язків на час проведення службового розслідування.
09.10.2023 на підставі вказаного рапорту начальником Державної установи "Полицька виправна колонія (№76") прийнято наказ «Про проведення службового розслідування» №144/АГ-23, згідно з яким наказано створити комісію для проведення службового розслідування щодо невиконання або неналежного виконання старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_1 начальником відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи "Полицька виправна колонія (№76") під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушень прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на установу завдань. Наказом визначено комісії службове розслідування провести протягом одного місяця та подати висновок на затвердження. Пунктом 2 вказаного наказу ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов'язків за займаною посадою на період проведення службового розслідування.
12.10.2023 комісією складено висновок службового розслідування, відповідно до п.2 резолютивної частини якого зазначено, що за повторне допущення грубого порушення своїх функціональних обов'язків старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_1 начальник відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи "Полицька виправна колонія (№76") заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України.
Цього ж дня, 12.10.2023, за результатами висновку службового розслідування начальником Державної установи "Полицька виправна колонія (№76") винесено наказ №8/ОС/СТ-23 «Про притягнення до відповідальності винних осіб», яким за повторне порушення вимог чинного законодавства в частині п.14, 20, 31 розділу ІІІ, п.1 ч.1 розділу IV наказу Міністерства юстиції України від 04.11.2013 №2300/5 «Про організацію соціально-виховної психологічної роботи із засудженими», розділу ІІ ч.2 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 №2823/5, розділу IV ч.1 Кримінально-виконавчого кодексу України, пунктів 2.1.2, 2.1.9, 2.1.17, 2.1.18, 2.1.30, 2.1.31, 2.1.32 Посадової інструкції та Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України старшому лейтенанту внутрішньої служби ОСОБА_1 начальнику відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи оголошено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до наказу начальника Державної установи "Полицька виправна колонія (№76") №180/ОС-23 від 12.10.2023 «По особовому складу» на підставі п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи звільнено зі служби з 12.10.2023.
Вважаючи накази про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби безпідставними і протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується і виходить з такого.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV).
Відповідно до ч.1 ст.14 цього Закону до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).
Згідно з ч.5 ст.23 Закону №2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.6 ст.14 Закону №2713-IV до осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби відноситься, зокрема, старший лейтенант внутрішньої служби.
Відповідно до ст.19 ч.1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VІІІ (далі по тексту - Закон України № 580-VІІІ), у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Згідно з п.6 ч.1 ст.77 Закону України № 580-VІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного, відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
Преамбулою Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", в редакції Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 за №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) встановлено, що цей Статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень. Дія цього Статуту поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Таким чином, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України поширює свою дію, зокрема й на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, до яких належить позивач.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
Водночас відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту визначені обов'язки осіб рядового і начальницького складу.
Так, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Відповідно до ст.5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно з положеннями ст.13 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтею 14 Дисциплінарного статуту.
Так, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць
Наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 №356/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.03.2015 за № 295/26740, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - Порядок №356/5).
За визначенням, наведеним у пункті 2 розділу І цього Порядку, службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються в межах компетенції з метою уточнення причин, встановлення обставин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення або дисциплінарного проступку персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідальність за яке передбачена законодавством України, а також визначення ступеня вини особи (осіб), яка вчинила правопорушення, чиї дії або бездіяльність стали причиною його скоєння.
Відповідно до пунктів 1, 5, 6 розділу ІІ Порядку №356/5 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.
Підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений письмовий наказ уповноваженого на те начальника.
Розділом III Порядку №356/5 визначено порядок призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №356/5 проведення службового розслідування доручається прямому начальнику особи рядового чи начальницького складу, дії або бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.
Службове розслідування може проводитися декількома особами у складі комісії, до складу якої входять найбільш досвідчені посадові особи органу або установи, здатні всебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об'єктивні висновки. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника особи рядового чи начальницького складу, дії чи бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.
Проведення службових розслідувань за фактами порушень особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, неналежного виконання посадових обов'язків чи втрати ними службових посвідчень, підготовка за їх результатами висновків та проектів наказів про заходи дисциплінарного реагування щодо цих осіб здійснюються керівниками усіх рівнів щодо безпосередньо підпорядкованої особи рядового чи начальницького складу, яка вчинила правопорушення (п. 1 розділу IV Порядку № 356/5).
За правилами п.1 розділу VIII Порядку №356/5 за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової та резолютивної частин.
У вступній частині висновку зазначаються посада, звання, прізвище, ініціали виконавця (голови, членів комісії), який (які) проводив (ли) службове розслідування, підстави для проведення службового розслідування.
В описовій частині висновку зазначаються:
відомості про обставини, за яких особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, вчинила дію або бездіяльність, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі;
час, місце, спосіб, мотив та мета вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки, що настали у зв'язку з цим;
посада, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в ДКВС України і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристика особи (зокрема наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), яка вчинила дисциплінарний проступок, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам;
наявність причинного зв'язку між діями або бездіяльністю особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, та їх наслідками;
умови, що передували вчиненню дії або бездіяльності чи спонукали до цього;
вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного;
відомості про залучення до проведення службового розслідування фахівців та дані про них, подані ними результати.
У резолютивній частині висновку службового розслідування зазначаються:
пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб рядового і начальницького складу конкретних видів заохочень або дисциплінарних стягнень, класифікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;
підтвердження чи спростовування відомостей, які стали підставою для його призначення;
запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
В силу вимог п.6 розділу VIII Порядку № 356/5 за результатами службового розслідування особи рядового і начальницького складу, стосовно яких воно проводилося, притягаються до відповідальності у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 7 розділу VIII Порядку № 356/5 про накладення дисциплінарного стягнення за результатами службового розслідування видається наказ, зміст якого оголошується персоналу органу або установи, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності її підлеглих забороняється.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі відмови особи рядового чи начальницького складу від ознайомлення з наказом під підпис безпосередній начальник такої особи спільно з посадовою особою підрозділу персоналу складає відповідний акт.
Особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби зобов'язані дотримуватися службової дисципліни, а підставою для застосування до таких осіб дисциплінарного стягнення за її порушення є відповідний наказ начальника, прийнятий на підставі висновку службового розслідування, проведеного з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого такою особою.
При цьому, суд зауважує, що дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до особи рядового чи начальницького складу кримінально-виконавчої служби, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку. Дисциплінарна відповідальність такої особи виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, який доведений матеріалами службового розслідування. Висновок службового розслідування в такому випадку повинен містити виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни; повне та об'єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку та встановлення наявності (або відсутності) вини порушника.
Разом з тим, дослідивши висновок службового розслідування, суд дійшов висновку, що останній фактично відтворює зміст рапорту від 06.10.2023, на підставі якого було призначене службове розслідування.
Завданням комісії було встановити в ході службового розслідування обставини, за яких ОСОБА_1 вчинив дії або бездіяльність, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; умови, що передували вчиненню дії або бездіяльності чи спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; з'ясувати наявність причинного зв'язку між діями або бездіяльністю ОСОБА_1 , та їх наслідками.
Натомість жодних з цих обов'язкових відомостей, визначених п.1 розділу VIII Порядку №356/5, висновок службового розслідування щодо ОСОБА_1 не містить.
Як свідчать матеріали справи, за час перебування на посаді ОСОБА_1 відповідно до посадової інструкції проводив просвітницькі, культурно-масові, фізкультурно-оздоровчі заходи, інформаційні години, вів план соціально-виховної роботи з засудженими, регулярно подавав рапорти про проведену індивідуально-виховну та профілактичну роботу, націлену на недопущення порушень вимог режиму відбування покарання, покращення санітарно-гігієнічного стану відділення та прилеглої території. При цьому, твердження відповідача про відсутність фото і відео доказів проведення позивачем заходів для засуджених суд відхиляє, оскільки як повідомив позивач така фото і відео фіксація ним проводилася у зв'язку з відсутністю технічної можливості, натомість відповідачем жодним чином не спростовано організацію позивачем таких заходів.
Щодо зауважень відповідача, що ОСОБА_1 не проведено жодних заходів організації робіт з підтримання належних побутових умов у відділенні, то суд враховує, що згідно з протоколом комісійного обходу локальних дільниць та гуртожитків відділень соціально-психологічної служби №6 від 04.10.2023 термін усунення виявлених недоліків, виконавцем яких вказано позивача, встановлено 09.10.2023, 16.10.2023 і 20.10.2023. Водночас рапорт про їх невиконання датований 06.10.2023, тобто до закінчення строку на їх виконання, який також охоплює період проведення службового розслідування щодо позивача (до 12.10.2023), з 09.10.2023 позивач був відсторонений від виконання службових обов'язків за займаною посадою.
Згідно з протоколом комісійного обходу локальних дільниць та гуртожитків відділень соціально-психологічної служби №3 від 12.09.2023 термін для усунення недоліків, відповідальним за яке визначено позивача, встановлено 13.09.2023, 15.09.2023, 18.09.2023 та 20.09.2023. Водночас, зважаючи на зміст цих недоліків («упорядкувати електропровід світильника при вході в гуртожиток відділення», «відсутня вивіска відповідального за протипожежний стан», «в кімнаті виховної роботи добавити світильник», «приміщення для прийому з особистих питань закрити на замок, виключити доступ засуджених, встановити скло, вивісити табличку «Ремонт»», «в туалетній кімнаті завершити ремонт, замінити 2 чаші генуя та упорядкувати електропроводки», «в приміщенні для умивання наявна попільничка», «поновити стенд наочної інформації «стінна газета відділення»»; «в приміщенні для зберігання особистих речей упорядкувати опис майна», «в спальних приміщеннях наявні зайві речі під спальними місцями, замінити ліжко засудженому ОСОБА_14 та не на всіх ліжках наявні бірки на засудженого») і враховуючи, що 15.09.2023 позивач заступав на добове чергування в складі оперативної групи, вказаний у протоколі термін для усунення цих недоліків є недостатнім. Більше того, позивач наголошував на відсутності необхідного матеріально-технічного забезпечення, необхідного для усунення таких недоліків та належного виконання ним своїх посадових обов'язків.
Комісія в ході проведення розслідування не встановила і не навела жодного факту невиконання або неналежного виконання позивачем посадових обов'язків, що спричинило негативні наслідки (порушення прав та законних інтересів громадян, незабезпечення виконання покладених на установу завдань тощо), не встановила наявності вини в його діях/бездіяльності в частині виявлених недоліків, не зазначила мотивів, з яких вона дійшла висновку, що характер допущених позивачем порушень та спричинені цим наслідки були несумісними з продовженням ним служби.
Водночас, висновок службового розслідування не може ґрунтуватись на припущеннях, оскільки на відповідача, як роботодавця покладено обов'язок довести вину особи у скоєному, а тому факт наявності ознак учиненого дисциплінарного проступку повинен бути доведений в ході службового розслідування.
Суд зауважує, що наказ про накладення дисциплінарного стягнення, як документ офіційно-ділового стилю повинен характеризуватися точністю, стислістю і зрозумілістю викладення. Зрозумілість наказу полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні його змісту. Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті, характеру та обставин допущеного службовцем проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.
Тому в оскаржуваному наказі відповідач повинен був чітко зазначити суть вчиненого позивачем порушення, наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку, в чому конкретно полягало неналежне виконання ОСОБА_1 посадових обов'язків, які норми чинного законодавства, що визначають порядок його дій при здійсненні своїх посадових обов'язків, були ним порушені, до яких шкідливих наслідків це призвело, причинний зв'язок між такими наслідками та поведінкою позивача, а також обставини, за яких мало місце таке порушення.
Натомість, спірний наказ від 12.10.2023 сукупності переліченого вище не містить.
Крім того, Державною установою "Полицька виправна колонія (№76"), як суб'єктом владних повноважень, у спірному наказі про оголошення дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не наведено жодних мотивів щодо неможливості застосування іншої санкції, позаяк такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби є найсуворішим. Саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням спірного наказу.
Водночас аргументи представника відповідача про те, що у позивача на час застосування цього дисциплінарного стягнення вже було діюче стягнення в вигляді суворої догани суд оцінює критично, позаяк воно було застосоване до позивача згідно з наказом від 13.10.2022 і строк завершення його дії припав на закінчення спірного в даній справі службового розслідування.
При цьому, суд враховує, що за встановленого законодавством місячного строку проведення службового розслідування (з можливістю його продовження) службове розслідування щодо ОСОБА_1 проведене в короткі терміни, з 09.10.2023 (наказ про створення комісії) по 12.10.2023 (висновок за результатами розслідування), що викликає сумніви у його повноті і обґрунтованості, однак дало відповідачу можливість апелювати на наявність діючого дисциплінарного стягнення.
За наведених обставин, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з згідно з оскаржуваним наказом є безпідставним, протиправним, необґрунтованим, неспівмірним і таким, що порушує права та інтереси позивача, а тому наказ №8/ОС/СТ-23 від 12.10.2023 про оголошення ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, і підлягає скасуванню.
Як свідчать матеріали справи, 12.10.2023 на підставі зазначеного наказу Державною установою "Полицька виправна колонія (№76") прийнято наказ від 12.10.2023 №180/ОС-23 про звільнення ОСОБА_1 зі служби.
З огляду на те, що наказ Державної установи "Полицька виправна колонія (№76") про оголошення ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення визнано судом протиправним, то такий не може породжувати правових наслідків від моменту його прийняття і не може слугувати законною підставою для прийняття інших наказів, зокрема щодо його виконання.
Таким чином, наказ Державної установи "Полицька виправна колонія (№76") від 12.10.2023 №180/ОС-23 про звільнення ОСОБА_1 зі служби є безпідставним, протиправним, а отже таким, що підлягає скасуванню.
Суд враховує, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України “Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За правилами абз.2 пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, днем звільнення вважається останній день роботи.
Як свідчить зміст наказу від 12.10.2023 №180/ОС-23 ОСОБА_1 звільнено зі служби з 12.10.2023.
Отже, 12.10.2023 є останнім днем роботи позивача.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин цієї справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід поновити на посаді з 13 жовтня 2023 року.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд керується і виходить з такого.
Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податку, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Згідно з довідкою Державної установи "Полицька виправна колонія (№76") загальна сума заробітку за два попередні місяці роботи позивача становила 32831,01 грн (серпень 2023 року - 17368,30 грн) та вересень 2023 року -15462,71 грн), отже, середньоденний заробіток позивача становить 538,21 грн.
Період вимушеного прогулу тривав з 13.10.2023 по 06.12.2024, що складає 421 календарний день.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 226586,41 грн (421 х 538,21 грн), з обов'язковим проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення, суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
В силу імперативних вимог пунктів 2, 3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
З урахуванням викладеного, судове рішення в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Інші доводи та аргументи учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На переконання суду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, під час розгляду цієї справи, не надав суду достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність та обґрунтованість своїх дій і прийнятих в межах спірних правовідносинах наказів. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.
За наведеного, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Правові підстави для застосування положень ст.139 КАС України у суду відсутні, оскільки відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять.
Поряд з цим, вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.
Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3 та ч.4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивач у позовній заяві заявляє про стягнення на його користь судових витрат на правничу допомогу та зазначає про орієнтовний їх розмір в сумі 10000 грн.
На обґрунтування вказаних витрат позивач додав до матеріалів позову копії договору про надання правничої допомоги від 13.10.2023 №47, додаткової угоди №1 до договору від 13.10.2023, акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 11.11.2023, прибуткового касового ордеру №1 від 11.11.2023.
Дослідивши вказані докази, суд дійшов висновку, що заява позивача підлягає до задоволення частково.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", "East/West Alliance Limited" проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи встановлені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, на переконання суду, розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у розмірі 10000 грн., а їх стягнення з відповідача у такому розмірі не становитиме надмірний тягар для державної установи.
Таким чином, заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати накази начальника Державної установи "Полицька виправна колонія (№76)" "Про притягнення до відповідальності винних осіб" за №8/ОС/СТ-23 від 12.10.2023 та "По особовому складу" за № 180/ОС-23 від 12.10.2023.
Поновити старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи “Полицька виправна колонія №76» з 13 жовтня 2023 року.
Стягнути з Державної установи “Полицька виправна колонія (№76)» на користь ОСОБА_1 226586 (двісті двадцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 41 коп. середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу з 13.10.2023 по 06.12.2024 з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи “Полицька виправна колонія (№76)» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Державна установа "Полицька виправна колонія (№76)" (с. Іванчі,Вараський р-н, Рівненська обл.,34375, ЄДРПОУ/РНОКПП 08564370)
Повний текст рішення складений, з урахування відпустки судді, 31 грудня 2024 року
Суддя Н.С. Гудима