Номер провадження: 22-ц/813/5568/24
Справа № 522/953/23
Головуючий у першій інстанції Абухін Р.Д.
Доповідач Погорєлова С. О.
17.12.2024 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Абухіна Р.Д. 02 квітня 2024 року у м. Одеса, -
встановила:
У січні 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду із даним позовом, у якому просила визначити їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вимоги позову були обгрунтовані тим, що мати позивачки - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 мешкає в США та весь цей час не могла додзвонитися до матері, турбувалася, стан її здоров'я погіршувався, після звістки про смерть матері вона знов опинилася у лікарні. Позивач є інвалідом, тому має право на обов'язкову частку у спадковій масі. Введення в світі карантину, встановленого для запобігання поширенню коронавірусної хвороби та початок повномасштабного вторгнення Росії на територію України, на думку позивачки, є підставою для поважності причин пропуску строку.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_5 було відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачка є особою з обмеженими можливостями, та у зв'язку зі станом здоров'я самостійно написати заяву про прийняття спадщини вона не могла та потребувала допомоги нотаріуса, а обставини введення карантину завадили ОСОБА_5 вчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини.
Сторони про розгляд справи на 17 грудня 2024 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з'явились представники ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно п.п. 1-3 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.
З урахуванням фактичних обставин конкретної справи, поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.
Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Відповідна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.
Як вбачається з матеріалів даної справи, спадкодавець ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, строк подання заяви про прийняття спадщини для спадкоємців сплив 06 серпня 2019 року.
У зв'язку із наявністю заповіту на ім'я ОСОБА_2 , остання звернулася у встановлений законом шестимісячний строк до приватного нотаріуса ОМНО Дімітрової Т.А. с заявою про прийняття спадщини за заповітом.
07 серпня 2019 року приватним нотаріусом ОМНО Дімітровою Т.А. на ім'я ОСОБА_2 було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, реєстровий номер 1271, на підставі якого відповідач отримала у спадок квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки № 318283729 від 21 грудня 2022 року.
ОСОБА_3 у позовній заяві зазначала, що про смерть своєї матері вона дізналася на початку серпня 2019 року.
Заява про прийняття спадщини за законом щодо майна померлої ОСОБА_4 була отримана приватним нотаріусом ОМНО Дімітровою Т.А. 15 грудня 2022 року засобами поштового зв'язку. Дійсність підпису заявника засвідчено нотаріусом штату Мічіган, США 18 серпня 2022 року.
Таким чином, на час звернення з заявою про прийняття спадщини, позивач пропустив строк на її прийняття на 3 роки та 4 місяця.
Однак, у даному випадку колегія суддів вбачає наявність наступних поважних підстав пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 протягом тривалого часу, а саме з 1989 року, мешкає у США, її мати ОСОБА_4 залишилася проживати у м. Одеса
У 2007 році позивачка перенесла тяжке захворювання - інсульт, внаслідок чого ОСОБА_3 обмежена у рухах, а також має високий тиск та цукровий діабет, з вересня 2007 року отримує у США допомогу по інвалідності. Крім того, оскільки ОСОБА_3 потребує особливого догляду та лікування, з 2008 року позивачка постійно перебуває у спеціалізованому закладі «Focus Program Inc.».
Не зважаючи на свій стан здоров'я, ОСОБА_3 не втрачала зв'язку із матір'ю, підтвердженням чого є той факт, що 22 лютого 2018 року ОСОБА_6 була видана нотаріально посвідчена довіреність на ім'я її колишнього чоловіка - ОСОБА_7 , якою вона передала йому права на вирішення будь-яких питань, пов'язаних з опікою своєї матері - померлої ОСОБА_4 .
У зв'язку із тим, що з початку 2019 року ОСОБА_3 не могла зв'язатися зі своєю матір'ю, а її стан здоров'я не дозволяв позивачці самостійно прибути до м. Одеса, остання звернулась, з метою розшуку матері, до ОСОБА_7 .
Оскільки ОСОБА_7 на той час перебував у США, він, у свою чергу, доручив своєму сину ОСОБА_8 знайти ОСОБА_4 . Однак, незважаючи на неодноразові спроби з'ясувати місцезнаходження матері позивачки, встановити її долю ОСОБА_8 не вдалося, про що свідчать письмові пояснення ОСОБА_8 , долучені до матеріалів справи.
ОСОБА_7 повернувся до м. Одеса на початку серпня 2019 року та, отримавши інформацію про смерть ОСОБА_4 , повідомив про це
ОСОБА_9 довідки установи «Focus Program Inc.» від 15 червня 2023 року вбачається, що після отримання у серпні 2019 року звістки про смерть матері, у ОСОБА_5 підвищився кров'яний тиск, почалося нерегулярне серцебиття, та через вказані стани позивачка перебувала у лікарні протягом наступних 6 місяців, поки її стан не стабілізувався.
Відтак, вказані обставини непереборної сили, а саме значне погіршення здоров'я та перебування у лікарні, унеможливили звернення ОСОБА_5 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що у вищевказаній довідці установи «Focus Program Inc.» від 15 червня 2023 року зазначено, що 23 березня 2020 року губернатор штату Мічиган, США, у зв'язку із пандемією COVID-19, підписав указ «Залишайтеся вдома, будьте в безпеці», на підставі якого установа «Focus Program Inc.» була закрита для всіх відвідувачів, поки цей наказ не був скасований 02 березня 2021 року.
Приймаючи до уваги вказану обставину, а також те, що оскільки ОСОБА_3 не може ходити, ліва сторона її тіла паралізована, то остання не мала можливості самостійно звернутися із відповідною заявою до консульської установи України в країні місця її постійного проживання, а також не могла самостійно написати, оформити та надіслати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.
Сам по собі факт інвалідності ОСОБА_5 надає їй право на отримання обов'язкової долі у спадщині в разі дотримання строків звернення з заявою з цього приводу до нотаріуса.
На підставі вищенаведених фактів, колегія суддів доходить висновку, що у контексті заявлених позовних вимог та обставин даної конкретної справи, велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємця і місцем розташування спадкового майна, тривала хвороба спадкоємця ОСОБА_5 , яка призвела до інвалідності останньої та неможливості самостійно пересуватися та обслуговувати себе, а також факт постійного перебування ОСОБА_5 під лікарським наглядом та у лікарській установі, - є поважними підставами пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, та є підставою для надання позивачці додаткового строку для прийняття спадщину.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
При цьому, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.
Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.
Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року, при вирішенні питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 18 січня 2023 року у справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (ст. 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (ст. ст. 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.
Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року визначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
На підставі викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що позивач ОСОБА_3 з поважних причин пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, а тому суд апеляційної інстанції визначає позивачу додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю чотири місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили, який суд вважає достатнім для подання відповідної заяви.
При вищевказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не визначився із юридичною природою спірних правовідносин і законом, що їх регулює, у зв'язку із чим рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2024 року підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5 з підстав, викладених у даному судовому рішенні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2024 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Мічиганська ідентифікаційна картка № НОМЕР_1 , видана штатом 04 грудня 2021 року - додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на чотири місяці з дня набрання даною постановою законної сили, тобто 17 грудня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 30 грудня 2024 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе