24 грудня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 671/1069/21
Провадження № 22-ц/4820/2164/24
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Чебан О.М.,
з участю відповідачки, представників сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Єлизавета Аполлонівна, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності на майно за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області в складі судді Бабій О.М. від 28 лютого 2024 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У червні 2021 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказувала, що вона та її батько ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали разом протягом 1988-1991 років за адресою: АДРЕСА_1 , однак вона не була офіційно зареєстрована за вказаною адресою. Спільне проживання з батьком зумовлено похилим віком останнього та необхідністю догляду за ним. Також вона здійснювала поховання ОСОБА_5 .
На день смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вона як спадкоємець першої черги за законом прийняла спадкове майно після смерті батька на підставі ч. 1 ст. 529, п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки протягом шести місяців з дня відкриття спадщини утримувала житловий будинок і господарські будівлі в належному технічному стані та охороняла спадкове майно, а також обробляла прилеглу земельну ділянку.
Підтвердженням фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном батька є наявність у неї робочого проекту газифікації будинку, а також оригіналу посвідчення батька на право експлуатації газовою установкою.
Крім неї спадкоємців, які б вступили в спадщину після смерті її батька, не було, оскільки інші сини померлого ОСОБА_2 і ОСОБА_6 (батько відповідача) на момент смерті ОСОБА_5 разом із батьком не проживали, спільного з ним господарства не вели, тобто, не вступили в управління чи володіння спадковим майном.
З судової справи № 671/1627/20, яка розглядається у Волочиському районному суді за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 , Наркевицької селищної ради Волочиського району, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Волочиської районної ради про скасування права власності на земельну ділянку під житловим будинком по АДРЕСА_1 , їй стало відомо, що ОСОБА_3 оформила право власності на спадковий житловий будинок.
Листом Волочиської державної нотаріальної контори від 13 березня 2021 року № 391/01-16 позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька - ОСОБА_5 на житловий будинок, оскільки 28 серпня 1992 року на житловий будинок вже видано свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим номером № 3300 його сину ОСОБА_8 , про що їй (позивачці) не було відомо.
У свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 23 червня 2020 року № 1550, яке стало підставою реєстрацію права власності відповідачки на житловий будинок, зазначено наступне: «житловий будинок належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Волочиської державної нотаріальної контори 28 серпня 1992 року за № 3300, дублікат якого виданий державним нотаріусом Хмельницького обласного державного нотаріального архіву 26 травня 2020 року за № 1-200, право власності на житловий будинок зареєстровано приватним нотаріусом Гадайчук Є.А. 18 червня 2020 року за № 37000095, спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_10 , яка прийняла спадщину, але не оформила спадкових прав».
Оскільки вона прийняла спадщину, але не отримала свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, відповідно вона оспорює свідоцтва про право на спадщину, які стали підставою для реєстрації права власності відповідача на житловий будинок та не визнає цього права.
За наведеного позивачка просила встановити факт прийняття нею спадщини після смерті її батька ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 серпня 1992 року, зареєстрованого в спадковому реєстрі за № 3300, яке видано ОСОБА_9 на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 23 червня 2020 року, зареєстроване в спадковому реєстрі за № 1550, яке видане ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 згідно з записом № 37011378 від 23 червня 2020 року, припинивши право власності ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 210633368209).
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , третьої особи на стороні позивача - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третьої особи на стороні відповідача - приватного нотаріуса Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Єлизавети Аполлонівни про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та припинення права власності на майно відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне, позов задовольнити. На її думку, суд першої інстанції не врахував, що її вступ в управління і володіння житловим будинком після смерті батька підтвердили свідки у заявах та безпосередньо в судових засіданнях, які у 1991 році проживали в селі Личівка. Вона утримувала житловий будинок в належному технічному стані та охороняла спадкове майно.
Поясненнями свідка ОСОБА_11 підтверджено протиріччя між поясненнями відповідачки, адже ОСОБА_11 отримала ключі саме від ОСОБА_1 , і проживає там вже більше 30 років. Ані ОСОБА_9 , який помер у 1996 році, ані ОСОБА_10 , яка померла у 2019 році не зверталися до ОСОБА_11 з вимогою звільнити будинок. На підтвердження фактичного вступу її в управління і володіння спадковим майном батька позивачем надавався робочий проект газифікації цього будинку. Інші сини померлого ОСОБА_2 , ОСОБА_9 (батько відповідачки) на момент смерті ОСОБА_5 разом з батьком не проживали, спільного з ним господарства не вели. Вона прийняла спадщину, але не отримала свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, відповідно вважає недійними свідоцтва про право на спадщину, які стали підставою для реєстрації права власності відповідача на житловий будинок та не визнає цього права. Зареєстроване за відповідачкою право власності на житловий будинок, унеможливлює реєстрацію цього права за позивачкою, а тому порушуються законні права та інтереси останньої як спадкоємиці першої черги, яка вступила в управлінні і володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_5 .
В засіданні апеляційного суду представниця апелянтки просила задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.
Відповідачка та її представник просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 23.06.2020 року приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 1550, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_10 , 1934 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Волочиської державної нотаріальної контори 28 серпня 1992 року за № 3300, дублікат якого виданий державним нотаріусом Хмельницького обласного державного нотаріального архіву 26 травня 2020 року за № 1-200, право власності на будинок, згідно п. 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ 25.12.2015 року за № 1127, зареєстровано приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А. 18.06.2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 37000095, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2106334368209, спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_10 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав (а.с. 29). ОСОБА_3 - єдина спадкоємиця, що прийняла спадщину після смерті її матері - ОСОБА_10 .
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 213646678 23 червня 2020 року приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А. зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок загальною площею 63,6 кв.м., житлова площа 29,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа завідувача Волочиської державної нотаріальної контори Кочаток Т. № 391/01-16 від 13 березня 2021 року, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 28 серпня 1992 року за реєстровим № 3300 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок в с. Личівка Волочиського району сину померлого ОСОБА_8 (а.с. 31).
Згідно із повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00037343991, ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спадкова справа після смерті ОСОБА_9 не заводилася.
Згідно із повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00037344061, ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до даних спадкової справи № 275/1992, заведеної 28 серпня 1992 року Волочиською державною нотаріальною конторою до майна ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 є його син - ОСОБА_6 , який проживає в с. Личівка Волочиського району. Спадкове майно складається із житлового будинку з надвірними будівлями, які знаходяться в с. Личівка Волочиського району, розташованого на земельній ділянці Личівської сільської ради. На даній земельній ділянці знаходиться житловий будинок розміром житлової площі 32 кв.м., хлів, погріб, які належали померлому на основі довідки, виданої Личівською сільською радою. Даний факт підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28 серпня 1992 року.
У спадковій справі міститься довідка Шмирківської сільської ради Волочиського району Хмельницької області про те, що в управління спадковим майном до шести місяців з дня смерті ОСОБА_12 вступив ОСОБА_8 , який зробив ремонт будинку, закрив його на замок, заборони на житловий будинок немає.
Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 0600-0305-7/102397 від 06 грудня 2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком з 20 січня 1988 року.
Із копії актового запису про смерть № 114, складеного 18 травня 1991 року Старокостянтинівським відділом ДРАЦС, вбачається, що ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Личівка Волочиського району Хмельницької області, а постійно проживав в м. Старокостянтинів.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено достатніми та допустимими доказами факт прийняття нею спадщини після смерті батька - вступ у фактичне володіння та користування спадковим майном, ведення господарства нею після смерті батька, а тому відсутні підстави для задоволення й решти заявлених вимог.
Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду є безпідставними.
Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 524 ЦК України 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
За змістом ч. 1 ст. 529 ЦК України 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Місцем відкриття спадщини визнається останнє місце проживання спадкодавця ( ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції правильно констатував, що постійним місцем проживання спадкодавця ОСОБА_12 у період з 1980 року до 1991 року було АДРЕСА_2 (за місцем проживання сина ОСОБА_13 ), де він був зареєстрований та отримував пенсію. В с. Личівка він приїжджав періодично, на літо, туди ж він приїхав незадовго до смерті.
Постійним місцем проживання ОСОБА_1 було м. Бердичів, де вона проживала разом з своєю сім'єю, чоловіком та дітьми, в с. Личівка вона приїжджала періодично провідати батька.
ОСОБА_14 , ОСОБА_2 підтвердили, що ОСОБА_5 проживав в м. Старокостянтинові, а на літо його привозили в село с. Личівка.
Згідно з довідкою Шмирківської сільської ради Волочиського району Хмельницької області в управління спадковим майном з дня смерті ОСОБА_12 вступив його син ОСОБА_8 . Цю ж обставину підтвердили свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції правильно констатував, що твердження про ведення позивачкою господарства в АДРЕСА_1 після смерті батька не доведено належними, достатніми та достовірними доказами, оскільки показання свідків у цій частині є суперечливими та іншими доказами не підтверджено.
Показання свідка ОСОБА_11 щодо вручення позивачкою ОСОБА_16 їй ключів від будинку, на що посилається апелянта, не є достатнім та допустимим доказом на підтвердження факту вступу її в управління і володіння спадковим майном батька.
Наявні у позивачки документи щодо газифікації будинку не є правовстановлюючими, і не можуть бути доказом її вступу в управління спадковим майном.
За наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка не довела належними, достатніми та допустимими доказами вступ її в управління і володіння житловим будинком після смерті батька.
При цьому позивачкою не спростовано довідку Шмирківської сільської ради Волочиського району Хмельницької області про вступ в управління спадковим майном ОСОБА_12 його сина ОСОБА_8 .
Сам факт звернення позивачки за оформленням спадщини по спливі понад 30 років з часу її відкриття ставить під сумнів її твердження про належне прийняття спадщини.
В матеріалах справи відсутні достатні та допустимі докази на підтвердження постійного проживання позивачки у спадковому будинку, оплату нею комунальних послуг за нього, здійснення ремонту будинку чи вчинення неї інших дій, які свідчать про намір володіти та користуватися спадковим майном.
Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті її батька ОСОБА_12 , відтак не підлягають задоволенню і решта вимог, які є похідними.
Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків суду.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 31 грудня 2024 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк