Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 грудня 2024 року Справа№200/7913/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої просить суд:
- визнати протиправним рішення та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 у протоколі від 25.10.2024 року №16 щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням висновків суду та прийняти рішення щодо надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у спосіб, визначений Порядком №560.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 . 15.10.2024 року позивач подав заяву до відповідача, якою повідомляв, що є особою, яка на підставі п.2 ч.3 ст.23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Та просив розглянути його заяву та оформити йому у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. До заяви було надано додатки засвідчену в установленому порядку довідку з місця роботи вих№168 від 10.10.2024 року. У відповідь на заяву було отримано повідомлення №09/16756 від 26.10.2024 року, яким відповідач повідомляв, що позивачу відмовлено у наданні відстрочки з причини подання заяви та документів не особисто.
Позивач вважає, що його права на отримання відстрочки від призову на військову службу порушені, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 18 листопада 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву.
Відкрито провадження в адміністративній справі.
Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали подати до суду відзиву на позовну заяву з доказами на його підтвердження з одночасним надісланням (наданням) його копії та доданих до нього документів позивачу.
До суду надійшов відзив на позовну заяву від ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого вбачається, що заява начебто ОСОБА_1 від 15.10.2024, яка надійшла засобами поштового зв'язку, про розгляд та оформлення відстрочки відповідно до пункту 2 частини 2 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вказана заява начебто ОСОБА_1 передана на розгляд комісії утвореної при ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заявником не подано заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку або копій таких документів, засвідчених в установленому порядку, особисто. Враховуючи викладене відповідно до протоколу від 25 жовтня 2024 року за № 16 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено, що Він підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Вказані обставини доведені до Заявника відповідно до Порядку Повідомленням від 26.10.2024 року. У повідомлені також зазначено причини відмови: у зв'язку з поданням заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку або копій таких документів, засвідчених в установленому порядку, не особисто.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 . Має реєстраційний номер в реєстрі 170320200- 64745900006, що підтверджується матеріалами справи.
Позивач, 15.10.2024 року направив рекомендованим листом заяву до відповідача, якою повідомляв, що є особою, яка на підставі п.2 ч.3 ст.23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, та просив розглянути його заяву та оформити йому у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
До заяви було надано додатки засвідчену в установленому порядку довідку з місця роботи вих№168 від 10.10.2024 року.
Відправлення документів підтверджується копією накладною Укрпошти від 15.10.2024.
Відповідно до протоколу від 25 жовтня 2024 року за № 16 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено, що Він підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
Вказані обставини доведені до Заявника відповідно до Порядку Повідомленням від 26.10.2024 року.
У повідомлені також зазначено причини відмови: у зв'язку з поданням заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку або копій таких документів, засвідчених в установленому порядку, не особисто.
Позивач не погодившись із такою позицією Відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно із Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан, відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 року в Україні оголошено та проводиться загальна мобілізація.
Відповідно до приписів статті 2 Закону України № 3543-XII, правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України № 3543-XII мобілізаційна підготовка та мобілізація здійснюються на основі таких принципів: централізоване керівництво; завчасність; плановість; комплексність і погодженість; персональна відповідальність за виконання заходів щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації; додержання прав підприємств, установ і організацій та громадян; гарантована достатність; наукова обґрунтованість; фінансова забезпеченість.
Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закон України «Про оборону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України № 3543-XII, громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України; за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Підстави відстрочення від призову на військову службу під час мобілізації визначені ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до норм пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
Згідно з положеннями частин 7-9 статті 23 Закону України № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів забезпечується неможливість надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації більше ніж одному військовозобов'язаному з підстав, зазначених у пунктах 9-14 частини першої цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, яка набрала чинності 18.05.2024 року, затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі також - Порядок № 564).
За змістом пунктів 56-58 Порядку № 560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно з пунктом 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що одним із заходів мобілізації є призов громадян на військову службу під час мобілізації. Перелік підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є вичерпним та визначений статтею 23 Закону № 3543-XII.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає, що він має право на відстрочку від призову під час мобілізації, у зв'язку з чим звернувся до відповідача із заявою про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідно до протоколу від 25 жовтня 2024 року за № 16 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено, що Він підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
Вказані обставини доведені до Заявника відповідно до Порядку Повідомленням від 26.10.2024 року.
У повідомлені також зазначено причини відмови: у зв'язку з поданням заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку або копій таких документів, засвідчених в установленому порядку, не особисто.
Подана позивачем заява про відстрочку відповідала вимогам законодавства.
Додані до неї документи підтверджували право позивача на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації із зазначених в заяві підстав - на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Отже, прийнявши рішення про відмову в наданні відстрочки, комісія відповідача порушила права та законні інтереси позивача.
Посилання відповідача на те, що з метою належного розгляду та прийняття рішення за заявою позивач мав особисто подати таку заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, - є безпідставними, оскільки заява та документи були подані позивачем особисто. А обраний позивачем спосіб їх подання (засобами поштового зв'язку) не суперечить вимогам законодавства. Крім того, особиста явка заявника до територіального центру комплектування для подання заяви про відстрочку законодавством не передбачена.
З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту шляхом, який гарантував би повне їх відновлення та унеможливив би подальше звернення до суду (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
При обранні способу захисту та відновлення порушеного права судом враховано те, що позивач як військовозобов'язаний має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. І таке право відповідачем не заперечується. З огляду на що в судовому порядку слід зобов'язати комісію відповідача прийняти рішення про надання позивачу такої відстрочки.
Отже, позов підлягає задоволенню.
Посилання відповідача на Закон України «Про звернення громадян», Правила надання послуг поштового зв'язку, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, - є неприйнятними, оскільки спірні правовідносини вони не регулюють.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 у протоколі від 25.10.2024 року №16 щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням висновків суду та прийняти рішення щодо надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у спосіб, визначений Порядком №560.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 968 грн 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Суддя О.О. Галатіна