Номер провадження: 22-ц/813/6194/24
Справа № 501/3886/23
Головуючий у першій інстанції Крутоголова О.О
Доповідач Погорєлова С. О.
10.12.2024 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення недотриманої заробітної плати, на рішення Іллічівського міського суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Пушкарського Д.В. 12 червня 2024 року у м. Чорноморськ Одеської області, -
встановила:
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом, в якому просила: поновити строк на звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення недоотриманої заробітної плати; визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 29.04.2022 року №71 «Про зміни істотних умов праці» в частині, що стосується ОСОБА_1 ; стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» 112024,86 грн.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона з травня 1983 року працює на різних посадах Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ». Наказом ДП «МТП «Чорноморськ» від 29.04.2022 року №71 «Про зміни істотних умов праці» з 01.05.2022 року було змінено істотні умови праці працівникам підприємства, в тому й числі позивачу, на період дії воєнного стану, зазначеним у Додатку до цього наказу, а саме - встановлено середньорічну годинну ставку, виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати по Україні 39,26 грн. (місячна мінімальна зарплата 6500 грн.) без доплат та надбавок, встановлено неповний робочий тиждень та неповний робочий день: робочі дні - понеділок, вівторок, середа; робочий час з 08.00 до 12.00 години.
Також вказаним наказом було оголошено працівникам підприємства, на період дії воєнного стану, зазначеним у Додатку до цього наказу простій вдома. У додаток до вказаного наказу включено ОСОБА_1 , техніка служби матеріально-технічного забезпечення.
Вказаний наказ позивачка вважала незаконним, оскільки остання не була повідомлена про зміну істотних умов праці, не була ознайомлена з наказом, а тому вважала, що наказ від 29.04.2022 року №71 підлягає скасуванню.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 12 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження наказу ДП Морський торговельний порт «Чорноморськ» №71 від 29.04.2022 року «Про зміни істотних умов праці».
Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №71 від 29.04.2022 року «Про зміни істотних умов праці», в частині зміни істотних умов праці у відношенні ОСОБА_1 .
Стягнуто з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату у розмірі 112024,86 грн.
Стягнуто з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь держави судовий збір в розмірі 2193,85 грн.
В апеляційній скарзі представник ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: суд першої інстанції, поновлюючи позивачці строк звернення до суду із даним позовом, не встановив поважні причини для поновлення такого строку; чинним на час видання оскаржуваного наказу законодавством не покладався на роботодавця обов'язок повідомляти працівників про зміни істотних умов праці; ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» підтверджено належними та допустимими доказами наявність змін у організації виробництва і праці підприємства, що беззаперечно є підставою для змін в істотних умовах праці працівників.
Сторони про розгляд справи на 10.12.2024 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з'явились.
10.12.2024 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника «Морський торговельний порт «Чорноморськ» підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для часткового скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з травня 1983 року працює на різних посадах Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», а на час звернення до суду працювала на посаді техніка служби матеріально технічного забезпечення ДП «МТП «Чорноморськ», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.
З 09.03.2022 року, наказом ДП «МТП «Чорноморськ» від 09.03.2022 року № 44 «Про заходи в період дії воєнного стану» було оголошено простій вдома працівникам Підприємства, в тому числі для позивача. Було встановлено, що оплата провадиться з розрахунку 100% середньорічної годинної ставки, встановленої штатним розписом без доплат та надбавок, на строк до закінчення підстав, що зумовили оголошення простою.
Наказом від 04.04.2022 року №60 «Про заходи в період дії воєнного стану» працівникам підприємства, в тому числі ОСОБА_1 , було оголошено простій вдома з оплатою праці з розрахунку дві третини середньорічної годинної ставки, встановленої штатним розписом, без доплат і надбавок, на строк до закінчення підстав, що зумовили оголошення простою працівникам Підприємства.
В подальшому, на підставі наказу відповідача від 29.04.2022 року №71 було змінено істотні умови праці з 01.05.2022 року для працівників підприємства, на період дії воєнного стану, а саме:
- встановлено середньорічну годинну ставку, виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати по Україні 39,26 грн. (місячна мінімальна зарплата 6500 грн.) без доплат та надбавок);
- встановлено неповний робочий тиждень та неповний робочий день: робочі дні - понеділок, вівторок, середа; робочий час з 08.00 до 12.00 години.
Таким чином, протягом перебування ОСОБА_1 у простої, останній було змінено істотні умови праці.
ОСОБА_1 у позовній заяві зазначала, що про порушення своїх прав вона дізналась лише 26.07.2023 року, коли відповідач листом №555/06-231073 надіслав копію наказу №71 від 29.04.2022 року.
На підставі викладеного, позивач просила поновити їй строк звернення до суду із даною позовною заявою.
З приводу викладеного колегія суддів зазначає, що Законом України від 01.07.2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набув чинності з 19.07.2022 року, було змінено терміни звернення до суду з питання захисту прав працівників.
Статтею 233 КЗпП визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Зазначені строки звернення до суду застосовуються виключно щодо спорів, які за своєю юридичною природою належать до трудового права.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116 КЗпП).
Відповідно до ст. 234 КЗпП, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (ст. 116), минуло не більше одного року.
У даному випадку матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 про порушення своїх прав дійсно дізналась лише 26.07.2023 року, коли відповідач листом №555/06-231073 надіслав копію наказу №71 від 29.04.2022 року.
Доводи апеляційної скарги ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про те, що працівники відповідача нібито дзвонили на телефонний номер позивачці з метою ознайомлення останньої із наказом №71 від 29.04.2022 року, не підтверджені жодним доказом.
Щодо посилання у апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 нібито прибула на робоче місце 17.05.2022 року та в той же день її було колегіально усно ознайомлено зі змістом оскаржуваного наказу, є безпідставними, оскільки, у разі дійсного перебування позивачці на робочому місці, відповідач зобов'язаний був надати для ознайомлення ОСОБА_1 копію наказу №71 від 29.04.2022 року, та підтвердити факт ознайомлення підписом позивачці. Вказана процедура ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» дотримана не була, а також не надано пояснень, що саме завадило відповідачу ознайомити позивачку з оскаржуваним наказом під підпис.
Відтак, доказів того, що ОСОБА_1 ознайомилась із наказом №71 від 29.04.2022 року 17.05.2022 року, матеріали справи не містять.
Однак, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 було дотримано передбачений ст. 116 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду із позовом, оскільки днем одержання позивачкою оскаржуваного наказу є 26.07.2023 року, а із даним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції 27.09.2023 року.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження наказу Державного підприємства Морський торговельний порт «Чорноморськ» №71 від 29.04.2022 року «Про зміни істотних умов праці» не підлягають задоволенню, оскільки, як вже вказано вище, такий строк не був пропущений позивачкою.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно зі ст. 141 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.
Згідно ч 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
У пункті 2 «Прикінцеві положення» КЗпП України визначено, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Указом Президента України від 04.02.2022 року N 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Надалі, воєнний стан неодноразово продовжувався.
24.03.2022 року набрав чинності Закон України від 15.03.2022 року N 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон N 2136-IX).
Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону N 2136-IX, у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих Законом N 2136.
Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
У період дії воєнного стану норми ч. 3 ст. 32 КЗпП України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.
Водночас, Законом України від 01.07.2022 року N 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» ч. 2 ст. 3 Закону N 2136-IX була змінена: у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених ч. 3 ст. 32 та ст. 103 КЗпП України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.
Однак, у даному випадку, як вже вказувалось вище, ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» не було повідомлено, у передбаченому законом порядку, ОСОБА_1 із наказом №71 від 29.04.2022 року, яким було змінено істотні умови праці позивачки в частині оплати праці.
У постанові Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі №754/5228/22 зазначено, що «аналіз ч. 3 ст. 32 КЗпП України свідчить, що істотними умовами праці є, зокрема: система та розміри оплати праці; пільги та компенсації, передбачені колективним договором, локальними актами або чинним законодавством; режим роботи (дистанційна, надомна робота, гнучкий режим тощо); встановлення або скасування неповного робочого часу (неповного робочого дня чи неповного робочого тижня); зміна робочого часу та часу відпочинку, графіків змінності; суміщення професій; зміну розрядів і найменування посад; зміну посадових обов'язків; зміна строку трудового договору. Цей перелік не є вичерпним. Істотними можуть вважатися й інші умови праці, як свідчить судова практика, це зокрема зменшення педагогічного навантаження, введення контрактної форми трудового договору, зміна посадових обов'язків працівника при продовженні роботи на тій самій посаді тощо. Зазначені зміни можуть застосовуватися до окремого працівника, відділу або до всього підприємства».
Також колегія суддів враховує, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці. Зміни в організації виробництва і праці - це раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо.
Наведене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.05.2019 року у справі №754/8595/17-ц.
При цьому, саме на роботодавцеві лежить обов'язок довести наявність змін в організації виробництва і праці належними та достовірними доказами.
Отже, встановлення зміни істотних умов праці ОСОБА_1 , а також наявність змін в організації виробництва і праці у ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» входить до предмета доказування у справі, яка переглядається в апеляційному порядку.
Колегія суддів зазначає, що ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» не надано жодного доказу щодо існування змін в організації виробництва і праці на час ухвалення оскаржуваного наказу №71 від 29.04.2022 року, зокрема, не надано доказів погіршення фінансового стану підприємства, припинення ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» своєї діяльності, тощо.
Верховний Суд неодноразово зазначав, зокрема у постанові від 23.01.2024 року у справі № 759/4617/21, що тлумачення статті 34 КЗпП України свідчить про те, що обов'язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , протягом всього часу оголошеного простою, залучалась до роботи з 13.04.2022 року по 28.04.2022 року на підставі службового листа начальника СМТПтаЗ №94/04.1-07 від 13.04.2022 року.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що дії ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» щодо зміни істотних умов праці ОСОБА_1 та оплати праці в бік зменшення не були доведені до відома позивача в установлений законом спосіб, а також відповідачем не надано належних доказів наявності змін в організації виробництва і праці, у зв'язку із чим позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №71 від 29.04.2022 року «Про зміни істотних умов праці», в частині зміни істотних умов праці у відношенні ОСОБА_1 , є обґрунтованими та підлягали задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактично виплаченою заробітною платою та середньою заробітною платою.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 і обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують події, з якою пов'язана виплата.
Пунктом 5 розділу ІV Порядку передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
Враховуючи, що істотні зміни умов праці для ОСОБА_1 були запроваджені з 01.05.2022 року, то розрахунковим періодом є березень та квітень 2022 року.
З бухгалтерських довідок Форми 2, що містяться в матеріалах справи вбачається, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 18513,36 грн. (10255,30 - за березень + 8258,06 - за квітень = 18513,36), середньоденна заробітна плата становить 430,54 грн.
Станом на час звернення позивачки до суду кількість робочих днів з часу застосування до неї оскаржуваного наказу становила 365 робочих днів, отже, розмір середнього заробітку становить 157050,64 грн. (430,54 * 365 = 157050,64).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки сума виплаченої заробітної плати за вказаний період склала 45122,24 грн., то недоотриманий заробіток позивачки, що підлягав стягненню, становить 112024,86 грн.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду першої інстанції, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не у повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи, що, відповідно, призвело до частково неправильного вирішення справи, у зв'язку із чим рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12.06.2024 року підлягає скасуванню в частині позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження наказу Державного підприємства Морський торговельний порт «Чорноморськ» №71 від 29.04.2022 року «Про зміни істотних умов праці».
В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» - задовольнити частково.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12 червня 2024 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження наказу Державного підприємства Морський торговельний порт «Чорноморськ» №71 від 29 квітня 2022 року «Про зміни істотних умов праці».
В цій частині відмовити у задоволенні позову.
В іншій частині судове рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 30 грудня 2024 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе