Справа № 465/1197/18 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянової С.М.
Провадження № 22-ц/811/1704/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
30 грудня 2024 року м.Львів
Справа №465/1197/18
Провадження №22ц/811/1704/24
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 25 листопада 2021 року, у складі суддіМартьянової С.М. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,-
встановив:
7 березня 2018 року представник позивача ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» подав до суду позовну заяву, у якій просив суд стягнути з ОСОБА_1 відшкодування шкоди у розмірі 6 857,88 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 10 лютого 2016 року о 15:40 год. у м. Львові на бульварі Шевченка відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Citroen C4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ПП «ВІП РЕНТ» під керуванням водія ОСОБА_2 , та транспортного засобу «Hyundai Sonata», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням власника - ОСОБА_1 . Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №9765253. У результаті ДТП було пошкоджено вказаний транспортний засіб «Citroen C4», який на момент ДТП було застраховано у ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» відповідно до Генерального договору №28-0199-2700\16-AVIS від 7 грудня 2015 року та додатку від 5 лютого 2016 року до нього. В результаті ДТП було пошкоджено забезпечений транспортний засіб ««Citroen C4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 12 лютого 2016 року страхувальник звернувся до ПрАТ «СК «УСГ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. ПрАТ «СК «УСГ» на вимогу виконання умов договору добровільного страхування №28-0199-2700\16-2152 від 6 жовтня 2015 року на підставі рахунка-фактури №1364 від 11 лютого 2016 року, на рахунок, визначений страхувальником, було перераховано суму страхового відшкодування у розмірі 106 357,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5884 від 4 квітня 2016 року. Постановою Франківського районного суду м. Львова у справ №465/990/16-п від 10 березня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу. Цивільна відповідальність винної у ДТП особи - ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (поліс АІ/8446350). Відповідно до норм чинного законодавства України страховою компанією винної особи було виплачено лише частину суми страхового відшкодування у розмірі 50 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №ЗР009008 від 13 лютого 2017 року, та страхове відшкодування в розмірі 49 500 грн., що підтверджується платіжним дорученням №ЗР036945_75031/557 від 5 липня 2016 року. Загалом сума виплати страхової компанії становить 99 500 грн. Таким чином, різницею між фактичним розміром завданої шкоди і страховим відшкодуванням, виплаченим ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», є сума у розмірі 6 857,88 грн. Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Українська страхова група» залишок суми страхового відшкодування у розмірі 6 857,88 грн.
Заочним рішенням Франківського районного суду міста Львова від 25 листопада 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» витрати, пов'язані з відшкодуванням шкоди у розмірі 6 857,88 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» сплачений судовий збір в розмірі 1 762 грн.
Ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 23 травня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2021 року по цивільній справі №465/1197/21 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, відмовлено.
Заочне рішення суду оскаржує ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. Зазначає, що всі роботи, які вказані в рахунку-фактурі №1364 від 11 лютого 2016 року, не проводилися, а сума рахунку навмисно завищена за змовою між аварійними комісарами страхової компанії УСГ та працівниками сервісного центру. Вказує, що загальна сума робіт, які не виконувалися, складає 23 181,08 грн. Вважає, що сума страхового відшкодування має бути 83 176,80, що повністю покривається його страхівкою.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що ПАТ «СК «Українська страхова група» виплатило ПП «ВІП-Рент» 106 357,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5884 від 4 квітня 2016 року.
Відповідно до постанови Франківського районного суду м. Львова від 10 березня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним за ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Згідно з платіжним дорученням №ЗР009008 від 13 лютого 2017 року ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (страхова компанія винної особи) було виплачено частину суми страхового відшкодування у розмірі 50 000 грн.
Вдповідно до платіжного доручення №ЗР036945_75031/557 від 5 липня 2016 року ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» було виплачено іншу частину суми страхового відшкодування у розмірі 49 500 грн.
Згідно з нарядом-замовленням №1364 сума оплати за ремонт пошкодженого в ДТП транспортного засобу «Citroen C4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 106 357,88 грн.
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування від 1 квітня 2016 року, така становить 106 357,88 грн.
Оскільки ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» виконано покладені на нього Законом та умовами Договору обов'язки та відшкодовано шкоду, завдану відповідачем, а страховик відповідача відшкодував не повну суму страхової виплати, у зв'язку з чим у ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» виникло право вимоги у розмірі різниці між сумою завданих збитків та сумою виплаченого відшкодування, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 6 857,88 грн.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з врахуванням наступного.
Відповідно до ст. 22, ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.
Положення статті 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1166 зазначеного Кодексу, у зв'язку із чим перевага в застосуванні повинна надаватися спеціальній нормі.
Вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, належить виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 ЦК України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини. У разі випадкового заподіяння шкоди, тобто коли зіткнення транспортних засобів є наслідком випадкового збігу обставин, збитки несе потерпілий, оскільки відсутні правові підстави для покладання відповідальності на іншу сторону.
Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей.
Таким чином, правила щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, встановлені ст. 1188 ЦК України, згідно ч. 1 якої шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно із ст. 993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
У справі, яка переглядається, позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №5884 від 4 квітня 2016 року.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації.
Відповідно до ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до змісту положень Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик за договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів несе обмежену відповідальність, та при настанні страхового випадку відшкодовує оцінену у встановленому цим Законом порядку шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди відповідно до лімітів відповідальності з урахуванням зносу автомобіля, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а також за вирахуванням франшизи, якщо вона була встановлена договором.
Обов'язок щодо сплати всіх інших сум, якщо страхове відшкодування не покрило завданої шкоди, покладається саме на винну особу.
Встановлено, що з вини ОСОБА_1 сталася ДТП, у якій пошкоджено застрахований позивачем автомобіль.
Згідно з нарядом-замовленням №1364, сума оплати за ремонт пошкодженого в ДТП транспортного засобу «Citroen C4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 106 357,88 грн. ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» було виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 99 500 грн.
Враховуючи встановлене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» різниці між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 6 857,88 грн.
Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на неналежність наданих позивачем доказів щодо визначення розміру завданої шкоди та страхового відшкодування. Заперечуючи проти позову відшкодування шкоди, ОСОБА_1 не надав доказів на спростування наведених ПАТ «Страхова Компанія «Українська страхова група» обставин на спростування визначеного розміру шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову. Такі висновки не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскаржуваного рішення не встановлені.
Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Франківського районного суду міста Львова від 25 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України (якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
При наявності передбачених законом підстав для касаційного оскарження, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 30 грудня 2024 року.
Головуючий -______________________Т. І. Приколота
Судді: ________________Ю.Р. Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк