30 грудня 2024 рокуСправа №160/20008/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень у справі №160/20008/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/20008/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 року в адміністративній справі №160/20008/24 адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови в оформленні та надані до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023 року;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року, з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023 року;
- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вищевказане рішення сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили 25.10.2024 року.
На виконання вказаного рішення суду позивачу направлено виконавчий лист по цій справі, який останнім отримано 30.11.2024 року, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 року в адміністративній справі №160/20008/24 ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області була направлена довідка №ФД90425 від 29.10.2024 року, обчисливши посадовий оклад та оклад за військове звання за нормами станом на 01.01.2023 року, тоді як при обчисленні додаткових видів грошового забезпечення відповідачем не враховано норми станом на 01.01.2023 року.
Позивач, вважаючи, що рішення суду в даній справі не повністю виконано відповідачем, звернувся до суду із цією заявою.
Розглянувши подану заяву, вивчивши доводи, наведені заявником в її обґрунтування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч.2, 3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч. 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
З системного аналізу вищезазначених норм права можна зробити висновок, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Таким чином, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Так, судом під час розгляду заяви позивача встановлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 року в адміністративній справі №160/20008/24 відповідач оформив та направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку № ФД 90425 від 29.10.2024 року станом на 01.01.2023 року, в якій розміри окладів за посадою та військовим званням розраховані шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (2023 року) на відповідний тарифний коефіцієнт та зазначено відомості про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що позивач не погоджується із розрахунком додаткових складових (надбавка за особливості проходження служби, надбавка за таємність, надбавка за класну кваліфікацію та премія), однак суд звертає увагу позивача на те, що рішенням суду в даній справі не було зобов'язано відповідача провести розрахунок додаткових складових довідки певним чином, тоді як вимоги щодо розрахунку основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад та оклад за військове звання) згідно резолютивної частини рішення суду повинен відповідачем розраховуватися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, що і було виконано відповідачем та не заперечується позивачем.
Зобов'язання відповідача зазначити в оновленій довідці відомості про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії також відповідачем виконано, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки № ФД 90425 від 29.10.2024 року станом на 01.01.2023 року.
Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_2 виконав рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 року в адміністративній справі №160/20008/24.
Відповідно до частини шостої статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
Враховуючи викладене, станом на момент розгляду поданої заяви про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень у даній справі, в матеріалах справи наявні докази виконання рішення суду від 24.09.2024 року в адміністративній справі №160/20008/24.
Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу його право на звернення до суду на загальних підставах в разі незгоди з розрахунком додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, оскільки правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого закріплений у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, суд вважає, що підстави для задоволення заяви позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України, відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись ст.241-243, 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень у справі №160/20008/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії- відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна