ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" грудня 2024 р. справа № 300/3977/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до змісту якого просить: визнати протиправною бездіяльність щодо не врахування в строк страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2009; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області врахувати період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2009 в строк страхового стажу; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити та виплачувати пенсію за віком.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.02.2024 протиправно відмовлено в призначенні пенсії за віком. Стверджує, що з 1997 року по 2017 рік здійснювала підприємницьку діяльність та сплачувала страхові внески. Із спірного рішення позивачу стало відомо про те, що їй не було враховано період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2009, натомість період з 1999 року по 31.12.2003 та з 01.01.2010 по 2017 рік були зараховані. Стверджує, що сплату єдиного податку підтверджують подані звіти суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи платника єдиного податку поданих до Державної податкової інспекції за період з 2004 по 2009 роки. Подані звіти також підтверджуються квитанціями про безпосередню оплату єдиного податку. Вважає, що законодавець передбачив зарахування як до трудового, так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 15.02.2024 про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду заяви позивача та доданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, з врахуванням принципу екстериторіальності, прийнято рішення від 23.02.2024 № 262840020255 про відмову у призначенні пенсії за віком. Відповідно наданих до заяви документів загальний страховий стаж позивачки склав 22 роки 10 місяців 1 день, вік на дату звернення становив 60 років 4 місяці. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) на ОСОБА_1 відомості про сплату страхових внесків за період з 01.01.2004 по 31.12.2009 відсутні. Вважає, що у пенсійного органу відсутні правові підстави для зарахування періоду здійснення позивачкою підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2009 року до страхового стажу роботи. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.78).
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у відзиві на позовну заяву просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що з урахуванням чинного законодавства та на підставі наданих до заяви про призначення пенсії документів про стаж, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 22 роки 10 місяців 1 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До страхового стажу позивачки зараховано всі періоди роботи. Вважає, що причинами відсутності даних у реєстрі застрахованих осіб за 2004 - 2009 роки може бути невиконання обов'язку щодо подання річної звітності до системи персоніфікованого обліку за вказані періоди, з ненаданням копій платіжних доручень про сплату єдиного або фіксованого податку. Звертає увагу, що пенсійним органом 15.02.2024 було лише прийнято у ОСОБА_1 заяву про призначення пенсії за віком відповідно Закону №1058. Заява від 15.02.2024 за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яким було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Стверджує, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не вчиняло будь-яких протиправних дій та не приймало будь - яких рішень по заяві від 15.02.2024 (а.с.89).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
15.02.2004 ОСОБА_1 у віці 60 років звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.120).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.02.2024 №262840020255 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначено, що до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Страховий стаж становить 2 роки 10 місяців 1 день (а.с.160).
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 29.02.2024 №2600-0211-8/43109 повідомило позивача про вказане вище рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.02.2024 №262840020255 про відмову у призначенні пенсії за віком (а.с.161).
Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить із наступного.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058-IV).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зазначає про наявність у позивача 22 років 10 місяців 1 день стажу (а.с.87).
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 3-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до частин 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
За змістом абзацу 1 підпункту 2 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі також - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Згідно з абзацу 4 підпункту 2 підпункту 2.1 Розділу ІІ Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Тобто законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Згідно з частиною 1 статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством. Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до частин 2, 5, 6 статті 21 Закону № 1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
Органи, що здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, зобов'язані надсилати один примірник реєстраційної картки територіальному органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 3 статті 20 Закону № 1058-IV).
Згідно з п.2 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (який був чинний на момент здійснення позивачем підприємницької діяльності та втратив чинність 01.01.2012) суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Нормами пунктів 2.1, 2.2., 2.7 розділу 2 Інструкції про порядок обчислення сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 06.09.1996 №11-1 (надалі також - Інструкція №11-1, чинна в спірних період, втрата чинності 07.02.2011) визначено, що платниками зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси.
Відповідно до пункту 2.9 розділу 2 Інструкції №11-1 платники, перелічені в пунктах 2.2, 2.4 зобов'язані зареєструватись в органах Пенсійного фонду в районах (містах) за юридичною адресою, а платники, зазначені у п. 2.7 - за постійним місцем проживання.
Згідно з пунктом 4.3 розділу 4 Інструкції № 11-1 для платників збору, визначених у пп.2.2, 2.4, - 32 відсотки фактичних витрат на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи із тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян). До цих витрат не відносяться витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, виплату доходів у вигляді дивідендів, процентів тощо, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4.7 розділу 4 Інструкції № 11-1 передбачено, що для платників збору, визначених у пункті 2.7 Інструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яку обчислено в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 7.2 Розділу 7 Інструкції № 11-1 страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в п.2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період. Платники, зазначені у п.2.7 цієї Інструкції, можуть протягом поточного року щоквартально нараховувати і сплачувати до Пенсійного фонду 25 відсотків річної суми страхових зборів, виходячи з очікуваного (оцінного) доходу. У такому разі у витязі з декларації зазначається розмір доходу до кінця звітного періоду. Строк сплати авансових платежів - до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.
В подальшому прийнято Інструкцію про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постановою Правління Пенсійного фонду України від 03.06.1999 за № 4-6 (надалі також - Інструкція 4-6, втрата чинності 07.02.2011).
Відповідно до пунктів 2.1.1 та 2.1.3 Інструкції №4-6 суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи й організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.
Згідно з підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 розділу ІІІ Інструкції №4-6 для платників збору, визначених у підпункті 2.1.3, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Пунктом 3.3 Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 за № 16-6, ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.3, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1 пункту 2 цієї Інструкції, - у розмірі 32.
Зважаючи на вказані вище положення Інструкцій за № 11-1, № 4-6 і № 16-6 у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності був наявний обов'язок щодо сплати страхових внесків у відповідному розмірі, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верхового Суду від 06.08.2024 в справі № 580/7175/21.
Постановою правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18.06.2014 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (надалі також - Положення №10-1), яке визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Пунктом 5 розділу І Положення №10-1 передбачено, що облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 2 розділу IV Положення №10-1 до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме, зокрема: персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності; відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства; відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та одноразової сплати особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; відомості про суми доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; періоди страхового стажу на основі сплати страхових внесків та єдиного внеску системи обліку сплати страхових внесків; інформація щодо виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи дані про підставу (дата та вид страхового випадку), дати початку та закінчення здійснення виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування виплат, їх вид, суми виплат; інформація про фізичних осіб, які сплачують / за яких сплачують страхові внески до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Положення №10-1 відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Абзацами 2, 3 пункту 4 розділу IV Положення №10-1 передбачено, що у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили. Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
Згідно розрахунку страхового стажу позивача до його стажу роботи зараховано, зокрема, такі періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності: з 11.02.2000 по 31.12.2003, з 01.01.2010 по 30.06.2010.
Спірним є період з 01.01.2004 по 31.12.2009.
ОСОБА_1 08.12.1999 зареєстрована як фізична особа-підприємець. Станом на 28.02.2017 позивач припинила підприємницьку діяльність на підставі власного рішення, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У цьому витязі також зазначено, що 16.12.1999 ОСОБА_1 була взята Державною податковою інспекцією у Сятошинському районі Головного управління ДФС в м. Києві на облік як платник податків, а 11.02.2000 ОСОБА_1 як платник єдиного внеску (а.с.169).
В листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.07.2024 №2600-6004-7/133565 щодо надання картки особового рахунку за період з 01.01.2004 по 31.12.2009 по ФОП ОСОБА_1 зазначено, що на обліку в Головного управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києві) ФОП ОСОБА_1 перебувала з 11.02.2000. Відповідно до електронної бази даних за період з 01.01.2004 по 31.12.2009 відсутня інформація про систему оподаткування, нараховані та сплачені страхові внески по ФОП ОСОБА_1 (а.с.102).
У листі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.02.2024 №2600-0604-8/30582 вказано, що ФОП ОСОБА_1 згідно картки особового рахунку платника перебувала на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок) та нею сплачено страховий збір до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за такі періоди: з 11.02.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2003 по 31.12.2003 (а.с.132).
За змістом індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) позивачем сплачено страхові внески за періоди 01.01.2010 по 28.02.2017 (а.с.25).
Також з цієї довідки судом встановлено, що зокрема в період з 2010 по 2017 рік позивач сплачувала страхові внески за кодом ставки 8.
Згідно з “Довідником кодів типів ставок страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який є додатком 1 до “Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 № 26-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за № 1136/17152, який втратив чинність на підставі постанови Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, код типу ставки страхового внеску 8 відповідає повній назві коду типу ставки страхового збору - Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - єдиний податок, короткій назві - для ФО - платників єдиного податку.
Згідно з пунктом 2 постанови Пенсійного фонду України від 03.12.2013 № 25-2 установлено, що облік застрахованих осіб, звіти щодо сум нарахованих внесків та сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за періоди до 01 січня 2011 року ведуться відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 “Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599, та постанови правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 “Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152.
Таким чином, описаними вище документами (листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.02.2024 №2600-0604-8/30582 та даними персоніфікованого обліку) підтверджено, що в період з 11.02.2000 по 31.12.2003 та з 01.01.2010 по 28.02.2017 позивач перебувала на обліку як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування - єдиний податок.
При цьому, варто зазначити, що діючим в 2006-2007 роках Законом України від 13.02.1998 за № 129/98 (129/98-ВР) «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» було передбачено перерахування 10 % від суми фіксованого податку до Пенсійного фонду, а 90% - до місцевого бюджету.
Відповідно до діючого на той період Наказу Міністерства фінансів України № 233 від 10.11.1998, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 листопада 1998 року за № 741/3181 «Про затвердження Порядку перерахування до Пенсійного фонду України 10 відсотків від сум фіксованого податку, що надходять до відповідних місцевих бюджетів» був визначений механізм відрахування коштів до Пенсійного фонду України від сум фіксованого податку.
Діючий на час здійснення позивачем підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування за умови сплати єдиного податку Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року №727/98 вказував про те, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, щомісяця сплачували єдиний податок в розмірі від 20 до 200 гривень, з яких не ними, а замість них органом Державного казначейства України в безумовному порядку перераховувалось 42 відсотки сплаченого єдиного податку до Пенсійного фонду України.
Частина 3 статті 40 Закону № 1058-IV вказує на те, що при обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, отриманий ними дохід за відповідний місяць визначається за формулою:
З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
П - сума фактично сплаченого відповідного податку у розрахунку на відповідний місяць, у гривнях;
Ч - відсоток відрахувань до Пенсійного фонду від суми фактично сплаченого відповідного податку, чинний в межах відповідного періоду;
Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
Під час визначення доходу фізичної особи - підприємця для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується розмір податку, що сплачує така фізична особа, без збільшення розміру податку, передбаченого законодавством, за членів його сім'ї, які беруть участь у здійсненні цією фізичною особою підприємницької діяльності, та за осіб, які перебувають з нею у трудових відносинах.
Під час визначення доходу члена сім'ї фізичної особи - підприємця для обчислення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується сума податку, внесена за одного члена сім'ї, на яку відповідно до законодавства збільшується відповідний податок зазначеної фізичної особи - підприємця.
При цьому, згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058 якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де: ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях; Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати; В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Відповідно до п.п. 2 п. 8 Прикінцевих положень Закону №1058 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) за осіб, які отримували щомісячні страхові виплати відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» були зобов'язані сплачувати страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», але не менше мінімального страхового внеску.
У зв'язку з одночасною дією у 2004-2010 роках Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» сума коштів від сплаченого фіксованого (10%) податків зараховувалася в рахунок сплати страхових внесків в розмірах, що не забезпечували мінімальний страховий внесок.
Позивачем до позову долучено звіти суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за І - ІV квартали 2004 року, за І - ІV квартали 2005 року, за І - ІV квартали 2006 року, за І - ІV квартали 2007 року, за І - ІV квартали 2008 року, за І - ІV квартали 2009 року, які містять відомості про відповідні суми сплаченого єдиного податку.
Також ці звіти місять відтиски штампу відділу приймання та обробки документів Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва із зазначенням дат прийняття та порядкових номерів реєстрації (а.с.18-65).
Також в матеріалах справи наявні квитанції від 20.12.2004, від 19.01.2005, від 23.02.2005, від 25.03.2005, від 21.04.2005, від 20.05.2005, від 21.06.2005 від 19.07.2005, від 23.08.2005, від 20.09.2005, від 24.10.2005, від 21.11.2005 на суму 210,00 грн., кожна (окрім платежів за березень 2005 року в сумі 212,00 грн., за квітень, грудень 2005 року - 213,00 грн., за листопад 2005 року - 215 грн.), від 20.12.2005, від 20.01.2006, від 20.02.2006, від 20.03.2006, від 20.04.2006, від 22.05.2005, від 21.06.2006 від 24.07.2005, від 25.09.2006, від 23.10.2006, від 21.11.2006, від 25.12.2006 на суму 210,00 грн., кожна (крім платежів за липень 2006 року сплачено 212,00 грн., за жовтень - 150,00 грн., за листопад - грудень 140,00 грн.), від 15.12.2006, від 20.01.2007, від 21.02.2007, від 21.03.2007, від 23.04.2007, від 24.05.2007, від 25.06.2007, від 24.07.2007, в серпні 2007 року, від 01.10.2007, від 18.10.2007, від 20.11.2007 на суму 200,00 грн., кожна, від 11.12.2007, від 16.01.2008. від 16.02.2008, від 17.03.2008, від 18.04.2008, від 16.08.2008, від 23.06.2008. від 19.07.2008, від 19.08.2008. від 16.08.2008, від 09.10.2008, від 18.11.2008 на суму 200,00 грн., кожна, від 09.12.2008, від 14.01.2009, від 19.02.2009, від 17.03.2009, від 15.04.2009, від 21.05.2009, від 17.06.2009, від 18.07.2009, від 20.08.2009, від 18.09.2009, від 20.10.2009, від 19.11.2009 на суму 200,00 грн., кожна, із зазначенням призначення платежу: єдиний податок на підприємницьку діяльність фізичних осіб (а.с.18-65).
Отже, здійснюючи підприємницьку діяльність у спірний період (з 01.01.2004 по 31.12.2009) позивач сплачувала до Пенсійного фонду внески у складі єдиного податку через Управління державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 (42% від суми сплаченого єдиного податку перераховувались на рахунок територіального управління Пенсійного фонду).
Жодних спростувань чи заперечень щодо врахування чи не врахування описаних вище звітів за 2004 - 2009 роки відповідачами суду не надано. Відповідачами не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про несплату позивачем у період з 01.01.2004 по 31.12.2009 страхових внесків. Також суду не надано доказів про застосування фінансових санкцій до позивача за несплату страхових внесків.
Суд зазначає, що отримання особою доходу передбачає сплату відповідних податків, при цьому адмініструє сплату податків відповідний податковий орган.
Адміністрування сплати страхових внесків (єдиного внеску) так само покладено на відповідний державний орган. Особа не може нести відповідальність за наповнення Реєстру застрахованих осіб.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №640/25128/19.
Отже, пенсійним органом не наведено жодних порушень позивача, які б відповідно до чинного законодавства стали підставою для не зарахування до страхового стажу періодів провадження нею підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2009.
Таким чином позивач, який у цей період (з 01.01.2004 по 31.12.2009) перебувала на спрощеній системі оподаткування, отримала можливість включити до страхового стажу весь період її підприємницької діяльності за умови сплати страхових внесків незалежно від їх суми, у зв'язку з чим такі періоди підлягають зарахуванню до стажу позивача.
На підставі вищевикладеного суд зазначає, що період здійснення позивачем підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2004 по 31.12.2009, в яких позивачем сплачені страхові внески, підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача у повному розмірі, незалежно від розміру сплачених внесків.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до переконання про необхідність вийти за межі позовних вимог в порядку ч.2 ст. 9 КАСУ з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, та виснує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно прийнято рішення від 23.02.2024 за №262840020255 про відмову в призначені пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з цим, враховуючи, що суд не може підміняти державний орган та приймати замість нього рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до дискреційних повноважень такого суб'єкта владних повноважень, зокрема й вираховувати страховий стаж, який дає право на пенсію, позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За змістом п. 4.7 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Із вказаного слідує, що після реєстрації 15.02.2024 заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, є Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Відтак, з метою ефективного захисту порушених прав і інтересів позивача, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача від 15.02.2024 про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.
Щодо позовної вимоги позивача визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області щодо не врахування періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2009 в строк страхового стажу, суд зауважує, що ця вимога охоплюється висновком суду про визнання рішення від 23.02.2024 за №262840020255 про відмову в призначені пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправним.
Підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем згідно квитанції від 10.05.2024 №243 підтверджено сплату судового збору на суму 1211,20 гривень (а.с.11).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд дійшов до висновку, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в сумі 847,84 грн. (70% задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.02.2024 за №262840020255.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2009.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.02.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 847,84 грн. (вісімсот сорок сім гривень 84 копійки).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ),
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053),
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.