16.12.2024
ЄУН 389/3057/23
Провадження №2/389/570/23
Заочне рішення
іменем України
16 грудня 2024 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Гаврилюк Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої знищенням посівів сільськогосподарських культур,
з участю: представника позивача - адвоката Ковальова А.І.,
встановив:
ОСОБА_1 12.09.2023 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 320 400 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої знищенням посівів сільськогосподарських культур.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 01.03.2020 між ним, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 укладено договір №1 про спільну діяльність з метою організації виробництва та надання послуг. На підставі п.1.1 договору його сторони зобов'язалися спільно обробляти належні їм 14 окремих земельних ділянок загальною площею 27,9841 га (земельна ділянка), розташовані на території Диківської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, призначені для ведення особистого селянського господарства (обробка землі) з метою одержання прибутку від реалізації сільськогосподарської продукції. Пунктом 3.1 договору сторони довірили ведення спільних справ, пов'язаних зі спільним обробітком земельної ділянки, позивачу, який у відносинах з третіми особами діє без довіреності на підставі цього договору. З метою провадження спільної діяльності, у квітні 2020 року сторонами було засіяно вказану спільну земельну ділянку соняшником олійним, а також здійснювалися всі необхідні заходи для його вирощування з метою подальшого збору урожаю. Надалі, 17.08.2020 близько 18 год 40 хв позивачем була виявлена присутність на засіяній земельній ділянці великої рогатої худоби та баранів, які зіпсували посіви соняшника олійного на площі близько 10 Га. Зазначені події відбувалися в присутності невідомої позивачу особи жіночої статі, яка, після пред'явлення претензій, разом зі стадом, яке випасала, залишила місце пригоди без будь-яких пояснень. З даного приводу позивач звернувся до відділу поліції, на території обслуговування якого перебуває засіяна земельна ділянка, а з метою визначення розміру заподіяних матеріальних збитків звернувся до експерта-товарознавця. Висновком експертного товарознавчого дослідження №2924 від 31.08.2020 визначено, що розмір матеріального збитку, завданого позивачу в результаті пошкодження посівів, становить 320 400 грн. Відомості про вказану подію були внесені до ЄРДР 01.09.2020 за №12020120160001209 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.194 КК України. Проведеною поліцією перевіркою було встановлено, що худоба, якою зіпсовано посіви соняшника, належить ОСОБА_2 . Проте, постановою слідчого від 30.09.2020 кримінальне провадження було закрито у зв'язку з не встановленням умислу ОСОБА_2 на пошкодження посівів соняшника. За висновком слідчого, пошкодження посівів худобою трапилося через неналежне її випасання власницею. З метою відшкодування завданих збитків заявнику рекомендовано звернутися до суду, у зв'язку з чим він вимушений звернутися з даним позовом.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав, викладених у позові, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив не подала.
Згідно з ухвалою суду від 20.03.2024 розгляд справи проводиться заочно, на підставі наявних у ній доказів.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, пояснення щодо позову не подали.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Судом встановлено, що 01.03.2020 позивачем та третіми особами у справі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 укладено договір №1 про спільну діяльність з метою організації виробництва та надання послуг.
Відповідно до п.1.1, 1.2 договору сторони зобов'язалися спільно обробляти належні їм 14 окремих земельних ділянок загальною площею 27,9841 га, розташовані на території Диківської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області (далі - земельна ділянка), призначені для ведення особистого селянського господарства (обробка землі) з метою одержання прибутку від реалізації сільськогосподарської продукції.
Згідно з п.3.1 договору за домовленістю сторін ведення спільних справ, пов'язаних зі спільним обробітком земельної ділянки здійснюється позивачем ОСОБА_1 , який у відносинах з третіми особами діє без довіреності на підставі цього договору.
Відповідно до п.3.3, 3.4 додаткової угоди №1 від 23.04.2020 до вказаного вище договору, у випадку заподіяння шкоди спільному майну сторін, включаючи, серед усього іншого, передані з метою організації виробництва та надання послуг земельні ділянки, посіви, готову продукцію тощо, відшкодування заподіяної шкоди здійснюється на користь позивача ОСОБА_1 . Подальший розподіл отриманого відшкодування здійснюється сторонами в порядку, встановленому розділом 6 договору для розподілу прибутку.
З наявного в матеріалах справи висновку експертного товарознавчого дослідження №2924 від 31.08.2020, складеного судовим експертом Носом Є.О., вбачається, що розмір матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 в результаті пошкодження посівів на ділянці площею 27.9841 Га, засіяній соняшником олійним, з яких пошкоджено 12 Га, міг би становити 320 400 грн.
Також в матеріалах справи міститься постанова старшого слідчого СВ Знам'янського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області Солонька О.С. від 30.09.2020 про закриття кримінального провадження.
З даної постанови вбачається, що до СВ вказаного відділу поліції надійшов рапорт дільничного офіцера поліції ОСОБА_15 про те, що під час виконання матеріалів, зареєстрованих в журналі єдиного обліку за №7298 від 17.08.2020, встановлено, що на земельній ділянці площею 12 га, розташованій на території Диківської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, пошкоджено належний ОСОБА_1 посів соняшнику оціночною вартістю 320 000 грн, а саме випасанням худоби, належної ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 . Відомості за даним фактом 01.09.2020 внесені до ЄРДР за №12020120160001209 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.194 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що умислу на пошкодження посіву соняшника у ОСОБА_16 не було, а належна їй худоба внаслідок неналежного її випасання пошкодила посів соняшнику, який вирощувався на земельній ділянці площею 12 га, розташованій на території Диківської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області. В діях ОСОБА_16 не вбачається ознаків злочину, передбаченого ч.1 ст.194 КК України, оскільки у останньої не було умислу на пошкодження посіву соняшнику, а спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_16 про відшкодування шкоди, яка була завдана ОСОБА_17 внаслідок неналежного випасання худоби ОСОБА_16 , вирішується в судовому порядку. На підставі викладеного, постановою слідчого від 30.09.2020 кримінальне провадження №12020120160001209 від 01.09.2020 закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Представником позивача в якості доказу до матеріалів справи також долучено диск з відеозаписами події, яке, як вказує представник позивача, мало місце 17.08.2020 близько 18 год 40 хв на земельній ділянці площею біля 10 га. Під час перегляду судом даних відеозаписів встановлено, що на 1, 5 та 7 файлах зафіксовано поле соняшнику, серед соняшників вільно ходять декілька корів; на 2 файлі зафіксовано, як на схилі вільної від будь-яких посівів земельної ділянки, пасеться отара овець; на 3 файлі зафіксовано жінку, яка йде від людини, що знімає відео, в бік отари худоби, яка вибігала з поля соняшників, жінка до них підбігає та гонить від цього поля в інший бік; на 4 файлі зафіксовано, як отара худоби йде по землі, засадженій деревами; на 6 файлі зафіксовано поле з поламаними соняшниками.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Тлумачення ст.22 ЦК України свідчить, що презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за цієї умови відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови №6 від 27.03.1992 роз'яснив, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Таким чином, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: шкоди; протиправної поведінки; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.
Сільськогосподарські тварини - тварини, що утримуються та розводяться людиною для отримання продуктів і сировини тваринного походження (ст.1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»).
Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує (ч.4 ст.12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»).
Аналіз ч.4 ст.12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» дає підстави для висновку, що лише за умови встановлення конкретної особи, яка утримувала тварину, і внаслідок її дій (бездіяльності), відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв'язок; (б) відповідач (особа, яка утримувала тварину в момент завдання збитків) доводить відсутність протиправності та вини.
При цьому, власник це будь-яка юридична чи фізична особа, яка володіє, користується та розпоряджається тваринами; утримувач - будь-яка юридична чи фізична особа, яка постійно або тимчасово володіє, користується та несе відповідальність за тварин на підставі повноважень, наданих власником.
Отже, законом розмежовуються поняття власник тварини та утримувач тварини, при цьому, в даному випадку, шкоду заподіяну майну відшкодовує особа, яка на момент заподіяння шкоди утримувала тварину.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, повинен довести наявність зазначених умов, а також заподіяння шкоди саме відповідачкою.
Разом з цим, суд дійшов висновку, що представником позивача не доведено, що відповідачка є тією особою, яка утримувала тварин в момент завдання збитків, а також не доведено, що існують умови для їх стягнення.
Частиною 1 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, на підтвердження факту заподіяння шкоди саме відповідачкою, позивачем надано постанову старшого слідчого СВ Знам'янського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області Солонька О.С. від 30.09.2020 про закриття кримінального провадження №12020120160001209 від 01.09.2020 у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Оцінюючи вказаний доказ на предмет його доказовості в рамках даного спору, суд вважає, що останній не доводить протиправності поведінки відповідачки щодо пошкодження посіву соняшнику, належного ОСОБА_1 , її вини та причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою, з огляду на наступне.
Так, постанова слідчого хоча і містить посилання на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що належна ОСОБА_2 худоба внаслідок неналежного її випасання пошкодила посів соняшнику, належний ОСОБА_1 , внаслідок чого останньому завдана шкода, в той же час суд зауважує, що в постанові про закриття кримінального провадження відсутні посилання на відповідні докази доведеності такого факту та докази його вчинення саме відповідачкою.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно з ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.
Відповідно до ст.284 КПК України закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Статтею 284 КПК передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження. Мотивування постанови про закриття кримінального провадження виражається в детальному викладенні тих обставин, які є підставами до закриття розслідування та наведення необхідних доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Як вбачається з вищезазначеної постанови про закриття кримінального провадження, слідчий послався, що під час проведення досудового розслідування встановлено відсутність в діях ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.194 КК України, оскільки у останньої не було умислу на пошкодження посіву соняшнику, однак слідчий не обґрунтував, на підставі яких зібраних в ході досудового розслідування доказах він дійшов висновку про причетність та вину саме ОСОБА_2 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, як і не обґрунтував відсутність необхідності проведення інших слідчих дій.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідна постанова слідчого не є належним та допустимим доказом пошкодження 17.08.2020 близько 18 год 40 хв посіву соняшнику, належного Остроухову О.В., саме ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність відповідної постанови слідчого про закриття кримінального провадження без відповідного мотивування та обґрунтування вини ОСОБА_2 з посиланням на відповідні докази, якими це підтверджується, не може бути доказом спричинення останньою шкоди та бути покладеним в основу судового рішення про відшкодування шкоди, враховуючи, що остання прийнята з порушенням презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
В свою чергу суд також враховує, що всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі.
До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати.
Реабілітуючі - це ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неї підозри, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю.
Незалежно від того, яка з вказаних обставин привела до закриття кримінального провадження на цій підставі, таке рішення повністю реабілітує особу і не дає приводу вважати її залишеною під підозрою.
Нереабілітуючі підстави означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак в силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зокрема, до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належить звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Оскільки позивач посилається на постанову про закриття кримінального провадження, якою кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, тобто з реабілітуючих підстав, а не внаслідок звільнення особи від кримінальної відповідальності, тому вказана постанова не є преюдиційною (ч.6 ст.82 ЦПК України) під час розгляду цієї справи, а отже позивач не звільняється від доказування фактів на обґрунтування своїх позовних вимог, які повинні безпосередньо досліджуватися і встановлюватися судом в загальному порядку при розгляді даної справи.
Суд наголошує, що питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин, а тому, звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач повинен надати суду всі докази на підтвердження наявності усіх елементів цивільного правопорушення.
При цьому суд звертає увагу, що позивач звільняється від доказування за наявності судового рішення, яким відповідні обставини вже було встановлено, прикладом якого є, зокрема, вирок суду в кримінальному провадженні стосовно заподіювача шкоди, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили.
В той же час, останні в матеріалах справи відсутні, як відсутні і будь-які відомості щодо оскарження постанови слідчого про закриття кримінального провадження.
Також суд зауважує, що представником позивача не заявлялося клопотання про витребування матеріалів кримінального провадження №12020120160001209 від 01.09.2020, які можуть містити відомості про обставини пошкодження посівів соняшника, чи будь-які докази на підтвердження причетності до їх пошкодження саме відповідачки ОСОБА_2 , у тому числі протоколи допитів свідків чи інших очевидців.
При цьому, неправомірність дій особи щодо знищення посівів має встановлюватися в порядку, визначеному законом, та доводитися належними доказами.
Відповідальність за знищення (потраву) посівів передбачена ст.104 КУпАП. Протоколи за такі правопорушення вправі складати посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад (ст.255 КУпАП). Розгляд таких справ підвідомчий адміністративним комісіям при виконавчих органах сільських, селищних рад (ч.2 ст.218 КУпАП).
Отже, підставою для стягнення збитків можуть також бути матеріали справи про адміністративне правопорушення, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення, відомості про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.
Проте такі докази на підтвердження заявлених позовних вимог у справі також відсутні.
Також суд не може прийняти за належний доказ наданий представником позивача диск з відеозаписами події, оскільки він не підтверджує пошкодження 17.08.2020 близько 18 год 40 хв посіву соняшнику, належного ОСОБА_1 , відповідачкою ОСОБА_2 .
Так, відеозаписи, що містяться на диску, не містять дати та часу фіксації події, а наявний на диску скріншот з визначенням місця зйомки та дати через Гугл-карти такі обставини не підтверджує. Крім того, зображена на відео жінка, за відсутності інших доказів, не дає підстав стверджувати, що худобу випасала саме відповідачка і саме на земельній ділянці, належній в тому числі ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом з позовною заявою з поважних причин.
З клопотаннями про витребування доказів чи допит свідків, які були очевидцями події 17.08.2020, представник позивача в судовому засіданні не звертався.
Жодних актів проведення обстеження посівів соняшнику, складених відповідною комісією та якими було б зафіксовано пошкодження посівів внаслідок випасання худоби, до матеріалів справи не долучено.
Доказів того, що худоба, яка пошкодила посіви соняшника, утримується відповідачкою або вона є її власником, суду також не надано.
Отже, позивач та його представник на власний розсуд розпорядилися своїми правами, а тому несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ними процесуальних дій.
Через це доводи позивача та його представника про знищення відповідної частини посівів соняшника саме і виключно худобою відповідачки є лише припущеннями, які без належного документального підтвердження не можуть вважатися беззаперечними доказами вини відповідачки.
В свою чергу, і наданий позивачем висновок експертного товарознавчого дослідження №2924 від 31.08.2020 суд не може прийняти до уваги як належний та допустимий доказ, з огляду на наступне.
Так, ст.106 ЦПК України передбачена можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.
В ч.6 ст.106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Згідно з ч.5 ст.106 ЦПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Разом з тим, у висновку експертного товарознавчого дослідження №2924 від 31.08.2020 не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також те, що висновок підготовлено для подання до суду.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, вказаний висновок експерта не може бути визнаний належним та допустимим доказом розміру матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 , оскільки він складений з порушенням вимог ч.5 ст.106 ЦПК України.
В свою чергу необхідно зазначити, що в п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 №7 роз'яснено, що вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 ЗК, статті 1166 ЦК така шкода відшкодовується в повному обсязі.
Розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.
Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення.
Відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.
До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури.
Результати роботи комісій оформлюються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії (п.2 вказаного Порядку).
Проте, жодних доказів того, що позивач звертався до відповідної сільської ради з проханням утворити комісію для обстеження пошкоджених худобою посівів соняшника та відповідно визначення розміру збитків, суду не надано.
Оскільки інших доказів, які б підтверджували пошкодження посівів соняшника належною відповідачці худобою або яку вона утримує, суду не надано, тому суд вважає недоведеним факт спричинення позивачу збитків з вини відповідачки і наявність підстав для її матеріальної відповідальності.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.
Суд наголошує на тому, що позивач на свій розсуд обрав спосіб захисту порушеного права та розпорядився своїми правами щодо предмету спору, і суд, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному ст.13 ЦПК, розглянув дану справу лише в межах заявлених позивачем вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
Відповідно до ст.141 ЦПК України та враховуючи, що даним судовим рішенням позивачу відмовлено в позові, тому понесені позивачем судові витрати необхідно віднести на його рахунок.
Керуючись ст.22, 1166 ЦК України, ст.4, 13, 76, 78, 81, 89, 141,263-265, 268, 273, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
У задоволенні позову відмовити.
Понесені позивачем судові витрати віднести на його рахунок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Третя особа: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Третя особа: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Третя особа: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Третя особа: ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
Третя особа: ОСОБА_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .
Третя особа: ОСОБА_8 , місце проживання: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .
Третя особа: ОСОБА_9 , місце проживання: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .
Третя особа: ОСОБА_10 , місце проживання: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 .
Третя особа: ОСОБА_11 , місце проживання: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 .
Третя особа: ОСОБА_12 , місце проживання: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 .
Третя особа: ОСОБА_13 , місце проживання: АДРЕСА_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13 .
Третя особа: ОСОБА_14 , місце проживання: АДРЕСА_12 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_14 .
Повний текст рішення суду складено 31.12.2024.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області О.В. Савельєва