Справа № 461/6352/23 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.
Провадження № 22-ц/811/2196/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
05 грудня 2024 року м.Львів
Справа № 461/6352/23
Провадження № 22ц/811/2196/24
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
Приходько Л.А.
розглянув апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова, ухвалене у м. Львові 12 червня 2024 року у складі судді Мисько Х.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», з участю третьої особи: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
встановив:
7 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Універсал Банк», з участю третьої особи: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б., у якому просить визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б. 4 лютого 2009 року за реєстровим № 262, таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позову посилається на те, що 29 серпня 2017 року між нею ( ОСОБА_1 ) та ВАТ «Універсал Банк» (ПАТ Універсал Банк») укладено кредитний договір №24/128-07К, за умовами якого вона (позивач) отримала від відповідача кредит у сумі 94 000 доларів США, з кінцевою датою погашення до 28 серпня 2026 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки від 29 серпня 2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Шапіро І.В. В іпотеку було передано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що в грудні 2012 року їй (позивачу) стало відомо про те, що в межах виконавчого провадження було реалізовано квартиру на виконання виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі №262, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б., про звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру. Стверджує, що копію виконавчого напису нею отримано в березні 2015 року. Від відповідача вона (позивач) не отримував жодних вимог, в тому числі щодо стягнення заборгованості в безспірному порядку. Відповідно до виконавчого напису період стягнення становить з 10 вересня 2021 року по 22 грудня 2008 року. Згідно виконавчого напису борг становить 100 639,22 доларів США, та складається з: 2 899,05 доларів США - прострочена заборгованість; 88 214,99 доларів США - сума дострокового стягнення кредиту; 8 938,01 доларів США - відсотки; 587, 17 доларів США - пеня; плата за вчинення виконавчого напису - 2 500 грн. Зазначає, що відповідачем нотаріусу не було надано виписки за кредитним рахунком, як основного документа, який міг би підтверджувати суму заборгованості, кредитного договору та договору іпотеки. Відповідно до вимоги банку від 1 грудня 2008 року, заборгованість станом на 1 грудня 2008 року становила 96 834,59 доларів США. Посилається на те, що в грудні 2008 року було здійснено оплату за кредитним договором, яка не врахована банком при розрахунку, що також вказує на те, що заборгованість є спірною. Просить позов задовольнити.
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 12 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати залишено за позивачем.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким що порушує її законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову. Посилається на доводи позовної заяви. Крім того, вказує, що відповідачем не надано будь - яких доказів про те, які документи були підставою для вчинення оспорюваного виконавчого напису, в тому числі і доказів того, що при вчиненні напису нотаріус отримував від заявника первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення. Зазначає, що у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед відповідачем є безспірним.
30 вересня 2024 року представник АТ «Універсал Банк» - Приходько Л.А. подала до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ч. 3 ст. 12, ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що 29 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Універсал Банк» (ПАТ Універсал Банк») укладено кредитний договір №24/128-07К, за умовами якого відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 94 000 доларів США з кінцевою датою погашення до 28 серпня 2026 року.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань по кредитному договору, 29 серпня 2007 року між сторонами укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В.
За умовами договору іпотеки ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
4 лютого 2009 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б. вчинено виконавчий напис, реєстровий № 262, про звернення стягнення на вказану квартиру, що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Виконавчий напис із заявою про прийняття його до виконання від 5 лютого 2009 року за вих. №343МРУ було пред'явлено до виконання у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.
Встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 була реалізована з прилюдних торгів за ціною продажу 527 000 грн. Львівською філією ПП «Нива - В.Ш.», що підтверджується протоколом №1410185-1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки). Переможцем торгів стало АТ «Універсал Банк».
2 листопада 2010 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Львівській області Шестаком О.В. складено акт про реалізацію предмета іпотеки.
Постановою старшого державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Львівській області Прокопа С.Б. від 10 лютого 2021 року відкрито ВП НОМЕР_1.
3 грудня 2010 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. видано свідоцтво за реєстраційним №1938, згідно якого АТ «Універсал Банк» належить на праві власності двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка раніше належала ОСОБА_1
2 листопада 2010 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Шестаком О.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Оскаржуване рішення мотивоване наступним.
Згідно заяви ВАТ «Універсал Банк» від 23 грудня 2008 року за вих. №4129 ГО, поданої приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б., банком наданий розрахунок заборгованості по кредитному договору. Вказаним розрахунком підтверджувалась наявність у ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору №24/128-07к від 29 серпня 2007 року в розмірі 100 639,22 доларів США станом на 22 грудня 2008 року.
Позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що вона не отримувала від відповідача жодних листів, зокрема, про стягнення заборгованості за кредитним договором в безспірному порядку.
З вимоги про повернення всієї суми кредиту від 1 грудня 2008 року за вих. №227 вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено банком, що загальна сума заборгованості, яка підлягає сплаті за кредитним договором №24/128-07к від 29 серпня 2007 року, станом на 1 грудня 2008 року становить 96 834,59 доларів США та підлягає уточненню на дату фактичної сплати коштів. Даною вимогою банк вимагав від боржника сплатити всю суму отриманого кредиту, нарахованих процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язань у тридцятиденний строк. З цією вимогою позивач була ознайомлена особисто 1 грудня 2008 року, про що свідчить її підпис на вимозі.
Позивач не спростувала розрахунок заборгованості, не надала доказів часткового чи повного погашення заборгованості, та доказів, які б спростовували безспірність вимог відповідача і могли б підтвердити відсутність у нотаріуса права вчинення оспорюваного виконавчого напису чи порушення встановленої законом процедури.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 570 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або в позасудовому порядку згідно із Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» або будь-яким іншим способом, що не суперечить чинному законодавству на момент звернення стягнення та реалізації предмета застави.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 цього Закону), серед яких Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (надалі по тексту - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Для стягнення грошових сум нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).
У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 п. 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість, нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням положень ст.ст. 15, 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так із підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Спірність заборгованості визначається не за суб'єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, а за об'єктивним закріпленням такого виду заборгованості у Переліку.
Відповідно до наявного у матеріалах справи оспорюваного виконавчого напису, такий вчинено 4 лютого 2009 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б., реєстровий № 262, про звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру, що належить на праві власності ОСОБА_1 , для задоволення вимог кредитора про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору №24/128-07к від 29 серпня 2007 року в розмірі 100 639,22 доларів США станом на 22 грудня 2008 року.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і фактом подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Оскаржуваний виконавчий напис вчинено за відсутності безспірної заборгованості та перевірки дійсного розміру заборгованості боржника перед стягувачем.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання виконавчого напису від 4 лютого 2009 року, зареєстрованого в реєстрі за №262, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б., про звернення стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на суму заборгованості в розмірі 100 639,22 доларів США таким, що не підлягає виконанню через те, що заборгованість не є безспірною.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.
На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов'язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (ст. 42 Закону України «Про нотаріат»).
Банком подано суду заяву, на підставі якої було вчинено оспорюваний виконавчий напис.
Виконавчий напис вчинено на підставі: заяви, довіреності, розрахунку заборгованості та іпотечного договору.
В тексті заяви про вчинення виконавчого напису зазначається сума заборгованості 100 639,22 доларів США станом на 22 грудня 2028 року.
Відповідно до вимоги банку про дострокове повернення кредиту у повному обсязі станом на 1 грудня 2008 року заборгованість позивача становила 96 834,59 доларів США.
Позивач надала суду заявки на переказ коштів від 17 жовтня 2008 року в сумі 450 доларів США, від 20 листопада 2008 року про оплату 97 доларів США, від 18 листопада 2008 року на суму 100 доларів США, квитанцію №1535 від 10 вересня 2007 року на суму 65 доларів США, які не відображені в розрахунку заборгованості.
Нотаріусу із заявою про вчинення виконавчого напису не надано вимогу та виписку по кредитному рахунку на підтвердження вимоги банку та на підтвердження суми заборгованості, що вказує на те, що дає підстави вважати, що нотаріусу не надано всіх документів, достатніх та необхідних для вчинення виконавчого напису.
У вимозі банку не зазначено, що кредитор має намір звернути стягнення на предмет іпотеки, а лише вказано суму заборгованості, яка є нижчою від суми, вказаної у виконавчому написі.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до постанов Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 та від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
Згідно з Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №578/5 від 12 квітня 2012 року, до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і у податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
Банківська виписка має статус первинного документа. Розрахунок заборгованості відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався коштами, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.
Відповідно до вимоги банку від 1 грудня 2008 року №227 про повернення всієї суми кредиту вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 1 грудня 2008 року становить 96 834,59 доларів США, при цьому у вимозі вказується, що у випадку невиконання вимоги у встановлений строк банку буде вимушений звернутись з позовом до суду про примусове стягнення заборгованості, а не звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивачем 12 та 15 грудня 2008 року здійснено дві оплати по 64 долари США, однак такі оплати не були враховані при вчиненні виконавчого напису.
Нотаріус при вчиненні виконавчого напису повинен перевірити безспірність заборгованості та умови кредитного договору.
З виконавчого напису, який оспорює позивач, вбачається, що стягнення заборгованості проводиться станом на 22 грудня 2008 року в розмірі 100 639,22 доларів США, та складається з: 2 899,05 доларів США - прострочена заборгованість; 88 214,99 доларів США - сума дострокового стягнення кредиту; 8 938,01 доларів США - відсотки; 587, 17 доларів США - пеня.
Матеріалами справи стверджується, що 1 грудня 2008 року банк звернувся доОСОБА_1 про дострокове повернення всієї суми кредиту в розмірі 96 834,59 доларів США. Тобто банк змінив строк виконання зобов'язань позичальника. Після 1 грудня 2008 року ОСОБА_1 здійснювала оплати по кредиту, які не відображені в розрахунку заборгованості наданого нотаріусу.
Наведене дає підстави для висновку про те, що виконавчий напис вчинено на погашення заборгованості, яка не є безспірною, оскільки кредитор продовжував нараховувати відсотки за користування кредитом після реалізації свого права на дострокове стягнення цього кредиту.
Відсутність права нараховувати відсотки за період після реалізації кредитором свогоправа на дострокове стягнення кредиту підтверджена постановою Великої Палатою Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що після визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року у справі № 6-1707цс15, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за ним та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевий строк виконання її умов.
Згідно із ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, якою передбачено, що, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Звернення з вимого про дострокове повернення кредиту змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. У такому разі положення абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.
Основне зобов'язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до позичальника з вимогою про дострокове виконання кредитного договору. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з ч,2 ст. 1050 ЦК України. Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Після 1 грудня 2008 року банк втратив право нараховувати відсотки, пеню та інші платежі по договору, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено.
З оспорюваного виконавчого напису вбачається, що АТ «Універсал Банк» нарахував ОСОБА_1 заборгованість по сплаті відсотків, пені після 1 грудня 2008 року.
Відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в узагальненні «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 7 лютого 2014 року підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.
Боржник, який має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення, надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису за іпотечним договором.
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із: підготовчого етапу, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає у наданні нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Є встановленим, що у наданій боржнику вимозі про дострокове повернення кредитних коштів не зазначено про можливість задоволення вимог кредитора за рахунок переданого в іпотеку майна.
Відповідно до постанов Верховного Суду від 23 червня 2020 у справі №645/1979/15-ц, від 10 листопада 2021 року у справі №758/14854/20, від 9 листопада 2023 року у справі №755/13070/20 повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Оскільки вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику, повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
До обов'язку нотаріуса входить перевірка безспірності боргу боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання, а також встановлення моменту виникнення права вимоги. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити у вчиненні виконавчого напису, оскільки банком не надано виписки по рахунку. Відтак, належить зробити висновок, що безспірність боргу позивача нотаріусом не перевірена, що є порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 3 березня 2004 року, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
У матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення ОСОБА_1 як іпотекодавця про намір звернення стягнення на передане в іпотеку майно.
Докази на підтвердження того, що заборгованість за відсотками та неустойкою, яка стягнута виконавчим написом, нарахована відповідно до умов договору та в межах строку його дії чи закону, не надані.
З урахуванням встановленого, колегія суддів прийшла до висновку про підставність доводів позивача, що виконавчий напис було вчинено щодо стягнення заборгованості, яку не можна вважати безспірною, оскільки з виконавчого напису вбачається, що заборгованість за відсотками та пеня стягнуто також за період, коли право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом та неустойку припинилося. Позивач не була повідомлена про намір задовольнити вимоги кредитора щодо достроково стягнення кредитних коштів за рахунок переданого в іпотеку майна.
Враховуючи наведене, належить зробити висновок, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України і з цих причин такий виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до ст. 376 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Галицького районного суду міста Львова від 12 червня 2024 року скасувати та прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати виконавчий напис №262 від 4 лютого 2009 року, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б., про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 по заборгованості в розмірі 100 639, 22 доларів США таким, що не підлягає виконанню.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 10 грудня 2024 року.
Головуючий -______________________Т. І. Приколота
Судді: ___________ _____Ю.Р. Мікуш _______________Р. В. Савуляк