Провадження № 11-кп/803/3069/24 Справа № 216/2019/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 грудня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
обвинуваченої: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
представника пробації: ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 який діє в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 серпня 2024 року, щодо засудженої ОСОБА_7 ,-
Згідно ухвали суду 29 травня 2024 року до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло подання заступника начальника Центрально-Міського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області ОСОБА_10 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для подальшого відбування покарання за вироком суду засудженої ОСОБА_7 , як такої, що не виконала умови звільнення від покарання з випробуванням.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 серпня 2024 року задоволено клопотання (подання) Центрально-Міського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області та скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та направити її в місця позбавлення волі для відбуття покарання, призначеного вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 серпня 2023 року у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На вказану ухвалу суду захисником ОСОБА_8 подана апеляційна скарга у якій вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням судом першої інстанції вимог закону про кримінальну відповідальність. Вважає, що засуджена грубих порушень перебування на іспитовому строку не допускала, до кримінальної відповідальності не притягувалась, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення - низький, вважає, що в даному випадку поведінку засудженої не можна розцінювати як грубе порушення умов іспитового строку, а також як невиконання обов'язків, покладених на неї вироком суду, оскільки допустивши три неявки до органу з питань пробації на реєстрацію самостійно добровільно з'являлася до вказаного органу на наступні дні, ніж визначені їй постановою. Вказує, що як вбачається з матеріалів особової справи, ОСОБА_7 вчинила два адміністративні правопорушення, які є малозначними, що є недостатньо переконливим доводом того, що вона не бажає встати на шлях виправлення. Ризик вчинення повторного правопорушення - низький. Нових кримінальних правопорушень вона не вчиняла. Щодо її неявки до органу пробації 25.01.2024 року, 16.05.2024 і 23.05.2024 року, вважає, що при скасуванні звільнення від відбування покарання з випробуванням суд зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у клопотанні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення. Вважає, що судом не встановлено документально підтверджених відомостей про те, чи мала засуджена ОСОБА_7 реальні можливості виконати покладені на неї обов'язки. Вважає, що викладені у поданні обставини не свідчать про небажання останньої стати на шлях виправлення. Вважає, що у судовому засіданні не встановлено та матеріалами клопотання не підтверджено, що засуджена умисно ухилялася від виконання обов'язків, покладених на неї вироком суду. Вказує, що 25.01.2024 та 23.05.2024 року ОСОБА_7 не з'явилася на реєстрацію до органу пробації, оскільки забула про необхідність з'явитися до центру пробації. Зазначає, що на наступні дні після пропуску днів явок на реєстрацію самостійно прибувала до органу пробації та надавала відповідні пояснення. Вказує, що неможливість прибуття до органу пробації 16.05.2024 року була обумовлена тим, що засуджена ОСОБА_11 перебувала поза межами міста з метою працевлаштування. Зазначає, що на наступні дні після пропуску днів явок на реєстрацію самостійно прибувала до органу пробації та надавала відповідні пояснення. Вважає, що дані факти не дають можливості стверджувати про умисне небажання особи виконувати обов'язки, що покладені на неї судом, та не свідчать про систематичність неявок засудженої на реєстрацію. Просить оскаржувану ухвалу скасувати та у задоволенні клопотання (подання) Центрально - Міського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області про скасування відносно ОСОБА_7 звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженої для відбування призначеного покарання - відмовити.
Сторони кримінального провадження про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, це підтверджується наявними матеріалами справи, клопотань про відкладення слухання справи не надходило.
Заслухавши суддю - доповідача, думку учасників по справі, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Правові наслідки скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування покарання передбачені ст. 78 КК України та ст. 165 КВК України.
Зокрема, у цих нормах визначено, що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
У разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. Систематичним вчиненням правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, є вчинення засудженим протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень. (Розділу 3 Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, затвердженого наказом МЮУ №272/5 від 29 січня 2019 року).
Водночас, у п. 3 Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, затвердженого наказом МЮУ №272/5 від 29 січня 2019 року, зазначено, що у разі якщо звільнений з випробуванням продовжує не виконувати обов'язки або вчиняє адміністративні правопорушення після застосування до звільненого з випробуванням письмового попередження, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду клопотання про скасування звільнення від відбування покарання і направлення звільненого з випробуванням для відбування призначеного покарання.
Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами покарання" роз'яснив, що згідно з ч. 2 ст. 78 КК України суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК України, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
Апеляційний суд вважає, що вказаних вимог закону та роз'яснень ПВСУ судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали дотримано в не повному обсязі та висновки суду про наявність законних підстав для скасування звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням з направленням її для відбування покарання за обставин, вказаних в поданні органу пробації та ухвалі суду, є необґрунтованими.
Як слідує з матеріалів провадження та встановлено судом першої інстанції вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 серпня 2023 року, який 03.10.2023 року набрав законної сили, ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено їй покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку, визначеного судом в 1 (один) рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки. Згідно з п. 1, п. 2 ч. 1, п. 2, п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
06 листопада 2023 року засуджену ОСОБА_7 поставлено на облік Центрально-Міського районного відділу філії ДУ «Центр пробації», постановою від 07.11.2023 року встановлено дні явки засудженої на реєстрацію до органу пробації першого, другого, третього та четвертого четверга кожного місяця (а.с. 7).
Того ж дня від засудженої відібрано письмову підписку про ознайомлення її з встановленими днями явки на реєстрацію та іншими обов'язками, покладеними на нього судом, а також наслідки невиконання даних обов'язків у вигляді можливості скасування звільнення з випробуванням та направлення для відбування призначеного покарання.
25.01.2024 р., 16.05.2024 р. та 23.05.2024 р. засуджена ОСОБА_7 не з'явилася на періодичну реєстрацію до органу пробації, документів підтверджуючих поважність причини неявки не надала в зв'язку з чим 01.02.2024 р., 17.05.2024р. та 24.05.2024р. їй було оголошено письмове попередження про наслідки невиконання умов звільнення від відбування покарання.
При цьому встановлено, що допустивши вказані неявки на реєстрацію 25.01.2024 р., 23.05.2024 р. ОСОБА_7 , на наступні дні після пропуску днів явок на реєстрацію самостійно прибувала до органу пробації та надавала відповідні пояснення.
Допустивши неявку на реєстрацію 16.05.2024 року, також на наступні дні після пропуску самостійно прибувала до органу пробації та надавала відповідні пояснення, що перебувала поза межами міста з метою працевлаштування.
На переконання апеляційного суду, лише три неявки засудженої за весь час іспитового строку, не носять системного характеру та не свідчать про її небажання стати на шлях виправлення.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що суд, виносячи оскаржуване судове рішення, також врахував і той факт, що засуджена два рази притягувалась до адміністративної відповідальності, які є малозначними, що на думку суду, є недостатньо для ствердження, що засуджена не бажає встати на шлях виправлення, у розумінні положень Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, затвердженого наказом МЮУ №272/5 від 29 січня 2019 року.
З огляду на вищенаведене апеляційний суд приходить до висновку, що наведені у клопотанні органу пробації мотиви не дають суду правових підстав, передбачених ст. 78 КК України та ст. 165 КВК України, для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженої ОСОБА_7 для відбування покарання.
А тому, проаналізувавши вказані вище норми закону та встановлені обставини, апеляційний суд дійшов до висновку, що наведені у поданні органу пробації підстави для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженої для відбування покарання і, які суд першої інстанції взяв до уваги, не є тими, які фактично в даний час дають підстави дійти висновку про небажання ОСОБА_7 стати на шлях виправлення та відповідно для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням стосовно неї.
На підставі наведеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про наявність законних підстав для задоволення подання органу пробації.
Таким чином, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні подання органу пробації, як це передбачено п. 4 ч. 1 ст. 407 КПК України.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 537, 539 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 - скасувати.
У задоволені клопотання (подання) Центрально-Міського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області - відмовити.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді