Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
31 грудня 2024 року Справа №200/9015/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Ушенко С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частина НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; юридична адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення грошової винагороди, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частина НОМЕР_2 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність щодо включення періоду з 05.03.2022 по 09.05.2022 до періоду участі у заходах національної безпеки та оборони та з відбиття збройної агресії російської федерації;
- зобов'язати надати довідку про участь у заходах національної безпеки та оборони та з відбиття збройної агресії російської федерації з включенням до тексту такої періоду з 05.03.2022 по 09.05.2022;
- визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000,00 грн. (з урахуванням фактично виплачених сум) за період з лютого 2022 року по травень 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 та встановити розмір заборгованості;
- стягнути 151290,32 грн. недоотриманої додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000,00 грн./міс. (з урахуванням фактично виплачених сум) за період з 05.03.2022 по 09.05.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168.
Відповідно до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви її подано з порушенням вищенаведених вимог КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XIІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв'язку зі специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Слід зазначити, що спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади і порядок проходження в Україні військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII.
Так, частинами 1-4 статті 9 вказаного Закону встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Отже, питання виплати грошового забезпечення стосується проходження публічної служби.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач з 05.03.2022 по 27.04.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
Позивач оскаржує, зокрема, обставини ненарахування та невиплати йому відповідачем додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000,00 грн. (з урахуванням фактично виплачених сум) за період з лютого 2022 року по травень 2022 року.
Водночас, частинами першою та другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, строк звернення до адміністративного суду може бути встановлено іншими законами, зокрема, щодо реалізації трудових прав строк встановлюється Кодексом Законів про працю України (далі - КЗпП України).
Згідно з ч.ч. 1 і 2 ст. 233 КЗпП України, в редакції Закону України № 2352-ІХ від 01.07.2022, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Втім, пунктом першим глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236» дію карантину через СОVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.
Отже, до 19 липня 2022 року, тобто до дати внесення Законом України № 2352-ІХ від 01.07.2022 змін до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, строк звернення до суду з вимогами про виплату належних працівникові всіх сум не був обмежений будь-яким строком, а після 19 липня 2022 року є обмеженим трьома місяцями, але продовжується на строк дії такого карантину.
Тобто, після 30 червня 2023 року (дію карантину через СОVID-19 скасовано 01.07.2023) тримісячний строк звернення до суду з позовами даної категорії розпочав свій перебіг з 01 липня 2023 року і сплинув 01 жовтня 2023 року (щодо трудових спорів, які виникли до 01 липня 2023 року).
Саме такі висновки у застосуванні ч.ч. 1 і 2 ст. 233 КЗпП України, у поєднанні з п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 108515811.
Таким чином, для позивача тримісячний строк звернення до адміністративного суду з позовом в частині, що стосується належного нарахування і виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168, за спірний період, згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України розпочався 01 липня 2023 року і сплинув 01 жовтня 2023 року.
Позивач з даним позовом звернувся до суду через систему «Електронний суд» 25.12.2024, отже ним порушено визначений законом строк звернення до суду.
Крім того, щодо позовних вимог про зобов'язання надати довідку про участь у заходах національної безпеки та оборони та з відбиття збройної агресії російської федерації з включенням до тексту такої періоду з 05.03.2022 по 09.05.2022, слід зазначити таке.
12 серпня 2023 року позивач отримав посвідчення НОМЕР_4 , отже, якщо він вважав протиправним бездіяльність відповідача щодо включення періоду з 05.03.2022 по 09.05.2022 до періоду участі у заходах національної безпеки та оборони та з відбиття збройної агресії російської федерації, то мав у наступні 6 місяців звернутись до суду з даним позовом.
Представник позивача в адміністративному позові зазначив про дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
Водночас, слід зауважити, що право на звернення до суду може бути обмежене законом, зокрема у такий спосіб, як встановлення законом строку для звернення до адміністративного суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження обмежувальних строків для звернення до адміністративного суду обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду особою, яка звернулася з адміністративним позовом, має першочергове значення, тобто передує встановленню обставин, від яких залежить результат вирішення спору.
При цьому необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду також не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи «Стаббігс та інші проти Великобританії» рішення від 21.02.1986, «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980, «Голдер проти Сполученого Королівства» рішення від 21.02.1975).
Отже, суд не приймає до уваги доводи позивача і його представника про дотримання строку звернення до суду з даним позовом і не вбачає поважних причин для пропуску строку звернення, оскільки такі не обґрунтовані і не підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак, позивач у позовній заяві жодним чином не мотивував поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачеві слід надати до суду письмову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом із зазначенням підстав поважності його пропуску та докази поважності причин його пропуску.
Керуючись ст.ст. 6, 122, 123, 160, 161, 256, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення грошової винагороди - залишити без руху і встановити десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.
Позивачу необхідно надати до суду:
- письмову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом із зазначенням підстав поважності його пропуску;
- докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Роз'яснити позивачеві, що при невиконанні вимог даної ухвали, зазначена позовна заява буде повернута.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Ушенко