"19" грудня 2024 р. Справа №907/542/24
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді (доповідача) МАТУЩАКА О.
суддів КРАВЧУК Н.М.
СКРИПЧУК О.С.
За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.
За участю представників сторін від:
позивача: Піун С.П. (адвокатка);
відповідача: Фраткіна Т.Ф. (адвокатка);
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (вх. ЗАГС №01- 05/3231/24 від 14.11.2024)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.10.2024 (повне рішення - 31.10.2024, суддя Лучко Р.М.)
у справі №907/542/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Закарпатгаз», м. Ужгород
про стягнення 22 039 472,42 грн
Суть спору.
До Господарського суду Закарпатської області звернулося ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» з позовом до АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» про стягнення 7 150 070,95 грн пені, 14 169 443,47 грн штрафу, 430 046,61 грн 3% річних та 289 911,39 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині своєчасної оплати вартості поставленого за договором купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3266-ОГРМ від 21.06.2022, в період з січня по червень 2023 року включно. Внаслідок чого нараховано штраф, пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.
Господарський суд Закарпатської області рішенням від 24.10.2024 позов задовольнив частково. Стягнув з АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 715 007,10 грн пені, 1 416 944,35 грн штрафу, 430 046,61 грн 3% річних, 289 911,39 грн втрат від інфляції та 264 473,67 грн в повернення сплаченого судового збору, а в решті позову - відмовив.
Рішення суду в частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що оскільки відповідачем допущено порушення грошових зобов'язань в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, вимоги позивача про стягнення штрафу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.
Водночас, відмовляючи у стягненні 715 007,10 грн пені та 1 416 944,35 грн штрафу у зв'язку із зменшенням таких на 90%, суд обґрунтував рішення тим, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам справи, які мають юридичне значення, буде стягнення пені та штрафу у розмір 10% від нарахованої суми.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
ТОВ «Газопостачальна компанія Нафтогаз України» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.10.2024 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги щодо стягнення яких було відмовлено задовольнити.
В апеляційній скарзі скаржник покликається на такі обставини:
- в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов цього договору;
- матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про неплатоспроможність відповідача, адже фінансовий стан боржника може бути встановлений за умов надання заявником інформації у вигляді банківських довідок про залишки грошових коштів на банківських рахунках на день подання відзиву на позов, інформації у вигляді довідки про залишки готівки на день подання відзиву, а також інформації про рух коштів за останні 6-12 місяців по всіх відкритих рахунках боржника, а відтак надані відповідачем документи не можуть бути доказами скрутного фінансового становища, оскільки не відображають фінансовий стан протягом ведення боржником господарської діяльності.
- неналежне планування своєї діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб'єктів, а ризики від власної діяльності відповідача, як і порушення зобов'язань контрагентами відповідача, не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.
З урахування наведеного, скаржник вважає, що відсутні виключні та достатні підстави для зменшення неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що АТ «Закарпатгаз» виконало свій обов'язок щодо оплати основної суми зобов'язання ще влітку 2023 року, на момент виконання основного зобов'язання діяльність товариства була збитковою, тоді як на час звернення позивача до суду з позовними вимогами - діяльність товариства як оператора ГРМ взагалі зупинена.
Вказує на збитковість діяльності відповідача у 2022-2023 роках та зауважує, що не дивлячись на збитковість діяльності, відповідач, у межах своїх можливостей, здійснював платежі за поставлений природний газ майже на щоденній основі, строки прострочення виконання зобов'язань не були довготривалими (13-78 днів оплат частинами).
Звертає увагу, що мораторій на відключення боржників, введений умовах воєнного стану Кабінетом Міністрів України постановою від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» та нарахування штрафних санкцій за заборгованості діяв до кінця 2023 року та був знятий постановою Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», а відтак, Товариство не могло отримувати навіть очікувані надходження впродовж 2022- 2023 років.
Зазначає, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, а відтак, вважає, що позивач намагається безпідставно збагатитися за рахунок АТ «Закарпатгаз».
Крім того, вказує, що у своєму позові «Нафтогаз України» жодним чином не обґрунтовує, які очікувані результати господарської діяльності внаслідок часткового порушення зобов'язання ним були недосягнуті, яких втрат він зазнав у зв'язку з таким простроченням, чому він не звернувся до суду з вимогами про компенсацію раніше, а звернувся з такими вимогами через рік після погашення основної суми заборгованості.
З урахуванням наведеного, враховуючи зупинення діяльності товариства, добросовісність, здійснення значної частини авансових платежів, відсутність заборгованості уже понад 10-12 місяців, АТ «Закарпатгаз» вважає зменшення судом першої інстанції розміру пені та нарахованих штрафних санкцій на 50% правомірним.
Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, сторонами подано не було.
19.12.2024 в судовому засіданні взяли участь представники позивача та відповідача, які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи.
Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.06.2022 між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як продавцем, та АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3266-ОГРМ (надалі - договір), який регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу на умовах, встановлених цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №222 (надалі - Положення), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2022 за №699 (п. 1.1. договору).
Договір укладено шляхом підписання представниками сторін їх електронними цифровими підписами та проставлення електронних печаток сторін 24.06.2022, що підтверджується долученим позивачем до позову повідомленням про результати обробки документа.
За змістом п. 1.2. договору на виконання умов Положення та цього договору, покупець гарантує приєднатися до договору про утворення балансуючої групи, де стороною відповідальною за добовий небаланс групи є ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за типовою формою, розробленою та затвердженою ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Продавець, за умови дотримання положень цього договору та вимог Положення покупцем, зобов'язується передати у власність покупця природний газ в обсягах, у строки та на умовах, що погоджені сторонами у цьому договорі, а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу природного газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені цим договором (п. 1.3. договору).
За змістом п. 2.2. договору загальний обсяг (об'єм) природного газу, що передається за цим договором складається з:
-обсяг І (фіксований) обсяг нормативних втрат та виробничо-технічних витрат, погоджених НКРЕКП на період з 01.06.2022 та протягом дії воєнного стану, а також шести місяців після його припинення чи скасування, який встановлено в п. 2.2.1. договору (з урахуванням його зміни відповідно до додаткових угод №1 від 01.09.2022, №2 від 17.11.2022);
-обсяг ІІ обсяг втрат, зумовлених воєнними діями та понесених у зв'язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій (п. 2.2.2. договору);
-обсяг ІІІ обсяг понаднормових втрат та виробничо-технологічних витрат на період з 01 червня 2022 та протягом дії воєнного стану, а також шести місяців після його припинення чи скасування, за винятком обсягів І і ІІ (п. 2.2.3. договору).
Порядок та умови передачі, приймання та обліку природного газу визначені сторонами в розділі 3 договору.
Так, відповідно до п. 3.3. договору передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційні платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС. У торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/приймається сторонами відповідно до договору. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ.
Фактичний обсяг переданого продавцем та прийнятого покупцем природного газу на ВТТ за період передачі згідно з договором дорівнює сумі усіх обсягів, зазначених у торгових сповіщеннях сторін, на підставі яких оператором ГТС погоджено передачу природного газу протягом такого періоду передачі (п. 3.9. договору).
Відповідно до п.п. 3.10., 3.10.1., 3.11. договору після закінчення періоду передачі, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 14-го числа місяця, наступного за періодом передачі, якщо інше не передбачено договором, продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою (за наявності) комерційні акти щодо обсягів І-ІІІ та направляє їх на підпис покупцю.
Покупець повертає підписані комерційні акти щодо обсягів І-ІІІ протягом 5-ти календарних днів з моменту їх отримання.
Сторони на підставі ч. 3 ст. 207 та ст. 627 ЦК України домовилися про можливість підписання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису комерційних актів, первинних бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов'язаних з виконанням договору.
При цьому, згідно з п. 3.13. договору у разі ненадання підписаного покупцем комерційного акту щодо обсягів І-ІІІ у визначений договором строк, такий акт вважається підписаним покупцем.
Відповідно до п. 4.1. договору ціна на природний газ, який передається за цим договором, встановлюється наступним чином:
- ціна природного газу для обсягу І (фіксований) становить 7420,00 з урахуванням ПДВ грн за 1000 куб. м. газу (п. 4.1.1. договору);
- ціна природного газу для обсягу II, складає 0,01 грн з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів природного газу (п. 4.1.2. договору);
- ціна природного газу для обсягу III, розраховується за такою формулою:
Ціна = [(SK VTP + SK Exitfee) * X-RateEUR * 10,6 + UA Entryfee * Dailybookingcoefjicient * X-RateUSD] + податок на додану вартість,
де SK VTP - середньоарифметичне значення між «Bid» та «Offer» для котирування Day-ahead згідно з даними, опублікованими у джерелі котирувань ICIS EuropeanSpotGasMarkets під заголовком «SlovakiaPriceAssessment» на дату, що передує дню визначення ціни у євро/МВт-год;
SK Exitfee - плата за вихід із Словаччини, розрахована за допомогою тарифного калькулятора за посиланням https://tis.eustream.sk/TisWeb/#/?nav=oa.calw&lng=EN з розрахунку на 10 000 МВтгод денної потужності під час бронювання потужності на добу для кожного розрахункового місяця в точці «Budince» в євро/МВтгод;
UA Entryfee - тариф на послуги транспортування природного газу для входу в газотранспортну систему України на міждержавному з'єднанні для точки входу «Будінце» на рівні 4,45 долара США за 1000 куб. метрів на добу без податку на додану вартість;
Dailybookingcoefficient - коефіцієнт, який застосовується до тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу в газотранспортну систему на міждержавних з'єднаннях на регуляторний період 2020 - 2024 років під час замовлення потужності на добу наперед на рівні 1,45;
X-RateEUR - офіційний курс гривні до євро, актуальний на дату розрахунку ціни, опублікований на офіційному веб-сайті Національного банку, у гривнях за 1 євро;
X-RateUSD - офіційний курс гривні до долара США, актуальний на дату розрахунку ціни, опублікований на офіційному веб-сайті Національного банку, у гривнях за 1 долар США;
податок на додану вартість - 20 відсотків * [(SK VTP+ SK Exitfee) * X-RatcEUR*10,6 + UA Entryfee * Dailybookingcocfficicnt * X-RateUSD] (п. 4.1.3. договору).
Згідно з п. 4.3. договору покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 днів після закінчення розрахункового періоду.
Моментом оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця (п. 4.4. договору).
Відповідно до п. 10.1. договору він укладений сторонами з відкладальною умовою відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України та набуває чинності з дати надання покупцем одного з видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань за договором у порядку та відповідно до підп. 2.1.1. п. 2.1. цього договору та діє впродовж воєнного стану, а також шести місяців після його припинення чи скасування, а в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного виконання.
На виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3266-ОГРМ від 21.06.2022 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за період з червня 2022 року по грудень 2023 року включно поставило, а відповідач, в свою чергу, прийняв природний газ в обсязі 58 445 788,50 м.куб. на загальну суму 436 578 771,82 грн, що підтверджується копіями підписаних сторонами договору за допомогою електронних цифрових підписів актів приймання-передачі природного газу, зокрема:
- газ поставлений у червні 2022 року (30.06.2022), обсягом 1 271 055,76 м.куб., оформлений актами приймання-передачі природного газу №9585 та №9586 від 30.06.2022 на суму 9 542 556,77 грн;
- газ поставлений у липні 2022 року, обсягом 1 146 797,62 м.куб., оформлений актами приймання-передачі природного газу №10463 та №10464 від 31.07.2022 на суму 8 652 483,43 грн;
- газ поставлений у серпні 2022 року, обсягом 1 022 560,22 м.куб., оформлений актами приймання-передачі природного газу №11406 та №11407 від 31.08.2022 на суму 7 843 005,90 грн;
- газ поставлений у вересні 2022 року, обсягом 1 241 860,33 м.куб., оформлений актами приймання-передачі природного газу №12671 та №12672 від 30.09.2022 на суму 9 389 256,16 грн;
- газ поставлений у жовтні 2022 року, обсягом 3 444 871,41 м.куб., оформлений актами приймання-передачі природного газу №14124 та №14123 від 31.10.2022 на суму 25 624 015,27 грн;
- газ поставлений у листопаді 2022 року, обсягом 5 855 162,96 м.куб., оформлений актами приймання-передачі природного газу №15708 та №15707 від 03.11.2022 на суму 43 513 039,84 грн;
- газ поставлений у грудні 2022 року, обсягом 10 306 214,70 м.куб., оформлений актами приймання-передачі природного газу №17438 та №17439 від 31.12.2022 на суму 78 558 153,76 грн;
- газ поставлений у січні 2023 року, обсягом 7 691 213,26 м.куб., оформлений актами приймання-передачі природного газу №1830 та №1831 від 31.01.2023 на суму 57 076 967,52 грн;
- газ поставлений у лютому 2023 року, обсягом 8 337 138,50 м.куб., оформлений актом приймання-передачі природного газу №3607 від 28.02.2023 на суму 61 861 567,63 грн;
- газ поставлений у березні 2023 року, обсягом 6 451 547,13 м.куб., оформлений актом приймання-передачі природного газу №5341 від 31.03.2023 на суму 47 870 479,68 грн;
- газ поставлений у квітні 2023 року, обсягом 3 046 704,03 м.куб., оформлений актом приймання-передачі природного газу №8143 від 30.04.2023 на суму 22 606 543,90 грн;
- газ поставлений у травні 2023 року, обсягом 1 403 810,56 м.куб., оформлений актом приймання-передачі природного газу №10805 від 31.05.2023 на суму 10 416 274,34 грн;
- газ поставлений у червні 2023 року, обсягом 81 015,74 м.куб., оформлений актом приймання-передачі природного газу №12579 від 30.06.2023 на суму 601 136,80 грн;
- газ поставлений у липні 2023 року, обсягом 97 249,57 м.куб., оформлений актом приймання-передачі природного газу №13868 від 31.07.2023 на суму 721 591,81 грн;
- газ поставлений у серпні 2023 року, обсягом 519 642,19 м.куб., оформлений актом приймання-передачі природного газу №15239 від 31.08.2023 на суму 3 855 745,04 грн;
- газ поставлений у вересні 2023 року, обсягом 608 892,06 м.куб., оформлений актом приймання-передачі природного газу №16631 від 30.09.2023 на суму 4 517 979,08 грн;
- газ поставлений у жовтні 2023 року, обсягом 1 713 161,61 м.куб., оформлений актами приймання-передачі природного газу №18242 та №18241 від 31.10.2023 на суму 12 712 844,80 грн;
- газ поставлений у листопаді 2023 року, обсягом 3 562 768,88 м.куб., оформлений актом приймання-передачі природного газу №20148 від 30.11.2023 на суму 26 435 745,07 грн;
- газ поставлений у грудні 2023 року, обсягом 644 121,97 м.куб., оформлений актом приймання-передачі природного газу №22114 від 31.12.2023 на суму 4 779 385,02 грн.
Означені обсяги та вартість поставленого відповідачу за договором природного газу за період з червня 2022 року по грудень 2023 року включно підтверджуються підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу в означений період та не заперечуються відповідачем.
За твердженням позивача, яке на заперечувалося відповідачем, останнім неналежним чином виконувалися зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати вартості переданого йому природного газу в період з січня по червень 2023 року включно, у строк, визначений в п. 4.3. договору. У зв'язку із зазначеним, допущено прострочення сплати вартості природного газу, переданого в січні 2023 року на 14 календарних днів, в лютому 2023 року - 46 календарних днів, в березні 2023 року - 66 календарних днів, в квітні 2023 року - 61 календарний день, в травні 2023 року - 44 календарних дні та в червні 2023 року -13 календарних днів.
На підтвердження зазначених обставин, позивач подав суду, зокрема, розрахунок заборгованості станом на 02.05.2024, лист АТ «Ощадбанк» №16/2-09/46736/2024 від 15.04.2024 з долученою до нього інформацією про надходження коштів на рахунки позивача за період з 26.05.2022 по 29.02.2024 від відповідача у справі.
З урахування викладеного, позивач відповідно до п. 6.3. договору та в порядку ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 7 150 070,95 грн пені, 14 169 443,47 грн штрафу, 430 046,61 грн 3% річних та 289 911,39 грн інфляційних втрат.
08.05.2024 позивач надіслав на адресу АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» вимогу про сплату нарахованих штрафних санкцій, відсотків річних та втрат від інфляції на загальну суму 22 039 472,42 грн, що підтверджується фіскальним чеком від 08.05.2024, описом вкладення в цінний лист від 08.05.2024, списком згрупованих поштових відправлень « 08.05.2024 Зюбіна», рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 0503859216392. Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Оцінка суду.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені та штрафу, а також відповідно відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 6 435 063, 85 грн пені та 12 752 499, 12 грн штрафу, суд апеляційної інстанції перевіряє дотримання судом першої інстанції норм процесуального та правильне застосування норм матеріального права лише у цій частині.
Матеріалами справи підтверджено та встановлено у рішенні суду, яке не оскаржується у відповідній частині, неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами. Порушення відповідачем свого зобов'язання, в частині проведення повної оплати в обумовлений строк за поставлений товар, має наслідком нарахування позивачем, зокрема, пені та штрафу, передбачених умовами договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 6.3. укладеного сторонами договору за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець на письмову вимогу продавця не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання, зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 робочих днів, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.
Вказаний пункт договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що з урахуванням встановленого в п. 4.3. договору строку оплати вартості отриманого природного газу, правильними є розрахунки ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про нараховану відповідачу пеню за кожен день прострочення в загальній сумі 7 150 070, 95 грн за кожен місяць окремо, зокрема:
- за період з 03.03.2023 року по 16.03.2023 року (по прострочених зобов'язаннях січня 2023 року);
- за період з 31.03.2023 року по 15.05.2023 року (по прострочених зобов'язаннях лютого 2023 року);
- за період з 02.05.2023 року по 16.07.2023 року (по прострочених зобов'язаннях березня 2023 року);
- за період з 31.05.2023 року по 30.07.2023 року (по прострочених зобов'язаннях квітня 2023 року);
- за період з 01.07.2023 року по 13.08.2023 року (по прострочених зобов'язаннях травня 2023 року);
- за період з 01.08.2023 року по 13.08.2023 року (по прострочених зобов'язаннях червня 2023 року).
Визнаючись з підставністю позову в частині заявленого позивачем до стягнення штрафу, нарахованого за прострочення оплати товару терміном більш як 5 робочих днів, суд врахував, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідна правова позиція узгоджується із правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 9 липня 2018 року у справі № 903/647/17, від 8 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17 та від 01 червня 2021 року в справі №910/12876/19.
Судами встановлено, що сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо купівлі-продажу природного газу, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови договору, підписавши його та передбачивши, окрім нарахування пені за прострочення оплати природного газу відповідно до п. 6.3. договору, також і штраф у випадку, якщо термін прострочення оплати триває більше 5 робочих днів.
Доказів того, що під час укладення правочину сторони пропонували інші умови в частині відповідальності за порушення договірних зобов'язань надано не було, протоколу розбіжностей стосовно застосування до покупця відповідальності у виді нарахування штрафних санкцій у разі порушення договірних зобов'язань, передбачених договору, сторони не склали, тож дійшли висновку про можливість стягнення і пені, і штрафу, вказавши про різні види відповідальності, передбачені умовами договору.
Таким чином, правомірним є нарахування відповідачу за затримку оплати природного газу на строк більше 5 (п'яти) робочих днів штрафу згідно з п. 6.3. договору, який становить 14 169 443,47 грн, зокрема:
-за порушення строків сплати природного газу в січні 2023 року - 1 720 000,00 грн штрафу;
-за порушення строків сплати природного газу в лютому 2023 року - 4 300 000,00 грн штрафу;
-за порушення строків сплати природного газу в березні 2023 року - 4 787 047,97 грн штрафу;
-за порушення строків сплати природного газу в квітні 2023 року - 2 260 654,39 грн штрафу;
-за порушення строків сплати природного газу в травні 2023 року - 1 041 627,43 грн штрафу;
-за порушення строків сплати природного газу в червні 2023 року - 60 113,68 грн штрафу.
Водночас колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки (штрафу, пені) може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.
Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафу, пені з розміром збитків кредитора, як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п. 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Апеляційний господарський суд звертає увагу на правову позицію, викладену у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, згідно якої наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.
При цьому, необхідно враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Із системного аналізу наведених норм права вбачається, що зменшення суми неустойки (штрафу, пені), є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
При цьому, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В той же час, відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
До прикладу, такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч. 1 ст. 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Тобто вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
Матеріалами справи підтверджується, що суму заборгованості за договором в означені періоди відповідач добровільно оплатив ще протягом весни-літа 2023 року, а строк прострочення зобов'язань АТ «Закарпатгаз» в означені періоди становив від 13-14 днів (січень, червень 2023 року) до 61-66 календарних днів (березень-квітень 2023 року).
Як встановлено судом першої інстанції, із наданих позивачем доказів, а саме: розрахунків заборгованості та штрафних санкцій, листа АТ «Ощадбанк» №16/2-09/46736/2024 від 15.04.2024 з долученою до нього інформацією про надходження коштів на рахунки позивача за період з 26.05.2022 по 29.02.2024 вбачається, що загалом протягом строку чинності укладеного між сторонами договору (в періоди з червня 2022 року по грудень 2022 року включно та з липня 2023 року по грудень 2023 року включно) відповідач не допускав порушення строків оплати вартості отриманого від позивача природного газу, а відповідні оплати, навпаки, були здійснені відповідачем достроково, подеколи й до закінчення відповідного розрахункового періоду (серпень, листопад, грудень 2022 року, серпень-грудень 2023 року включно)
Апелянт, заперечуючи проти наявності підстав для зменшення штрафних санкцій, не доводить наявність в нього будь-яких матеріальних збитків чи інших витрат (втрат), пов'язаних з незначним простроченням виконання зобов'язань відповідачем зі сплати вартості природного газу в січні-червні 2023 року, з урахуванням, в тому числі, отримання від відповідача в інші періоди чинності договору оплати вартості природного газу авансом до закінчення розрахункового періоду або й навіть до його початку (вересень-грудень 2023 року).
Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника, що не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій неналежне планування своєї діяльності відповідачем та порушення зобов'язань контрагентами відповідача, оскільки відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» відповідач, як оператор ГРМ в спірний період, був позбавлений права нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, на заборгованість кінцевих споживачів Закарпатської області, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за розподіл природного газу, що в спірних правовідносинах при заявленні до АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» вимог про стягнення неустойки дає підстави для застосування принципів пропорційності та справедливості при вирішенні питання стягнення пені та штрафу з суб'єкта, якому відповідні штрафні санкції по власній дебіторській заборгованості нараховувати заборонено.
Доводи апелянта про відсутність належних доказів, які б свідчили про складне матеріальне становище відповідача спростовуються матеріалами справи. Так, відповідач надав баланс (звіт про фінансовий стан), звіти про фінансові результати, про рух грошових коштів та про власний капітал за І квартал 2023 року з квитанцією про їх подання, з яких вбачається, що розмір збитку АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» в період виникнення заборгованості перед позивачем за договором (за несвоєчасну сплату якої нараховані пеня та штраф) становив більше 48 мільйонів гривень, що може пояснювати причини несвоєчасного виконання зобов'язань покупця за договором в період з січня по червень 2023 року включно.
При цьому, законодавство не обмежує суд у врахуванні певного моменту часу для оцінки матеріального становища боржника.
Таким чином, зазначене вище в сукупності з підтвердженням своєчасної та дострокової сплати вартості природного газу в інші періоди (червень-грудень 2022 року включно, липень-грудень 2023 року включно) дає підстави для висновку про добросовісність відповідача в спірних правовідносинах та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру нарахованих штрафу та пені.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що з урахуванням наведених вище обставин добросовісності відповідача, належного виконання АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» зобов'язань за договором в інші (окрім спірних) періоди, зважаючи на незначний період прострочення оплати вартості отриманого природного газу в січні-червні 2023 року, беручи до уваги розумний баланс приватних та публічних інтересів сторін у справі та застосовуючи принцип пропорційності, доцільним є зменшення розміру нарахованих позивачем пені та штрафу. Вказане відповідатиме принципам розумності, справедливості та унеможливлюватиме ситуацію, коли штрафні санкції виступають каральною санкцією для боржника у зобов'язанні (відповідача у справі), покладаючи на нього несправедливо непомірний тягар, який є невідповідним обсягу порушеного зобов'язання.
При цьому, суд першої інстанції враховував також, що компенсаційний характер невиконання відповідачем зобов'язань за договором позивачем забезпечено додатково (крім пені та штрафу) вимогами про стягнення з АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» інфляційних втрат та відсотків річних.
Оцінивши наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність зменшення пені та штрафу на 90%, оскільки відсутні підстави вважати, що порушення зобов'язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача, погіршення його фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності; відсутні підстави вважати, що в діях відповідача наявні умисні дії (заздалегідь передбачувані); відповідач виконав взяте на себе зобов'язання у повному обсязі, а наслідки прострочення є незначними та не спричинили позивачу збитків (матеріали справи відповідних доказів про наявність збитків не містять).
З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги майновий стан сторін та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені та штрафу.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкції належить до дискреційних повноважень суду першої інстанції.
Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналогічний правовий висновок викладено у п. 50 постанови Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги дискреційні повноваження суду першої інстанції, відсутні обґрунтовані підстави для задоволення апеляційної скарги позивача, адже він не спростував висновків суду першої інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального і порушення процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, а тому рішення суду в оскаржувані частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції за апелянтом.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275 , 276, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз України» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області у справі №907/542/24 в оскаржуваній частині - без змін.
2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Повний текст постанови складено та підписано 30.12.2024.
Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК
Судді Н.М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК