Справа №752/23033/24
Провадження №2/752/7908/24
27 грудня 2024 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Кокошка О.Б.,
за участю секретаря Матяш В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітніх дітей,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітніх дітей.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона з 15.06.2013 перебуває в шлюбі з відповідачем. Від шлюбу вони мають синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З самого початку між ними не склалося сімейне життя. Після народження дітей проживає окремо, офіційно не працює та не приймає будь-якої участі у житті їх сім'ї. Вказані обставини призвели до фактичного припинення між ними шлюбних відносин, втрати почуття любові та поваги один до одного. Майнові претензії до відповідача відсутні. Спільного сумісного майна подружжя не має. Питання утримання їх аліментів вирішено на підставі рішення суду від 17.05.2017 по справі №752/21199/16-ц. Примирення з відповідачем та їх подальше спільне життя неможливе, оскільки суперечить інтересам позивача. Надання строку для примирення не потрібно.
Позивач просила розірвати шлюб між нею та відповідачем, залишивши проживати разом з нею їх дітей.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій підтримала позов в частині позовної вимоги про розірвання шлюбу та просила залишити позов без розгляду в частині позовної вимоги про визначення місця проживання неповнолітніх дітей.
Відповідач ОСОБА_2 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив задовольнити позовну вимогу про розірвання шлюбу.
08.11.2024 судом постановлена ухвала про відкриття провадження у справі, якою справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
27.12.2024 судом постановлена ухвала про залишення без розгляду позову в частині позовної вимоги про визначення місця проживання неповнолітніх дітей.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини, внаслідок чого позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
15.06.2013 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, актовий запис №378, прізвище чоловіка та дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 15.06.2013 серії НОМЕР_1 .
Згідно з копією свідоцтва про народження від 12.06.2014 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ, батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно з копією свідоцтва про народження від 26.10.2016 ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Київ, батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
На підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17.05.2017 з ОСОБА_2 було стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у розмірі 4000 грн, щомісячно з дня подання позову та повноліття старшого сина ОСОБА_7 , а потім у розмірі 2000 грн до повноліття молодшого сина ОСОБА_8 .
Згідно з ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Суд, вирішуючи справу про розірвання шлюбу, перш за все виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивач скористалася вказаним правом та звернулася до суду з вказаною позовною заявою, наполягаючи на розірванні шлюбу з відповідачем.
Аналізуючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог, та обставини, встановлені судом у сукупності з наданими доказами, суд вважає, що сім'я фактично розпалася, примирення між сторонами не можливе і позивач цього не бажає, оскільки сторони разом не проживають та ніяких стосунків, притаманних подружжю, не підтримують, спільне господарство між сторонами не ведеться.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, враховуючи наявність неповнолітніх дітей у сторін, небажання позивача перебувати в шлюбі з відповідачем, суд вважає, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто, на тому, що є моральною основою шлюбу, однак позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
На переконання суду, у вказаному конкретному випадку, причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що має істотне значення.
На думку суду, оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Обмірковуючи питання щодо надання сторонам строку для примирення, суд виходить з того, що сторонами не надано суду жодних заяв, як-то про примирення чи збереження шлюбу, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач, в свою чергу, подав до суду заяву про визнання позовних вимог. Крім того, надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
При цьому суд враховує визнання позовних вимог відповідачем, яке приймається судом, оскільки не порушує права, свободи та інтереси інших осіб та не суперечить закону.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з огляду на принцип добровільності шлюбу, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя неможливе, буде суперечити їх інтересам, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» з урахуванням визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 50% у сумі 605,60 грн. та за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору у сумі 605,60 грн., у зв'язку з документальним підтвердженням їх понесення позивачем.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141-142, 206, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 15.06.2013 Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №378.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 605 (шістсот п'ять) грн 20 коп.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. відповідно до платіжної інструкції від 23.10.2024 №219320865.
Повернення сплаченої суми судового збору необхідно здійснити в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне рішення складене 27.12.2024.
Суддя О. Б. Кокошко