30 грудня 2024 року Чернігів Справа № 620/3290/24
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Ткаченко О.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до спеціального стажу (який дає право на отримання пенсії за вислугу років) періоди роботи з 01.01.1992 по 16.06.2010 та з 09.08.2010 по 14.10.2012 на посаді викладача та концертмейстера Менської дитячої музичної школи;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівської області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що має страховий стаж за вислугу років більше 30 років, що є достатнім для отримання права на оспорювану допомогу. Їй протиправно не зараховано до спеціального трудового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 16.06.2010 та з 09.08.2010 по 14.10.2012 на посаді викладача та концертмейстера Менської дитячої музичної школи, що підтверджуються записами в трудовій книжці.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Поліщук Л.О. від 11.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
12.04.2024 на підставі розпорядження керівника апарату суду №217, відповідно до пункту 1 рішення зборів суддів Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 №1, призначено повторний автоматизований розподіл даної справи у зв'язку з відпусткою судді Поліщук Л.О. для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Ткаченко О.Є.
Ухвалою суду від 13.05.2024 справу прийнято до провадження судді Ткаченко О.Є., призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 05.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про закриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 05.12.2024 залучено до участі в справі як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало відзив на позов, у якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що ГУ ПФУ в Харківській області за результатами розгляду заяви позивачки прийняло рішення про призначення їй пенсії за віком, водночас оскільки страховий стаж для встановлення грошової допомоги у розмірі 10-ти пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був не достатній, тому позивачці правомірно відмовлено у нарахуванні та виплаті такої допомоги. Відсутні підстави для зарахування спірного періоду до страхового стажу для призначення права на встановлення грошової допомоги, оскільки згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, посади викладача та концертмейстера дитячої музичної школи не передбачені в позашкільних навчальних закладах, до яких відносяться музичні школи, починаючи з 01.01.1992. Вказує, що ГУ ПФУ в Харківській області діяло відповідно до вимог чинного законодавства у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у додаткових поясненнях, вказало, що обчислення стажу при призначенні пенсії позивачці та безпосередньо призначення пенсії здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Також зазначило, що Переліком №909 визначено вичерпний список посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років. Втім, зазначеним переліком посади викладача та концертмейстера позашкільних навчальних закладів, на яких працювала позивачка у спірний період, не передбачено, з огляду на що відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 01.01.1992 по 16.06.2010 та з 09.08.2010 по 14.10.2012 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд установив таке.
ОСОБА_1 17.04.2023 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», також у зверненні порушила питання встановлення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області за принципом екстериторіальності розглянуло вказану заяву та прийняло рішення про призначення позивачці пенсії за віком з 16.04.2023.
Як зазначив відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у відзиві на позов, за результатами перевірки записів трудової книжки встановлено, що до страхового стажу, який би давав право на встановлення грошової допомоги, можна було б зарахувати періоди роботи з 02.08.1982 по 14.06.1986 - викладач Сосницької дитячої музичної школи, з 01.09.1986 по 02.01.1989 - керівник музичного гуртка Чернігівської середньої школи №11, з 23.01.1989 по 31.12.1991 - викладач Менської дитячої музичної школи (за умови підтвердження, що ця посада була основною, бо позивачка ще працювала на посаді концертмейстера), з 15.10.2012 по 31.03.2023 - директор позашкільного навчального закладу «Менська дитяча музична школа» (в подальшому перейменована у Комунальний заклад «Менська дитяча мистецька школа»). Однак за відповідними підрахунками страховий стаж для встановлення допомоги становив би менше 30 років, що не дає право на грошову допомогу в розмірі 10-ти місячних пенсій. ГУ ПФУ в Харківський області заява позивачки про перерахунок пенсії не розглядалась, рішення про відмову в перерахунку пенсії не приймалось.
28.09.2023 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 25.10.20203 ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомило, що рішення про призначення пенсії за віком відповідно до заяви від 14.07.2023 приймалось за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів, спеціалістами іншої області. До страхового стажу для визначення права на встановлення грошової допомоги не зараховані періоди роботи позивачки з 01.01.1992 по 16.06.2010 та з 09.08.2010 по 14.10.2012 на посаді викладача та концертмейстера Менської дитячої музичної школи, оскільки згідно з Переліком №909, вказані посади не передбачені в позашкільних навчальних закладах, до яких відносяться музичні школи, починаючи з 01.01.1992. За документами електронної справи на час досягнення пенсійного віку, позивачка не набула 30 років страхового стажу за вислугу років, призначити грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" немає можливості (а.с. 15-16).
Не погоджуючись з такими діями, позивачка звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV).
Частиною 1 Закону №1058-IV врегульовано відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років, з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців, з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (далі - Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058-IV, станом на день її призначення.
Відповідно до пункту 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
З аналізу наведених норм законодавства висновується, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду у від 09.12.2021 у справі №264/6871/16-а, від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5637/17.
Ключовим правовим питанням в межах розгляду даної справи є наявність/відсутність у позивачки права на зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії відповідної вислуги років.
ОСОБА_1 , зокрема, у період з 01.01.1992 по 16.06.2010 працювала у Менській дитячій музичній школі на посаді викладача по класу фортепіано, з 09.08.2010 по 14.10.2012 працювала у Менській дитячій музичній школі на посаді викладача по класу фортепіано та концертмейстера, 14.08.2023 звільнена з посади директора Комунального закладу «Менська дитяча мистецька школа» Менської міської ради за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком, що підтверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_1 та не заперечується відповідачами (а.с. 9-11).
На підтвердження наявності страхового стажу позивачка із заявою про призначення пенсії надала копію трудової книжки, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Як вже встановлено судом ГУ ПФУ в Харківській області при призначенні позивачці пенсії за віком до стразового стажу для визначення права на встановлення грошової допомоги не зарахувало періоди роботи з 01.01.1992 по 16.06.2010 з 09.08.2010 по 14.10.2012, оскільки в Переліку №909 посада викладача та концертмейстера в позашкільних навчальних закладах не передбачена.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про освіту» (у редакції Закону №2145-VIII від 05.09.2017) система освіти - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб'єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними.
Відповідно до підпунктів 6, 21 пункту 1 статті 1 Закону України «Про освіту» заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.
Педагогічна діяльність - інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей.
Згідно із статтею 10 Закону України «Про освіту» структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.
Відповідно до статті 12 Закону України від 22.06.2000 №1841-III «Про позашкільну освіту» (далі - Закон №1841-III) заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
Заклади позашкільної освіти можуть бути комплексними, профільними та спеціалізованими.
Комплексні заклади позашкільної освіти організовують роботу з вихованцями, учнями і слухачами за різними напрямами позашкільної освіти (художньо-естетичним, туристсько-краєзнавчим, еколого-натуралістичним, науково-технічним, дослідницько-експериментальним, фізкультурно-спортивним або спортивним, військово-патріотичним, бібліотечно-бібліографічним, соціально-реабілітаційним, оздоровчим, гуманітарним). До комплексних закладів позашкільної освіти належать палаци, будинки дітей та юнацтва, центри дитячої та юнацької творчості.
Профільні заклади позашкільної освіти організовують роботу за певним напрямом позашкільної діяльності. До профільних закладів позашкільної освіти належать центри, клуби туристсько-краєзнавчої, науково-технічної, еколого-натуралістичної, спортивно-оздоровчої, художньо-естетичної творчості, військово-патріотичного спрямування, станції юних туристів, натуралістів, техніків, школи мистецтв, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, дитячо-юнацькі спортивні школи, оздоровчі заклади, туристські бази.
Перелік типів закладів позашкільної освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пункт 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433, визначає, що до позашкільних навчальних закладів відносяться мистецькі школи: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо.
Згідно частини 4 статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту» право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, посади викладача та концертмейстера віднесені до педагогічних посад.
Відповідно до пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону №1841-III до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Суд наголошує й на тому, що відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.
Таким чином, викладач та концертмейстер музичної школи є педагогічними працівниками позашкільного навчального закладу, тобто працівниками освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №876/5312/17.
Дана правова позиція підтримана також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №233/4308/17.
Отже, періоди роботи позивачки, щодо яких виник спір (з 01.01.1992 по 16.06.2010 та з 09.08.2010 по 14.10.2012 на посаді викладача та концертмейстера Менської дитячої музичної школи, відносяться до спеціального трудового стажу, передбаченого пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ, а відтак її педагогічний стаж станом на момент звернення за призначенням пенсії складав більше 30 років.
Інших доводів щодо відсутності підстав для отримання позивачкою грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачі не зазначали.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалюючи таке рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
У даному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов'язання зарахувати позивачці періоди роботи на посаді викладача та концертмейстера Менської дитячої музичної школи з 01.01.1992 по 16.06.2010 та з 09.08.2010 по 14.10.2012 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачці грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішено.
Крім того, визначаючись щодо органу, який має нарахувати та виплатити грошову допомогу, суд зазначає, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 №25-1), передбачає можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.
Так, згідно із пунктом 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Відповідно до матеріалів справи, заява позивачки про призначення пенсії від 17.04.2023 розглянута за екстериторіальним принципом ГУ ПФУ в Харківській області й рішення про призначення пенсії за віком прийнято саме вказаним територіальним органом Пенсійного фонду України, який при розгляді заяви позивачки про призначення пенсії дійшов хибного висновку про відсутність необхідного страхового стажу для визначення права для встановлення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не зарахувавши до такого стажу періоди роботи позивачки на посаді викладача та концертмейстера Менської дитячої музичної школи та відповідно не виплатив при призначенні пенсії грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. У даному випадку суд вбачає протиправну бездіяльність пенсійного органу
З огляду на зазначене та положення Порядку №22-1, суд дійшов висновку про необхідність визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язати саме ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 спірні періоди до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, нарахувати та виплатити позивачці грошову допомогу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову частково.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивачки належить стягнути сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1000,00 грн відповідно до частини задоволених вимог.
Керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи на посаді викладача та концертмейстера Менської дитячої музичної школи з 01.01.1992 по 16.06.2010 та з 09.08.2010 по 14.10.2012 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м.Харків, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344)
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул.П'ятницька, буд.83-а, м.Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14005, код ЄДРПОУ 21390940).
Повний текст рішення суду складено 30 грудня 2024 року.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО