Провадження № 11-кп/803/3664/24 Справа № 182/1331/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 грудня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6 (в режимі відео конференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м.Кривий Ріг апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.11.2024 року, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, за ч.1 ст. 115, ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, до 21.01.2025 року включно,-
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.11.2024 року продовжено раніше обраний запобіжний захід - тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 21.01.2025 року включно.
Із вказаним судовим рішенням не погодився захисник та оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нову обравши більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування своїх вимог вказує, що оскаржувана ухвала не містить відповідного та достатнього обґрунтування. Вважає, що обґрунтування оскаржуваної ухвали тим, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів є порушенням ст.5 Конвенції. Вважає, що жодних доказів які б прямо підтверджували причетність ОСОБА_7 до вчинення злочину в якому його обвинувачують, не має. Вказує, що до клопотання слідчого не додано жодного суттєвого доказу який би підтверджував наявність ризиків, яким обґрунтовується клопотання. Вказує, що ОСОБА_7 більше двох років тримається під вартою без вироку суду, така надмірна тривалість тримання під вартою ОСОБА_7 є невиправданою. Вважає, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Вказує, що прокурором на даний час вже подані всі докази, що виключає можливість знищення, приховування чи спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Вказує, що обвинувачений є особою, яка має постійне місце проживання. Вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які брались до уваги при обранні та продовженні ОСОБА_7 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, перестали існувати.
Сторони кримінального провадження про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, це підтверджується наявними матеріалами справи, клопотань про відкладення слухання справи не надходило.
Заслухавши суддю доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 394 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Згідно вимог ст. 12 КПК України кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Таким чином, законність та обґрунтованість обмеження права на свободу та особисту недоторканність має бути перевірена судом у найкоротший строк.
Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labita v.Italy» від 06.04.2000 р., тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Як встановлено з наданих судом першої інстанції матеріалів, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 продовжений під час судового провадження в суді першої інстанції до 21.01.2025 року включно.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів враховує, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, за які законом передбачено покарання до 15 років позбавлення волі, тобто кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Судовий розгляд кримінального провадження не закінчено, у зв'язку з чим, враховуючи принцип безпосереднього дослідження доказів судом, обвинувачений може: переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності; вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на свідків та потерпілих.
Колегія суддів зазначає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде гарантувати виконання ОСОБА_7 своїх процесуальних обов'язків.
Можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги 183 КПК України. Вік та стан здоров'я обвинуваченого дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Тяжкість, характер та обставини інкримінованого злочину свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Посилання сторони захисту на відсутність доказів вини ОСОБА_7 у пред'явленому йому обвинувачені, не є предметом апеляційного розгляду у відповідності до положень ст.422-1КПК України, тож колегія суддів не вдається до оцінки даних доводів.
Доводи апелянта, що обвинувачений є особою, яка має постійне місце проживання, не може бути підставою для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу.
Тривалість судового розгляду та тривале утримування під вартою ОСОБА_7 ,в даному випадку не спростовує необхідність продовження обраного запобіжного заходу, а викликана складністю кримінального провадження, великим обсягом доказів, що належить дослідити та необхідністю забезпечення явки інших учасників процесу, що саме по собі не утворює підстав для звільнення з під варти та не свідчить про неможливість подальшого застосування даного виду запобіжного заходу.
З огляду на сукупність обставин, зокрема стадію судового провадження та відомості про особу ОСОБА_7 , суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність ризиків, зазначених прокурором. Водночас було встановлено, що більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити належний розгляд справи та виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків. У зв'язку з цим суд визнав за необхідне продовжити застосування найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою.
Фактично подана апеляційна скарга викликана самим лише недосягненням бажаного результату у виді звільнення ОСОБА_7 з під варти, що в жодному випадку не може бути підставою для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наразі тримання обвинуваченого під вартою є обґрунтованими та виправданими, оскільки виключно в такому виді можливо забезпечити досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи судом, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.11.2024 року, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, за ч.1 ст. 115, ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, до 21.01.2025 року включно - без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді