Справа № 136/2345/24
25 грудня 2024 року м. Липовець
Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Шпортун С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою, у якій просить суд встановити факт перебування на його утриманні дитини віком до 18 років - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовуючи підставність заяви тим, що він, ОСОБА_1 , перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , вони мають двох спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , 2014 року народження, та ОСОБА_5 , 2022 року народження, а також у їх сім'ї виховується та перебуває на утриманні ОСОБА_3 , 2008 року народження, опікуном якого, відповідно до розпорядження Липовецької районної державної адміністрації від 26.11.2019 за №328 призначено його дружину ОСОБА_2 .
Ураховуючи те, що між ним та ОСОБА_3 склались дружні та теплі взаємовідносини, останній вважає його своїм батьком, а він його своїм сином, утримує та виховує як рідну дитину, матеріально забезпечує, оскільки є фінансово спроможним та отримує гідну заробітну плату, тоді як його дружина яка є опікуном - ОСОБА_2 не працює, а усиновлювачем, в силу ст..211 СК України, він не може бути, так як різниця у віці між ним та дитиною становить менше 15 років, тому просив встановити факт перебування на його утриманні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою звільнення його із військової служби, на підставі ст..26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», що стало підставою звернення до суду із даною заявою.
Вирішуючи питання про прийняття заяви до розгляду, суд виходить з наступного.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (стаття 293 ЦПК України).
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України.
Відповідно до частини другої зазначеної статті, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що висловлювання «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовних вимог, які не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства, так і тих вимог, які взагалі не можуть розглядатися судами (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у пункті 66 постанови від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, у пункті 59 постанови від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц, у пункті 37 постанови від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц).
Зі змісту заяви встановлено, що факт, який просить підтвердити заявник, пов'язаний із необхідністю звільнення його із військової служби.
Так, в силу приписів п.п.3 частини 12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Положеннями підпункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) здійснюється на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.
Згідно з пунктом 233 Положення №1153/2008 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 14.10 Розділу XIV "Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов'язку в запасі в особливий період" Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
З системного аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.
Зі змісту заяви встановлено, що заявник є військовослужбовцем, проходить військову службу та у його сім'ї проживає дитина ОСОБА_3 , 2008 року народження, якому відповідно до розпорядження Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області за №325 від 21.11.2019 надано статус дитини позбавленої батьківського піклування та тимчасово влаштовано у родину сестри ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до розпорядження Липовецької районної державної адміністрації за №328 від 26.11.2019, ОСОБА_2 , 1998 року народження, яка є дружиною заявника, призначено опікуном над дитиною позбавленою батьківського піклування ОСОБА_3 2008 року народження.
Законами України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", «Про охорону дитинства" визначено терміни: дитина, позбавлена батьківського піклування, - це діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов'язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також діти, розлучені із сім'єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов'язків з причин, які неможливо з'ясувати у зв'язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в зоні проведення антитерористичної операції, та безпритульні діти.
Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.
Рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті (в разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей.
Державні соціальні стандарти на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку, незалежно від того, де така дитина перебуває на утриманні та вихованні.
Відповідно до частини третьої статті 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається в цілому на державу.
Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави (стаття 25 Закону України "Про охорону дитинства").
У справах про встановлення судом фактів, ключовим є те, що саме конкретний факт має юридичне значення, а мета його встановлення тут має другорядне значення. Але і факт, і мета його встановлення мають випливати з однієї сфери правовідносин. Тобто, не будь-який факт підлягає встановленню лише тому, що такий випадково наявний у заявника і підходить йому для якоїсь його мети, яку собі ставить заявник.
Встановлення судом факту утримання особою дитини, яка позбавлена батьківського піклування не передбачено нормами діючого законодавства, така дитина має особливий статус, її утримання та виховання покладається в цілому на державу, тоді як питання звільнення заявника з військової служби належить до компетенції посадових осіб, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби на підставі наданих ним документів чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту, яка може бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства.
За установлених у цій справі конкретних обставин, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст.186 ч.1 п.1, 260 ЦПК України, суд,
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту перебування дитини віком до 18 років на утриманні особи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15-ти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Світлана ШПОРТУН