Справа № 947/23116/24
Провадження № 1-кс/947/18306/24
30.12.2024 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чорна Красноокнянського району Одеської області, громадянина України, маючому індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , одруженого, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді номер обслуги гранатометного взводу роти вогневої підтримки батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «матрос».
якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, -
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 .
Згідно вказаного клопотання вбачається, що Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІX введено воєнний стан на всій території України.
Згідно Указів Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався неодноразово. Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час діє воєнний стан.
03.02.2023 громадянин ОСОБА_4 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період і направлений до військової частини НОМЕР_2 .
У подальшому, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2023 №25 ОСОБА_4 призначено на посаду номер обслуги гранатометного взводу роти вогневої підтримки батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 .
Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з 03.02.2023, тобто з моменту відправлення ОСОБА_4 з ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
Згідно із вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, матрос ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 14, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
У відповідності до ст. 40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі відбуття чи повернення з відрядження, відпустки або лікування.
Проте, матрос ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентують порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо, допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях за наступних обставин.
Так, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.04.2023 №110 матроса ОСОБА_4 направлено до головної лікарні КНП «Чорноморської лікарні» Чорноморської міської ради Одеської області з 25.04.2023, де він повинен був знаходитися до моменту виписки у зв'язку із закінченням лікування, після чого невідкладно повідомити свого безпосереднього командира про виписку та негайно прибути до місця розташування військової частини.
Однак, приблизно о 08 год. 00 хв. 02.05.2023 матрос ОСОБА_4 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, з метою тимчасового ухилення від виконання обов'язків військової служби, за відсутності поважних причин, самовільно, без доповіді, залишив вказаний лікувальний заклад за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ.
Надалі, 17.05.2023 приблизно о 11 год. 00 хв., матрос ОСОБА_4 усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, добровільно та з власної ініціативи прибув до в місця дислокації військової частини НОМЕР_2 , яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_2 із щирим каяттям та продовжив проходження військової служби.
21.06.2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.
Захисник та підозрюваний проти задоволення клопотання заперечували та просили застосувати більш м'який запобіжний захід, обґрунтовуючи свої доводи тим, що підозрюваний має тяжкі хвороби.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення є обґрунтованою, оскільки ґрунтується на доказах, здобутих під час досудового розслідування, зокрема протоколами допитів свідків копіями наказів тощо.
На даному початковому етапі досудового розслідування зазначені докази є достатніми, щоб стверджувати, що ОСОБА_4 має певне відношення до вказаного злочину.
Таким чином, слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності досліджених під час розгляду клопотання доказів, які об'єктивно вказують на обґрунтованість припущення про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, приходить до висновку про обґрунтованість підозри у кримінальному провадженню за №62023150020000885 від 27.11.2023 року відносно ОСОБА_4 .
Слідчий суддя приходить до висновку, що у ОСОБА_4 мають місце процесуальні ризики, передбачені п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України.
- ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні умисного тяжкого військового злочину, що пов'язаний із залишенням військової частини, вчиненного в умовах воєнного стану. Санкція статті відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до тяжкого і передбачає покарання у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років. Зазначений ризик суттєво підвищений внаслідок того, що відповідно до положень ст.ст.69,75 КК України, у разі визнання підозрюваного винним до нього неможливо буде застосувати звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також призначення більш м'якого покарання ніж передбачене законом. При цьому слідчий суддя враховує, тривалий час залишення військової частини, а також відсутність міцних соціальних зв'язків за місцем досудового розслідування. Отже, зазначений ризик є надзвичайно високим.
- ОСОБА_4 може вчинити аналогічне кримінальне правопорушення, зокрема, у зв'язку з тим, що обгрунтовано підозрюється у тому, що будучі військовослужбовцем, в умовах воєнного стану, допустив грубе порушення військової дисципліни, як одного із основних принципів будови Збройних Сил України. В той же час, самостійно до військової частини не з'явився та добровільно порушення дисципліни не припинив.
Щодо ризиків, передбачених п.2-4 ч.1 ст.177 КПК України, то вони є незначними, а тому слідчий суддя не враховує їх при обранні запобіжного заходу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі « Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суду з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи встановлені обставини, існування ризиків в їх сукупності та взаємозв'язку, на переконання слідчого судді запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків, відсутності міцних соціальних зв'язків та обставин кримінального правопорушення, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.
Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07 лютого 2025 року включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, передбачених КПК України в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1