Справа № 420/20499/23
31 грудня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив суд:
визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо неприйняття від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства російської федерації з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України;
зобов'язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства російської федерації з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України;
визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що виконав зобов'язання припинити громадянство російської федерації;
визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 27.06.2023 року про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 ОСОБА_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 року, позовні вимоги задоволено частково. Суд вирішив:
визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області щодо неприйняття від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства російської федерації з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України;
зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства російської федерації з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України;
визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 27 червня 2023 року про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року, касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2024 року скасовано, а справу № 420/20499/23 направлено на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
08.10.2024 року за вхідним №49889/24 адміністративна справа №420/20499/23 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 08.10.2024 року, передана судді Радчуку А.А.
Ухвалою суду від 14.10.2024 року справу прийнято до розгляду та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує, що він неодноразово звертався до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області з декларацією про відмову від громадянства рф, однак відповідач відмовляє у її прийнятті.
Позивач наголошує, що з початку запровадження на території України воєнного стану, він вступив до лав територіальної оборони та брав участь у бойових діях, що підтверджується копією посвідчення, відеозаписами, та численними подяками за свою діяльність, вагомі внески у сприяння обороноздатності держави, від командира Військової частини НОМЕР_1 ; начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 та від Київського міського голови ОСОБА_2 , командира Військової частини НОМЕР_2 Служби безпеки України.
Позивачем повідомлено, що 30 травня 2023 року він уклав контракт про проходження служби у складі збройних сил України. У зв'язку з цим, 31 травня 2023 року позивач звернувся до відповідача із декларацією про відмову від іноземного громадянства особою, яка в установленому законодавством України порядку уклали контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України. Проте, відповідач ухвалив рішення про відмову у прийнятті декларації з огляду на те, що 19 травня 2023 року закінчився строк виконання зобов'язання про припинення громадянства рф протягом двох років з моменту набуття громадянства України, а контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу позивачем укладено 30 травня 2023 року.
На переконання позивача, відсутні будь-які законні та обґрунтовані підстави для прийняття вказаного рішення, адже встановлений у частині п'ятій статті 8 Закону України «Про громадянство України», в редакції Закону № 1941-IX від 14 грудня 2021 року, дворічний строк виконання іноземцем обов'язку подати документ про припинення іноземного громадянства, або декларації про відмову від іноземного громадянства не стосується осіб, які отримали громадянство у період з 01 січня 2018 року до набрання чинності Законом № 1941-IX (до 19 грудня 2021 року) та відносяться до категорій, визначених у пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Позивач стверджує, що ним дотримані всі умови положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-IX від 14 грудня 2021 року для права скористатись можливістю подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
При цьому позивач вказує на неможливість виконати зобов'язання припинити громадянство російської федерації, яка пов'язана із тим, що внаслідок агресії останньої дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією розірвано, дипломатичні представництва країни-агресора не працюють, а тому позивач не міг скористатись такою процедурою на території України.
Позивачем також повідомлено, що наслідком відмови у прийнятті декларації стало скасування 27.06.2023 року рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 .
Вважаючи дії щодо неприйняття від позивача декларації про відмову від громадянства рф протиправними, а рішення щодо скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України неправомірним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
У ході нового розгляду справи 29.10.2024 року відповідачем було подано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та надуманими з огляду на наступне.
Посилаючись на норми прикінцевих та перехідних положень Закону № 1941-ІХ, відповідач доходить висновку, що законом чітко визначені підстави про право особи подати декларацію про відмову від іноземного громадянства, а саме набуття особою громадянства України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом (19.12.2021) та проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах України саме в період з 2018 до 19.12.2021 року. Тобто, закон поєднує дві основні складові, які дають право особі подати декларацію про відмову від іноземного громадянства це - набуття громадянства України у період з 2018 по 19.12.2021 та проходження в цей період військової служби за контрактом у Збройних Силах України. Однак, позивачем вказаний контракт, як підстава для подання декларації про відмову від громадянства рф був укладений 30 травня 2023 року, тобто після закінчення дворічного терміну, а саме 19 травня 2023 року, протягом якого позивач повинен був виконати підписане власноруч зобов'язання та подати документ уповноваженого органу рф про вихід з громадянства рф.
Також, аналізуючи норми федерального закону російської федерації “Про громадянство російської федерації» відповідач висновує, що жодного обмеження щодо країни місця проживання особи, яка не має місця проживання на території російської федерації, та повинна виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство, зазначеним законодавством рф не передбачено, як і не передбачено чинним законодавством України, яке регламентує процедуру набуття громадянства України. Зазначає, що у випадку, якщо заявник не може особисто подати заяву у зв'язку з обставинами, що мають винятковий характер та підтверджені документально, заяви та необхідні документи можуть бути передані для розгляду через іншу особу або надіслані поштою. У цьому випадку справжність підпису особи, яка підписала заяву, та вірність копії документа, що додається до заяви, її оригіналу засвідчуються нотаріально.
Проте, як стверджує відповідач, позивачем не вчинено жодної дії, яка б свідчила про неможливість виконати взяті на себе зобов'язання щодо припинення російського громадянства (відсутні будь які докази, починаючи з 19.05.2021 щодо звернення позивача з відповідним клопотанням до посольства рф до повномасштабного вторгнення рф на територію України, не надіслано поштою жодної заяви до дипломатичного представництва або консульської установи російської федерації, які діють в країнах Європи після повномасштабного вторгнення рф на територію України).
Отже, на думку відповідача, позивач не був позбавлений можливості здійснити процедуру виходу з громадянства російської федерації шляхом подання як клопотання (заяви) про припинення іноземного громадянства так і декларації про відмову від громадянства російської федерації до уповноваженого органу цієї держави чи до консульства російської федерації в Україні, та не був позбавлений можливості після повномасштабного вторгнення рф на територію України звернутися до нотаріуса про завірення його підпису у заяві про вихід з російського громадянства з подальшим надсиланням заяви поштою до консульства російської федерації в країнах Європи.
З огляду на наведене, відповідач також стверджує про правомірність прийняття рішення про скасування рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 про оформлення набуття громадянства України позивачем.
Вважаючи, що ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, позивач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
29.10.2024 року відповідачем подано клопотання про передачу справи за підсудністю.
01.11.2024 року до суду від відповідача надійшов лист №8010.4-38553/80.3-24 від 09.09.2024 року, у якому повідомлено, що Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області) на виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду № 420/20499/23 повідомляється, що 29.05.2024 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України ОСОБА_1 від 31.05.2023, про що листом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 30.05.2024 № С- 863/6/8010-24/8010.4/1462-24 було повідомлено ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 05.11.2024 року доручено Центральному міжрегіональному управлінню ДМС у м. Києві та Київській області надати до Одеського окружного адміністративного суду у п'ятиденний строк від дати отримання цієї ухвали інформацію, у вигляді належним чином засвідчених доказів, щодо прийняття 29.05.2024 року декларації про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України ОСОБА_1 від 31.05.2023; належним чином засвідчену копію листа ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 30.05.2024 № С-863/6/8010-24/8010.4/1462-24 щодо повідомлення ОСОБА_1 про прийняття декларації.
Також цією ухвалою суду було зупинено провадження у справі № 420/20499/23 - до моменту отримання відповіді від Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
07.11.2024 року за допомогою системи «Електронний суд» та 12.11.2024 року засобами поштового зв'язку від Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, на виконання ухвали суду від 05.11.2024 року, надійшов лист про направлення документів.
Ухвалою суду від 03.12.2024 року поновлено провадження у справі №420/20499/23.
Ухвалою суду від 05.12.2024 року витребувано з Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області інформацію, у вигляді належним чином засвідчених доказів, щодо наступних питань:
чи скасоване станом на 05.12.2024 року рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 27 червня 2023 року про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України Про громадянство України ОСОБА_1 ;
чи має ОСОБА_1 станом на 05.12.2024 року статус громадянина України;
чи виданий ОСОБА_1 станом на 05.12.2024 року паспорт громадянина України.
Цією ухвалою також зобов'язано ОСОБА_1 надати до Одеського окружного адміністративного суду документи на підтвердження його місця проживання (перебування) на території Одеської області протягом семи днів з дня отримання копії даної ухвали.
13.12.2024 року за допомогою системи “Електронний суд» та 18.12.2024 року засобами поштового зв'язку від відповідача надійшли документи на виконання ухвали суду від 05.12.2024 року.
25.12.2024 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
У наданих поясненнях, враховуючи висновки Верховного суду, позивач просить звернути увагу на дії що ним вживались по припиненню іноземного громадянства у період з моменту набуття громадянства (19.05.2021 року) до моменту повномасштабного вторгнення рф на територію України.
Так, як повідомлено у поясненнях, на виконання взятого зобов'язання ОСОБА_1 у жовтні 2021 року звернувся до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області із декларацією про відмову від іноземного громадянства, з огляду на існування незалежної від нього причини, яка унеможливлює отримання ним документа про припинення іноземного громадянства, а саме: вартість виходу з громадянства російської федерації перевищує половину мінімальної заробітної плати на день прийняття рішення. Втім, 22.10.2021 року листом Центрального міжрегіонального управління ДМС у місті Києві та Київській області №8010.4.2-49539/80.3-21 позивачу було відмовлено у прийнятті декларації про відмову від громадянства російської федерації у зв'язку із відсутністю незалежних від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства.
За результатом оскарження вказаних дій, 06.12.2021 року Київським окружним адміністративним судом було винесено рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації та зобов'язання Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства російської федерації та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України.
28.12.2021 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області звернулось із апеляційною скаргою до Шостого апеляційного адміністративного суду. Представником позивача звернуто увагу, що незважаючи на те, що апеляційна скарга Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області була зареєстрована того ж дня, - Шостим апеляційним адміністративним судом протягом трьох наступних тижнів не було вчинено жодних дій з вирішення питання про відкриття провадження у справі або повернення апеляційної скарги заявнику. За цей час рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року про зобов'язання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийняти декларацію від ОСОБА_1 набрало законної сили. Внаслідок чого, ОСОБА_1 з 07.01.2022 року (дати набрання чинності рішенням суду першої інстанції) вмотивовано вважав своє право на подання декларації захищеним та невідкладно повторно звернувся до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із декларацією про вихід з іноземного громадянства, яка цього разу була прийнята відповідачем. Після прийняття Державною міграційною службою декларації ОСОБА_1 , Шостий апеляційний адміністративний суд нарешті повернувся до вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за скаргою ЦМУ ДМС у м .Києві та Київській області і 19.01.2022 року виніс Ухвалу про витребування з Київського окружного адміністративного суду матеріали справи №320/598/21. Втім, зазначена ухвала Шостого апеляційного суду не виконувалась Київським окружним адміністративним судом протягом наступних півроку (до 06.06.2022 року). За цей час ОСОБА_1 було документовано паспортом громадянина України № НОМЕР_3 від 16.03.2022 року; а на території України було запроваджено правовий режим воєнного стану через військову агресію російської федерації.
Враховуючи наведене, позивач стверджує, що у період з моменту набуття громадянства (19.05.2021 року) до моменту повномасштабного вторгнення рф на територію України ОСОБА_1 вчиняв активні дії, спрямовані на завершення процедури оформлення громадянства України та більше того, отримав паспорт громадянина України (тобто, процедура оформлення громадянства в силу закону вважалась завершеною).
Після завершення процедури оформлення громадянства України ОСОБА_1 та початку повномасштабного вторгнення рф на територію України Шостим апеляційним адміністративним судом було нарешті перевірено апеляційну скаргу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України та 06.06.2022 року винесено Ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху через відсутність доказів сплати судового збору. Виявлені недоліки апеляційної скарги були усунені апелянтом лише через три місяці, внаслідок чого, апеляційне провадження за скаргою ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року було відкрито лише 19.09.2022 року.
Крім наведеного, позивач переконаний, що іноземець, який взяв на себе зобов'язання припинити іноземне громадянство, має право виконати його протягом цих двох років, як у перший, так і в останній день наданого законодавцем терміну, оскільки це є його правом.
Щодо пропуску строку звернення до відповідача з декларацією про відмову від громадянства позивач, посилаючись на “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1941-ІХ, вказує на відсутність вимоги про звернення до Державної міграційної служби особи, яка проходить військову службу за контрактом у збройних силах України, саме у дворічний строк з моменту взяття на себе зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Також позивач вважає помилковою тезу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області щодо того, що припинення на території України діяльності дипломатичних представництв та консульських установ російської федерації не є реальною перепоною для резидентів України в отриманні документу про припинення громадянства російської федерації, оскільки після запровадження на території України правового режиму воєнного стану у зв'язку із збройною агресією російської федерації, Кабінетом Міністрів України було затверджено Постанову “Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» №164 (надалі - Постанова №164), відповідно до п. 1 якої в умовах воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування нотаріальні дії вчиняються з урахуванням таких особливостей (заборон): 1) незавершені нотаріальні дії за зверненням особи, пов'язаної з державою-агресором, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 р. №187 “Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» (Офіційний вісник України, 2022 р., No 25, ст. 1272), зупиняються. У разі звернення такої особи за вчиненням нотаріальної дії нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у її вчиненні. Втім, у період дії на території України правового режиму воєнного стану нотаріальне засвідчення справжності підпису можливо виключно на заяві про вихід з громадянства російської федерації.
За таких обставин, ОСОБА_1 , який має постійне місце проживання на території України, з усього необхідного пакету документів для припинення громадянства російської федерації зможе нотаріально посвідчити лише заяву про вихід з громадянства російської федерації; а інші обов'язкові для подання документи не зможуть бути нотаріально посвідчені на території України та подані разом із заявою, зокрема, позивач не зможе подати документ, що підтверджує дозвіл України на проживання ОСОБА_1 на території цієї держави; документ повноважного органу України про наявність у ОСОБА_1 іншого громадянства або підтвердження можливості надання заявнику іншого громадянства у разі виходу з громадянства російської федерації; копію документа, що пред'являється заявником, який засвідчує його особу (паспорт та (або) посвідку на проживання). Тобто, для отримання документу про припинення громадянства запропонованим Державною міграційною службою шляхом (засобами поштового зв'язку) заявник все одно має особисто звернутись до дипломатичного представництва або консульської установи російської федерації для засвідчення справжності підпису заявника на заяві про припинення громадянства. Однак, з 24.02.2022 року дипломатичні представництва та консульські установи російської федерації на території України припинили свою діяльність. Тобто, як стверджує позивач, вихід з громадянства російської федерації шляхом направлення необхідного пакету документів засобами поштового зв'язку є неможливим для осіб, які мають постійне місце проживання на території України.
У додаткових поясненнях позивач також висловив заперечення щодо клопотання представника відповідача про направлення справи за підсудністю.
Ухвалою суду від 31.12.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про направлення справи за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Інші заяви, клопотання та додаткові докази станом на момент розгляду справи по суті до суду не надходили.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є уродженцем російської федерації.
23 грудня 2020 року позивач документований посвідкою на постійне проживання в Україні строком до 23 грудня 2021 року.
12 березня 2021 року позивач звернувся до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про отримання громадянства України.
19 травня 2021 року Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області за результатом розгляду заяви позивача ухвалено рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України".
20 травня 2021 року позивач отримав довідку про реєстрацію громадянином України № 1048/2021 від та був документований тимчасовим посвідченням громадянина України НОМЕР_4 від 20 травня 2021 року № 100.
У зв'язку з вказаним рішенням щодо оформлення набуття громадянства України, позивач подав до органу ДМС зобов'язання припинити громадянство російської федерації протягом двох років з моменту набуття громадянства України та подати до відповідача документ про припинення громадянства російської федерації, або ж у разі неотримання з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства російської федерації - подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави та повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави (до 19.05.2023).
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 вперше звернувся до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації з мотивуванням про наявність у нього незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (вартість виходу з громадянства Російської Федерації перевищує половину мінімальної заробітної плати на день прийняття рішення) разом з декларацією про відмову від іноземного громадянства Російської Федерації.
Листом від 22.10.2021 №8010.4.2-49539/80.3-21 відповідач відмовив позивачу в прийнятті декларації про відмову від громадянства Російської Федерації у зв'язку з відсутністю незалежних від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства та неможливістю подання декларації про відмову від іноземного громадянства. Також вказано, що відповідно до наказу Посольства Російської Федерації в Україні від 09.01.2021 №1 вартість виходу з громадянства Російської Федерації становить 1852,50 грн., що не перевищує половини мінімальної заробітної плати в Україні.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від громадянства Російської Федерації протиправними, позивач звернувся з позовом до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про зобов'язання прийняти декларацію.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року у справі № 320/598/21 позов задоволено, визнано протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства Російської Федерації; зобов'язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України.
Вказане рішення набуло чинності і позивач був документований паспортом громадянина України № НОМЕР_3 від 16.03.2022 року.
Разом з тим, відповідач оскаржив рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу відповідача було задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову - відмовлено.
Таким чином, внаслідок скасування рішення суду у справі № 320/598/21, позивач вважався таким, що не відмовився від громадянства російської федерації.
У зв'язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 320/598/21, позивач на виконання зобов'язання про відмову від іноземного громадянства знову звернувся до відповідача із декларацією про відмову від громадянства російської федерації з тих підстав, що незалежною причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства є той факт, що процедура оформлення припинення громадянства (підданства) російської федерації не здійснюється внаслідок розриву дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією.
Відповідач не прийняв та повернув також і вказану декларацію, виклавши причини такого рішення в листі № А-556/6/8010-23/8010.4.2/1404-23 від 24 квітня 2023 року, в якому зазначив, що тільки особи, які відносяться до категорій, перелічених у прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14 грудня 2021 року № 1941-IX мають право на подання відповідних декларацій.
Позивач оскаржив таку відмову і в межах справи № 420/11071/23 рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року позов задоволено: визнано протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства рф; зобов'язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства рф.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року № 420/11071/23 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі № 420/11071/23 скасовано, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Станом на момент нового розгляду справи рішення за результатами касаційного оскарження вказаної постанови не прийнято.
30 травня 2023 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби у складі Збройних Сил України.
31 травня 2023 року позивач звернувся до відповідача із декларацією про відмову від іноземного громадянства особою, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України.
У відповіді на адвокатський запит відповідач зазначив, що 19 травня 2023 закінчився строк виконання зобов'язання про припинення громадянства рф протягом двох років з моменту набуття громадянства України, поданого позивачем 19 березня 2021 року. Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу укладено 30 травня 2023 року. Таким чином, відсутні підстави для прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку, уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України від 31 травня 2023 року, у зв'язку з чим декларацію повернуто.
На підставі статті 21 Закону України «Про громадянство України» 27 червня 2023 року відповідачем ухвалено рішення про скасування рішення Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення ОСОБА_1 набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».
Не погоджуючись з відмовою про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства від 30.05.2023 року та рішенням про скасування рішення від 19 травня 2021 року про оформлення ОСОБА_1 набуття громадянства України, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України “Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2235-III, громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи; зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України; незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України; декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
За правилами частини другої статті 9 Закону № 2235-III умовами прийняття до громадянства України є, зокрема, подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Статтею 6 Закону № 2235-III закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої якої громадянство України набувається за територіальним походженням.
Набуття громадянства України за територіальним походженням врегулювано статтею 8 Закону 2235-III.
Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону 2235-III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
В силу частини п'ятої статті 8 Закону № 2235-III іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Таким чином, особа, яка набула громадянство України, зобов'язана протягом двох років подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав або, у випадку неможливості надання такого документу з незалежних від них причин, декларацію про відмову від іноземного громадянства.
19.12.2021 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14.12.2021 № 1941-ІХ .
За новою редакцією ст. 21 Закону № 2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до ст. ст. 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Тобто, на даний час редакція закону передбачає невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), як підставу для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.
Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок № 215), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Пунктом 119 Порядку № 215 передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України.
Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства, їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
Відтак, саме на особу, яка взяла на себе зобов'язання припинити іноземне громадянство, покладається обов'язок надати документи про припинення іноземного громадянства і тільки після надання відповідних документів органи ДМС можуть видати особі паспорт громадянина України.
Пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» установлено, що право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи, які набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом та:
1) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "а", "б" пунктів 1-3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
2) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України;
3) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України;
4) є іноземцями з числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства";
5) які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, що зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що підтверджується документом, передбаченим цим Законом.
Відповідно до пункту 88 Порядку № 215 для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону № 2235-ІІІ органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (ст. 8 Закону № 2235-ІІІ) або була поновлена у громадянстві України (ст. 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (ч. 5 ст. 8 та ч. 2 ст. 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (ч. 8 ст. 8 та ч. 7 ст. 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (ч.ч. 1 та 2 ст. 10 з урахуванням ч. 5 ст. 9 Закону; ч. 5 ст. 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.
Як було встановлено судом, у 2021 році позивач набув громадянство України на підставі частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України". У зв'язку з цим позивач взяв на себе зобов'язання протягом двох років з моменту набуття громадянства України подати до відповідача документ про припинення громадянства російської федерації, або ж у разі неотримання з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства російської федерації - подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави та повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави (до 19.05.2023).
31 травня 2023 року позивач звернувся до відповідача із декларацією про відмову від іноземного громадянства особою, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України. Проте, відповідачем було відмовлено у прийнятті такої декларації, оскільки контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу укладено 30 травня 2023 року, тобто після спливу дворічного строку встановленого на виконання зобов'язання про припинення громадянства.
Отже, спірним в межах розгляду даної справи є бездіяльність органу міграційної служби щодо неприйняття у позивача декларації про відмову від громадянства, як особи що уклала контракт про проходження військової служби в ЗСУ, після спливу дворічного строку встановленого законом для про припинення громадянства (підданства) іншої держави.
У пояснювальній записці до Проекту Закону про внесення змін до Закону України "Про громадянство України" щодо спрощеного набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України 5630 від 07.06.2021 зазначено, що метою прийняття проєкту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про громадянство України» (щодо спрощеного набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України)» (далі - законопроєкт) є реалізація Указу Президента України від 13 серпня 2019 року № 594/2019 “Питання спрощення набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, та громадянами Російської Федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання».
Прийняття вказаного законопроєкту дозволить спростити порядок набуття громадянства України громадянами Російської Федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання, та іноземцями і особами без громадянства, які в установленому законодавством України порядку проходили (проходять) військову службу за контрактом у Збройних Силах України та/або брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та/або брали участь у виконанні бойових або службових завдань антитерористичної операції, та/або брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Крім того, аналізом законодавства у сфері громадянства України та практики його реалізації засвідчено, що нормативне регулювання питань громадянства України потребує удосконалення, зокрема, з метою актуалізації окремих його положень, приведення у відповідність із положеннями законодавства, що регулює питання, пов'язані з громадянством.
У висновку Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин № 5630 від 07.06.2021 до проекту вищезазначеного прийнятого Закону зазначено, що Голова Державної міграційної служби України повідомив, що ДМС підтримує законопроект. А також звернув увагу, що у деяких осіб вже сплинули строки виходу з громадянства або найближчим часом спливає термін 2 роки як вони отримали громадянство України відповідно до Указу Президента України, але вони не можуть подати документ про припинення громадянства іншої держави, оскільки мають звернутися до посольства держави-агресора або в'їхати на її територію, де вони можуть зазнати переслідувань.
З огляду на вищевикладене, метою включення до прикінцевих та перехідних положень норм про те, що окремі категорії осіб, які набули громадянство України у період з 01.01.2018 до набрання чинності цим Законом мають право на подання декларації, що покликано виключно надати можливість скористатись спрощеним порядок відмови від іноземного громадянства особам, щодо яких сплили або спливають строки виконання зобов'язання з припинення іноземного громадянства.
Таке спрощення дозволяє особам, у яких сплинув строк подання документу про припинення іноземного громадянства, за умови, що вони набули громадянство України у періоді з 01.01.2018, подати декларацію про відмову від іноземного громадянства через неможливість виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство.
30.12.2021 Міністерством юстиції України за № 1696/37318 зареєстровано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 28.12.2021 № 989 “Про затвердження зразків деяких документів, які подаються для набуття громадянства України іноземцями, які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, які брали (беруть) участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України, та іноземцями, які зазнали переслідувань».
Наказ розроблений відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України» та Закону “Про внесення змін до Закону України “Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб».
Наказом затверджено зразки декларацій про відмову від іноземного громадянства, які подаються у зв'язку з наміром набути громадянство України такими категоріями іноземних громадян: а) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; б) які в установленому законодавством України порядку уклали контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України; в) які в установленому законодавством України порядку уклали контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України; г) які зазнали переслідувань; д) які отримали посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону № 3773-VI; е) яких визнано біженцями, або яким надано притулок в Україні, а також особами зазначених вище категорій, які набули громадянство України у період з 01.01.2018 до набрання чинності Законом № 1941-IX (до 19.12.2021), у разі неможливості виконати зобов'язання про припинення іноземного громадянства.
З огляду на вищевикладене, позивач, який набув громадянство України 19.05.2021 та 30.05.2023 уклав контракт про проходження військової служби в Збройних Силах України, 31.05.2023 звернувся до відповідача із декларацією про відмову від іноземного громадянства, як особа, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України.
Суд враховує, що одразу після вчинення російською федерації повномасштабного збройного вторгнення на територію України позивач вступив до лав територіальної оборони та приймав участь у бойових діях (вказане підтверджується копією посвідчення, відеозаписами, та численними подяками за свою діяльність, вагомі внески у сприяння обороноздатності держави, від Командира ВЧ НОМЕР_1 ; Начальника Харківського НУ Повітряних сил імені Івана Кожедуба, та від Київського Міського Голови Віталія Кличка; командира ВЧ НОМЕР_2 СБУ).
Також ОСОБА_1 нагороджений пам'ятною відзнакою Головного управління розвідки Міністерства оборони України - медаллю “ 30 років воєнній розвідці України» згідно наказу начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 23.07.2023 № 1777АСК.
Крім того, ОСОБА_1 оголошено подяку Ради національної безпеки і оборони України за особистий внесок у справу гарантування національної безпеки і оборони України, зразкове виконання військового обов'язку в умовах воєнного стану, на підставі розпорядження секретаря Ради національної безпеки і оборони України ОСОБА_3 від 04.10.2023 № 204/2023-к.
ОСОБА_1 нагороджений заохочувальною відзнакою Головного управління розвідки Міністерства оборони України “Вогнепальна зброя» - 9 х 19 мм пістолетом Glock 17 Gen 5 № AGLZ 491 у комплекті з 10 патронами, згідно з наказом № 1217 від 12.06.2023 начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирила Буданова.
Позивач також є членом Всеукраїнського громадського об'єднання “Проффінконтроль України» (англ. ProfF in Control Ukraine або P.F.C.U.) - громадське об'єднання організацій та експертів у галузі фінансових продуктів та послуг, які беруть участь у роботі над законодавчими актами у сфері регулювання діяльності з використанням криптовалют в Україні, допомагають правоохоронним органам України у боротьбі з фінансовими пірамідами, скам-проектами та незаконними бінарними опціонами (псевдофорекси), координують та здійснюють благодійну діяльність разом із учасниками криптоспільноти.
Дане громадське об'єднання активно займається гуманітарною допомогою під час війни та всіма силами сприяє зміцненню обороноздатності країни. Позивач є IT-фахівцем та окрім безпосередньої участі у бойових діях, активно допомагає країні у відсічі збройній агресії на кібер-фронті. Позивач бере участь у волонтерській та гуманітарній діяльності. Висвітлення його діяльності можна знайти за посиланнями: https://aspi.com.ua/ru/news/tekhnologii/ekspert-rinku-kriptovalyuti-sergiy-sotnichenko-yakiy-zakhischav-kiivschinu-vid#gsc.tab=0; https://biz.nv.ua/bizinterview/kriptovalyuta-v-ukraine-kak-prosledit-proishozhdeniekriptovalyuty-i-pochemu-eto-vazhno-50266626.html; https://finance-webtransfer.com.ua/ekonomika/nikakoj-raboty-s-rossiyanamikriptokompanii-ukrainy-prinyali-memorandum/).
Викладені обставини в умовах воєнного стану, враховуючи активну участь позивача у забезпеченні обороноздатності України шляхом безпосереднього виконання військового обов'язку, виключали можливість виїзду за межі України, взагалі, та тим більше до російської федерації, або її дипломатичних установ з метою реалізації процедури відмови від її громадянства, враховуючи, як той факт, що громадянам України заборонено виїзд за межі України в період загальної мобілізації, так і ту обставину, що позивач може володіти інформацією, яка може становити інтерес для спецслужб російської федерації.
Визначення поняття декларація про відмову від іноземного громадянства узгоджується з положеннями ст. 16 Європейської конвенції про громадянство, відповідно до якої держава-учасниця не може зумовлювати набуття або збереження її громадянства відмовою від іншого громадянства або його втратою, якщо така відмова чи втрата є неможливою або не може розумно вимагатися.
За наведених обставин, відмова від іноземного громадянства, не може розумно вимагатись відповідно до ст. 16 Європейської конвенції про громадянство, оскільки наведені позивачем обставини (неможливість отримати згідно процедури російської федерації документ про відмову від громадянства рф за місцем проживання позивача на території України внаслідок припинення роботи дипломатичних представництв рф на території України) є достатньо вагомими для висновку про неможливість виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), як підставу згідно пунктом 2 перехідних положень № 1941-ІХ для подання позивачем декларації про відмову від іноземного громадянства як особа, яка уклала контракт на проходження служби у ЗСУ.
Суд зазначає, що спірні правовідносини вже були предметом судового розгляду, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року справу №420/20499/23 направлено на новий розгляд.
Відповідно до ч.ч. 5-6 ст. 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
У постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року, колегія суддів зазначила, що саме на особу, яка взяла на себе зобов'язання припинити іноземне громадянство, покладається обов'язок надати документи про припинення іноземного громадянства і тільки після надання відповідних документів органи ДМС можуть видати особі паспорт громадянина України. При цьому звернутися з відповідною заявою про відмову від іноземного громадянства до органу ДМС подається протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України. Разом з цим законодавцем чітко визначені підстави про право особи подати декларацію про відмову від іноземного громадянства, а саме у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій не з'ясували підстав неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство у період з моменту набуття громадянства України (19 травня 2021 року) до повномасштабного вторгнення рф на територію України, а також не надали значення тому факту, що вказаний контракт як підстава для подання декларації про відмову від громадянства рф був укладений 30 травня 2023 року, тобто після закінчення дворічного терміну, а саме 19 травня 2023 року, протягом якого позивач повинен був виконати підписане власноруч зобов'язання та подати документ уповноваженого органу рф про вихід з громадянства рф.
З урахуванням викладеного, для вирішення спірних правовідносин суд вважає необхідним дослідити питання щодо підстав неможливості позивачем виконати зобов'язання припинити іноземне громадянств у період з моменту набуття громадянства України (19 травня 2021 року) до повномасштабного вторгнення рф на територію України.
Судом встановлено, що після набуття громадянства ОСОБА_1 вперше звернувся до відповідача із заявою про прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації з мотивуванням про наявність у нього незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (вартість виходу з громадянства Російської Федерації перевищує половину мінімальної заробітної плати на день прийняття рішення) разом з декларацією про відмову від іноземного громадянства Російської Федерації. Разом з цим, у прийнятті такої декларації було відмовлено.
Надалі, позивач оскаржив таку відмову до суду та рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року у справі № 320/598/21 було визнано протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства Російської Федерації; зобов'язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України.
Вказане рішення набуло чинності і позивач був документований паспортом громадянина України № НОМЕР_3 від 16.03.2022 року.
Разом з тим, відповідач оскаржив рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2022 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 р.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу відповідача було задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.
Отже, принаймні до 19.09.2022 року (дата відкриття апеляційного провадження) позивач не мав підстав для вчинення будь-яких дій, спрямованих на припинення громадянства російської федерації (як шляхом подання нової декларації, так і шляхом звернення до дипломатичного представництва або консульської установи рф на території України або на території будь-якої іншої країни), оскільки станом на вказану дату його декларація була прийнята, позивач отримав паспорт громадянина України та мав правомірні очікування вважати своє зобов'язання щодо припинення громадянства іноземної держави виконаним.
Крім того, судом встановлено, що у зв'язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 320/598/21 про відмову у задоволенні позову, позивач на виконання зобов'язання про відмову від іноземного громадянства знову звернувся до відповідача із декларацією про відмову від громадянства російської федерації з тих підстав, що незалежною причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства є той факт, що процедура оформлення припинення громадянства (підданства) російської федерації не здійснюється внаслідок розриву дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією. Проте, листом від 24 квітня 2023 року відповідач знову відмовив позивачу у прийнятті документів.
Вказана відмова також була оскаржена позивачем до адміністративного суду.
Аналіз наведених вище обставин дає підстави стверджувати, що позивачем принаймні з жовтня 2021 року, тобто через п'ять місяців з моменту набуття громадянства України, почали вчинятись дії по виконанню зобов'язання щодо припинення громадянства іноземної держави.
При цьому, суд погоджується з доводами позивача щодо того, що він має право виконати таке зобов'язання протягом двох років, як у перший, так і в останній день наданого законодавцем терміну.
Так, у законі міститься формулювання «протягом двох років» з моменту набуття громадянства України. Тобто законодавством України не встановлено чіткого обов'язку щодо припинення громадянства/вчинення дій щодо цього у конкретний проміжок часу протягом цих встановлених двох років. А тому, навіть у випадку, якщо ОСОБА_1 не вчинив би жодної дії, спрямованої на припинення іноземного громадянства у перший рік від дня взяття на себе зобов'язання припинити іноземне громадянство (тобто, до моменту повномасштабного вторгнення рф на територію України, яке неможливо було заздалегідь передбачити позивачем та запланувати декларативний вихід з громадянства рф саме з огляду на цю підставу), - позивач мав ще один рік для припинення іноземного громадянства у загальному порядку (шляхом звернення до консульської установи або дипломатичного представництва рф на території України) або декларативному порядку (у випадку виникнення перепон для виконання зобов'язання).
Щодо укладення позивачем контракту про проходження військової служби 30.05.2023 року, тобто після закінчення дворічного терміну, а саме 19 травня 2023 року, протягом якого позивач повинен був виконати підписане власноруч зобов'язання та подати документ уповноваженого органу рф про вихід з громадянства рф, суд зазначає наступне.
За обставинами справи, 19 травня 2021 року Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України", позивачу видано довідку про реєстрацію громадянином України № НОМЕР_5 від 20 травня 2021 року та тимчасове посвідчення громадянина України НОМЕР_4 № 100 від 20.05.2021.
Крім того, позивача під підпис повідомлено, що іноземець, який набув громадянство України і не подав у порядку ст.10 Закону 2235-III, документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього, втрачає громадянство України.
У даному випадку, дворічний строк для подання документу про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від нього, спливав 19 травня 2023 року.
Водночас, загальновідомим є те, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і донині. Функціонування дипломатичних та консульських установ держави-агресора на території України не здійснюється.
Отже, у зв'язку із призупиненням діяльності російських закордонних установ в Україні та зупинення усіх дипломатичних зв'язків з країною-агресором, позивач позбавлений можливості подати заяву до посольства вказаної країни про вихід з громадянства, оскільки консульські установи РФ в Україні не працюють, що фактично є для позивача форс-мажорною обставиною.
Суд зазначає, що можливість подання декларації про вихід з іноземного громадянства, як особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України, була запроваджена Законом України №1941-ІХ “Про внесення змін до Закону України “Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» (надалі - Закон №1941-ІХ).
Відповідно до “Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1941-ІХ, право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи, які набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом та які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами “а», “б» пунктів 1-3 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
З аналізу наведеного слідує, що для застосування передбаченого Законом №1941-ІХ права на декларативний вихід з іноземного мають бути наявні одночасно дві підстави:
- іноземець набув громадянство України у період з 01.01.2018 року по 19.12.2021 року (день набрання чинності Закону №1941-ІХ);
- іноземець проходить чи проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України.
Тобто, серед визначених законодавцем умов для виходу з іноземного громадянства в порядку закону №1941 ІХ відсутня вимога про звернення до державної міграційної служби особи, яка проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України, саме у дворічний строк з моменту взяття на себе зобов'язання припинити іноземне громадянство. Вказане обґрунтовується тим, що закон №1941- ІХ було запроваджено законодавцем саме з метою спрощення завершення процедури виходу з іноземного громадянства окремим категоріям осіб, строк для подання документу про вихід з іноземного громадянства яких або вже завершився, або завершується.
Таким чином, оскільки позивач уклав 30 травня 2023 року контракт про проходження служби у складі Збройних Сил України та набув громадянство України 19.05.2021 (тобто у межах, визначених прикінцевими та перехідними положеннями), то виконуються обидві умови, що надають йому право на підставі п.2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941- IX подати декларацію про відмову від іноземного громадянства внаслідок неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство).
Вирішуючи дану справу по суті, суд також враховує висновки Європейського Суду з прав людини. Так, у справі Рисовський проти України Європейським Судом з прав людини було зазначено, що принцип “належного урядування» передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Принцип “належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі “Москаль проти Польщі». Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу “помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі “Лелас проти Хорватії».
Проаналізувавши усі обставини справи у сукупності, враховуючи час, у період якого позивач мав правомірні очікування вважати своє право на подання декларації про відмову від громадянства захищеним, з огляду на випадки виконання відповідачем рішень суду відносно позивача та послідуючі їх оскарження і скасування прийнятих на їх виконання рішень, враховуючи підстави звернення позивача до відповідача з декларацією про прийняття громадянства (п.2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941- IX), обставини, якими позивач обумовлює неможливість виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство, суд дійшов висновку про протиправність дій Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо неприйняття від ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України та наявність підстав для зобов'язання відповідача прийняти від позивача декларацію про відмову від громадянства російської федерації з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України.
Водночас, позовна вимога щодо визнання ОСОБА_1 таким, що виконав зобов'язання припинити громадянство російської федерації, не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 248 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За висновками Європейського Суду з прав людини, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі “Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява №38722/02).
Отже, “ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Положення Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, що були прийняті 11.03.1980 Комітетом Міністрів, передбачають, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності, пов'язаний з владними повноваженнями та їх носіями - органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Попри те, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
При цьому, з огляду на положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України 21.10.2010 року № П-278/10.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналіз приписів КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
З огляду на вищевикладене, визнання судом позивача таким, що виконав зобов'язання припинити громадянство російської федерації, становитиме втручання у дискреційні повноваження відповідача та матиме ознаки перебирання на себе судом повноважень державного органу. При цьому встановлення судом фактів не притаманно судам адміністративної юрисдикції, як самостійний захід поновлення порушених прав.
Щодо визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 27.06.2023 року про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що підставою прийняття вищевказаного рішення слугувало те, що особою, яка набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону, не було виконано зобов'язання, взяте особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство).
Враховуючи, що за наявності законних підстав для прийняти у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства від 31.05.2023 року, міграційний орган 27.06.2023 року прийняв безпідставне рішення про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Решта доводів висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивачем за звернення до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 4294,00 грн.
У зв'язку з частковим задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2147,20 грн., (де 2147,20 грн - ставка судового збору за дві вимоги немайнового характеру, що задоволені судом).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, Дніпровський район, вул. Березняківська, будинок 4-А; ЄДРПОУ 42552598) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо неприйняття від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства російської федерації з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України.
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства російської федерації з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 27.06.2023 року про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України “Про громадянство України» ОСОБА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, Дніпровський район, вул. Березняківська, будинок 4-А; ЄДРПОУ 42552598) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) судовий збір в розмірі 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім грн 20 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук