Справа № 303/9617/24
26.12.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/838/24, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2024 року задоволено клопотання слідчого СВ ВП №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, старшого лейтенанта поліції, ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою без визначення застави, відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.289 КК України, у кримінальному провадженні №12024071120000678, внесеному до ЄРДР 27.11.2024 року.
Застосовано до ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.289 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, строком на 60 днів, тобто з 28 листопада 2024 року (з моменту його затримання) по 26 січня 2025 року, включно.
Слідчий СВ ВП №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, старший лейтенант поліції, ОСОБА_6 , 29 листопада 2024 року, звернувся до слідчого судді в порядку ст.183 КПК України з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.146 та ч.2 ст.289 КК України, у кримінальному провадженні №12024071120000678, внесеному до ЄРДР 27.11.2024 року.
Клопотання слідчого мотивоване тим, що «досудовим розслідуванням встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, строк дії якої також неодноразово продовжувався.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу.
Солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, повинен у своїй повсякденній діяльності дотримуватись вимог: статей 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно з якими військовослужбовці постійно повинні свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрими, дисциплінованими, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, бути зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому; статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Так, 27.11.2024 р. близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_7 будучи залученим правоохоронними органами для конфіденційного співробітництва з метою викриття протиправної діяльності щодо незаконного збуту зброї та боєприпасів, в рамках іншого кримінального провадження, діючи під контролем вчинення злочину, мав здійснити придбання зброї у відповідних осіб. Прибувши на обумовлене місце, вказане йому відповідною особою, що знаходиться між селам с. Великі Лучки та с. Домбоки де його зустрів ОСОБА_8 .
Після чого, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел на викрадення ОСОБА_7 , для реалізації даного умислу ОСОБА_8 залучив до вчинення злочину ОСОБА_9 під керуванням автомобіля марки БМВ 320 чорного кольору з номерним знаком НОМЕР_1 та ОСОБА_5 під керуванням автомобіля АУДІ А4 червоного кольору з номерним знаком НОМЕР_2 на іноземній реєстрації.
27.11.2024 р. близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_5 , втілюючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення людини, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 застосувавши по відношенню до ОСОБА_7 фізичну силу та без згоди останнього силоміць заштовхали ОСОБА_7 до автомобіля марки БМВ 320 чорного кольору з номерним знаком НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився ОСОБА_9 . Після чого, ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , утримуючи потерпілого ОСОБА_7 на задньому сидінні вищевказаного авто, зв'язав останньому руки пластиковими хомутами, не давав можливості ОСОБА_7 залишити авто та наносив останньому тілесні ушкодження.
Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення людини, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, ОСОБА_9 ,діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , не звертаючи уваги на прохання потерпілого ОСОБА_7 випустити його із автомобіля, продовжив рух автомобіля до в'їзду в с Червеньово, Мукачівського району, Закарпатської області, під час руху авто ОСОБА_8 утримував потерпілого ОСОБА_10 на задньому сидінні автомобіля.
В подальшому, 27.11.2024 р. близько 16 год. 00 хв. діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 та ОСОБА_9 застосувавши фізичну силу по відношенню до ОСОБА_10 , силоміць витягнув останнього з автомобіля марки БМВ 320 чорного кольору з номерним знаком НОМЕР_1 та разом з ОСОБА_9 застосовуючи фізичну силу заштовхали потерпілого ОСОБА_10 на заднє сидіння припаркованого на узбіччі автомобіля марки АУДІ А4 червоного кольору з номерним знаком НОМЕР_2 , за кермо якого сів ОСОБА_5 .
Після вказаних дій, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, продовжуючи свій злочинний умисел спрямований на викрадення людини, ОСОБА_5 діючи спільно групою осіб із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на автомобілі марки АУДІ А4 червоного кольору з номерним знаком НОМЕР_2 вирушили в напрямку транспортного мосту між селами Домбоки та Великі, в цей час, ОСОБА_8 силоміць утримував потерпілого ОСОБА_10 на задньому сидінні, вказаного транспортного засобу, не даючи останньому змоги звільнитись від джгутів та залишити салон автомобіля, надалі в ході руху автомобіля ОСОБА_8 знаходячись на задньому сидінні, скориставшись безпорадним станом ОСОБА_10 забрав у останнього ключі від належного потерпілому ОСОБА_10 автомобіля марки «Мерседес» (W124) 1987-го року, білого кольору, з номерним знаком НОМЕР_3 та після зупинки автомобіля АУДІ А4 під керування ОСОБА_5 , сів за кермо автомобіля марки «Мерседес» (W124) 1987-го року, білого кольору, з номерним знаком НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_10 та поїхав в невідомому напрямку.
Після чого, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, продовжуючи свій злочинний умисел спрямований на викрадення людини, діючи спільно групою осіб із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 незаконно, позбавляючи можливості потерпілого ОСОБА_7 залишити транспортний засіб, разом з останнім, керуючи транспортним засобом АУДІ А4 червоного кольору з номерним знаком НОМЕР_2 , поїхав до с. Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області, де до них підсів ОСОБА_8 , після чого усі разом поїхали до залізничного переїзду в с. Горонда Мукачівського району Закарпатської області де знаходився автомобіль марки БМВ 320 чорного кольору з номерним знаком НОМЕР_1 .
У вищевказаному місці, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, продовжуючи свій злочинний умисел спрямований на викрадення людини, діючи спільно групою осіб із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , знаходячись в с. Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області, в чергове застосувавши фізичну силу по відношенню до ОСОБА_10 , силоміць витягнули останнього з автомобіля АУДІ А4 червоного кольору з номерним знаком НОМЕР_2 , та заштовхали на заднє сидіння автомобіля марки БМВ 320 чорного кольору з номерним знаком НОМЕР_1 , за кермо якого сів ОСОБА_9 продовжуючи позбавляти ОСОБА_7 можливості залишити авто, вирушили на 2 авто в напрямку вул. Млинська в с. Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області, де потерпілому ОСОБА_7 вдалось витягнути одну руку із джгута, залишити салон авто та втекти.
За таких обставин, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України - незаконне позбавлення волі або викрадення людини, тобто незаконне позбавлення волі або викрадення людини за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань.
ОСОБА_5 27.11.2024 року близько 16:00 год. за попередньою змовою групою осіб разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 маючи злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, вирушили в напрямку транспортного мосту між селами Домбоки та Великі Лучки де ОСОБА_8 скориставшись безпорадним станом потерпілого, знаходячись на задньому сидінні забрав ключі від автомобіля марки «Мерседес» (W124) 1987 го року який перебуває у фактичному користуванні і володінні потерпілого ОСОБА_7 після чого підійшов до автомобіля, білого кольору, з номерним знаком НОМЕР_3 де за допомогою викраденого ключа відчинив водійські двері де без дозволу ОСОБА_7 діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, проник до салону, та сів на місце водія та почав протиправно використовувати вищевказаний транспортний засіб по території Мукачівського району, до поки не залишив його до моменту проведення огляду від 28.11.2024 року працівниками поліції.
Таким чином ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом вчинені за попередньою змовою групою осіб.
В сукупності ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146 КК України та ч. 2 ст. 289 КК України.
28.11.2024 року о 04:50 год. громадянина ОСОБА_5 затриманий, у порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 146 та ч.2 ст.289 КК України.
За таких обставин ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років і він усвідомлює неминучість призначення йому покарання за вчинені злочини у випадку доведення його вини в суді, а тому може зникнути та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, будь-яким чином впливати на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні, що перешкодить кримінальному провадженню.
З урахуванням вказаних обставин, слідчий вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного, тому просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Слідчим суддею в ухвалі вказано, що у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 нетяжкого та тяжкого злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 (восьми) років з конфіскацією майна, та наявність кількох ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що вказує на його нестійкі моральні переконання, не має постійного доходу, а тому існують ризики, що обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у зв'язку з чим, жоден з більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, а тому підозрюваному ОСОБА_5 слід застосувати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, цілодобовий домашній арешт.
Від захисника - адвоката ОСОБА_11 надійшла заява про розгляд справи у її відсутності та відсутності ОСОБА_5 .
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного ОСОБА_5 , захисника, неявка яких з урахуванням положень ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому враховується те, що про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені відповідно до вимог закону; що даних про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день до апеляційного суду не надходило; що в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища підозрюваного.
Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна особа має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку визначеному законом.
Колегія суддів вважає, що затримання та тримання особи під вартою мають бути законними, з точки зору як матеріального, так і процесуального права. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) констатував, що Конвенція, по суті, відсилає до національного законодавства і встановлює обов'язок забезпечувати дотримання матеріально-правових та процесуальних норм такого законодавства, водночас вимагаючи також, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті статті 5 Європейської Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), яка полягає в захисті людини від свавілля. Підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є: а)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; б) наявність конкретних фактичних та правових підстав.
За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність взяття особи під варту, про продовження строків тримання особи під вартою покладений на органи досудового слідства, - ініціаторів клопотань і, зокрема, прокурора. При цьому необхідно враховувати, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку із чим він обирається чи продовжується лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 2 ст. 194 КПК України, і його належної поведінки.
Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про те, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам ст. 199 КПК України, ґрунтується на вимогах закону.
З журналу судового засідання вбачається, що під час розгляду клопотання щодо підозрюваного ОСОБА_5 участь у його розгляді приймали як підозрюваний ОСОБА_5 , так і його захисник-адвокат ОСОБА_12 , що свідчить про дотримання слідчим суддею вимог, передбачених ст. 193 КПК України.
Одночасно, колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , слідчим суддею належним чином не були враховані вищевказані вимоги Конституції України, кримінального процесуального закону та принципи верховенства права закладені у Конвенції та Рішеннях Європейського Суду з прав людини, ретельно не перевірені доводи клопотання й постановлено судове рішення, яке з огляду на вказані норми права не можна визнати законним та обґрунтованим.
Так, з ухвали слідчого судді не вбачається, які саме дані свідчать про те, що встановлені під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 ризики не зменшились і не відпали, а також у судовому рішенні не вказується і на те, які саме ризики були встановлені та доведені під час обрання щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Між тим, в ухвалі слідчого судді не вказується на те, які саме дані містяться у наведених доказах, які саме факти та обставини такі підтверджують.
Вказане свідчить про те, що слідчим суддею постановлено невмотивоване та незаконне судове рішення, яке з огляду на вказані вище норми права колегія суддів не може визнати обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді не містить належного обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою, що прокурором не надані докази у підтвердження обґрунтованості доводів клопотання, хоча відповідно до вказаних вище норм Конституції України, Конвенції та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведення обґрунтованості клопотання покладено саме на нього.
При цьому, колегія суддів зазначає, що підстави тримання особи під вартою, підстави для продовження строку тримання особи під вартою мають бути чітко вказані у судовому рішенні.
Крім того, колегія суддів вважає, що як слідчий у клопотанні, так і слідчий суддя в ухвалі не вмотивували, перший доводи, а другий висновок про те, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою з урахуванням суспільного інтересу та особливостей кримінального провадження переважує принцип поваги до свободи особистості.
Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, а саме не врахував належним чином вимоги ст.ст. 178, 194 КПК України, які вплинули на правильність прийнятого рішення.
Колегія суддів також вважає, що слідчим суддею на стадії застосування запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою не розглядалось питання про застосування щодо нього інших, більш м'яких запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою.
Так, ОСОБА_5 хоч і підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, але апеляційний суд вважає, що запобіганню можливого переховування від органів досудового розслідування або суду; впливу на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні;перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином чи вчиненню іншого кримінального правопорушення - можливо шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу. При цьому, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_5 є раніше не судимою особою, має постійне місце проживання, позитивної характеристики, а саме: нагороджений грамотою за сумлінне виконання службових обов'язків, самовіддане служіння українському народові, довідки про несення служби в ЗС України, характеристики від органу місцевого самоврядування, довідки про стан здоров'я ОСОБА_5 , який мав поранення, міцні соціальні зв'язки, тому цілодобовий домашній арешт із покладенням відповідних обов'язків зможе забезпечити належну поведінку ОСОБА_13 ,сприятиме завданням кримінального провадження, відповідатиме принципам верховенства права.
Наведені обставини в своїй сукупності, як вважає апеляційний суд дають підстави прийти до висновку, що застосування до ОСОБА_5 такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою є невиправдано суворим запобіжним заходом.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який полягає у забороні залишати своє місце проживання, колегія суддів враховує також положення ст. 2 КПК України у частині завдань кримінального провадження - забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
На думку апеляційного суду, такий запобіжний захід, який слід застосувати, є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді - скасувати, прийнявши нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 цілодобовий домашній арешт і на підставі ст.194 КПК України, апеляційний суд, вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені п. п. 1-4, 8 ч.5 цієї статті на необхідний строк.
Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2024 року - скасувати.
Клопотання слідчого СВ ВП №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою без визначення застави, відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.289 КК України, у кримінальному провадженні №12024071120000678, внесеному до ЄРДР 27.11.2024 року- задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з обов'язком не залишати місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 , на строк до 26.01.2025.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов'язки: 1) прибувати на виклики до слідчого, прокурора та суду на кожну їх вимогу; 2) не залишати цілодобово житло за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) не відлучатись з АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади - ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Вказані обов'язки покладені на ОСОБА_5 на строк до 26.01.2025, тобто до закінчення терміну дії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді