Іменем України
Справа № 133/3255/24
провадження № 3/133/1656/24
10.12.24 м. Козятин
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухова Н.О., розглянувши матеріали, які надійшли від УПП у Вінницькій області БПП з обслуговування Хмільницького району про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , за ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП, -
До Козятинського міськрайонного суду надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124, 122-4, КУпАП, які постановою суду від 22.11.2024 були об'єднані в одне провадження на підставі ст. 36 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №152764 від 17.10.2024, ОСОБА_1 26.09.2024 о 14 год. 00 хв. по вул. Цегельній, 15А в с. Самгородок, Хмільницького району, керуючи т/з "RENAULT TRAFIC", д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної швидкості і внаслідок чого здійснив наїзд на свійських птахів (качок), врезультаті ДТП ОСОБА_2 отримала матеріальну шкоду, чим порушив п.12.1 ПДР.
Дії ОСОБА_1 , посадвою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковане за ч. 124 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №152769 від 17.10.2024, ОСОБА_1 26.09.2024 о 14 год. 00 хв. по вул. Цегельній, 15А в с. Самгородок, Хмільницького району, керуючи т/з "RENAULT TRAFIC", д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив ДТП та самовільно залишив місце події, чим порушив п.2.10а ПДР.
Дії ОСОБА_1 , посадвою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковане за ч. 122-4 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що 17.10.2024 проїзжав своїм автомобілем по вул. Цегельній, 15А в с. Самгородок Хмільницького району, але не о 14 год. 00 хв. як вказано в протоколі, і не здійснював наїзд своїм автомобілем на качок ОСОБА_2 , оскільки їх не було на вулиці.
Враховуючи наведене, дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об'єднаються у чотири групи (елементи): об'єкт адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб'єкт адміністративного правопорушення та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов'язковими. Суб'єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб'єктивної сторони.
Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Стаття 122-4 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність у випадку залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Як вбачається з протоколів про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, у зв'язку з порушенням п.п. 12.1 ПДР, та за ст. 122-4 ПДР, у зв'язку з порушенням п.2.10(а) ПДР.
Виходячи із змісту Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила (пункти 1.3, 1.4).
За змістом п.10.9 Правил дорожнього руху України, визначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
У відповідності до п.2.10 вказаних Правил дорожнього руху України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:
а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;
в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;
г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу;
ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;
д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції;
е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди;
є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підставі ст. 280 КУпАП, встановлено обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а саме факт вчинення адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні.
Виходячи із змісту Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила (пункти 1.3, 1.4).
До матеріалів справи у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №152764 від 17.10.2024 за ст. 124 КУпАП; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 26.10.2024; схему місця ДТП від 17.10.2024; пояснення ОСОБА_2 від 26.09.2024; рапорт поліцейського взводу №1 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП А. Амонса від 16.10.2024; пояснення ОСОБА_2 від 17.10.2024.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №152769 від 17.10.2024 за ст. 122-4 КУпАП; схему місця ДТП від 17.10.2024; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 26.10.2024; рапорт поліцейського взводу №1 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП А. Амонса від 16.10.2024; пояснення ОСОБА_2 від 17.10.2024. Матеріали адміністративної справи містять недостатньо доказів вини ОСОБА_1 , оскільки є розбіжності в датах складання працівниками поліції даних протоколів про адміністративні правопорушення і вчиненнями їх ОСОБА_1 та схемою місця ДТП, також відсутні будь-які пояснення правопорушника ОСОБА_1 та свідків по даній справі. У день правопорушення, як вбачається з матеріалів, протоколи складені не були, доказів того, що є загиблі особини птахів суду не надано; відсутні докази того, що ОСОБА_1 був здійснений наїзд на птахів.
Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1, 2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України також відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
Так, у своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст. 122-4КУпАП.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 33, 124, 122-4, 221, 245, 247, 280, 284 КУпАП, суд,-
Провадження в справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124, ст. 122-4, закрити.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області.
Суддя Наталя ПЄТУХОВА
10.12.24