Справа № 169/666/24 Головуючий у 1 інстанції: Хвіц Г. Й.
Провадження № 22-ц/802/1075/24 Доповідач: Осіпук В. В.
26 листопада 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.
з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Турійського районного суду Волинської області від 27 серпня 2024 року,
У червні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулося в суд із зазначеними позовом.
Покликалось на те, що 29 лютого 2020 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 , шляхом підписання анкети-заяви, було укладено кредитний договір № б/н про надання банківських послуг «Monobank». За умовами якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка «Monobank», зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі, зазначеному у Умовах з обслуговування рахунків фізичної особи, тарифах, таблиці обчислення вартості кредиту та паспорті споживчого кредиту, які були йому надіслані на мобільний телефон у мобільний додаток для ознайомлення.
Згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовах з обслуговування рахунків фізичної особи та Тарифами банку складає між ним і банком договір про надання банківських послуг, відповідач ОСОБА_1 посвідчив своїм підписом у анкеті-заяві.
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язувався погашати кредит, нараховані відсотки за користування кредитом, заборгованість по перевитраті платіжного ліміту, оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.
Також позивача вказував, що у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, з урахуванням внесених коштів на погашення кредиту, станом на 09 травня 2024 року, утворилася заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 129725 грн 85 коп., яку просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь та відшкодувати йому понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн.
Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 27 серпня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 29 лютого 2020 року в розмірі 129725 грн 85 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач АТ «Універсал Банк» просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідач та його представник, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися та не повідомили апеляційний суд про причини неявки. Представник позивача подав письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Колегія суддів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову банку, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами судового спору існують кредитні зобов'язання, на виконання яких позикодавець банк перерахував на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 грошові кошти в сумі передбаченого договором кредитного ліміту, які останній у встановлений цим договором строк не повернув, а тому з нього на користь позивача, з урахуванням частково погашеної суми кредиту, підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 129725 грн 85 коп.
Такий висновок суду є правильний.
Встановлено, що в жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
З наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що 29 лютого 2020 року між позивачем АТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н у спосіб підписання анкети-заяви позичальника, за яким останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка «Monobank», яку йому видав банк.
Також в анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами з обслуговування рахунків фізичної особи і Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, з яким він ознайомлений та погоджується.
З наданої позивачем і приєднаної до матеріалів справи довідки від 16 липня 2024 року про рух коштів по картці, яку отримав відповідач, слідує, що картка була активована позичальником ОСОБА_1 і неодноразово використовувалась ним у безготівкових розрахунках під час здійснення різноманітних фінансових операцій та платежів.
Крім того встановлено, що згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, станом на 09 травня 2024 року становить 129725 грн 85 коп. і складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту - 129725 грн 85 коп.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 628,629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідно до ч.5 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідно до ч.6 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч.8 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, встановивши ті обставини, що відповідач ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву, погодився з усіма умовами кредитного договору, після чого отримав банківську картку, яку активував і використовував як платіжний засіб у різних фінансових операціях, та давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов вірного висновку про підставність вимог позивача та задовольнив позов останнього.
Наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваного ним рішення, а є власним суб'єктивним тлумаченням норм матеріального права та обставин справи, яким суд дав зазначену вище правову оцінку.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не впливають на законність ухваленого ним рішення.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Турійського районного суду Волинської області від 27 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді