ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" грудня 2024 р. справа № 300/744/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання до вчинення дій та визнання протиправним і скасування рішення від 12.09.2023,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідно до змісту якого, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у не зарахуванні періодів підприємницької діяльності з 13.12.1996 по 31.12.2003 до страхового стажу; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати періоди підприємницької діяльності з 13.12.1996 по 31.12.2003 до страхового стажу; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у неналежному дослідженні та безпідставному неврахуванні під час призначення пенсії за віком усіх документів, які дають підстави для зарахування періодів здійснення підприємницької діяльності з 13.12.1996 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2017 до страхового стажу; визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії № 092350006940 від 12.09.2023 та залишити в силі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.09.2023 про призначення пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок страхового стажу з 13.12.1996 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2017, з урахуванням правової оцінки, наданої судом в рішенні, та провести відповідний перерахунок пенсії, починаючи з 14.07.2023.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням від 07.09.2023 їй було призначено пенсію за віком. Однак, в подальшому рішенням від 12.09.2023 пенсійний орган відмовив у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Стверджує, що органом пенсійного фонду безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 13.12.1996 по 31.12.2003. Зазначає, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець з 13.12.1996 та здійснювала діяльність на загальній та спрощеній системі оподаткування по 2017 рік включно, за весь час зайняття підприємницькою діяльністю вона сплачувала єдиний податок та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому вказаний період підлягає безумовному зарахуванню до страхового стажу. Стверджує, що відповідачем не застосовано до позивача жодних фінансових санкцій за не сплату або не своєчасну сплату страхових внесків у спірних періодах. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що позивач звернулась 30.08.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком. Звернення ОСОБА_1 було направлено для опрацювання в Головне управління Пенсійного фонду України Донецькій області, яким 12.09.2023 було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №092350006940. Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.09.2023 №092350006940 на день звернення з заявою про призначення пенсії згідно наданих документів страховий стаж, що визначає право на пенсію ОСОБА_1 , складає 24 роки 06 місяців 28 днів, з них страховий стаж 19 років 02 місяці 20 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди, окрім періоду підприємницької діяльності з 13.12.1996 по 31.12.2003, згідно довідки Державної податкової служби України №12264/609-19-24-12-06 від 14.08.2023, оскільки в ній не вказана форма оподаткування та відомості про сплату податку (єдиний або фіксований), сплату страхових внесків до ПФУ. Вважає, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачені страхові внески. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.86).
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у відзиві на позовну заяву також просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що за результатами розгляду заяви про призначення пенсії від 30.08.2023 прийнято рішення № 092350006940 від 07.09.2023 про призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058. До страхового стажу зараховано періоди: з 01.09.1980 по 15.07.1982 (навчання), з 21.07.1982 по 04.08.1983, з 01.09.1983 по 09.07.1984 (навчання), з 12.07.1984 по 22.10.1992, з 11.03.1993 по 10.05.1993 (безробіття), з 23.11.1994 по 31.03.1995 (безробіття), з 13.12.1996 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.01.2010 (підприємництво), з 01.03.2010 по 30.06.2010 (підприємництво), з 01.07.2010 по 30.06.2015, з 01.01.2017 по 31.07.2017. За результатами контрольної перевірки правильності призначення пенсії позивачу Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 092350006940 від 12.09.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 на заміну рішення № 092350006940 від 07.09.2023, оскільки виявлено безпідставне зарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності з 13.12.1996 по 31.12.2003 згідно довідки № 12264/609-19-24-12-06 від 14.08.2023, виданої Державною податковою службою України, оскільки не вказана форма оподаткування та відомості про сплату податку (єдиного або фіксованого), сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Також зазначає, що стаж позивача для визначення права на пенсію склав 24 роки 6 місяців 28 днів, а страховий стаж - 19 років 2 місяці 20 днів (а.с.73).
У відповіді на відзиви позивач не погоджується із доводами відповідачів з підстав, аналогічних позовній заяві. Також зазначає, що в 2017 році припинила здійснення підприємницької діяльності, тому у випадку наявності заборгованості зі сплати страхових внесків таке припинення не було б можливим (а.с.96).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
30.08.2023 ОСОБА_1 у віці 60 років звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.61).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.09.2023 позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058. До страхового стажу зараховано періоди з 01.09.1980 по 15.07.1982, з 21.07.1982 по 04.08.1983, з 01.09.1983 по 09.07.1984, з 12.07.1984 по 22.10.1992, з 11.03.1993 по 10.05.1993, з 23.11.1994 по 31.03.1995, з 13.12.1996 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.01.2010, з 01.03.2010 по 30.06.2010, з 01.07.2010 по 30.06.2015, з 01.01.2017 по 31.07.2017 (а.с.76-77).
12.09.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №092350006940 від 12.09.2023 на заміну рішення про призначення пенсії №09235006940 від 07.09.2023, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з підстав відсутності необхідного страхового стажу. В рішенні зазначено, що до страхового стажу зараховані всі періоди згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, окрім періоду підприємницької діяльності з 13.12.1996 по 31.12.2003, згідно довідки Державної податкової служби України №12264/609-19-24-12-06 від 14.08.2023, оскільки не вказано форма оподаткування та відомості про плату податку (єдиний або фіксований), сплату страхових внесків до ПФУ. Вказано, що стаж, що визначає право на пенсію складає 24 роки 06 місяців 28 днів, з них страховий стаж 19 років 02 місяці 20 днів. (а.с.82).
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 22.09.2023 №0900-0213-8/46971 повідомило позивача про вказане вище рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №092350006940 від 12.09.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком (а.с.26).
Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить із наступного.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058-IV).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідачі зазначають про наявність у позивача 24 років 06 місяців 28 днів стажу, що визначає право на пенсію, з них 19 років 02 місяці 20 днів страхового стажу (а.с.59, 60).
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 3-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до частин 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
За змістом абзацу 1 підпункту 2 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі також - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Згідно з абзацу 4 підпункту 2 підпункту 2.1 Розділу ІІ Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Тобто законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Згідно з частиною 1 статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством. Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до частин 2, 5, 6 статті 21 Закону № 1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
Органи, що здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, зобов'язані надсилати один примірник реєстраційної картки територіальному органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 3 статті 20 Закону № 1058-IV).
Згідно з п.2 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (який був чинний на момент здійснення позивачем підприємницької діяльності та втратив чинність 01.01.2012) суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Нормами пунктів 2.1, 2.2., 2.7 розділу 2 Інструкції про порядок обчислення сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 06.09.1996 №11-1 (надалі також - Інструкція №11-1, чинна в спірних період, втрата чинності 07.02.2011) визначено, що платниками зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси.
Відповідно до пункту 2.9 розділу 2 Інструкції №11-1 платники, перелічені в пунктах 2.2, 2.4 зобов'язані зареєструватись в органах Пенсійного фонду в районах (містах) за юридичною адресою, а платники, зазначені у п. 2.7 - за постійним місцем проживання.
Згідно з пунктом 4.3 розділу 4 Інструкції № 11-1 для платників збору, визначених у пп.2.2, 2.4, - 32 відсотки фактичних витрат на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи із тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян). До цих витрат не відносяться витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, виплату доходів у вигляді дивідендів, процентів тощо, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4.7 розділу 4 Інструкції № 11-1 передбачено, що для платників збору, визначених у пункті 2.7 Інструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яку обчислено в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 7.2 Розділу 7 Інструкції № 11-1 страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в п.2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період. Платники, зазначені у п.2.7 цієї Інструкції, можуть протягом поточного року щоквартально нараховувати і сплачувати до Пенсійного фонду 25 відсотків річної суми страхових зборів, виходячи з очікуваного (оцінного) доходу. У такому разі у витязі з декларації зазначається розмір доходу до кінця звітного періоду. Строк сплати авансових платежів - до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.
В подальшому прийнято Інструкцію про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постановою Правління Пенсійного фонду України від 03.06.1999 за № 4-6 (надалі також - Інструкція 4-6, втрата чинності 07.02.2011).
Відповідно до пунктів 2.1.1 та 2.1.3 Інструкції №4-6 суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи й організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.
Згідно з підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 розділу ІІІ Інструкції №4-6 для платників збору, визначених у підпункті 2.1.3, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Пунктом 3.3 Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 за № 16-6, втрата чинності 07.02.2011, ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.3, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1 пункту 2 цієї Інструкції, - у розмірі 32.
Зважаючи на вказані вище положення Інструкцій за № 11-1, № 4-6 і № 16-6 у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності був наявний обов'язок щодо сплати страхових внесків у відповідному розмірі, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верхового Суду від 06.08.2024 в справі № 580/7175/21.
Постановою правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18.06.2014 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (надалі також - Положення №10-1), яке визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Пунктом 5 розділу І Положення №10-1 передбачено, що облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 2 розділу IV Положення №10-1 до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме, зокрема: персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності; відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства; відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та одноразової сплати особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; відомості про суми доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; періоди страхового стажу на основі сплати страхових внесків та єдиного внеску системи обліку сплати страхових внесків; інформація щодо виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи дані про підставу (дата та вид страхового випадку), дати початку та закінчення здійснення виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування виплат, їх вид, суми виплат; інформація про фізичних осіб, які сплачують / за яких сплачують страхові внески до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Положення №10-1 відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Абзацами 2, 3 пункту 4 розділу IV Положення №10-1 передбачено, що у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили. Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
Згідно розрахунку страхового стажу позивача до її стажу роботи зараховано, зокрема, такі періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності: з 01.01.2004 по 31.01.2010, з 01.03.2010 по 30.06.2015, з 01.01.2017 по 31.07.2017 (а.с.60).
Таким чином, в задоволенні позовної вимоги про здійснення перерахунку страхового стажу за періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.01.2010, з 01.03.2010 по 30.06.2015, з 01.01.2017 по 31.07.2017 слід відмовити.
Отже, спірними є періоди з 13.12.1996 по 31.12.2003 та з 01.02.2010 по 28.02.2010, з 01.07.2015 по 31.12.2016, з 01.08.2017 по 31.12.2017.
ОСОБА_1 13.12.1996 зареєстрована як фізична особа-підприємець. Станом на 28.07.2017 позивач припинила підприємницьку діяльність на підставі власного рішення, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.125).
У цьому витязі також зазначено, що 16.12.1996 ОСОБА_1 була взята Надвірнянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на облік як платник податків, а 19.02.2002 ОСОБА_1 як платник єдиного внеску (а.с.125).
В листі Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 14.08.2023 №12264/6/09-19-24-12-06 зазначено, що підставою для надання фізичній особі довідки про доходи від здійснення підприємницької діяльності є подання до контролюючого органу за місцем своєї податкової адреси податкової звітності. Відповідно до ст. 291 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5, облікові справи платників податків і зборів (обов'язкових платежів) зберігаються протягом 5 років після припинення діяльності таких суб'єктів господарювання. Вказано, що ОСОБА_1 перебувала на податковому обліку у статусі фізичної особи - підприємця з 13.12.1996 по 28.07.2017 (а.с.30).
Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.09.2024 №2162/06-16 ФОП ОСОБА_1 перебувала на обліку в органах пенсійного фонду України з 08.10.2000 по 27.03.2001 та з 19.09.2002 по 14.06.2018.
За період з 08.10.2000 по 27.03.2001, з 19.09.2002 по 31.12.2003 не нараховувала внески/збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с.44).
За змістом листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 03.09.2024 №0900-0932-7/47532 позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2004 по 01.12.2013. Вказано, що надати картку особового рахунку позивача за період з 08.10.2000 по 31.12.2003 немає технічної можливості, оскільки електронна база даних АРМ ОЗСЗ ПФ доступна тільки в режимі «Перегляд» (а.с.112).
У довідці Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 07.11.2024 №2814/06-16 зазначено, що ФОП ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 16.12.1996 по 27.03.2001 та з 19.09.2002 по 14.06.2018. За період з 16.12.1996 по 30.06.2000 дані про нарахування страхових внесків/збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не збереглися. За період з 01.07.2000 по 31.12.2000 не нараховувала внески/збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, перебувала на спрощеній системі оподаткування - фіксований податок. За період з 01.01.2001 по 27.03.2001 не нараховувала внески/збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, перебувала на спрощеній системі оподаткування - фіксований податок. За період з 19.09.2002 по 31.12.2002 не нараховувала внески/збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, перебувала на загальній системі оподаткування. За період з 01.01.2003 по 31.12.2003 не нараховувала внески/збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: з 01.01.2003 по 31.03.2003 перебувала на загальній системі оподаткування, а з 01.04.2003 по 31.12.2003 була платником спрощеної системи оподаткування - єдиний податок (а.с.130).
За змістом індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) позивачем сплачено страхові внески за періоди з 01.01.2004 по 31.01.2010, з 01.03.2010 по 30.06.2015, з 01.01.2017 по 31.07.2017 (а.с.33).
Також за даними цієї довідки позивач зокрема в 2010 році сплачувала страхові внески за кодом ставки 6.
Згідно з “Довідником кодів типів ставок страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який є додатком 1 до “Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 № 26-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за № 1136/17152, який втратив чинність на підставі постанови Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, код типу ставки страхового внеску 6 відповідає повній назві коду типу ставки страхового збору - Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок.
Пунктом 2 постанови Пенсійного фонду України від 03.12.2013 № 25-2 установлено, що облік застрахованих осіб, звіти щодо сум нарахованих внесків та сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за періоди до 01 січня 2011 року ведуться відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 “Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599, та постанови правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 “Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152.
Описаними вище документами підтверджено, що в період з 19.02.2002 по 31.03.2003 позивач перебувала на загальній системі оподаткування, з 01.04.2003 по 31.12.2003 - на спрощеній системі оподаткування - єдиний внесок, а з 01.07.2000 по 27.03.2001, з 01.01.2004 по 31.12.2013 позивач перебувала на обліку як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування - фіксований податок.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 233 від 10.11.1998, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 листопада 1998 року за № 741/3181 «Про затвердження Порядку перерахування до Пенсійного фонду України 10 відсотків від сум фіксованого податку, що надходять до відповідних місцевих бюджетів», втратив чинність 10.12.2013, був визначений механізм відрахування коштів до Пенсійного фонду України від сум фіксованого податку.
Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року №727/98, припинив дію 01.01.2012, вказував про те, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, щомісяця сплачували єдиний податок в розмірі від 20 до 200 гривень, з яких не ними, а замість них органом Державного казначейства України в безумовному порядку перераховувалось 42 відсотки сплаченого єдиного податку до Пенсійного фонду України.
Частина 3 статті 40 Закону № 1058-IV вказує на те, що при обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, отриманий ними дохід за відповідний місяць визначається за формулою:
З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
П - сума фактично сплаченого відповідного податку у розрахунку на відповідний місяць, у гривнях;
Ч - відсоток відрахувань до Пенсійного фонду від суми фактично сплаченого відповідного податку, чинний в межах відповідного періоду;
Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
Під час визначення доходу фізичної особи - підприємця для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується розмір податку, що сплачує така фізична особа, без збільшення розміру податку, передбаченого законодавством, за членів його сім'ї, які беруть участь у здійсненні цією фізичною особою підприємницької діяльності, та за осіб, які перебувають з нею у трудових відносинах.
Під час визначення доходу члена сім'ї фізичної особи - підприємця для обчислення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується сума податку, внесена за одного члена сім'ї, на яку відповідно до законодавства збільшується відповідний податок зазначеної фізичної особи - підприємця.
При цьому, згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058 якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де: ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях; Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати; В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Відповідно до п.п. 2 п. 8 Прикінцевих положень Закону №1058 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) за осіб, які отримували щомісячні страхові виплати відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» були зобов'язані сплачувати страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», але не менше мінімального страхового внеску.
У зв'язку з одночасною дією у 2004-2010 роках Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» сума коштів від сплаченого фіксованого (10%) податків зараховувалася в рахунок сплати страхових внесків в розмірах, що не забезпечували мінімальний страховий внесок.
Щодо періоду з 13.12.1996 по 30.06.2000 суд зазначає, що позивачем не надано суду спеціального торгового патенту, або свідоцтва про сплату єдиного податку, або патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про сплату страхових внесків, та довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а також доказів перебування на загальній чи спрощеній системі оподаткування.
При цьому, суд враховує, що в довідці Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 07.11.2024 №2814/06-16 зазначено, що за період з 16.12.1996 по 30.06.2000 дані про нарахування страхових внесків/збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не збереглися.
В листі Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 14.08.2023 №12264/6/09-19-24-12-06 зазначено, що підставою для надання фізичній особі довідки про доходи від здійснення підприємницької діяльності є подання до контролюючого органу за місцем своєї податкової адреси податкової звітності. Відповідно до ст.291 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5, облікові справи платників податків і зборів (обов'язкових платежів) зберігаються протягом 5 років після припинення діяльності таких суб'єктів господарювання (а.с.30).
Отже, в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області відсутня інформація щодо сплати податкових зобов'язань фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 13.12.1996 по 30.06.2000, у зв'язку із закінченням терміну зберігання декларацій, що відображають звітність усіх платників податків, та документи до них, а також особових рахунків платників податків і зборів (обов'язкових платежів), а в пенсійному органі дані про нарахування страхових внесків/збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не збереглися.
Позивач перебувала на податковому обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області у статусі фізичної особи-підприємця з 13.12.1996 по 28.07.2017.
Суд зазначає, що отримання особою доходу передбачає сплату відповідних податків, при цьому адмініструє сплату податків відповідний податковий орган.
Адміністрування сплати страхових внесків (єдиного внеску) так само покладено на відповідний державний орган. Особа не може нести відповідальність за наповнення Реєстру застрахованих осіб.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №640/25128/19.
Таким чином, в спірному випадку позивач не може бути позбавлена права на зарахування до страхового стажу періоду зайняття нею підприємницькою діяльністю з 13.12.1996 по 30.06.2000, у зв'язку із відсутністю у контролюючих органів відповідних відомостей, що не залежать від волі позивача та не можуть ставитись їй у вину.
За вказаних обставин, суд вважає, що період здійснення підприємницької діяльності з 13.12.1996 по 30.06.2000 повинен бути врахований до страхового стажу позивача.
Щодо періодів з 01.07.2000 по 31.12.2003, з 01.02.2010 по 28.02.2010, з 01.07.2015 по 31.12.2016 та 01.08.2017 по 31.12.2017, суд зазначає наступне.
В довідці Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 07.11.2024 №2814/06-16 також вказано, що за період з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 27.03.2001, з 19.09.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2003 по 31.12.2003, позивач не нараховувала внески/збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Також в матеріалах справи відсутні відомості щодо сплати страхових внесків за період з 01.07.2015 по 31.12.2016.
Доказів протилежного позивачем суду не надано.
Таким чином, періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 27.03.2001, з 19.09.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2003 по 31.12.2003 та з 01.07.2015 по 31.12.2016 зарахуванню до страхового стажу не підлягають.
Водночас, в описаних вище довідках пенсійного фонду відсутня інформація щодо несплати внесків/збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 28.03.2001 по 18.09.2002, а тому цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу роботи позивача.
Суд зауважує, що в період з 19.02.2002 по 31.03.2003 позивач перебувала на загальній системі оподаткування, з 01.07.2000 по 27.03.2001, з 01.04.2003 по 31.12.2003 - на спрощеній системі оподаткування - єдиний внесок, а з 01.01.2004 по 31.12.2013 позивач перебувала на обліку як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування - фіксований податок.
Однак, позивачем не надано суду спеціального торгового патенту, або свідоцтва про сплату єдиного податку, або патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про сплату страхових внесків та довідки із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку за періоди з 01.07.2000 по 31.12.2003, з 01.07.2015 по 31.12.2016.
Суд звертає увагу, що положення статті 77 КАС України покладають обов'язок також і на позивача доводити перед судом обставини, що стосуються предмету доказування. Крім того, позивач як суб'єкт господарювання повинна була сама забезпечити зберігання документів бухгалтерського обліку, фінансової та податкової звітності та інших документів (в разі їх наявності), на підставі яких закон дозволяє проводити зарахування періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу.
Суд зазначає, що за лютий 2010 року позивач сплатила 30,12 грн. страхових внесків. Таку ж суму позивачем сплачено за січень, березень - травень 2010 року.
Згідно картки особового рахунку ОСОБА_1 слідує, що фіксований розмір внеску в 2010 році становив 974,46 грн., в тому числі частина фіксованого податку (10 %) становила 30,00 грн. (а.с.115-117).
Однак, лютий 2010 року не зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу.
Отже, період з 01.02.2010 по 28.02.2010 слід зарахувати до страхового стажу роботи позивача.
Стосовно періоду з 01.08.2017 по 31.12.2017 суд зауважує, що 28.07.2017 позивач припинила підприємницьку діяльність на підставі власного рішення, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Також, в листі Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 14.08.2023 №12264/6/09-19-24-12-06 зазначено, що ОСОБА_1 перебувала на податковому обліку у статусі фізичної особи - підприємця з 13.12.1996 по 28.07.2017 (а.с.30).
Відтак, період з 01.08.2017 по 31.12.2017 зарахуванню до страхового стажу позивача не підлягає.
Підсумовуючи наведене, суд виснує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно прийнято рішення від 12.09.2023 за №092350006940 про відмову в призначені пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд не може підміняти державний орган і приймати замість нього рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до дискреційних повноважень такого суб'єкта владних повноважень, зокрема й вираховувати страховий стаж, який дає право на пенсію, а тому позовні вимоги про залишення в силі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.09.2023 про призначення пенсії та зобов'язання відповідачів провести перерахунок пенсії з 14.07.2023, задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За змістом п. 4.7 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Із вказаного слідує, що після реєстрації 30.08.2023 заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відтак, з метою ефективного захисту порушених прав і інтересів позивача, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 30.08.2023 про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.
Щодо позовної вимоги позивача визнати протиправною бездіяльність відповідачів, яка полягає у не зарахуванні періодів підприємницької діяльності з 13.12.1996 по 31.12.2003 до страхового стажу та у неналежному дослідженні та безпідставному неврахуванні під час призначення пенсії за віком усіх документів, які дають підстави для зарахування періодів здійснення підприємницької діяльності з 13.12.1996 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2017 до страхового стажу, а також зобов'язати відповідачів провести перерахунок страхового стажу з 13.12.1996 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2017, суд зауважує, що ця вимога охоплюється висновком суду про визнання рішення від 12.09.2023 за №092350006940 про відмову в призначені пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправним, про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення підприємницької діяльності з 13.12.1996 по 30.06.2000, з 28.03.2001 по 18.09.2002, з 01.02.2010 по 28.02.2010 та про відмову в зарахуванні до страхового стажу періодів з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 27.03.2001, з 19.09.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2003 по 31.12.2003 та з 01.07.2015 по 31.12.2016, з 01.08.2017 по 31.12.2017.
Підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем згідно квитанції від 26.01.2024 № ПН2998580 підтверджено сплату судового збору на суму 2422,40 гривень (а.с.6).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд дійшов до висновку, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн. (50% задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.09.2023 за №09235006940.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення підприємницької діяльності з 13.12.1996 по 30.06.2000, з 28.03.2001 по 18.09.2002, з 01.02.2010 по 28.02.2010.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.08.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ),
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, площа Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84112),
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.