Справа № 570/6411/24
Номер провадження 4-с/570/15/2024
27 грудня 2024 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Штогуна О.С.
за участю секретаря судового засіданя Соломицької Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: Рівненський відділ Державної виконовчої служби у Рівненському районі Рівненської області ЗМУ МЮ на дії державного виконавця щодо відмови зняття арешту з майна, -
17 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зняття арешту з усього нерухомого майна, належного йому на праві власності, накладеного постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського РУЮ № б/н від 03.02.2011 року.
В обґрунтування заяви зазначає, що у вересні 2024 року йому, ОСОБА_1 у, стало відомо про те, що на все належне йому майно накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № б/н від 03 лютого 2011 року, обтяжувачем значиться відділ державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції.
У зв'язку з вищевикладеним, заявник звернувся до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління юстиції із заявою про зняття арешту з належного йому майна.
З листа в.о.начальника відділу Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління юстиції №66606 від 14 жовтня 2024 року вбачається, що відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 , де він є боржником - немає, що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру боржників.
Крім того, у вищевказаному листі зазначено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта наявний запис про арешт нерухомого майна №10794679, який накладений на невизначене майно, все нерухоме майно ОСОБА_1 , згідно постанови, б/н від 03 лютого 2011 року, відділ ДВС Рівненського районного управління юстиції.
Разом з тим, у вищевказаному листі зазначено, що дослідивши дані Автоматизованої системи виконавчого провадження, у виконавчих провадженнях відсутня постанова про накладення арешту на майно боржника, а самі виконавчі провадження знищені у зв'язку зі спливом трьохрічного терміну зберігання виконавчих проваджень.
Враховуючи відсутність паперових матеріалів виконавчих проваджень у Відділі ДВС неможливо встановити підстави накладення арешту згідно відомостей у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а також неможливо встановити в якому виконавчому провадженні накладено обтяження № №10794679 (серія та номер постанови про арешт майна боржника: відсутня).
Таким чином, Відділом виконавчої служби відмовлено ОСОБА_1 у знятті арешту з належного йому майна та роз'яснено право на оскарження рішення в судовому порядку, що вбачається з листа №66606 від 24.07.2024.
Заявник, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи за відсутності заявника, в якій заявлені вимоги у скарзі підтримує, просить її задоволити, не заперечує проти розгляду скарги за відсутності представника заінтересованої особи.
Представник заінтересованої особи старший державний виконавець Шимко К. направила до суду клопотання, в якому просила розглянути справу без участі представника відділу, проти задоволення вимоги про скасування арешту майна не заперечують.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд вважає можливим постановити ухвалу про задоволення скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що з копії Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, внесено реєстраційний запис, параметрами якого є: тип обтяження арешт нерухомого майна; реєстраціний номер 10794679; зареєстровано: 04.02.2011 за № 10794679 реєстратором РФ ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України; підстава обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, б/н, 03.02.2011 року, відділ ДВС Рівненського РУЮ; Об'єкт обтяження невизначене майно, все майно; Власник ОСОБА_1 ; Обтяжувач Відділ державної виконавчої служби Рівненського РУЮ; заявник Відділ державної виконавчої служби Рівненського РУЮ.
Згідно листа №66606 від 14.10.2024 року Рівненський відділ ДВС у Рівненському районі Рівненської області ЗМУМЮ на запит ОСОБА_2 повідомив останньому, що дослідивши дані Автоматизованої системи виконавчого провадження, у виконавчих провадженнях відсутня постанова про накладення арешту на майно боржника, а самі виконавчі провадження знищені у зв'язку зі спливом трьохрічного терміну зберігання виконавчих проваджень.
Враховуючи відсутність паперових матеріалів виконавчих проваджень у Відділі ДВС неможливо встановити підстави накладення арешту згідно відомостей у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а також неможливо встановити в якому виконавчому провадженні накладено обтяження № 10794679 (серія та номер постанови про арешт майна боржника: відсутня).
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно з ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, до переліку яких відносяться і виконавчі листи, що видаються судами.
Згідно п.5 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Згідно з ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі, від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно з п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).
Тобто, виконавцем повинна бути винесена Постанова про закінчення виконавчого провадження та зняття усіх арештів, накладених в рамках відповідного виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, безпідставно накладений арешт на майно заявника порушує його право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Так, згідно зі ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За вимогами ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним прав користування та розпорядження своїм майном.
Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Разом з цим, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності відкритого виконавчого провадження, майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
У пункті 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника (ч.2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»).
Зважаючи на клопотання представника заінтересованої особи, в якому вона не заперечує щодо задоволення вимог скарги, та з огляду на викладене, суд вважає, що арешт усього нерухомого майна створює перешкоди заявнику в реалізації свого права на вільне розпорядження майном, а відтак скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,13,14, 353, 447-451 ЦПК України, суд,-
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: Рівненський відділ ДВС у Рівненському районі Рівненської області ЗМУ МЮ на дії державного виконавця щодо відмови зняття арешту з майна - задоволити.
Звільнити з-під арешту все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 у ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № б/н від 03 лютого 2011 року, відділ ДВС Рівненського РУЮ.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Штогун О.С.