Справа № 136/1653/24
провадження № 2/136/397/24
23 грудня 2024 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Присяжного О.І.
за участю секретаря судового засідання Мельник В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, -
Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із вищевказаним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) у якому просить:
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно з дня подання позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття;
- позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підставність вимог позивач обґрунтовує тим, що відповідач, з самого дня народження сина ОСОБА_5 подальшим його життям не цікавиться по теперішній час, про дитину не піклується і взагалі не цікавиться його життям, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не проявляє інтересу до внутрішнього світу сина, не створює умови для виховання, не проявляв та не проявляє будь-якої батьківської турботи.
Поведінка відповідача свідчить про ухилення від виховання дитини та виконання покладених на нього законодавством обов'язків, що стало підставою звернення до суду із даним позовом.
Відповідач, у відповідності до статтей 174, 178 ЦПК України, не скористався своїм процесуальним правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 09.09.2024 було відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
01.10.2024 позивачем подано до суду повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00047244977 від 01.10.2024 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який долучено судом до матеріалів справи.
25.11.2024 службою у справах дітей Липовецької міської ради подано до суду рішення виконавчого комітету Липовецької міської ради від 20.11.2024 № 287 "Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ", який судом долучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 25.11.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач повідомлявся про день та час розгляду справи шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою місця проживання, а також за адресою зазначеною у позовній заяві. Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення та відмітки відділення Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою», у зв'язку з чим конверти із вкладенням повернуто суду, однак згідно положень п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України судові документи для ОСОБА_2 вважаються врученими.
Таким чином, суд вжив усіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.
У строк, встановлений судом ухвалою від 09.09.2024 від відповідача відзив на позов не надійшов.
Враховуючи вищевикладене та положення статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Позивач та третя особа у судове засідання не з'явились, подали письмові заяви про проведення судового засідання без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.
Відповідно до положень частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу не здійснювалося.
Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив, що згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а.с. 6).
Дані відомості є актуальними на момент розгляду справи, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00047244977 від 01.10.2024 сформованого стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 24-25).
25.11.2022 Липовецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , про що зроблено актовий запис № 162, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 виданого 25.11.2022 (а.с. 5).
Згідно із довідкою виданою Росошанським ліцеєм від 29.07.2024 № 36 учень ОСОБА_4 навчався в дошкільному підрозділі ліцею (дитячому садку), закінчив навчання у 2 класі. Батько, ОСОБА_2 , за даний час, з вихователями дошкільного підрозділу, класним керівником, вчителями, відносно навчання і виховання дитини в ліцеї, не спілкувався, батьківські збори, виховні та позакласні заходи не відвідував (а.с. 8).
Відповідно до довідки виданої Липовецькою міською радою № 365 від 29.07.2024 судом встановлено, що неповнолітній син ОСОБА_4 , 2015 року народження, проживає разом із своєю рідною матір'ю ОСОБА_1 , 1994 року народження, в будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 та повністю знаходиться на її утриманні, а батько ОСОБА_2 , 1995 року народження, до неповнолітнього сина ОСОБА_4 майже з самого дня народження не навідується, подальшим життям не цікавиться по теперішній час, про дитину не піклується (а.с. 9).
14.08.2024 комісією в складі депутата Липовецької міської ради - Добровольської Л.В. та сусідів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 складено акт проте, що неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із своєю рідною матір'ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 та повністю знаходиться на її утриманні, а батько ОСОБА_2 до неповнолітнього сина майже з самого дня народження не навідується, подальшим його життям не цікавиться по теперішній час, про дитину не піклується, взагалі не цікавиться його життям, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не проявляє інтересу до внутрішнього світу сина, не створює умови для виховання, не допомагає матеріально, не проявляв та на протязі останнього року не проявляє іншої будь-якої батьківської турботи. Сина ОСОБА_5 повністю забезпечує одягом, взуттям, продуктами харчування, займається його вихованням та утриманням його рідна мати ОСОБА_1 (а.с. 7).
Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Статтею 166 СК України встановлено, що одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було предметом розгляду Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Липовецької міської ради, за наслідками якого було складено висновок, який затверджено рішенням виконавчого комітету Липовецької міської ради від 20.11.2024 № 287, відповідно до якого визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 49-51). При цьому у висновку зазначено, що при проведенні бесіди з батьком ОСОБА_2 встановлено, що він не заперечує щодо позбавлення батьківських прав, що засвідчив письмово в заяві.
Суд, оцінивши усі зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що обставини наведені позивачем у позовній заяві доведені належними, допустимими та достовірними доказами, а їх зв'язок у сукупності є достатнім на підтвердження факту ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
За таких обставин, суд вважає, що достатні усі правові підстави для застосування крайнього заходу впливу до відповідача шляхом позбавлення його батьківських прав, який відповідає інтересам дитини, отож позов підлягає до задоволення.
Наведене узгоджується і з приписами викладеними в частині четвертій статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" де передбачено, що позбавлення батьківських прав не звільняє від обов'язку утримувати дитину.
Зі змісту статті 180 СК України вбачається, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен врахувати обставини визначені частиною першою статті 182 СК України.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України, передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Визначаючись із розміром аліментів, які слід присудити із відповідача на користь дитини, суд виходить із якнайкращого для забезпечення її гармонійного розвитку з урахуванням обставин, передбачених статтею 182 СК України та обставин встановлених у судовому засіданні.
Відповідач не надав на пропозицію суду викладену в ухвалі від 09.09.2024 жодних заперечень проти обставин зазначених у позові.
Суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, при цьому відомості про наявність інших аліментних зобов'язань чи про поганий стан здоров'я відповідача матеріали справи не містять, а відповідачем не було надано жодних доказів.
Ураховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання дитини у виді частки від заробітку (доходу) щомісячно, що становить 1/4 частки, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову 28.08.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
З огляду на викладене суд задовольняє позов у повному обсязі.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 164, 166, 180-184, 191 СК України, ст.ст. 2, 12, 13, 259, 263, 268, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, - задовольнити у повному обсязі.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав стосовно його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову 28.08.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 );
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Повний текст рішення складено та підписано 30.12.2024.
Суддя Олексій ПРИСЯЖНИЙ