Справа № 948/826/24
Номер провадження 3/948/307/24
30.12.2024 суддя Машівського районного суду Полтавської області Косик С.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нелюбівка Полтавської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , солдата ВЧ НОМЕР_1 , номер обслуги 5 зенітного кулеметного відділення 1 зенітного кулеметного взводу 3 зенітної кулеметної роти,
за ч. 3 ст. 172-20, ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
03.10.2024 о 10 год 00 хв військовослужбовець військової служби солдат ОСОБА_1 в пункті тимчасової дислокації (ПТД) в АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану перебував у стані алкогольного сп'яніння на бойовому чергуванні.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія НОМЕР_1 №200/1, з 28.09.2024 р. військовослужбовець військової служби солдат ОСОБА_1 перебуваючи на бойовому чергуванні в пункті тимчасової дислокації (ПТД) в АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану ігнорував накази командира відділення, не виїжджає на позиції при тривозі, постійно перебуває у стані алкогольного сп'яніння, нехтує безпекою громадян України, на захисті яких він знаходиться, не виконував обов'язки і правила бойового чергування, проявив неповагу до співслужбовців та керівників.
Постановою судді 12.11.2024 справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 та ч. 3 ст. 172-20 КУпАП об'єднані в одне провадження (а.с.45).
У протоколах про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 зазначив, що він є солдатом, свою вину у вживанні алкоголю під час виконання обов'язків та у недбалому ставленні до військової служби визнає повністю та щиро розкаюється, ніякого умислу не мав, вказані у протоколах обставини відповідають дійсності та зобов'язався не вчиняти правопорушення у майбутньому (а.с.3,26).
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи неодноразово повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання вказаним у протоколах, які повернулися до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» та зазначено ЗСУ (а.с.18,19,56,57), щодо вручення останньої судової повістки, то як вбачається з відстеження на офіційному сайті Укрпошта поштове відправлення не вручене адресату та повертається відправнику по закінченню терміну зберігання (а.с.58).
Крім цього, оскільки в матеріалах справи відсутня адреса ВЧ, в якій ОСОБА_1 проходить військову службу, яка відсутня і в загальному доступі, судова повістка про його виклик до суду була направлена через Міністерство оборони України (а.с.17), у відповідь на що 05.12.2024 р. до суду від командира ВЧ НОМЕР_1 надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_1 20.10.2024 р. самовільно залишив ВЧ, наразі його місце знаходження невідоме, на зв'язок не виходить, а тому зазначив про те, що вручення йому судової повістки є неможливим та додано витяг з наказу від 20.10.2024 р. в якому зазначено, що солдат ОСОБА_1 з 20.10.2024 р. вважається таким, що самовільно залишив ВЧ (а.с.52-54).
Також 12.11.2024 р. та 06.12.2024 р. були здійснені спроби виклику ОСОБА_1 у судове засідання через телефонний номер зазначений у протоколах, але згідно довідки секретарів судового засідання телефонний дзвінок здійснити не вдалося, оскільки абонент не може прийняти дзвінок (а.с.46,51).
Разом з цим, до матеріалів справи, зокрема обох протоколів додані клопотання ОСОБА_1 у яких він просить розглянути справи справи без його участі, просить ухвалити відповідне рішення та надати йому розстрочку на більш прийнятний термін та одночасно повідомив, що свою провину в інкримінованому правопорушенні визнає у повному обсязі, щиро кається за вчинений проступок, при ухваленні рішення просить суворо не карати та зобов'язався, що не вчиняти правопорушення у майбутньому. Також повідомив, що у зв'язку з вчиненими правопорушеннями він позбавлений преміювання за місяць скоєння і його дохід не перевищуватиме 5000 грн, рідних і близьких, які б могли допомогти фінансово він не має (а.с.10,35).
З огляду на викладене, судом вжито вичерпних заходів для повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи та враховуючи те, що відповідно до ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 та ч.2 ст.172-15 КУпАП не є обов'язковою, суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 .
Винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП підтверджується наступною сукупністю матеріалів адміністративної справи, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення, яким встановлено факт вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, та письмовими поясненнями ОСОБА_1 , викладеними у ньому (а.с.1-3);
-висновком щодо результатів медичного огляду №1419 від 03.10.2024 та результату тестування №351 від 03.10.2024 р. за допомогою алкотесту 6820, відповідно до яких 03.10.2024 о 16:41 год ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, результат якого показав 3,04 проміле (а.с. 8,8а);
-копією військового квитка ОСОБА_1 (а.с. 4-6);
-копією витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №177 від 25.06.2024 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 (а.с. 7);
-копією рапорту т.в.о. командира 3 зенітної кулеметної роти ВЧ НОМЕР_1 від 03.10.2024 р. в якому він доповів командиру про виявлення 03.10.2024 р. військовослужбовця ОСОБА_1 , який мав ознаки алкогольного сп'яніння, якого було доставлено до Полтавського обласного центру терапії залежностей Полтавської обласної ради та було встановлено, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння про що складено відповідний висновок (а.с.9).
Згідно із ч. 2-3 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За приписами ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Так, відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"» в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який триває і зараз.
Ураховуючи наведені норми, станом на 03.10.2024 діяв особливий період.
Відповідно до ст. 49 розділу 1 частини 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Згідно зі ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Отже, суд уважає, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, як дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, а саме: виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби в нетверезому стані.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, суд визнає повне визнання вини та розкаяння винного. Обставин, що обтяжують відповідальність, суд не вбачає.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд ураховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , його ставлення до вчиненого, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих провину обставин, майновий стан та доходить висновку, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати адміністративне стягнення в межах санкції ч.3 ст.172-20 КУпАП, у виді штрафу в мінімальному розмірі.
На підставі п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнений.
Разом з цим, на підтвердження вини у вчиненні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП надано такі докази:
-протокол про адміністративне правопорушення, в якому викладені обставини вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП та письмові пояснення ОСОБА_1 викладені у ньому (а.с.24-26);
-копію військового квитка ОСОБА_1 (а.с.27-29);
-витяг із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №192 від 10.07.2024 р. згідно якого вважається, що солдат ОСОБА_1 вибув у відрядження у ВЧ НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) 11.07.2024 р. (а.с.30);
-копію витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №177 від 25.06.2024 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 (а.с.31);
-копію рапорта т.в.о. командира 3 зенітної кулеметної роти ВЧ НОМЕР_1 від 07.10.2024 р., який доповів командиру про те, що ним було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани на солдата ОСОБА_1 , за виявлення неповаги своєму командиру (а.с.32);
-копію рапорту т.в.о. командира 3 зенітної кулеметної роти ВЧ НОМЕР_1 від 03.10.2024 р. в якому він доповів командиру про виявлення 03.10.2024 р. військовослужбовця ОСОБА_1 , який мав ознаки алкогольного сп'яніння, якого було доставлено до Полтавського обласного центру терапії залежностей Полтавської обласної ради та було встановлено, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння про що складено відповідний висновок (а.с.33);
-копію висновку щодо результатів медичного огляду №1419 від 03.10.2024 та результат тестування №351 від 03.10.2024 р. за допомогою алкотесту 6820, відповідно до яких 03.10.2024 о 16:41 год ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, результат якого показав 3,04 проміле (а.с. 34).
Дослідивши докази у справі, суд дійшов такого висновку.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
За диспозицією ч.2 ст.172-15 КУпАП передбачено відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Таким чином, суб'єктом даного правопорушення є військова службова особа. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування (примітка до ст.172-13 КУпАП).
Організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
Адміністративно-господарськими обов'язками є обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.
Особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов'язки постійно, а й тоді, коли вона робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов'язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою.
Працівники підприємств, установ, організацій, які виконують професійні (адвокат, лікар, вчитель тощо), виробничі (наприклад, водій) або технічні (друкарка, охоронник тощо) функції, можуть визнаватися службовими особами лише за умови, що поряд із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов'язки.
Натомість з матеріалів справи вбачається, що, в тому числі на час обставин, зазначених у протоколі за ч.2 ст.172-15 КУпАП, ОСОБА_1 був солдатом номер обслуги 5 зенітного кулеметного відділення 1 зенітного кулеметного взводу 3 зенітної кулеметної роти ВЧ НОМЕР_1 та на нього відповідно до займаної посади не покладалися організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції. У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на ОСОБА_1 покладались зазначені вище обов'язки.
Таким чином, ОСОБА_1 не є військовою службовою особою та суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченогоч.2 ст.172-15 КУпАП, що свідчить про відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальної за цією частиною статті КУпАП.
Ураховуючи положення ст. 8, 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.247, 283, 284 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та застосувати до нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000, 00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.172-15 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження, а у разі її оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя С. М. Косик