справа № 759/3615/24 головуючий у суді І інстанції Бабич Н.Д.
провадження № 22-ц/824/16935/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
27 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-
В провадженні Святошинського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в загальному розмірі 9 911 389,54 грн, з яких: 2 627 660,00 грн - основної суми боргу, 57 667,54 - 3% річних, 7 015 852,20 грн - пені та 210 212,80 грн - штрафу.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року у справі відкрито провадження та визначено розглядати її за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
25 квітня 2024 року від відповідача ОСОБА_1 через Електронний суд надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики від 03 березня 2021 року та застосувати наслідки його недійсності.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року відмовлено у прийнятті до спільного розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, поданої в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 20 вересня 2024 року подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт зазначає, що пред'являючи зустрічний позов, заявила клопотання про поновлення строку подання зустрічного позову, посилаючись на перебування за кордоном України та на труднощі, пов'язані з отриманням правової допомоги за таких умов.
Крім того, 26 квітня 2024 року представник позивача - адвокат Столяр О.І. подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій відмовився від стягнення штрафу та пені за заявив про стягнення суми основної заборгованості. Таким чином, позовні вимоги були суттєво змінені позивачем, змінився предмет спору.
Вважає, що з'явилися підстави подати відзив на змінену позовну заяву і 16 травня 2024 року подала відзив на заяву про зменшення позовних вимог.
11 червня 2024 року представник позивача подала нову заяву про зменшення позовних вимог.
Станом на 27 червня 2024 року суд не постановив ухвалу про прийняття заяв про зменшення позовних вимог, а відтак не встановлено строк подання відзивів на ці заяви та зустрічного позову (чи доповнень до поданого зустрічного позову). Вважає, що вона не порушила процесуальний строк, встановлений для подання зустрічного позову, позаяк позивач визначив свої позовні вимоги 11 червня 2024 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвала про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги надіслана до електронного кабінету в «Електронний суд» ОСОБА_2 та його представника Столяр О.І , ОСОБА_5 та представнику ОСОБА_3 - адвокату Мироненко К.Б. та згідно Звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду отримана 03 грудня 2024 року, що свідчить про належне повідомлення учасника справи у розумінні вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява №64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам не відповідає, виходячи з наступного.
Відмовляючи у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що відповідач мала право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву, який до суду не було подано, та який мав бути поданий відповідачем у строки, передбачені ст. 193 ЦПК України, про існування розгляду справи відповідачу було відомо ще 19 березня 2024 року, 02 квітня 2024 року відповідачем було подано відзив на позов, однак зустрічний позов поданий відповідачем лише 25 квітня 2024 року. Таким чином, відповідачем ОСОБА_1 пропущено строк для пред'явлення зустрічного позову, що встановлено ч. 1 ст. 193 ЦПК України, відповідач не надала доказів, що строк подачі зустрічного позову нею пропущений з поважних причин.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).
Частина друга статті 49 ЦПК України передбачає право відповідача подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Зустрічний позов - це позов, який подається відповідачем до позивача у тому самому судовому процесі задля захисту проти первісних позовних вимог.
Метою пред'явлення зустрічного позову є спільний розгляд позовів в інтересах процесуальної економії, а в ряді випадків - уникнення постановлення суперечливих судових рішень.
Частиною першою статті 193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Спеціальні вимоги щодо змісту зустрічного позову та умови його прийняття до спільного розгляду з первісним позовом визначено частиною другою статті 193 ЦПК України. Так, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом (частина третя статті 193 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Статтею 120 ЦПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Статтею 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Частиною 1 ст. 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За текстом зустрічного позову, ОСОБА_1 зазначила, що перебуває в евакуації за межами України разом з двома малолітніми дітьми, внаслідок чого не може брати участь у судових засіданнях та потребує додаткового часу для узгодження з представником змісту заяв з процесуальних питань та загальної правової позиції по справі. Просила суд визнати вищевказані обставини поважними, відновити строк подання зустрічного позову та прийняти зустрічний позов до розгляду.
Разом з тим, в оскаржуваній ухвалі місцевий суд клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку не вирішив, не надав оцінку обставинам на які посилалася відповідач як на поважніть пропуску строку подання зустрічної позовної заяви.
Враховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції, яка постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення процесуального питання у відповідності до вимог ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, оскільки висновок суду першої інстанції не містить жодних мотивувань, є передчасним та таким, що не ґрунтується на вимогах процесуального закону.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова