30 грудня 2024 року м. Харків Справа № 917/152/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Дубового Сергія Олександровича (вх.№ 2275 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024 у справі №917/152/24 (повний текст складено 03.09.2024, м. Полтава), суддя Погрібна С.В.
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Дубового Сергія Олександровича, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область
про стягнення коштів
31.01.2024 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Дубового Сергія Олександровича про стягнення заборгованості за договором №269303-КС-006 від 14.10.2021 про надання кредиту: 23 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 38 704,57 грн - сума прострочених платежів по процентах.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №269303-КС-006 від 14.10.2021 про надання кредиту в частині здійснення повної та своєчасної сплати кредиту та процентів.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.03.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, визнав справу малозначною, ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.09.2023 у справі №917/152/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Дубового Сергія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 23 000,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 31 984,61 грн заборгованості по процентах відповідно до договору про надання кредиту №269303-КС-006 від 14.10.2021 та 2 422,40 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.110-115).
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, дійшов наступних висновків:
- матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 23 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (яку позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). Враховуючи надані позивачем докази, відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо отримання ним суми кредиту за кредитним договором, відсутність доказів звернення відповідача до банку та/або правоохоронних органів стосовно факту втрати платіжної картки, суд вважав, що обставини отримання відповідачем суми кредиту у розмірі 23 000,00 грн є доведеними;
- за розрахунком позивача, у боржника станом на 25.01.2024 утворилась заборгованість за договором №269303-КС-006 про надання кредиту в розмірі 61 704,57 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 23 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 38 704,57 грн. При цьому, як встановлено судом у вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" звернулося до Господарського суду Полтавської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Дубового Сергія Олександровича 68 424,53 грн за договором про надання кредиту №269303-КС-006 від 14.10.2021, в тому числі: 23 000,00 грн основного боргу по тілу кредиту, 41 974,53 грн прострочених процентів за несвоєчасну оплату кредиту, 3 450,00 грн простроченої комісії за несвоєчасну оплату кредиту. Під час виконавчого провадження з відповідача в рахунок основної суми заборгованості було стягнуто 6 719,96 грн, що підтверджується довідкою приватного виконавця від 12.03.2024 та не заперечується позивачем. Враховуюче наведене, суд дійшов висновку, що стягнута сума боргу в розмірі 6 719,96 грн підлягає до зарахування нарахованої до стягнення суми по процентах. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 23 000,00 грн заборгованості по тілу кредиту та 31 984,61 грн заборгованості по процентах відповідно до договору.
Не погодившись з ухваленим судовим рішенням відповідач, Фізична особа-підпириємець Дубовий Сергій Олександрович звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024 по справі №917/152/24. Задовольнити позов частково та стягнути з ФОП Дубового Сергія Олександровича на користь ТОВ «Бізнес позика» 16 280,06 грн, як заборгованість за тілом кредиту за договором кредиту №269303-КС-006 від 14.10.2021, в іншій частині у задоволенні позову просить відмовити(а.с.135-140).
В обґрунтування поданої апеляційної скарги відповідач зазначив, що не був ознайомлений з повним текстом договору №269303-КС-006 від 14.10.2021, не підписував його за допомогою ЕЦП, під час існування кредиту виникла тяжка хвороба, яка потягла інвалідність 1-ї групи.
На думку скаржника, судом було порушено статтю 617 ЦК України, за якою особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку непереборної сили. Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що останній повідомив суд, що під час існування зобов'язання - кредиту він захворів, його стан погіршувався і 18.04.2022 Полтавською обласною клінічною лікарнею було встановлено діагноз у вигляді гострого кератоувеїту обох очей (23.02.2023 висновком огляду Медико-соціальної комісії м. Полтави, серії 12 ААГ №095650 від 23.07.2023 відповідачу було встановлено першу групу інвалідності по зору терміном на один рік. В подальшому, 27.02.2024 висновком огляду медико-соціальної комісії м. Полтави серії 12 ААГ №535127 відповідачу було встановлено першу групу інвалідності безстроково). Отже, невиконання умов договору сталося не з вини відповідача, а внаслідок випадку, викликаного серйозним ускладненням стану здоров'я, яке потягло за собою інвалідність, відтак вини відповідача не було у простроченні зобов'язань за кредитним договором, а обставини прострочення були викликані хворобою.
На думку скаржника, позивач нарахував відсотки за кредитом за межами строку кредиту та під час тривалості військового стану всупереч практиці Верховного Суду (постанови ВП ВС від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та п. 18 Перехідних положень ЦК України.
Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що договір кредиту №269303-КС-006 від 14.10.2021 не було пролонговано та проценти нараховані після вказаного строку є незаконними.
Судом першої інстанції не взято до уваги аргументи відповідача про необхідність застосування практики сформованої Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, де ухвалою від 29.06.2022 було передано справу №910/4518/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на необхідність вирішення виключної правової проблеми, забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано частину шосту статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та не надано оцінку доводам позивача стосовно того, що інформація про позику повинна бути надана позикодавцем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2024 у справі №917/152/24 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі №917/152/24 витребувані матеріали справи у суду першої інстанції та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги.
09.10.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/152/24.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дубового Сергія Олександровича на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024 у справі №917/152/24 залишено без руху. Зобов'язано скаржника усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме зобов'язано скаржника надати до Східного апеляційного господарського суду докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
У встановлений судом строк на адресу Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій останній надав докази направлення копії апеляційної скарги позивачу, що свідчить про виконання скаржником вимог ухвали суду від 14.10.2024.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Дубового Сергія Олександровича на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024 у справі №917/152/24. Розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Дубового Сергія Олександровича на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024 у справі №917/152/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк до 14.11.2024 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу. Учасникам справи встановлено в строк до 14.11.2024 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності) з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи.
Позивач не скористався своїм правом згідно з частиною 1 статті 263 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду також не надходило.
Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн *100 = 302 800 грн).
Відповідно ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому витпадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 61 704,57 грн (23 000,00 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту та 38 704,57 грн сума прострочених платежів по процентах), то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Предметом розгляду у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором і нарахованих позивачем процентів за користування кредитом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024 у справі №917/152/24 у межах доводів та вимог апеляційної скарги ФОП Дубового С.О., які зводяться до незгоди апелянта з судовим рішенням в частині стягнення заборгованності за тілом кредиту за договором кредиту №269303-КС-006 від 14.10.2021. В іншій частині рішення (тобто, в частині стягнення заборгованості по процентах) відповідач просить відмовити.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", ідентифікаційний код юридичної особи 41084239; Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 01133, місто Київ, б. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411; Види економічної діяльності: 64.92 Інші види кредитування (основний) (а.с.16).
Відповідач , Фізична особа-підприємець Дубовий Сергій Олександрович, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Згідно Витягу з Єдиного державного рестру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань: державна реєстрація фізичної особи-підприємця 17.10.2011; Види економічної діяльності: 95.25 Ремонт годинників і ювелірних виробів (основний)(а.с.58-59).
Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" 14.10.2021 було направлено Фізичній особі - підприємцю Дубовому Сергію Олександровичу пропозицію (оферту) укласти договір №269303-КС-006 про надання кредиту (а.с. 23).
Відповідь заявника/позичальника, якому адресована пропозиція укласти договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення кредитодавцю.
14.10.2021 Фізична особа - підприємець Дубовий Сергій Олександрович прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №269303-КС-006 про надання кредиту на умовах, визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора G-7841 (направленого позичальнику на номер телефону вказаного позичальником в заявці електронного повідомлення НОМЕР_3 (а.с. 24).
14.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (кредитодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Дубовим Сергієм Олександровичем (позичальник, відповідач) укладено договір №269303-КС-006 про надання кредиту (далі-договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", відповідно до п. 1 якого кредитодавець надає позичальникові грошові кошти у розмірі 23 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (а.с.20).
Тип Кредиту: Кредит.
Строк кредиту: 24 тижнів.
Процента ставка: в день 1,07988797, фіксована.
Комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 3 450,00 грн.
Загальний розмір наданого Кредиту: 23 000,00 грн.
Термін дії Договору до 31.03.2022 р.
Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 57 480,00 грн.
Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом.
Пунктом 2 договору сторони погодили, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
У пункті 2 договору сторонами узгоджено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.
Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
Згідно з пунктом 6 договору, позичальник надав дозвіл кредитодавцю на збір, обробку, зберігання та поширення його персональних даних з метою оцінки його кредитоспроможності, забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, інформування про кредитоспроможність та добросовісність, а також на передачу в будь-який момент будь-яких персональних даних позичальника та інформації про укладення і виконання цього договору в будь-якій формі будь-яким третім особам з метою захисту прав та інтересів кредитодавця та повного виконання зобов'язань за цим договором, а також позичальник надав дозвіл на відступлення права вимоги за договором, при цьому без особистого повідомлення позичальника про таку обробку, передачу чи відступлення.
Відповідно до пункту 7 договору, позичальник надав кредитодавцю (його довіреним особам, та/або колекторським компаніям, та/або третім особам) дозвіл телефонувати та/або направляти йому інформаційні повідомлення, вимоги про сплату, та використовувати для цього будь-які доступні канали зв'язку з Позичальником, включаючи телефон, акаунти, електронну пошту, і т.п.
Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема, передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п. 8 договору).
Договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чиним законодавством України, договором та Правилами (п. 9 договору).
Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України (п. 10 договору).
Місцем виконанням цього договору є місцезнаходження кредитодавця. Претензії приймаються за адресою кредитодавця (п. 11 договору).
Договір №269303-КС-006 про надання кредиту (Електронна форма) від 14.10.2021 року підписано з боку позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-7841.
Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям ТОВ «Бізнес позика», затвердженими директором ТОВ «БІЗПОЗИКА» від 22.06.2021 №10-ОД визначено порядок і умови надання ТОВ «БІЗПОЗИКА» (далі за текстом - кредитодавець) кредитів, права та обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення і належного виконання умов договору (як визначено у пункті 1.4.3 правил), а також врегульовано відносини, що виникають між кредитодавцем і фізичною особою - підприємцям (далі за текстом - позичальник), які є сторонами договору (а.с.31-38).
Правила розроблені відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист персональних даних», нормативно-правових актів, що встановлюють ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг та інших нормативно-правових актів, що регулюють надання фінансових послуг.
Пунктом 1.3. Правил визначено, що для договорів, що укладаються в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», ці Правила є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п.п. 4.4.4. Правил вказаний позичальником (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок, а також інший поточний (картковий) рахунок, який у разі потреби, зазначеної у п.4.3.1.2 Правил, буде надано Позичальником Кредитодавцю, належить саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
Правила затверджуються наказом директора кредитодавця, розміщуються на сайті кредитодавця для ознайомлення з ними всіма зацікавленими особами. Правила набирають
чинності з дати, вказаної в наказі про їх затвердження, та є чинними до моменту їх скасування або до прийняття нового редакції Правил. Прийняття нової редакції Правил автоматично призводить до втрати чинності попередньої (п.13.1. Правил).
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п.7.5 Правил).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 23 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (яка була вказана позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів, яка сформована в
платіжній систему «ТАС Pay», з якої вбачається, що позичальнику на його картку було здійснено перерахування кредитних коштів платежем на суму 23 000,00 грн (а.с. 39).
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушив умови укладеного договору про надання кредиту №269303-КС-006 від 14.10.2021 та не повернув позивачу кредитні кошти у передбачений договором термін, що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Полтавської області з даною позовною заявою про стягнення з ФОП Дубового Сергія Олександровича 61 704,57 грн, з яких: 23 000,00 грн - заборгованість за договором про надання кредиту №269303-КС-006 від 14.10.2021, 38 704,57 грн - заборгованість за відсотками.
Позивач вважає, що наданий ним розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи, окрім цього зазначає, що відповідач не був позбавлений права надати свій розрахунок заборгованості.
При цьому, ТОВ «Бізнес позика» довів до відома суду, що раніше останній звертався до Господарський суд Полтавської області з заявою про видачу судового наказу в рамках наказного провадження.
За вказаною заявою Господарський суд Полтавської області видав судовий наказ від 03.03.2023 у справі №917/332/23 про стягнення з Фізичної особи - підприємця Дубового Сергія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" 23 000 грн 00 коп основного боргу по тілу кредиту, 41 974 грн 53 коп - прострочених процентів за несвоєчасну оплату кредиту, 3 450 грн 00 коп - простроченої комісії за несвоєчасну оплату кредиту; а також 268 грн 40 коп судових витрат на сплату судового збору.
В свою чергу, боржник через систему "Електронний суд" подав до Господарського суду заяву від 18.08.2023 про скасування судового наказу на підставі ст.157 ГПК України.
Разом з заявою боржник подав клопотання від 18.08.2023 про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, оскільки вказаний строк боржник пропустив з поважних причин.
Ухвалою від 04.09.2023 у справі №917/332/23 Господарський суд Полтавської області заяву Фізичної особи - підприємця Дубового Сергія Олександровича про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу задовольнив. Поновлено строк для подання заяви про скасування судового наказу. Скасовано судовий наказ Господарського суду Полтавської області від 03.03.2023 у справі № 917/332/23 про стягнення з Фізичної особи - підприємця Дубового Сергія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" 23 000 грн 00 коп основного боргу по тілу кредиту, 41 974 грн 53 коп - прострочених процентів за несвоєчасну оплату кредиту, 3 450 грн 00 коп - простроченої комісії за несвоєчасну оплату кредиту; а також 268 грн 40 коп судових витрат на сплату судового збору.
При цьому, під час виконавчого провадження з відповідача в рахунок основної суми заборгованості було стягнуто 6 719,96 грн, що підтверджується Довідкою приватного виконавця від 12.03.2024 та не заперечується позивачем.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія виходить з наступного.
Предметом судового розгляду у даній справі №917/152/24 є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до Фізичної особи-підприємця Дубового Сергія Олександровича про стягнення заборгованості за договором №269303-КС-006 від 14.10.2021 про надання кредиту у розмірі 23 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 38 704,57 грн - сума прострочених платежів по процентах.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін; у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Так, відповідно до приписів частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до підпункту 3.1.1. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (надалі - Правила) після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в Особистому Кабінеті заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію". Після отримання Оферти заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор.
У випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (підпункти 3.1.2, 3.1.3 Правил).
Із матеріалів справи вбачається, що 14.10.2021 позивачем, як кредитодавцем було направлено Фізичній особі - підприємцю Дубовому Сергію Олександровичу пропозицію (оферту) укласти договір №269303-КС-006 про надання кредиту.
Відповідь заявника/позичальника, якому адресована пропозиція укласти договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення кредитодавцю.
В свою чергу, 14.10.2021 ФОП Дубовий Сергій Олександрович прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №269303-КС-006 про надання кредиту на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ITC Одноразового ідентифікатора G-7841, направленого позичальнику на номер телефону НОМЕР_3 вказаного позичальником в заявці, електронного СМС-повідомлення (а.с.24).
Згідно з підпунктом 4.4.4. Правил позичальник підтверджує, що вказаний ним з метою отримання кредиту поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 належить саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль" або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Отже, кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджує укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або СМС повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між заявником/кредитором та боржником/позичальником не був би укладений.
Як було зазначено вище, 14.10.2021 позивачем було надано відповідачу кредит у розмірі 23 000,00 грн шляхом перерахування зазначеної суми на картковий рахунок НОМЕР_5, вказаний позичальником в особистому кабінеті на сайті https://bizpozyka.com/, що підтверджується витягом з анкети клієнта та довідками про перерахування коштів, які були надані позивачем разом з позовною заявою, чим виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі, проте до теперішнього часу відповідач лише частково сплатив позивачу заборгованість за договором в розмірі 6 719,96 грн (під час виконавчого провадження НОМЕР_4 в рахунок основної суми заборгованості, що підтверджується довідкою приватного виконавця Гуріної Т.В. №8160 від 12.03.2024) (а.с.88-89).
В матеріалах справи наявна платіжна інструкція №14/08/20235619 від 14.08.2023 на суму 6 719,96 грн, з призначенням платежу: Кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача зг. с/н № 917/332/23; 22.05.2023; Дубовий СО; код НОМЕР_2, НОМЕР_4 (а.с.101).
При цьому, судова колегія зауважує, що вищевказані факти перерахування суми кредиту позивачем відповідачу в повному обсязі та часткового виконання відповідачем його грошових зобов'язань за кредитним договором самостійно визнаються відповідачем як у відзиві на позовну заяву, так і за змістом апеляційної скарги.
Крім того, як вбачається із розрахунку заборгованості, відповідач частково погасив заборгованість по кредиту, що додатково вказує на прийняття умов договору (конклюдентні дії).
Зважаючи на вищезазначене, а також приймаючи до уваги правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, в якій судом зазначено, зокрема, що у разі якщо договір виконувався обома сторонами, що мало місце в даному випадку у відносинах між позивачем та відповідачем за кредитним договором, то кваліфікація договору як неукладеного (непідписаного ЕЦП) виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що він не був ознайомлений з повним текстом договору №269303-КС-006 від 14.10.2021, не підписував його за допомогою ЕЦП, оскільки була часткова оплата відповідача у розмірі 6 719,96 грн, та останній за змістом апеляційної скарги, передусім зазначає про існування кредитних зобов'язань, а в подальшому вказує, що не мав змоги своєчасно виконати договірні зобов'язання у зв'язку з тяжкою хворобою, яка потягла інвалідність 1-ї групи.
У відзиві на позовну заяву відповідач також не заперечував факт укладення ним з позивачем кредитного договору та факт отримання ним кредитних коштів. На першій сторінці відзиву відповідач зазначає, що він позов визнає частково та що ним був отриманий кредит у розмірі 23 000,00 грн.
Під час розгляду даної справи відповідачем не вчинено жодної дії і не надано доказів з метою спростування факту існування у нього заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму.
Стосовно доводів відповідача про порушення судом статті 617 ЦК України, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
На особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Юридичне закріплення форс-мажору або обставин непереборної сили (саме таке формулювання вживається в законодавстві) міститься, зокрема, у ЦК та ГК України.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Детальніше поняття форс-мажору розкривається у ч. 2 ст. 218 ГК України, відповідно до якої у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Зазвичай наводяться наступні ознаки форс-мажору, коли обставини щодо нього не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Втім, форс-мажор є підставою саме для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а не звільнення від виконання зобов'язання як такого.
Видами відповідальності за порушення зобов'язання є: 1) припинення зобов'язання; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Проте, форс-мажор не звільняє від виконання самого зобов'язання. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання. Також необхідно довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та об'єктивною неможливістю виконати зобов'язання.
В постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 викладено наступну правову позицію: «Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання».
Як вбачається з матеріалів справи ФОП Дубовий С.О. отримав кредит у розмірі 23 000,00 грн - 14.10.2021 року за договором №269303-КС-006 від 14.10.2021. Строк кредиту: 24 тижні. Термін дії договору до 31.03.2022 р.
18.04.2022 (тобто після закінчення строку договору) Полтавською обласною клінічною лікарнею було встановлено відповідачу діагноз у вигляді гострого кератоувеїту обох очей (23.02.2023 висновком огляду Медико-соціальної комісії м. Полтави, серії 12 ААГ №095650 від 23.07.2023 відповідачу було встановлено першу групу інвалідності по зору терміном на один рік. В подальшому, 27.02.2024 висновком огляду медико-соціальної комісії м. Полтави серії 12 ААГ №535127 відповідачу було встановлено першу групу інвалідності безстроково).
Тобто обставини, на які посилається відповідач як обставини непереборної сили, виникли після закінчення строку договору, відповідачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між цими обставинами та неможливістю своєчасного виконання зобов'язання за договором, що свідчить про відсутність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів своєчасного письмового повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин та те, що вини відповідача не було у простроченні зобов'язань за кредитним договором, а обставини прострочення були викликані хворобою.
Відсутність повідомлення про неможливість виконання зобов'язань за договором внаслідок дії обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
Крім того пунктом 9 договору сторони унормували, що договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чиним законодавством України, договором та Правилами.
Щодо стягнення процентів за кредитним договором та їх розміру, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
В своїй постанові від 05 квітня 2023 року у справі 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду щодо нарахування процентів на підставі статті 1048 ЦК України (п.81-87) наголошує наступне.
«Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця».
В цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Так, за умовами договору №269303-КС-006 про надання кредиту (Електронна форма) від 14.10.2021р сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 тижні - до 31 березня 2022 року включно. Відтак, у межах строку кредитування до 31 березня 2022 року (включно) відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до відповідного числа кожного місяця. Починаючи з 01 квітня 2022 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Пунктом 5.1. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам -підприємцям ТОВ «Бізнес Позика», на які є посилання в договорі, передбачено, що обчислення строку користування Кредитом та нарахування процентів за користування Кредитом за Договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом з урахуванням умов Договору (Додаткової угоди). Таким чином, Проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму Кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми Кредиту позичальнику протягом всього строку кредитування.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що пред'явлені до стягнення позивачем проценти, передбачені договором, до повного погашення заборгованості за кредитом згідно його розрахунку, починаючи з 01.04.2022 по 25.01.2024 є необгрунтованими.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" зверталось до Господарського суду Полтавської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Дубового Сергія Олександровича 68 424,53 грн за договором про надання кредиту №269303-КС-006 від 14.10.2021, в тому числі: 23 000,00 грн основного боргу по тілу кредиту, 41 974,53 грн прострочених процентів за несвоєчасну оплату кредиту, 3 450,00 грн простроченої комісії за несвоєчасну оплату кредиту.
За вказаною заявою Господарський суд Полтавської області видав судовий наказ від 03.03.2023 у справі №917/332/23 про стягнення з Фізичної особи - підприємця Дубового Сергія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" 23 000 грн 00 коп. основного боргу по тілу кредиту, 41 974 грн 53 коп. - прострочених процентів за несвоєчасну оплату кредиту, 3 450 грн 00 коп. - простроченої комісії за несвоєчасну оплату кредиту; а також 268 грн 40 коп. судових витрат на сплату судового збору.
Ухвалою суду від 04.09.2023 скасовано судовий наказ Господарського суду Полтавської області від 03.03.2023 у справі № 917/332/23 про стягнення з Фізичної особи - підприємця Дубового Сергія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" 23 000 грн 00 коп. основного боргу по тілу кредиту, 41 974 грн 53 коп. - прострочених процентів за несвоєчасну оплату кредиту, 3 450 грн 00 коп. - простроченої комісії за несвоєчасну оплату кредиту; а також 268 грн 40 коп. судових витрат на сплату судового збору.
З відповіді приватного виконавця Гуріної Тетяни Вікторівни від 12 березня 2024 року № 8169 вбачається, що «У приватного виконавця на виконанні перебувало виконавче провадження НОМЕР_4 з виконання судового наказу №917/332/23 від 22.05.2023, що видав Господарський суд Полтавської області, суддя Безрук Т.М. щодо стягнення боргу з Дубового Сергія Олександровича на користь ТОВ «Бізнес Позика». Виконавче провадження НОМЕР_4 закінчено згідно п.5 ч. 1 ст.39 (скасування рішення, яке підлягало виконанню), постанова про закінчення виконавчого провадження винесено 05.09.2023.
По виконавчому провадженню НОМЕР_4 стягнуто та перераховано стягувачу ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» борг у розмірі 6 719,96 грн, стягнуто основну винагороду приватного виконавця в розмірі 672,00 грн та витрати виконавчого провадження 500,00 грн».
Як вбачається з платіжної інструкції № 14/08/20235619 від 14.08.2023 сума у розмірі 6719,96 грн була перерахована отримувачу ТОВ «Бізпозика» (а.с.101).
Разом з цим, сплачена відповідачем сума у розмірі 6 719,96 грн була врахована позивачем у розрахунку, доданому до позовної заяви, про що позивач зазначив у відповіді на відзив (а.с.91-97).
Суд першої інстанції суму у розмірі 6 719,96 грн відповідно до п. 5.6. Правил зарахував до нарахованої до стягнення суми по процентах, що є правильним, але дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентах у розмірі 31 984,61 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шодо стягнення з відповідача суми заборгованості по тілу кредиту у розмірі 23 000,00 грн та 31030,00 грн, проценти за користування кредитом в межах строку кредитування, разом 54 030 грн.
Щодо посилання апелянта на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.
Пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачає, зокрема, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за користування кредитом (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України. Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Як вбачається з позовної заяви позивач не заявляв до стягнення з відповідача суми процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України.
Таким чином, пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в межах спірних правовідносин не застосовується.
Щодо тверджень скаржника про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано частину шосту статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та не надано оцінку доводам позивача стосовно того, що інформація про позику повинна бути надана позикодавцем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання, судова колегія апеляційної інстанції наголошує наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.
Отже, якщо договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов'язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням ним обов'язків як найманим працівником, такий договір є споживчим, відтак і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору, як споживача, а вирішення такого спору, незалежно від його ініціатора, має ґрунтуватися та враховувати і вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».
У даному випадку за умовами кредитного договору №269303-КС-006 від 14.10.2021 сторони погодили, що цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
Згідно анкети клієнта Фізична особа-підприємець Дубовий Сергій Олександрович за видом підприємницької діяльності здійснює посередницькі/фінансові послуги/інші послуги; Опис підприємницької діяльності: виготовлення годинників.
А отже, посилання апелянта на норми ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставним.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення суду ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів звертає увагу на наступне.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернувся з позовною зявою через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Полтавської області 31.03.2024 року.
Позивачем заявлено позовні вимоги майнового характеру у розмірі 61704,57 грн (сума прострочених платежів по тілу кредиту 23 000 грн та 38 704,57 грн - сума прострочених платежів по процентах)
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З 01 січня 2024 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень. Отже, платникам при обчисленні судового збору, необхідно враховувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3028 гривень.
Ставка судового збору у 2024 року - 3028 грн.
З 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку.
У зв'язку з цим, статтю 4 Закону України "Про судовий збір" було доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Втім позивач при зверненні з позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 2154, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №553 від 25.01.2024.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 залишено позовну заяву без руху.
На виконання вимог ухвали Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 позивач звернувся з заявою про усунення недоліків, за змістом якої зазначив, щодо оскільки позовна заява подана позивачем до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", то за подання цієї позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень: 3 028,00 грн (ставка судового збору, визначена в підпункті 1) пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір») х 0,8 (понижуючий коефіцієнт, встановлений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір»), що узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом в Ухвалі від 20.10.2021р. у справі № 914/2410/21, а також в Постанові Великої Палати від 16.11.2022р. по справі № 916/228/22.
Разом з цим, як вбачається з платіжної інструкцієї №515 від 27.02.2023 сплата судового збору у розмірі 268,40 грн з призначенням платежу: «Судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу по боржнику ФОП Дубовий Сергій Олександрович, Господарський суд Полтавської області» в рамках наказного провадження», що свідчить про недоплату судового збору за подання позовної заяви до Господарського суду Полтавської області у справі №917/1582/24 в січні 2024 року.
Отже, позивач при зверненні з позовною заявою до суду 31.01.2024 не доплатив судовий збір у розмірі 268,40 грн.
Згідно ч. 14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином, з позивача в дохід Державного бюджету повинно бути стягнуто судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 268,40 грн. в дохід Державного бюджету.
Оскільки апелянт, який є інвалідом першої групи, звільнений від сплати судового збору в силу вимог п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання апеляційної скарги в разі прийняття рішення про часткове задоволення позовних вимог відноситься на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на позивача, з якого в дохід Державного бюджету повинно бути стягнуто 564,92 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дубового Сергія Олександровича на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024 у справі №917/152/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024 у справі №917/152/24 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дубового Сергія Олександровича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239) 23 000,00 грн - заборгованості по тілу кредиту, 31030 грн заборгованості по процентах відповідно до Договору про надання кредиту № 269303-КС-006 від 14.10.2021 та 2 422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239) в дохід Державного бюджету України за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 268,40 грн.
Стягнути з позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239) в дохід Державного бюджету України за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 564,92 грн.
Господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 30.12.2024.
Головуючий суддя О.О. Радіонова
Суддя О.А. Істоміна
Суддя О.Є. Медуниця