Справа № 447/1208/24 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П.
Провадження № 22-ц/811/2825/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
05 грудня 2024 року м.Львів
Справа № 447/1208/24
Провадження № 22ц/811/2825/24
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргуОСОБА_2 , яка підписана його представником ОСОБА_3 , на рішення Миколаївського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Миколаєві 8 серпня 2024 року у складі судді Головатого А.П. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат,-
встановив:
26 квітня 2024 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей. Просить стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розмірі 43 744,73 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що з 2003 року по 2020 рік сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Вони (сторони) є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що ОСОБА_6 проживає разом з відповідачем, а ОСОБА_7 - з нею (позивачем). Миколаївським районним судом Львівської області видано виконавчий лист, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати аліменти на її ( ОСОБА_4 ) користь у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття та за виключенням періоду з квітня 2022 року по травень 2023 року. Окрім того Миколаївським районним судом Львівської області видано виконавчий лист, відповідно до якого вона (позивач) зобов'язана сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 22 вересня 2023 року. Зазначає, що відповідач жодним чином не цікавиться та не опікується молодшою дочкою. Аліменти, визначені судом сплачує нерегулярно, до 14 грудня 2023 року існувала заборгованість по аліментах. Вона (позивач) та двоє її дітей є внутрішньо переміщеними особами, постійно проживали у м. Краматорську Донецької області. У зв'язку з повномаштабним вторгненням росії на територію України вони були змушені виїхати з місця постійного проживання з метою забезпечення захисту та безпеки дітей. Стрес, зміна звичного ритму життя, зміна навчального закладу, необхідність налагоджувати нові контакти та пристосовуватися до життя в іншому місці безумовно вплинули на психологічний стан дітей. На підставі цього, вона (позивач) намагається полегшити та покращити психо-емоційний стан дітей шляхом організації цікавого та оздоровчого дозвілля, у зв'язку з чим нею було оплачено тур «Трускавець 365» у період часу з 3 по 8 січня 2023 року на двох дітей у розмірі 10 500 грн., відпочинок та оздоровлення ОСОБА_6 у дитячому таборі у розмірі 3 780,90 грн., а також відпочинок в Єгипті з 2 по 16 жовтня 2023 року у розмірі 27 019,08 грн. Просить стягнути з відповідача на її користь витрати на оздоровлення дітей. Окрім того просила стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн. Просить позов задовольнити.
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 8 серпня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 додаткові витрати на неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у 43 744,73 грн., 8 000 грн. витрат на правничу допомогу та 1 211, 20 грн. судового збору.
Рішення суду через свого представника ОСОБА_3 оскаржив ОСОБА_2 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким що порушує законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує, що наявність додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обґрунтовуватись відповідними документами, та підтверджувати наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати і свідчать про їх необхідність. Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). ОСОБА_4 не надано жодного підтверджуючого документа, який би вказував на необхідності оздоровлення дітей та виникнення особливих обставин. Зазначає, що він стабільно сплачує аліменти.
10 жовтня 2024 року ОСОБА_4 подала до Львівського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ч. 3 ст. 12, ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 взятті на облік внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується довідками № 1330-5003044377 від 21 листопада 2023 року, № 1330-5003045152 від 22 листопада 2023 року, № 1335-5002751865 від 9 травня 2023 року.
ОСОБА_4 на підтвердження понесених додаткових витрат надала суду першої інстанції історії по картковому рахунку з 3 по 4 січня 2023 року з оплати туру «Трускавець 365»; договір про надання послуг відпочинку та оздоровлення дітей у дитячому таборі «Гірські пригоди», «Велика гра», «SUPERKIDS», «FOREST LAND», «Різдвяні пригоди» від 19 червня 2023 року, платіжну інструкцію з оплати вказаного договору від 15 червня 2023 року, оплачений безготівковий платіж від 22 вересня 2023 року, згідно заявки - договору участі у туристичному заході (тур до Єгипту); договір на туристичне обслуговування № 210524-1 від 21 травня 2024 року та квитанцію про оплату вказаного договору від 21 травня 2024 року.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.
Рішення суду мотивовано наступним.
Згідно із ст.ст. 150, 180 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
У окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними, так і позитивними фактами, зокрема, якщо дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті. Наявність таких особливих обставини підлягає доведенню в судовому засіданні.
Відповідно до постанови Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року, до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами, можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, ч.ч. 7, 8 СК України вбачається, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов'язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституції та законів України, тому її правові норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
Статтею 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із постановами Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19, від 8 грудня 2021 року у справі №607/12170/20, в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини, вони необхідні для того, щоб за певних обставин можна було забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обґрунтовуватись відповідними документами, а відтак і підтверджувати наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати і свідчать про їх необхідність.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, які спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, що свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Позивачем належними доказами підтверджено понесення додаткових витрат на дітей, а саме підтверджено понесення додаткових витрат на малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що викликані особливими обставинами - діти потребують оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті. Із наявних у справі медичних документів вбачається, що діти часто хворіють респіраторними захворюваннями та потребують оздоровлення.
Такі витрати є додатковими та необхідними витратами, що викликані особливими обставинами, передбаченими ст. 185 СК України.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 43 744,73 грн. додаткових витрат на дітей.
Наявність особливих обставин щодо цих дітей зумовлена тим, що діти є переселеними із міста Крамторська Донецької області, по якому окупант завдає нищівних ударів. Зокрема, особливо кривавою була ракетна атака по залізничному вокзалу з великою кількістю людських жертв, зокрема, серед дітей. Без сумніву, такі події завдають непоправного впливу на здоров'я та психологічний стан дітей, які переселені із цього міста. Діти потребують додаткової уваги та сил для нормалізації їх стану.
Міжнародна спільнота, зокрема, Європейський союз, шоковані ракетною атакою росії на залізничний вокзал Краматорська, що призвела до загибелі понад 50 та поранення десятків цивільних. Про це йдеться в заяві зовнішньополітичної служби ЄС. «Це було жорстоке, невибіркове бомбардування невинних мирних жителів, у тому числі багатьох дітей, які тікали через страх перед черговим наступом росіян на їхні домівки та країну»,- підкреслено в повідомленні. Зазначене є загальновідомими фактами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскаржуваного рішення не встановлені.
Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 8 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 10 грудня 2024 року.
Головуючий_-_____________________Т. І. Приколота
Судді: ______________ Ю.Р. Мікуш _______________Р. В. Савуляк