Рішення від 03.05.2024 по справі 368/1878/23

Справа № 368/1878/23

2/368/304/24

Рішення

Іменем України

"03" травня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючий - суддя Закаблук О.В.

При секретарі судового засідання - Токовенко Н.О.

- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ТОВАРИСТВА з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ з ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ з ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, в прохальній частині якої позивач просив суд винести рішення, на підставі якого:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. ЗО, реквізити IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за Кредитним договором № Z75.24467.004952847 від 23 лютого 2019р. в розмірі 15 085.76 грн., з яких:

- 6 982.67 грн. - заборгованість за основним боргом;

- 8 103.09 грн. - заборгованість за відсотками;

- 0.00 грн. - заборгованість за комісіями.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" понесені судові витрати.

4. В разі розгляду даної позовної заяви в порядку загального позовного провадження, призначений розгляд справи за позовом ТОВ "ФК "ЄАПБ" до ОСОБА_1 здійснювати за відсутністю представника Позивача, і у випадку неявки в судове засідання Відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви, в мотивувальній його частині позивач обгрунтовує наступними обставинами справи та нормами права:

- 23 лютого 2019 р. ОСОБА_1 (далі - Відповідач) уклав із Акціонерним товариством "Ідея Банк" (далі - Первісний кредитор чи АТ «Ідея Банк») Кредитний договір № Z75.24467.004952847 від 23 лютого 2019 р.

07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі по тексту - ТОВ «ФК «ЄАПБ» чи/або Позивач) укладено Договір факторингу № 07072023 (далі по тексту - Договір Факторингу), відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № Z75.24467.004952847 від 23 лютого 2019р., укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , - перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ» (копія витягу з Договору факторингу, засвідчена належним чином додається).

Згідно п. 2.1. Договору факторингу за цим Договором АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору факторингу Права Вимоги, які АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в Реєстрі Боржників, що підписується Сторонами, у паперовому вигляді в день укладання цього Договору та надсилається АТ «Ідея Банк» ТОВ «ФК «ЄАПБ» в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлі в день укладання цього Договору. Реєстр Боржників після належного його підписання Сторонами вважається невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Рестру боржників №3 до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z75.24467.004952847 від 23 лютого 2019р., в сумі 15085.76 грн., з яких:

- 6982.67 грн. - заборгованість за основним боргом;

- 8103.09 грн. - заборгованість за відсотками;

- 0 грн. - заборгованість за комісіями.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги здійснювались безпосередньо АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися.

Згідно п. 5.1. Договору факторингу Права Вимоги вважаються такими, що перейшли від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» в день підписання відповідного Реєстру Боржників, за умови виконання ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язань передбачених п. 4.1. цього Договору.

Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.

Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Згідно із ч. 2. ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини Кредитодавец:л має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено: "Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом."

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі".

При умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора,

які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 07.07.2023 Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ /ФК"ЄАПБ" за кредитним договором № Z75.24467.004952847 від 23 лютого 2019р. в сумі 15085.76 грн., з яких:

- 6982.67 грн. - заборгованість за основним боргом;

- 8103.09 грн. - заборгованість за відсотками;

- 0 грн. - заборгованість за комісіями.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 UK України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч. 1 ст. 641 ЦK України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦK України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦK України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦK України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦK України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На вимогу п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. повідомляємо, що Позивачем не здійснювалися заходи досудового врегулювання спору, оскільки законом не визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору для даної категорії справ.

ТОВ "ФК "ЄАПБ" повідомляє, що іншого позову до Відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав не подано.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України, повідомляємо, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ "ФК "ЄАПБ" понесло і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи становить:

- судовий збір за подання позовної заяви - в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн. - станом на 01.01.2023) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів - в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1342 грн.).

Згідно ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ст. 131-2 Конституції України, Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Згідно ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно ч. 2 ст. 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Разом із тим, повідомляємо суд, що довіреність представника на представлення інтересів ТОВ «ФК «ЄАПБ» видана Генеральним директором ТОВ «ФК«ЄАПБ» Ревуновим Романом Олеговичем відповідно до п.п. 15.5.5. Статуту ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», яким передбачено "право Генерального директора видавати довіреності третім особам на здійснення дій від імені Товариства, за винятком дій (повноважень, віднесених до компетенції Загальних зборів) (копія витягу зі Статуту ТОВ "ФК"ЄАПБ" додається).

На підтвердження повноважень Генерального директора ТОВ «ФК «ЄАПБ» Ревунова Романа Олеговича Позивач долучає до позовної заяви засвідчені належним чином копію Протоколу № 41 Загальних зборів Засновників (Учасників) ТОВ «ФК «ЄАПБ» та копію Наказу про призначення Генерального директора ТОВ «ФК «ЄАПБ».

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 509, 512, 516, 525, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 639, 641, 642, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 4, 13, 19, 27, 43, 58, 60, 133, 141, 175, 177, 184, 274-279 ЦПК України, - позивач просить задовольнити позов.

26.12.2023 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/1878/23, провадження № 2/368/707/23.

12.02.2024 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу, на підставі якої відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання на 15 год. 00 хв. 11.03.2024 року.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 11.03.2024 року, представник позивача, - ТОВАРИСТВА з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ з ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» , - не з'явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - в матеріалах справи міститься письмова заява представника позивача, в якій він просить суд слухати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити

В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 11.03.2024 року, відповідач ОСОБА_1 , - заперечував проти задоволення в повному обсязі, не заперечував проти проведення підготовчого судового засідання у відсутності представника позивача, та не заперечував проти призначення справи до слухання по суті справи.

11.03.2024 року Кагарлицьким районним судом Київської області проведено підготовче судове засідання (без участі представника позивача), по результатах якого на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 год. 00 хв. 12.04.2024 року.

12.04.2024 року в слуханні справи було оголошено перерву до 17 год. 00 хв. 02.05.2024 року.

В судове засідання, яке відбулося 02.05.2024 року, представник позивача, - ТОВАРИСТВА з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ з ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» , - не з'явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - в матеріалах справи міститься письмова заява представника позивача, в якій він просить суд слухати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити

В судовому засіданні, яке відбулося 02.05.2024 року, відповідач ОСОБА_1 , - заперечував проти задоволення в повному обсязі, та пояснив що:

- так, він підписував кредитний договір, але він його підписав, бо на нього психологічно тиснули працівники кредитної установи, - вони його ввели в оману, - сказали, що при отриманні кредиту - там майже немає процентів;

- він підписував кредитний договір в подавленому психологічному стані, - в нього в той час дитина поламала ногу, і йому потрібні були кошти на операцію, а коштів своїх в нього не було, тому він підписав договір, не читаючи, так як терміново потрібні були кошти і він тоді не думав, як повернути кошти.

Відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі також із підстави закінчення строків позовної давності, - так як з моменту укладення кредиту до моменту подачі позовної заяви минуло більше, ніж три роки, - майже п'ять років, - про що подав письмове клопотання, яке міститься в матеріалах справи.

Суд, вислухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позову, - шляхом винесення судового рішення, як окремого процесуального документу (з постановленням в нарадчій кімнаті), обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Підсудність.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного зайняття (роботи).

Як вбачається з довідки № 183/04 - 07, яка видана 22.01.2023 року Кагарлицькою міською радою Київської області, - відповідач по справі, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно, враховуючи предмет позову (стягнення боргу з фізичної особи), враховуючи місце реєстрації відповідача - фізичної особи, та положення ч. 1 ст. 27, ч. 9 ст. 28 ЦПК України, дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, як суду загальної юрисдикції першої інстанції, так як в даному випадку має місце правило загальної підсудності.

Сторони по справі:

- позивачем по справі є юридична особа, - ТОВАРИСТВА з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ з ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», (0032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 30, Кодж ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАС комбанк»), адреса для листування: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4.

- відповідачем по справі є фізична особа, - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець місто Кагарлик Київської області, громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 11 листопада 1997 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: : АДРЕСА_1 ).

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права, та застосування до них норм матеріального та процесуального права:

- 23 лютого 2019 р. ОСОБА_1 (далі - Відповідач) уклав із Акціонерним товариством "Ідея Банк" (далі - Первісний кредитор чи АТ «Ідея Банк») Кредитний договір № Z75.24467.004952847 від 23 лютого 2019 р.

07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі по тексту - ТОВ «ФК «ЄАПБ» чи/або Позивач) укладено Договір факторингу № 07072023 (далі по тексту - Договір Факторингу), відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № Z75.24467.004952847 від 23 лютого 2019р., укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , - перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ» (копія витягу з Договору факторингу, засвідчена належним чином, - міститься в матеріалах справи).

Згідно п. 2.1. Договору факторингу за цим Договором АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору факторингу Права Вимоги, які АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в Реєстрі Боржників, що підписується Сторонами, у паперовому вигляді в день укладання цього Договору та надсилається АТ «Ідея Банк» ТОВ «ФК «ЄАПБ» в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлі в день укладання цього Договору. Реєстр Боржників після належного його підписання Сторонами вважається невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Рестру боржників № 3 до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z75.24467.004952847 від 23 лютого 2019р., в сумі 15085.76 грн., з яких:

- 6982.67 грн. - заборгованість за основним боргом;

- 8103.09 грн. - заборгованість за відсотками;

- 0 грн. - заборгованість за комісіями.

Суд наголошує в даному випадку, що всі нарахування (утворення заборгованості за договором кредиту), що відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги, - здійснювались безпосередньо АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги.

Також суд наголошує на тому, що позивачем, - ТОВ «ФК «ЄАПБ», - не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися.

Суд наголошує на тому, що позов надійшов до суду - 26.12.2023 року, а датований - 12.12.2023 року, в той же час кредитний договір між відповідачем та первинним кредитором був укладений 23.02.2019 року, - тобто - позов до суду поданий майже через 4 роки та 10 місяців з дня укладення кредитного договору, що, з огляду на ту обставину, що відповідачем не сплачувалися кошти на погашення заборгованості, - є підставою для суду застосувати строки позовної давності та відмовити в позові - повністю.

Так, що стосується укладення кредитного договору, то суд зазначає наступне:

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних-прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Так, судом встановлено, що позивачу в зв'язку із тяжкими життєвими обставинами (потреба коштів наоперацію дочці), - дуже потрібні були кошти, а тому умови кредитування (які йому було усно пояснені, так як кредитний договір - позивач не читав), - влаштовували і у зв'язку з цим він уклав кредитний договір.

Суд вважає, що в даному випадку волевиявлення позивача на укладення договору було не вільним, фактично не усвідомленим (так як він би погодився на будь - які умови кредиту для отримання коштів, так як кошти були необхідні його дитині), тому, суд вважає, що слід застосувати також положення ст. 203 ЦК України.

Згідно ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, підписаний відповідачем договір на думку суду, - дещо не відповідає вимогам ч. 3, ч. 5 ст. 203 ЦК України.

Згідно ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з 'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В ухвалі від 12 вересня 2018 року колегія суддів Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначила, що у разі, якщо Умови та Правила надання банком кредиту, зокрема, й умова про збільшення строку позовної давності, не містять підпису позичальника та при цьому банк не надає судам належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та Правила містили ту чи іншу спірну умову, зокрема, і щодо збільшення строку позовної давності, у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались, то такі Умови та Правила надання банком кредиту не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальником.

Згідно ст.ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, - припиняється.

Узагальнює позицію Верховного Суду правова позиція, висловлена в рішенні Великої палати Верховного суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, в якій Велика Палата Верховного суду обґрунтовує свою позицію наступним чином:

- Не повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, покладає на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору:

- З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, - не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та права надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

28.03.2018 року Великою Палатою Верховного Суду було розглянуто справу № 444/9519/12 та прийнято доволі багато цікавих правових висновків, які кардинально відрізняються від правових позицій колишнього Верховного суду України у кредитних правовідносинах стосовно строку позовної давності, нарахування процентів, неустойки та застосування статті 625 ЦК України. Тепер же слід звернути увагу на бачення Великої Палати ВС у рішенні № 444/9519/12 щодо даних висновків, адже тепер саме ними будуть керуватися суди нижчих інстанцій при відправленні правосуддя.

Із зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду до нашого випадку можна використати наступні тези:

- проценти за кредитом нараховуються протягом строку кредитування;

- неустойка нараховується з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу, якщо такий платіж не було здійснено. Аналогічно розраховується й позовна давність зі сплати неустойки по кожному платежу, але у межах спеціального строку давності - 1 рік;

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 та від 04 липня 2018 року у справі №10/11534/13-ц дійшла висновку, що право позикодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Закон України «Про споживче кредитування», який захищає права споживачів, передбачає, зокрема: абз.1 ч.2 ст.21: «Пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за договором не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу»;

абз.2 4.2 ст.21: «Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, - не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін».

Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України, спеціальна позовна давність (зокрема, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється тривалістю в один рік.

Це підтверджується також правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду провадження 61-6св18, справа №200/11343/14ц від 07.02.2018 загальна позовна давність (зокрема, щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитом та відсотків) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), а спеціальна позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, яка подана до винесення ним рішення.

Суд в даному випадку зазначає, що позивачем до матеріалів справи не додано роздруківку заборгованості відповідача, - помісячно, що позбавляє суд права визначитися з тією обставино, коли почався термін позовної давності в даному спорі, згідно ж розрахунку заборгованості відповідача (а.с., 21), - позивач по даній справі вже придбав право вимоги до відповідача з пропущенням строків позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Суд зазначажє, що позивачем не заявлялося клопотання про поновлення процесуального строку - строку позовної давності для звернення до суду, в той же час, - відповідачем до суду подано письмове клопотання про застосування до даного спору наслідків пропущення строків позовної давності - відмова у позові.

Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, - є підставою для відмови у позові.

Також суд зазначає, що заміна кредитора у справі, - не поновлює процесуальні строки, в тому числі - строки позовної давності.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, позовна давність є строком для пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини (зазначений висновок був сформований ще в Постанові Верховного суду України від 29 жовтня 2014 р. у справі № 6-152цс14).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, - Позивач був обізнаний з пропущенням в даному випадку строків позовної давності (так як суд вважає, що, на відміну від відповідача, який не є юристом, не обізнаний з положеннями зобов'язального права, - у позивача працюють фахівці - юристи, які апріорі повинні перевіряти строки позовної давності в зобов'язалььних правовідносинах - відносинах позики, кредиту, тощо), проте, - незважаючи на пропущення строків давності, - позивач придбав право вимоги первісного кредитора до відповідача, хоча позивач мав також врахувати окрім загальних положень ЦК України також і правову позицію, яка викладена Великою Палатою Верховного Суду провадження 61-6св18, справа №200/11343/14ц від 07.02.2018 загальна позовна давність (зокрема, щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитом та відсотків) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), а спеціальна позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України).

Дійсно, - 22.03.2017 р. Верховний Суд України, розглядаючи справу № 6-3063цс16, підтвердив правовий висновок викладений у постановах від 4 лютого, 18 березня, 24 червня 2015 року, 17 лютого 2016 року про те, що без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, адже можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони, - але, - відповідач таким правом скористався і його письмове клопотання міститься в матеріалах справи.

Окрім цього, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необгрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Відповідно до ст.. 262 ЦК України заміна сторони у зобов 'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Судові витрати:

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому Законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Проте, з огляду на ту обставину, що у позові відмовлено судом, - судові витрати, понесені позивачем - залишаються за позивачем, так як такі судові витрати позивача - не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, - з огляду на вищевказані норми процесуального права, що стосуються процесуальних витрат.

Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:

- обставини, якими обґрунтовував позовну заяву позивач - в судоворму засіданні - не підтвердилися, - що і є підставою для відмови в задоволенні позову;

- із встановлених обставин випливають правовідносини зобов'язального права, які регулюються нормами ЦК України;

- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст. 61 Конституції України, правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, постановами Верховного суду України від 14 грудня 2014 року (справа №6-2462ЦС16), від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320ЦС16), від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003ЦС15 та постановах Верховного Суду від 05.09.2018 року у справі № 755/11168/15-ц, від 06.09.2018 року у справі № 0417/10430/2012, від 12.09.2018 року у справі № 647/1133/15-ц, від 20.09.2018 року у справі № 712/12031/15-ц, від 26.09.2018 року у справі № 711/8798/2012, від 03.10.2018 року у справі № 366/1358/іб-ц, від ю.10.2018 року у справі № 278/2615/15-ц, ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, 527, 530, ч. 1 ст. 598, 599, 610, ч. 2 ст. 615, 629, 1050, 1054, 1082 ЦК України;

- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, - позов не підлягає до задоволення - в повному обсязі;

- судові витрати слід залишити за позивачем;

- підстав до допущення судового рішення до негайного виконання на підставі положень ст. 367 ЦПК України, - судом не вбачаються;

- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 61 Конституції України, правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, постановами Верховного суду України від 14 грудня 2014 року (справа №6-2462ЦС16), від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320ЦС16), від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003ЦС15 та постановах Верховного Суду від 05.09.2018 року у справі № 755/11168/15-ц, від 06.09.2018 року у справі № 0417/10430/2012, від 12.09.2018 року у справі № 647/1133/15-ц, від 20.09.2018 року у справі № 712/12031/15-ц, від 26.09.2018 року у справі № 711/8798/2012, від 03.10.2018 року у справі № 366/1358/іб-ц, від ю.10.2018 року у справі № 278/2615/15-ц, ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, 527, 530, ч. 1 ст. 598, 599, 610, ч. 2 ст. 615, 629, 1050, 1054, 1082 ЦК України, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 280 - 282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ТОВАРИСТВА з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ з ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя: Закаблук О.В.