про залишення позовної заяви без розгляду
31 грудня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/120/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області , Миргородської районної військової адміністрації Полтавської області до Відділу освіти Шишацької селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області , Миргородської районної військової адміністрації Полтавської області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу освіти Шишацької селищної ради в якій просить:
Визнати протиправною бездіяльність відділу освіти Шишацької селищної ради (ЄДРПОУ 40177793 вул.Партизанська, 2, с.Шишаки, Миргородський район, Полтавської області) в частині невжиття заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 60763, що розміщене за адресою: вул Євгена Коновальця, 20А с. Михайлики, Миргородський район, Полтавської області.
Зобов'язати відділ освіти Шишацької селищної ради (ЄДРПОУ 40177793 вул. Партизанська, 2, с.Шишаки, Миргородський район, Полтавської області) вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 60763, що розміщене за адресою: вул Євгена Коновальця 20А с. Михайлики, Миргородський район, Полтавської області, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 “Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін.
В обгрунтування позовної заяви зазначено, що Миргородською окружною прокуратурою під час вивчення стану додержання вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об'єктів цивільного захисту (захисних споруд), розміщених в межах території обслуговування, встановлено, що на території с. Михайлики, Миргородського району Полтавської області у власності Шишацької селищної ради за адресою: вул.Євгена Коновальця 20А, с. Михайлики, Миргородський район, Полтавської області, наявна захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття №60763 (підвальне приміщення на території Михайликівськівського навчально-виховного комплексу), яке в умовах військової агресії Російської Федерації проти України через недодержання та порушення балансоутримувачем вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об'єктів цивільного захисту (захисних споруд) є обмежено готовим до використання за призначенням, через що не здатне забезпечити захист учасників освітнього процесу та у разі використання за призначенням може створювати загрозу для життя та здоров'я людей. Відповідно до облікової картки протирадіаційного укриття № 60763 ПРУ вбудоване в 1-х поверхову будівлю, яка знаходиться за адресою с. Михайлики вул. Є. Коновальця, введено в експлуатацію у 1982 року, має загальну площу 574,3 кв.м., місткість сховища - 200 осіб. Балансоутримувачем захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 60763, відповідно до рішення 4 сесії 1 скликання від 15.12.2015 року Шишацької селищної ради Полтавської області - є Відділ світи Шмишацької селищної ради. Відповідно до пункту 3 вищезазначеного рішення Шишацької селищної ради Полтавської області балансоутримувачем майна згідно переліків до даного рішення, а саме Михайликівського навчально-виховного комплексу, що розташований по вул. Гагаріна 16 в селі Михайлики Миргородського району Полтавської області, та містить захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 60763, визначено Відділ освіти Шишацької селищної ради. Згідно положень частини першої статті 32 Кодексу цивільного захисту України протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження. Положеннями частини восьмої статті 32 Кодексу цивільного захисту України визначено, що утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів. Нормою частини сьомої статті 32 Кодексу цивільного захисту України врегульовано, що вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Положеннями пункту 9 Розділу “Утримання фонду захисних споруд» Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 138 від 10.03.2017 “Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку», передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами. Згідно п. 10 того ж самого розділу Порядку балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд. Положеннями пункту 11 того ж самого розділу Порядку визначено, що вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС. Згідно пункту 1 Розділу II “Загальні вимоги до утримання та експлуатації фонду захисних споруд» Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 “Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту», споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни. не зважаючи на введення воєнного стану в Україні, тобто виникнення надзвичайної ситуації воєнного характеру, порушуючи вимоги статті 32 Кодексу цивільного захисту України, пункту 10 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 відповідач, який є балансоутримувачем зазначеного об'єкту цивільного захисту, не здійснює свій обов'язок щодо утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням.
02.02.2024 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Відділу освіти Шишацької селищної ради, у якому відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи, що у листі Миргородської районної військової адміністрації від 19.10.2023 № 2927/01.1-37 зазначено, що вжиття заходів примусу до відповідача заходиться поза межами повноважень районної військової адміністрації, визначених чинним законодавством. Частиною третьою статті 23 Закону №1697-УІІ встановлено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу. З огляду на зазначене слідує, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області та Миргородська районна військова адміністрація не є такими органами, які уповноважені на вжиття заходів з метою зобов'язання Відповідача привести у стан готовності захисні споруди цивільного захисту. А, отже, заступник прокурора Миргородської окружної прокуратури Полтавської області не має підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області та Миргородської районної військової адміністрації та не надав доказів щодо їх бездіяльності.
Прокурор у відповіді на відзив наполягав на правомірності своїх вимог та безпідставності доводів відповідача зазначених у відзиві на позов.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 провадження у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області, Миргородської районної військової адміністрації Полтавської області до Відділу освіти Шишацької селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 260/4199/22.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 поновлено провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду без виклику осіб, які беруть участь у справі.
Вирішуючи питання щодо наявності у Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі статтею 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.
Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Отже, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон України "Про прокуратуру") визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Згідно із частиною третьою статті 23 указаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
(2) у разі відсутності такого органу.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб'єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, від 13.05.2021 у справі №806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Своє право на звернення до суду з цим позовом заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області обґрунтовує бездіяльністю ГУ ДСНС в Полтавській області, яка полягає у невжитті уповноваженим органом належних заходів щодо зобов'язання балансоутримувача привести у стан готовності протирадіаційного укриття.
Тобто, у позовній заяві прокурор зазначив, що суб'єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем у цій справі, є ГУ ДСНС у Полтавській області. Але, з огляду на його бездіяльність, інтереси держави ним не захищаються, у зв'язку із чим саме прокурор звертається з цим позовом до суду.
З огляду на викладене, суд зазначає таке.
У позовній заяві, яку подав прокурор, він визначив, що підставою пред'явлення цього позову є саме бездіяльність органів державної влади у здійсненні своїх функцій, а тому саме в інтересах ГУ ДСНС у Полтавській області як позивача у цій справі прокурор подав позов.
У контексті наведеного варто з'ясувати, чи наділений ГУ ДСНС у Полтавській області належним обсягом компетенції щоб набути повноваження позивача у цій справі.
Відповідно до частини восьмої статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями (частина п'ятнадцята статті 32 Кодексу цивільного захисту України).
Згідно із пунктом 3 "Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138 (далі - Порядок №138), балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.
Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку №138).
Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (пункт 12 Порядку № 138).
Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України від 09.07.2018 № 579 (далі - Наказ №579).
Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (п. 1 розділу ІІ Наказу №579). Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (пункт 7 розділу ІІ Наказу №579).
Пунктом 1 "Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій", затвердженого постановою КМ України від 16 грудня 2015 року №1052 (далі - "Положення №1052") встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Згідно із пунктом 3 Положення №1052 основними завданнями ДСНС є:
1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;
2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.
Відповідно до пункту 4 Положення №1052 ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:
- здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням;
- здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та об'єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту;
- організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання;
- складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту;
- застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту" від 21 квітня 2021 року №2228-IX із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 "Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки".
Одночасно, вказаним Законом Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 "Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту", згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб'єкт владних повноважень:
- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;
- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей;
- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.
Тобто, на основі указаного висновується, що законодавством передбачено право ДСНС, як суб'єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 Кодексу цивільного захисту).
Тож, на підставі аналізу зазначених норм законодавства суд констатує, що Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає повноважень ГУ ДСНС у Полтавській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача.
Тому, прокурором у цій позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з цим позовом, який не має права на звернення до суду з ним.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03.08.2023 у справі №260/4120/22, від 11.08.2023 у справі №560/10015/22, від 09.09.2023 у справі №260/4044/22, від 21.12.2023 у справі №400/4238/22, від 21.02.2024 у справі № 580/4578/22, від 14.11.2024 по справі № 160/14510/22.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
За таких умов, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви прокурора без розгляду, адже останній належним чином не обґрунтував підстави звернення до суду з цим позовом.
Керуючись статтями 53, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області до Відділу освіти Шишацької селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Удовіченко