ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" грудня 2024 р. справа № 300/3524/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, відповідно до змісту якого просить: визнати неправомірними дії та рішення № 092850023785 від 29 лютого 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні з 22 лютого 2024 року пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 22.02.2024 призначити та здійснити нарахування й виплату пенсії за віком на пільгових умовах з проведенням зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи з 02.11.1995 по 11.09.2015 у відповідності до ст. 60 Закон України «Про пенсійне забезпечення».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача період з 02.11.1995 по 11.09.2015. Стверджує, що при зверненні за призначенням пенсії позивачем були долучені всі необхідні документи, зокрема, трудову книжку та довідки «Долинського протитуберкульозного диспансеру» Івано-Франківської обласної ради від 08.05.2023 № 271 та №277 від 10.02.2024. Також зазначає, що в період з 02.11.1995 по 29.06.2011 обіймала посаду молодшої медичної сестри у вказаному вище диспансері і була безпосередньо зайнята обслуговуванням хворих на туберкульоз. Посада молодшої медичної сестри відноситься до Списку №2, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016. В періоди з 30.06.2011 по 11.09.2015 працювала на посаді завідувача господарством (0,5 ставки) та завідувача складом (0,5 ставки). Вважає, що такі обов'язкові умови як необхідний вік та стаж роботи мають застосовуватись в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020. Позивач зазначає, що в силу приписів статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 24 Закону №1058 період роботи з 02.11.1995 по 11.09.2015 має бути зарахований до стажу роботи в подвійному розмірі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області скористалось правом подання відзиву на позов, в якому стосовно задоволення заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу роботи за Списком № 2 не зараховано період роботи з 02.11.1995 по 11.09.2015. До пільгового стажу не враховано періоди згідно уточнюючої довідки №271 від 08.05.2023 у зв'язку з невідповідністю її додатку №5 Порядку №637. Також звертає увагу, що позивач в період роботи з 30.06.2011 по 11.09.2015 працювала на посадах завідувача господарством та завідувача складом, такі посади не передбачені Списком № 2 робіт із шкідливими і важкими умовами праці. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.54).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у відзиві на позовну заяву стосовно заявлених позовних вимог також заперечує. Зазначає, що ОСОБА_1 звернулася із заявою від 22.02.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення за № 092850023785 від 29.02.2024 про відмову в призначенні пенсії. Згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 31 рік 08 місяців 10 днів, стаж роботи на пільгових умовах належними документами не підтверджений. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу роботи за Списком №2 не зараховано період роботи з 02.11.1995 по 11.09.2015. В рішенні зазначено про те, що до пільгового стажу не враховано періоди згідно уточнюючої довідки №271 від 08.05.2023 у зв'язку з невідповідністю її додатку №5 Порядку №637. Також зазначає, що позивачка в період роботи з 30.06.2011 по 11.09.2015 працювала на посадах завідувача господарством та завідувача складом, такі посади не передбачені Списком № 2 робіт із шкідливими і важкими умовами праці. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.44).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
22.02.2024 ОСОБА_1 , у віці 58 років звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №092850023785 від 29.02.2024 позивачу відмовлено у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що страховий стаж особи становить 31 рік 8 місяців 10 днів. До пільгового стажу не зараховано період з 02.11.1995 по 11.09.2015 згідно довідки № 271 від 08.05.2023, оскільки в наданій довідці не зазначено розділ, підрозділ, яким затверджено Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими і важкими умовами праці, чинний на період роботи особи, що є порушенням п.3. Порядку №18-1 від 10.11.2006. Крім того, довідка не відповідає вимогам додатку №5 Порядку №637 (а.с.16).
Згідно розрахунку стажу роботи позивача страховий стаж позивача становить 31 рік 8 місяців 10 днів (а.с.49).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (надалі також - Закон №1788-XII) визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно із пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону №1788-XII (у редакції Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року), на пільгових умовах мали право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, особи зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До внесення змін Законом №213-VIII у статтю 13 Закону №1788-XII було установлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Законом України від 02.03.2015 №213-VIII віковий ценз для жінок з 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу.
Надалі Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (надалі також - Закон №2148-VIII), Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV було доповнено розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".
Так, зокрема, згідно п.2 ч. 2 ст.114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII), на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Разом з цим, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, у новій редакції був викладений п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
В силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, який діє на час звернення позивача до відповідача.
23.01.2020 Конституційним Судом України прийнято рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII".
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що особи, які належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Конституційний Суд України зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного Рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного Рішення, підлягають застосуванню стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: ... б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. …".
Проаналізувавши все вищевикладене, зокрема наведене рішення Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що з 23.01.2020 (часу прийняття цього Рішення КСУ) існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
При вирішенні цього спору, суд враховує принцип верховенства права, відповідно до якого, згідно із частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), саме людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком №2, зокрема пункт "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, суд вважає за необхідне застосувати найбільш сприятливий для позивача підхід.
Тобто, у розглядуваній справі до спірних правовідносин перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні є найбільш сприятливий для позивача, а саме пункт "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, положення якого визнано неконституційними.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в оскаржуваному рішенні вказало, що до пільгового стажу позивача не зараховано період з 02.11.1995 по 11.09.2015 згідно довідки № 271 від 08.05.2023, оскільки в наданій довідці не зазначено розділ, підрозділ, яким затверджено Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими і важкими умовами праці, чинний на період роботи особи, що є порушенням п.3 Порядку №18-1 від 10.11.2006. Крім того, довідка не відповідає вимогам додатку №5 Порядку №637.
Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі також - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.06.1984 позивач у спірний період:
- 02.11.1995 прийнята на роботу до Долинського фтизіопульмонологічного диспансеру в с. Гошів на посаду санітарки процедурного кабінету, наказ №54 від 02.11.1995;
- 16.01.2001 Долинський фтизіопульмонологічний диспансер перейменовано на Долинський протитуберкульозний диспансер, наказ №1 від 16.01.2001;
- 25.02.2004 надано суміщення 0,5 посади зав. складом, наказ №156 від 25.02.2004;
- 01.07.2011 переведено на 0,5 посади зав господарством та 0,5 посади зав. складом, наказ №58-к ВІД 30.06.2011,
- 11.09.2015 звільнено з роботи згідно статті 38 КЗпП України (за власним бажанням), наказ №41-к від 04.09.2015 (а.с.12).
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (надалі також - Порядок № 383).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, застосовуються до пільгової роботи до 16 січня 2003 року; якщо пільгова робота продовжується після 16 січня 2003 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36.
Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, передбачено посади робітників, які безпосередньо обслуговують хворих у туберкульозних та інфекційних установах, відділеннях, кабінетах, зокрема, молодший медичний персонал (позиція 2260000а, розділ 24 «Установи охорони здоров'я і соціального забезпечення»).
У Списку № 2, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, зазначено посади робітників, які безпосередньо обслуговують хворих у туберкульозних та інфекційних установах, відділеннях, кабінетах, зокрема, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині (позиція 24а, розділ 24 «Охорона здоров'я та соціальна допомога»).
В довідці КНП «Долинського протитуберкульозного диспансеру» Івано-Франківської обласної ради №271 від 08.05.2023 зазначено, що позивач в період з 02.11.1995 по 29.06.2011 працювала на посаді санітарки (молодшої медичної сестри) процедурного кабінету повний робочий день, а в період з 30.06.2011 по 11.09.2015 на 0,5 посади завідувача господарством та 0,5 посади завідувача складом.
Згідно із Класифікатором професій ДК 003-95, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 27.07.1995 №257, за кодом КП 5132 визначено таку професійну назву роботи як молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця та ін.), молодша медична сестра догляду за хворими.
Відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2005 (на зміну ДК 003-95), затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 №375, окремі професійні назви робіт у КП записано з використанням дужок. У дужках, відповідно до прийнятої структури КП, може визначатися, зокрема, споріднена (однотипна) професійна назва роботи, яка може застосовуватися окремо в межах цієї класифікаційної групи, наприклад, в тому числі, молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця та ін.).
За кодом КП 5132 визначено таку професійну назву роботи як молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця та ін.), молодша медична сестра догляду за хворими.
Згідно із Національним класифікатором професій ДК 003:2010 (на зміну ДК 003:2005), затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, окремі професійні назви робіт у КП записано з використанням дужок. У дужках, відповідно до прийнятої структури КП, може визначатися, зокрема, споріднена (однотипна) професійна назва роботи, яка може застосовуватися окремо в межах цієї класифікаційної групи, наприклад, в тому числі, молодша медична сестра (санітарка, санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця та ін.).
За кодом КП 5132 визначено таку професійну назву роботи як молодша медична сестра (санітарка, санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця та ін.).
Отже, посада санітарки є посадою молодшої медичної сестри.
Таким чином, посада, яку займала позивач у період з 02.11.1995 по 29.06.2011 (санітарки (молодшої медичної сестри) процедурного кабінету)) передбачена вказаними вище Списками №2, чинними у цей період роботи позивача.
Посади завідувача господарством та завідувача складом вказаними вище Списками №2 не передбачено.
Суд зазначає, що з 21.08.1992 підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім наявність професії і виробництва у відповідних Списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах не менш як 80% робочого часу, встановленого для відповідного виробництва.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
В матеріалах справи наявні накази Долинського фтизіопульмонологічного диспансеру №86 від 31.12.1992, №53 від 31.12.1999 «Про атестацію робочих місць», якими підтверджено право на пільгову пенсію за Списком №2, зокрема, палатній молодшій медичній сестрі (санітарці) (а.с.19-20).
Наказом Долинського протитуберкульозного диспансеру №78 від 11.11.2002 призначено чергову атестацію робочих місць за умовами праці (а.с.21).
За змістом висновку №838 від 03.04.2003 експертизи якості проведення атестації робочих місць за умовами праці та правильності віднесення до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення при проведенні в листопаді 2002 року атестації робочих місць за умовами праці в Долинському протитуберкульозному закладі, зокрема, посада молодшої медичної сестри (палатної) належить до Списку №2 (позиція 2260000а, молодший медичний персонал, розділу 24 «Установи охорони здоров'я та соціального забезпечення») (а.с.24).
Наказом Долинського протитуберкульозного диспансеру №15а від 12.03.2007 «Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення» підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, зокрема, молодшій медичній сестрі по догляду за хворими (молодша медична сестра - палатна), молодшій медичній сестрі - буфетниці, молодшій медичній сестрі - банщиці, сестрі господині (а.с.25).
Наказом Долинського протитуберкульозного диспансеру №15-о від 06.02.2007 «Про результати атестації робочих місць» підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, зокрема, молодшій медичній сестрі по догляду за хворими (молодша медична сестра - палатна), молодшій медичній сестрі - буфетниці, молодшій медичній сестрі - банщиці, сестрі-господині (а.с.26).
За змістом висновку №2885 від 12.03.2007 експертизи якості проведеної в лютому 2007 року, атестації робочих місць за умовами праці та правильності віднесення до Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення працівників Долинського протитуберкульозного закладу, зокрема, посада молодшої медичної сестри (палатної) належить до Списку №2 (позиція 24а, молодші медичні сестри по догляду за хворими (молодші медичні сестри - палатні), молодші медичні сестри (молодша медична сестра-буфетниця, молодша медична сестра-буфетниця), розділу 24 «Охорона здоров'я та соціальна допомога») (а.с.27).
Таким чином, матеріалами справи підтверджено атестацію робочих місць за умовами праці у період роботи позивача з 02.11.1995 по 29.06.2011.
До заяви про призначення пенсії позивачем було долучено довідку КНП «Долинського протитуберкульозного диспансеру» Івано-Франківської обласної ради №271 від 08.05.2023, в якій зазначено, що позивач у період з 02.11.1995 по 29.06.2011 працювала на посаді санітарки (молодшої медичної сестри) процедурного кабінету повний робочий день. Робота відносить до шкідливих умов праці і пов'язані із безпосереднім обслуговуванням хворих на туберкульоз.
Також зазначено, що позивач в період з 30.06.2011 по 11.09.2015 працювала на 0,5 посади завідувача господарством та 0,5 посади завідувача складом (а.с.13).
Суд зауважує, що незначні недоліки довідки від 08.05.2023 №271, а саме невідповідність формі згідно Додатку №5 Порядку №637 та відсутність у ній покликання на Список №2 в спірному випадку не може бути підставою для незарахування відповідного періоду роботи до пільгового стажу позивача.
Так, вказана довідка містить відомості про те, що позивач у період з 02.11.1995 по 29.06.2011 працювала в КНП «Долинський протитуберкульозний диспансер» Івано-Франківської обласної ради на посаді санітарки (молодшої медичної сестри) процедурного кабінету повний робочий день. Зазначено, що вказана робота відносить до шкідливих умов праці і пов'язана із безпосереднім обслуговуванням хворих на туберкульоз.
Довідка від 08.05.2023 №271 містить підпис голови комісії з припинення (реорганізації) та відтиск печатки підприємства.
Посада, яку обіймала позивач у цей період (з 02.11.1995 по 29.06.2011) передбачена відповідними Списками №2.
Отже, до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 має бути зарахований період роботи позивача з 02.11.1995 по 29.06.2011 в КНП «Долинський протитуберкульозний диспансер» Івано-Франківської обласної ради.
В період роботи з 30.06.2011 по 11.09.2015 позивач обіймала посади завідувача складом та завідувача господарством, які не передбачені відповідними Списками №2, чинними у період роботи ОСОБА_1 . В досліджених судом наказах та висновках щодо атестації робочих місць також відсутні назви таких посад. Відтак, цей період не підлягає зарахуванню до стажу роботи за Списком №2.
Суд зауважує, що в силу приписів пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умовами призначення пенсії на пільгових умовах є досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Позивач має стаж роботи, передбачений пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону № 788-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01.04.2015), більше 10 років, який здобутий до 01.04.2015. За розрахунком пенсійного органу та згідно оскаржуваного рішення страховий стаж позивача становить 31 рік 8 місяців 0 днів (а.с.49).
Вік позивача на дату її звернення за призначенням пенсії становив 58 років, що підтверджується змістом оскаржуваного рішення та записом про дату народження позивачки у паспорті громадянина України (а.с.7, 16).
З огляду на встановлені судом обставини, при наявності всіх визначених пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умов для призначення пенсії на пільгових умовах, суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавленою гарантованого державою Україна пенсійного забезпечення.
Відтак, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправно прийнято рішення від 29.02.2024 за №092850023785 про відмову у призначені пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно із пунктами 4.1, 4.2 Порядку 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Із вказаного слідує, що після реєстрації 22.02.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Такий висновок відповідає висновку Верховного Суду в постановах від 08.02.2024 в справі №500/1216/23, від 07.05.2024 в справі №460/38580/22.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, наявності в спірному випадку безумовних підстав для призначення пенсії позивачу, суд доходить висновку, що слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити з 22.02.2024 позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з врахуванням до стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2 періоду роботи з 02.11.1995 по 29.06.2011 в КНП «Долинський протитуберкульозний диспансер» Івано-Франківської обласної ради.
Стосовно позовної вимоги позивача щодо зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи з 02.11.1995 по 11.09.2015 у відповідності до ст. 60 Закон України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.
Згідно розрахунку стажу роботи позивача період роботи в КНП «Долинський протитуберкульозний диспансер» Івано-Франківської обласної ради зараховано до її страхового стажу в одинарному розмірі. Так, до страхового стажу позивача із приміткою «мед. заклад із ст.60» зараховано в одинарному розмірі періоди з 02.11.1995 по 19.04.2000, з 01.05.2000 по 16.11.2000, з 01.12.2000 по 07.10.2001, з 23.10.2001 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 22.09.2009, з 01.10.2009 по 26.09.2010, з 07.10.2010 по 19.05.2013, з 25.05.2013 по 26.05.2013, з 01.07.2013 по 11.09.2015.
Згідно з статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Пунктами 7, 12 частини 1 статті 1 Закону України "Про протидію захворюванню на туберкульоз" (надалі також - Закон №2586-ІІІ, втрата чинності 11.02.2024) передбачено, що протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров'я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу.
Відповідно до пункту 1.1 наказу Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження Переліку протитуберкульозних закладів" за №514 від 16.17.2009 протитуберкульозний диспансер є лікувально-профілактичним закладом.
Згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб" від 19.07.1995 за №133 (втрата чинності 09.10.2024), особливо небезпечною інфекційною хворобою є туберкульоз.
Відповідно до листа-роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного фонду України від 29.12.2005 за №625/0/15-05/039-6, №10.01.09/2606, №16918/02-20 заклади охорони здоров'я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до видів діяльності КНП «Долинський протитуберкульозний диспансер» Івано-Франківської обласної ради належать діяльність лікарняних закладів 86.10 (цей клас включає короткострокове та тривале перебування пацієнтів у лікарнях широкого профілю, які здійснюють медичну, діагностичну та лікувальну діяльність (наприклад, громадські та обласні лікарні, лікарні некомерційних організацій, університетські лікарні, військові шпиталі та в'язничні лікарні), та лікарняні установи спеціального призначення (наприклад, наркологічні та психіатричні клініки, інфекційні лікарні, пологові будинки, санаторно курортні заклади). Діяльність переважно спрямована на лікування стаціонарних хворих, здійснюється під безпосереднім спостереженням лікарів та включає: послуги медичного та парамедичного персоналу, послуги лабораторій і технічних служб, у т. ч. радіологію і анестезіологію, послуги невідкладної медичної допомоги, забезпечення операційними послугами, готування лікарських засобів, їжі та інші послуги лікарень, послуги центрів планування сім'ї, послуги стаціонару з переривання вагітності та стерилізації. Цей клас також включає: діяльність дитячих оздоровчих таборів санаторного типу, де дітям разом із оздоровчими надають комплекс медичних профілактичних послуг.
Отже, Комунальне некомерційне підприємство "Долинський протитуберкульозний диспансер" Івано-Франківської обласної ради, як лікарняний заклад призначений для надання лікування інфекційного захворювання, і в розумінні статті 60 Закону №1788-ХІІ є протитуберкульозним закладом для лікування інфекційної хвороби.
Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За правилами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення", в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), продовжують діяти і підлягають застосуванню після 01.01.2004.
Стаття 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не скасовує статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не зупиняє її дію.
Згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та в силу приписів пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період роботи в закладі з лікування інфекційного захворювання (такого як туберкульоз) підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.12.2021 в справі №688/2916/17, від 20.04.2022 в справі №214/3705/17, від 08.06.2022 в справі №510/1593/16-а, від 27.04.2023 в справі № 160/14078/22.
В постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058 та Законом №1788 вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", то він мав би виключити із Закону України "Про пенсійне забезпечення" усі інші положення, чого зроблено не було.
В довідці від 08.05.2023 №271 зазначено, що робота в протитуберкульозних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вказана довідка містить також відомості про періоди перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати, зокрема з 20.04.2000 по 30.04.2000, з 17.11.2000 по 30.11.2000, з 08.10.2001 по 22.10.2001, з 23.09.2009 по 30.09.2009, з 27.09.2010 по 06.10.2010, з 20.05.2013 по 24.05.2013, з 27.05.2013 по 31.05.2013, з 03.06.2013 по 07.06.2013.
Згідно частин 1 - 2 статті 84 Кодексу законів про працю України (в редакції, станом на час спірних правовідносин) у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Як слідує зі статті 4 Закону України "Про відпустки" відпустка без збереження заробітної плати є одним з видів відпусток.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про відпустки" (в редакції, станом на час спірних правовідносин) за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Статтею 181 Кодексу законів про працю України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
Водночас, пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах передбачено статтею 60 Закону №1788-ХІІ. Зокрема, вказаною нормою Закону №1788-ХІІ передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Статтею 21 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. (стаття 30 Кодексу законів про працю України).
Отже, робота в розумінні статей 21, 30 Кодексу законів про працю України є виконання певних дій працівником в межах трудових правовідносин за трудовим договором.
Аналіз наведених норм прав свідчить про те, що пільги, передбачені статтею 60 Закону №1788-ХІІ, стосуються саме часу фактичного виконання роботи в деяких медичних закладах, вказаних у цій статті, тому, на думку суду, період перебування осіб, які працюють у цих закладах, у відпустці без збереження заробітної плати зараховується до спеціального стажу роботи, проте в одинарному розмірі.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №314/404/17, від 28 листопада 2019 року справа №349/422/16-а.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08 лютого 2016 року №713/039/161-16 періоди, зокрема відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
Суд зауважує, що в довідці від 08.05.2023 №271 не зазначено причин, з яких позивач перебувала у відпустках без збереження заробітної плати у вказані вище періоди, а тому суд позбавлений можливості надати оцінку наявності підстав для зарахування таких періодів до страхового стажу роботи позивача в подвійному розмірі.
Водночас суд зазначає, що негативні наслідки для позивача пов'язані виключно з відсутністю необхідних додаткових підтверджуючих документів щодо підстав перебування ОСОБА_1 у відпустах без збереження заробітної плати у періоди з 20.04.2000 по 30.04.2000, з 17.11.2000 по 30.11.2000, з 08.10.2001 по 22.10.2001, з 23.09.2009 по 30.09.2009, з 27.09.2010 по 06.10.2010, з 20.05.2013 по 24.05.2013, з 27.05.2013 по 31.05.2013, з 03.06.2013 по 07.06.2013.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що підстав для зарахування позивачу у подвійному розмірі періодів перебування у відпустці без збереження заробітної плати з 20.04.2000 по 30.04.2000, з 17.11.2000 по 30.11.2000, з 08.10.2001 по 22.10.2001, з 23.09.2009 по 30.09.2009, з 27.09.2010 по 06.10.2010, з 20.05.2013 по 24.05.2013, з 27.05.2013 по 31.05.2013, з 03.06.2013 по 07.06.2013 немає.
Вказані періоди перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати зараховуються до спеціального стажу роботи лише в одинарному розмірі.
Отже, незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області до стажу позивача у подвійному розмірі періоду роботи з 02.11.1995 по 19.04.2000, з 01.05.2000 по 16.11.2000, з 01.12.2000 по 07.10.2001, з 23.10.2001 по 22.09.2009, з 01.10.2009 по 26.09.2010, з 07.10.2010 по 19.05.2013, з 25.05.2013 по 26.05.2013, з 01.06.2013 по 02.06.2013, з 08.06.2013 по 11.09.2015 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправним.
Щодо позовної вимоги позивача визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, суд зауважує, що ця вимога не має самостійного характеру та охоплюється попередньою позовною вимогою про визнання неправомірним рішення від 29.02.2024 №092850023785.
Підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем згідно квитанції від 29.03.2024 №0.0.3616423473.1 підтверджено сплату судового збору на суму 1211,20 гривень (а.с.6).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, суд дійшов до висновку, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн. (80 % задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 29.02.2024 №092850023785.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 22.02.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням до стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2 періоду роботи з 02.11.1995 по 29.06.2011 в КНП «Долинський протитуберкульозний диспансер» Івано-Франківської обласної ради та до страхового стажу періодів роботи з 02.11.1995 по 19.04.2000, з 01.05.2000 по 16.11.2000, з 01.12.2000 по 07.10.2001, з 23.10.2001 по 22.09.2009, з 01.10.2009 по 26.09.2010, з 07.10.2010 по 19.05.2013, з 25.05.2013 по 26.05.2013, з 01.06.2013 по 02.06.2013, з 08.06.2013 по 11.09.2015 в КНП «Долинський протитуберкульозний диспансер» Івано-Франківської обласної ради в подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ),
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028),
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.