ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА вул. Б.Хмельницького, 44-В, м.Київ, 01054, тел. (044) 334 68 95 e-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua, web: ki.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 05379487
м. Київ
16.12.2024Справа № 910/18177/20
За заявами 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольська машинобудівна компанія" 87535, Донецька обл., м. Маріуполь, площа Машинобудівельників,1, ідентифікаційний номер 40822553)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сагрул" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код ЄДРПОУ 38039233)
до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,4, нежиле приміщення 63, ідентифікаційний номер 20391907)
про банкрутство
Суддя Яковенко А.В.
Секретар судового засідання Муханьков Ю.В.
Представники учасників: згідно з протоколом судового засідання.
У листопаді 2020 року до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольська машинобудівна компанія" та Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод".
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.01.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,4, нежиле приміщення 63, ідентифікаційний номер 20391907). Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольська машинобудівна компанія" 87535, Донецька обл., м. Маріуполь, площа Машинобудівельників,1, ідентифікаційний номер 40822553) до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,4, нежиле приміщення 63, ідентифікаційний номер 20391907) в розмірі 188 965,56 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,4, нежиле приміщення 63, ідентифікаційний номер 20391907). Здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,4, нежиле приміщення 63, ідентифікаційний номер 20391907) за номером 65881 від 08.02.2021р. Призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,4, нежиле приміщення 63, ідентифікаційний номер 20391907) арбітражного керуючого Скопича Ярослава Васильовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1942 від 19.12.2019). Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 05.04.2021 р.
Постановою Господарського суду м. Києва від 25.10.2021 припинено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,4, нежиле приміщення 63, ідентифікаційний номер 20391907). Припинено повноваження розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,4, нежиле приміщення 63, ідентифікаційний номер 20391907) арбітражного керуючого Скопича Ярослава Васильовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1942 від 19.12.2019). Визнано банкрутом Приватне акціонерне товариство "Маріупольський термічний завод" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,4, нежиле приміщення 63, ідентифікаційний номер 20391907). Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,4, нежиле приміщення 63, ідентифікаційний номер 20391907) арбітражного керуючого Скопича Ярослава Васильовича (свідоцтво № 1942 від 19.12.2019).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сагрул" про заміну кредитора. Замінено кредитора у справі № 910/18177/20 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті-Таймс" (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 40, оф. 124, код ЄДРПОУ 43879267) правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сагрул" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф. 23, код ЄДРПОУ 38039233). Зобов'язано ліквідатора внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів. Клопотання ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" арбітражного керуючого Скопича Я.В. задоволено. Продовжено ліквідатору Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" арбітражному керуючому Скопичу Я.В. строк для подання суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута на затвердження на дванадцять місяців до 25.04.2025.
До суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сагрул" про покладення солідарної відповідальності на органи управління Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод", а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Публічне акціонерне товариство "Азовмаш".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сагрул" про покладення солідарної відповідальності на органи управління Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод", а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Публічне акціонерне товариство "Азовмаш" у судовому засіданні на 18.11.2024.
13.11.2024 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сагрул" про розгляд справи за наявними в ній документами без участі представника заявника.
15.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" арбітражного керуючого Скопича Я.В. про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сагрул" про покладення солідарної відповідальності на органи управління Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод", а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Публічне акціонерне товариство "Азовмаш" у судовому засіданні на 16.12.2024.
11.12.2024 до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сагрул" про покладення солідарної відповідальності на органи управління Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод".
У судове засідання, призначене на 16.12.2024, з'явилися представники кредитора ТОВ "Юридична компанія "Сагрул" та ОСОБА_1 . Представники інших учасників справи, а також ОСОБА_5., ОСОБА_4 та ПАТ "Азовмаш" у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сагрул" про покладення солідарної відповідальності на органи управління Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод", судом встановлено наступне.
Кредитором зазначено, що господарську діяльність Боржником впродовж 2016-2020 років було здійснено без фактичного здійснення виконання існуючих грошових зобов'язань згідно договору оренди № 2РА- 01604/МТЗ/01 від 01 квітня 2016 року, також було припинено подання обов'язкової звітності, що є протиправним, та при цьому засновниками, керівництвом, порушуючи та маючи невиконані грошові зобов'язання перед Кредиторами впродовж 2016-2024 років не було розпочато процедуру припинення юридичної особи шляхом добровільної ліквідації згідно зі ст.ст. 110 - 112 Цивільного кодексу України, не прийнято рішення про звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, враховуючи показники балансу та існуючу кредиторську заборгованість.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Сагрул» зазначає, що, починаючи із квітня 2016 роки органи управління Боржника самоусунулися від участі у господарській діяльності Боржника, свідомо допустили порушення та неналежне, несвоєчасне та/або неповне виконання Боржником відповідного грошового зобов'язання на підставі договору оренди №2РА-01604/МТЗ/01 від 01 квітня 2016 року, не вживали жодних дій щодо підтримання та забезпечення господарської діяльності Боржника у проведені розрахунків за власними зобов'язаннями, несвоєчасному погашені узгодженої заборгованості в добровільному порядку, невжиття заходів збільшення Статутного фонду Боржника, неприйняття управлінських рішень, направлених на недопущення банкрутства підприємства Боржника, а також дій, спрямованих на приховування фінансово-майнового стану підприємства, котрі призвели до порушення провадження у справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод», розуміючи при цьому наслідки та відповідальність за вчинення вказаного вище, в тому числі й щодо стягнення коштів за невиконання грошових зобов'язань.
На переконання кредитора, з 01.04.2016 боржник знаходився у стані надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення вимог його кредиторів було можливим тільки у ліквідаційній процедурі, відтак, органи управління боржника повинні були звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч. 6 ст. 34 КУзПБ боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.
Водночас Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність із введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ, та який також містив умови, за яких боржник був зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі (ч. 5 ст. 11 та ст. 95 цього Закону) передбачав, солідарну відповідальність, але за інше порушення - у разі недотримання вимог щодо особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником згідно з ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 6 ст. 95 цього Закону).
Водночас вказаний закон не містив положень про відповідальність за не звернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності.
Солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду.
Будь-яких інших підстав притягнення до солідарної відповідальності положення КУзПБ не передбачають.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 910/3191/20.
Загроза неплатоспроможності, відповідно до КУзПБ, настає у разі - якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Отже умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного ч. 6 ст. 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів:
(1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
(2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів Боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
При цьому, з огляду на положення ч. 6 ст. 39 КУзПБ (згідно з якими однією із підстав для відмови господарським судом у відкритті провадження у справі є наявність за вимогами кредитора спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження) для існування загрози неплатоспроможності боржника, за відсутності між ним і кредитором спору про право, цей Закон не вимагає безспірності вимог кредиторів до боржника, тобто не вимагає прийняття судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника, які (вимоги) стали підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Обчислення визначеного абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ місячного строку для обов'язку боржника звернутись із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце факт настання строку виконання боржником зобов'язань щонайменше перед двома його кредиторами (1) разом із фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов'язань над розміром всіх активів боржника (2), які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20.
Щодо доводів кредитора стосовно виникнення у Приватного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод» загрози неплатоспроможності з 01.04.2016 року суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Висновок щодо застосування ч. 1 ст. 58 Конституції України, викладений у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 3-1085гс15.
Статтею 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Конституційний Суд України в абз. 3 п. 4 мотивувальної частини рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005 та в абз. 1 пп. 2.1. п. 2 мотивувальної частини рішення від 31.03.2015 № 1-рп/2015 зазначив, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 3-р(І)/2019).
Отже правова визначеність гарантує, що однакові відносини, які склались в один і той же проміжок часу, не будуть врегульовані у різний спосіб.
Згідно з п. 3.1. рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 № 17-рп/2010 принцип правової визначеності передбачає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 по справі № 902/1023/19.
З огляду на викладене, суд зазначає, що існування загрози неплатоспроможності боржника до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (21.10.2019) не може бути підставою для застосування до органів управління боржника солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Досліджуючи питання існування у Приватного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод» загрози неплатоспроможності, починаючи з 21.10.2019, суд зазначає наступне.
Як вбачається з фінансової звітності боржника за 2020 рік, дохід товариства склав 875 000 грн.; чистий прибуток - 2 181 000 грн.; активи складають 29 639 000 грн.; зобов'язання складають 7 542 000 грн.
За 2021 рік у боржника були наступні показники фінансової звітності: дохід товариства 182 000 грн.; чистий прибуток - 418 000 грн.; активи складають 29 294 000 грн.; зобов'язання складають 7 462 000 грн.
Розмір кредиторської заборгованості Приватного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод», визначений ухвалами Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 та 06.06.2022, складає близько 13 мільйонів гривень.
Відтак, суд приходить до висновку, що балансова вартість активів до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод» є значно більшою, порівняно із сумою кредиторської заборгованості боржника, визнаної господарським судом у справі № 910/18177/20.
Крім того, як вбачається із Протоколу інвентаризаційної комісії від 01.11.2021 року, затвердженого Ліквідатором ПрАТ «Маріупольський термічний завод» Скопичем Я.В., за даними інвентаризації активів боржника встановлено в наявності, зокрема: вартість оборотних активів (основних засобів загальною кількістю одиниць - 61, на суму 869 313,00 грн.); дебіторської заборгованості на суму 28 402 210,05 грн., у тому числі, за якою минув строк позовної давності 4 787 551,58 грн.; кредиторської заборгованості 7 314 866,53 грн.
Більше того, відповідно до розділу 3.1. Звіту про фактичні результати аналізу фінансово-господарської діяльності ПрАТ «Маріупольський термічний завод» станом на 31.12.2020 року загальна вартість майна боржника станом на 31.12.2018 р. становить 35 427 тис. грн., а станом на 31.12.2020 р. становить 29 639 тис. грн.
З огляду на викладене, враховуючи, що розмір активів Приватного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод» у період з 21.10.2019 перевищував розмір кредиторської заборгованості боржника, зазначеної у податковій звітності банкрута, а також визнаної господарським судом у справі № 910/18177/20, суд приходить до висновку про відсутність у боржника загрози неплатоспроможності у вказаний період, що свідчить про відсутність підстав для притягнення органів управління боржника до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод».
Крім того, у прохальній частині вказаної заяви кредитор просить суд притягнути ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Публічне акціонерне товариство "Азовмаш" до солідарної відповідальності у справі № 910/18177/20 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод" в порядку та з підстав, передбачених частиною 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з абзацом другим частини шостої статті 34 КУзПБ, якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.
Отже, солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 зазначила, що солідарна відповідальність покладається за порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є неможливість виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника. Тому солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (пункт 10.15 постанови).
Саме у такому розумінні Велика Палата Верховного Суду витлумачила положення про інший вид відповідальності у справі про банкрутство третіх осіб за зобов'язаннями боржника - про субсидіарну відповідальність, а саме частину другу статті 61 КУзПБ в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 78- 81), застосувавши підхід, відповідно до якого доведенням боржника до банкрутства боржнику завдаються збитки, які і спричиняють його неплатоспроможність, і завдані не кредиторам боржника, а самому боржнику.
Хоча інститути солідарної відповідальності керівника/органів управління боржника та субсидіарної відповідальності мають різну правову природу, проте мають і подібні риси, які полягають в тому, що в обох випадках негативні наслідки правопорушень настають у зв'язку із зменшенням майнової сфери боржника через дії чи бездіяльність винних осіб. За правовою природою зазначене зменшення майнової сфери боржника є збитками (частина друга статті 22 ЦК України), які завдані боржнику такими особами (див. mutatis mutandis висновки у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21).
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у наведеній вище постанові зазначила, що законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору: 1) встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб'єкта відповідної суми.
Такий підхід у вирішенні спору про покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство узгоджується із закріпленим статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом на ефективний засіб правового захисту.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду суд може задовольнити позов саме тоді, коли спосіб захисту, про який просить позивач, є ефективним, тобто може мати наслідком захист права без необхідності повторного звернення до суду, зокрема для вжиття інших, додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98) та багато інших).
Водночас судове рішення про виявлення порушення без притягнення винної особи до відповідальності вочевидь не призводить до захисту будь-чиїх прав і створює потребу в повторному зверненні до суду, що порушує статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду (пункт 10.37 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21).
Тож належним та ефективним способом захисту при зверненні із заявою про покладення солідарної відповідальності є пред'явлення вимог щодо встановлення порушення із покладенням за таке порушення солідарної відповідальності з одночасним стягненням із суб'єкта відповідної суми. Подібний правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2024 у справі № 924/784/23, від 19.11.2024 у справі № 910/3070/21.
Відтак, враховуючи наведені вище правові висновки, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сагрул" у даній справі не заявляло вимогу про стягнення із суб'єктів солідарної відповідальності (органів управління боржника) збитків, то обраний ним спосіб захисту права не є ефективним, оскільки не призводить до захисту порушеного права та створює потребу у повторному зверненні до суду.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148)), що в свою чергу виключає відмову в задоволенні позову в зв'язку з його необґрунтованістю.
Отже, у даному випадку самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні вказаної заяви є неефективний спосіб захисту, який обраний Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сагрул".
Згідно із пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, за результатами розгляду вказаної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Сагрул» суд прийшов до наступних висновків.
По-перше, існування загрози неплатоспроможності боржника до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (21.10.2019) не може бути підставою для застосування до органів управління боржника солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
По-друге, враховуючи, що розмір активів Приватного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод» у період з 21.10.2019 перевищував розмір кредиторської заборгованості боржника, зазначеної у податковій звітності банкрута, а також визнаної господарським судом у справі № 910/18177/20, суд приходить до висновку про відсутність у боржника загрози неплатоспроможності у вказаний період, що свідчить про відсутність підстав для застосування до органів управління боржника солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів.
По-третє, кредитом обрано неефективний спосіб захисту.
З огляду на викладене, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сагрул" у задоволенні заяви про покладення солідарної відповідальності на органи управління Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод".
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сагрул" у задоволенні заяви про покладення солідарної відповідальності на органи управління Приватного акціонерного товариства "Маріупольський термічний завод".
2. Копію ухвали направити учасникам справи ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та Публічному акціонерному товариству "Азовмаш".
Ухвала набирає законної сили в порядку ч.ч. 4, 5 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства та може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє провадження у справі про банкрутство.
Повний текст ухвали складено 27.12.2024
Суддя А.В. Яковенко