про повернення позовної заяви
30 грудня 2024 рокусправа № 380/22381/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гавдик З.В., одержавши позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною постанову, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив:
- Визнати протиправною і скасувати постанову винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Тарабан Оленою Олександрівною від 11 жовтня 2024 року з виконавчого провадження №73457546 про закінчення виконавчого провадження та зобов'язати поновити назване виконавче провадження.
Ухвалою судді від 05.11.2024 позовну заяву залишено без руху, а особі, що звернулась, надано строк для усунення недоліків у спосіб: подання до позову заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску, оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі який становить 1211,20 грн.
Ухвалою судді від 02.12.2024 в задоволенні заяви позивача про усунення недоліків адміністративного позову відмовлено.Процесуальний строк встановлений ухвалою судді про залишення позовної заяви без руху від 05.11.2024 року, якою позивачу встановлено строк усунення недоліків позовної заяви продовжено.
20.12.2024 позивачем повторно подано клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів. Позивач зазначає, що оплата судового збору є значною і кошти відсутні, то суд може звільнити малозабезпеченого (член малозабезпеченої сім'ї) позивача від сплати судового збору з соціальних прав, або громадянина коли розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, як передбачено ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
При постановленні ухвали суд виходить з наступного.
Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом України «Про судовий збір».
Так, у частині 1 статті 8 вказаного Закону передбачено, що ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18.
Суддя звертає увагу на те, що позивачем долучено довідку про доходи №5337973360371539 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, згідно якої позивачем отримано дохід 25116,00 грн. З позовної заяви вбачається, що така містить одну вимогу немайнового характеру, за яку позивач має сплатити судовий збір в сумі 1211,20 грн, що не перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01.06.2000 року № 1768-III (далі - Закон № 1768-III) малозабезпечена сім'я - це сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.
Статус малозабезпеченої набуває лише та сім'я, якій призначено відповідну державну допомогу, а право сім'ї на цю допомогу залежить не лише від доходів, але і від її майнового стану, зайнятості працездатних членів сім'ї та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1768-III державна соціальна допомога призначається на шість місяців. Протягом цього часу сім'я має статус малозабезпеченої.
Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у м.Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї.
Підтвердженням статусу малозабезпеченої сім'ї є довідка відповідного управління праці та соціального захисту населення про отримання (неотримання) соціальної допомоги, форма якої визначена в додатку № 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справи отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Мінпраці від 19 вересня 2006 року № 345.
Водночас на підтвердження того, що відповідним управлінням праці та соціального захисту населення сім'я позивача була визнана малозабезпеченою у зв'язку із чим йому була призначена державна соціальна допомога, жодних доказів не надано.
Суд вказує, що визначення майнового стану сторони залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Необґрунтоване звільнення від сплати судового збору утворить переваги у становищі стосовно інших суб'єктів звернення до суду за захистом, тоді як відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя у адміністративних судах є принцип рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
Позивач не усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі, яку залишено без руху, оскільки не сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Позивач - ОСОБА_1 станом на 30.12.2024 року не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, відтак вказану позовну заяву необхідно повернути позивачу.
Згідно ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк.
При цьому, суд зазначає, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду із позовною заявою в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації його права на судовий захист. До аналогічного висновку дійшов у постанові від 29.09.2021 по справі № 160/12251/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
Керуючись ст.ст. 133, 169, 248, 256 КАС України, суд, -
Позовну заяву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною постанову, зобов'язання вчинити дії, повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
СуддяГавдик Зіновій Володимирович