м. Вінниця
31 грудня 2024 р. Справа № 120/11728/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо примусового доставлення та утриманні на території ІНФОРМАЦІЯ_2 для проведення медичного огляду;
- визнати протиправним на скасувати Наказ Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час проведення загальної мобілізації» ОСОБА_2 в пункті 1.1 котрого вказано:
1.1. Призвати та направити військовозобов'язаних для проходження військової служби за призовом під час проведення загальної мобілізації відповідно до поіменного списку в складі команди 9930 солдата запасу ОСОБА_1 , 1995 року народження.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що примусове доставлення позивача до ТЦК, позбавлення його волі та проведення ВЛК без надання можливості надати додаткові документи, котрі зберігаються за місцем постійного проживання, є протиправними діями, а прийняті на підставі протиправних дій рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Як наслідок, вважає наказ Начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час проведення загальної мобілізації» незаконним.
Ухвалою від 01.10.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою суд витребував ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірену копію наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час проведення загальної мобілізації" відносно ОСОБА_1 .
Згідно із частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі було доставлено відповідачу до його електронного кабінету 13.09.2024 року о 00:01 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі №640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.
Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
За позицією представника позивача, 17.08.2024 ОСОБА_1 був примусово доставлений працівниками відповідача до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 .
17.08.2024 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності), згідно з яким на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», наказано призвати та направити військовозобов'язаних для проходження військової служби за призовом під час проведення загальної мобілізації відповідно до поіменного списку в складі команди 9930, а саме солдата запасу ОСОБА_1 , 1995 року народження.
Позивач вважає вищевказаний наказ відповідача в частині його призову на військову службу протиправним та таким, що грубо порушує його права, тому звернувся до суду з цим позовом.
Суд враховує, що в матеріалах справи наявна копія наказу надана стороною позивача. Дана копія наказу без дати та номеру, однак засвідчена підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та скріплена печаткою ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд вчиняв дії щодо витребування у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірену копію наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час проведення загальної мобілізації" відносно ОСОБА_1 , однак ухвала суду залишилася без належного виконання відповідачем.
Таким чином, суд розглядає справу за наявними матеріалами справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби. передбачені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частини 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За змістом частини 5 статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з абзацом 1 частини 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Частиною 2 статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Відповідно до частини 13 статті 2 Закону № 2232-ХІІ, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Частиною 5 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до пунктів 81, 82, 88, 89 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (в редакції станом на дату призову позивача), призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють:
резервістів та військовозобов'язаних - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки;
резервістів та військовозобов'язаних СБУ - Центральне управління або регіональні органи СБУ;
резервістів та військовозобов'язаних розвідувальних органів - керівники розвідувальних органів або визначені їхніми наказами керівники відповідних підрозділів;
резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві, - командири військових частин, з якими резервісти уклали такі контракти.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, керівника Центрального управління або регіонального органу СБУ.
Наказ про призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в день відправки військової команди до військових частин (установ) у разі призову резервістів командиром військової частини, резервістів та військовозобов'язаних керівником розвідувального органу або визначеного ним керівником відповідного підрозділу розвідувального органу, керівником Центрального управління або регіонального органу СБУ - в день призову та зарахування до списків військової частини (підрозділу, органу).
На основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектуванні та соціальної підтримки під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
У разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання такої повістки або невиконання вимог щодо прибуття для відправлення до військової частини (установи) у визначений у повістці час та місце такі особи несуть відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; надають командирам військових частин інформацію про військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.
Відповідно до пункту 12 цього Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
За частиною 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
З матеріалів справи суд встановив, що позивач є військовозобов'язаним.
Суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази того, що на момент прийняття оскаржуваного наказу позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації за станом здоров'я чи з інших законодавчо встановлених підстав.
Аргументи позовної заяви зводяться до протиправних дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно позивача та порушення відповідачем процедури здійснення мобілізаційних дій.
Оцінюючи доводи представника позивача, суд зазначає, що відповідно до абзацу дванадцятого пункту 9 Положення № 154 призов громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки незалежно від місця перебування громадян на військовому обліку (абзац дванадцятий пункту 9 Положення № 154).
Як передбачено пунктом 81 Порядку №560, у разі призову резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Суд звертає увагу, що представником позивача не доведено, що позивач був взятий на облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 вже після того, як він пройшов медичний огляд.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 було вручено повістку про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 17.08.2024.
Згідно висновку ВЛК позивач визнаний придатним до військової служби під час мобілізації, згідно картки обстеження та медичного огляду позивача обстежено терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, ЛОРом, дерматовенерологом, психіатром, стоматологом та здійснено необхідні дослідження стану здоров'я, як то загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, серологічний аналіз крові, загальний аналіз сечі та проведено флюрографію та ЕКГ.
Аргументуючи позовну заяву, представник позивача зазначає, що позивач був позбавлений можливості надати для ознайомлення та врахування лікарями ВЛК його медичних виписок, які знаходяться за місцем проживання, у зв'язку із чим вважає, що проходження ним ВЛК пройшло необ'єктивно.
Однак суд зазначає, що в межах цієї справи позивач не оскаржує дій чи бездіяльності військово-лікарської комісії при проходженні ним медичного огляду та винесений за результатом огляду висновок ВЛК, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості надати оцінку діям ВЛК.
Стосовно доводів позивача в частині примусового утримання, то суд їх також не бере до уваги, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цього (як то скарг до Міністерства оборони України, заяв до правоохоронних органів, тощо) позивачем до суду не надано.
Водночас суд в межах розгляду цієї справи позбавлений можливості перевірити вищезазначені обставини.
Відтак посилання позивача на протиправність дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 під час здійснення процедури його призову на військову службу під час мобілізації суд вважає необґрунтованими.
Враховуючи наведені обставини, а також Указ Президента України №69/2022, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно здійснив призов позивача на військову службу по мобілізації з подальшою відправкою для проходження військової служби до військової частини.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Тобто, індивідуально-правовий акт, як результат правозастосування, адресований конкретному суб'єкту, є формально обов'язковими для персоніфікованої (чітко визначеної) особи, містить індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів, розрахований на врегулювання лише конкретної ситуації, а тому його юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Тому такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зпу справі № 3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".
У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.
Враховуючи вищенаведене, суд формулює висновок, відповідно до якого оскаржуваний наказ в частині призову по мобілізації позивача є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію після його реалізації, в даному випадку - після мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби.
В той же час після реалізації спірного наказу виникли вже нові правовідносини з приводу проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов, оскільки цей наказ вже реалізований, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби, не відновить початковий стан і не призведе до жаданого позивачем результату, який він переслідує у цьому позовному провадженні.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 у справі №9901/286/19, від 08.09.2021 у справі №816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14.07.2021 у справі №9901/96/21, від 27.10.2022 у справі №П/9901/97/21.
Отже, скасування після його реалізації та вичерпання своєї дії, оскаржуваного позивачем акту індивідуальної дії щодо призову на військову службу, призведе до порушення стабільності усталених публічно-правових відносин та принципу правової визначеності.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що наказ про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, в особливий період, як акт індивідуальної дії, реалізується його застосуванням, а тому його оскарження не є належним способом захисту прав чи інтересів позивача, так як скасування наказу не може призвести до відновлення попереднього (первісного) стану особи.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої та третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всупереч вимогам частини першої статті 77 КАС України, позивач не обґрунтував із посиланням на належні, допустимі, достовірні та достатні докази яким чином заявлені у позовній заяві вимоги можуть відновити його порушене право та, у чому конкретно полягає порушення охоронюваних законом прав, свобод та інтересів з боку відповідача.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
Суддя Мультян Марина Бондівна