Справа №293/85/16-к
Провадження № 1-кп/293/42/2024
30 грудня 2024 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12015060000000157 від 24.07.2015 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого, не військовозобов'язаного, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,
Згідно обвинувального акту із зміненим обвинуваченням від 08.10.2024 зазначено, що відповідно до протоколу сесії шостого скликання Новопільської сільської ради від 26.11.2010 ОСОБА_4 обрано Новопільським сільським головою Черняхівського району Житомирської області.
Так, Новопільський сільський голова ОСОБА_4 у травні 2015 року звернувся до заступника директора ТОВ «Форест Еко Інвест» ОСОБА_7 , якому запропонував виконати роботи із капітального ремонту приміщення клубу у с. Окілок, який знаходиться на балансі вказаної сільської ради.
Договір № 8 на виконання капітального ремонту клубу в с. Окілок, між сільською радою в особі голови ОСОБА_4 з однієї сторони та ТОВ «Форест Еко Інвест» в особі директора ОСОБА_8 з другої сторони укладено 07.07.2015.
У ході виконання робіт за вказаним договором підряду ОСОБА_4 дійшов переконання, що ОСОБА_7 сприймає його як посадову особу органу місцевого самоврядування та вважає, що він може вплинути на безперешкодне виконання умов договору від 07.07.2015, чи позитивно сприяти ТОВ «Форест Еко Інвест» у виконанні робіт по договору та своєчасному перерахуванні грошових коштів за ним.
У зв'язку з цим, у точно невстановлений до судовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами ОСОБА_7 .
З цією метою ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 про необхідність надання ним грошових коштів у сумі 48 000 гривень нібито за сприяння у безперешкодному виконанні ТОВ «Форест Еко Інвест» робіт по договору та своєчасному перерахуванні грошових коштів за ним, хоча насправді жодного впливу на виконання робіт та перерахування грошових коштів він не мав, оскільки після підписання договору всі питання, пов'язані з його виконанням, носять виключно цивільно - правовий характер.
У свою чергу, ОСОБА_7 вважаючи, що ОСОБА_4 дійсно вживатиме заходів, спрямованих на сприяння у безперешкодному виконанні ТОВ «Форест Еко Інвест» робіт по договору та своєчасному перерахуванні грошових коштів за ним, погодився на пропозицію ОСОБА_4 надати йому грошові кошти.
Реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливий мотив, з метою незаконного збагачення, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що жодного впливу на виконання робіт та перерахування грошових коштів за договором підряду № 8 від 07.07.2015 на виконання капітального ремонту клубу в с. Окілок він не мав, маючи на меті отримати для себе додатковий дохід, діючи шляхом обману, 04.08.2015 близько 10 години 35 хвилин, перебуваючи у с. Новопіль, Черняхівського району, Житомирської області та знаходячись в салоні автомобіля марки «Део Ланос», н.з. НОМЕР_1 , під час спілкування з ОСОБА_7 дав йому вказівку покласти грошові кошти у сумі 20000 гривень на заднє сидіння його автомобіля, після чого з місця зустрічі поїхав, та таким чином заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 на вказану суму.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на доведення свого злочинного наміру до кінця, діючи умисно, з корисливих мотивів, 06.11.2015 близько 11 години 30 хвилин, знаходячись на ділянці автошляху Черняхів - Червоноармійськ між населеними пунктами с. Ксаверівка та с. Кручинець Черняхівського району ОСОБА_4 під час спілкування з ОСОБА_7 дав йому вказівку залишити грошові кошти у сумі 28000 гривень, які були при ньому, на обочині край дороги, які мав намір у подальшому забрати, та таким чином здійснив розпорядження грошовими коштами на вказану суму.
За таких обставин, дії ОСОБА_4 кваліфіковано прокурором, як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
26.12.2024 в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання звільнити його від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 190 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження.
Захисники підтримали клопотання обвинуваченого.
Прокурор в судовому засіданні з приводу заявленого обвинуваченим клопотання висловила думку про можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки з часу вчинення інкримінованого ОСОБА_4 діяння минуло більше трьох років.
Обвинуваченому ОСОБА_4 судом роз'яснено суть обвинувачення, а також те, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою обставиною та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, право на судове провадження в повному обсязі в загальному порядку.
Дослідивши матеріали кримінального провадження та з'ясувавши думку учасників провадження, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до обвинувального акту із зміненим обвинуваченням ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство).
Зміст обвинувального акту вказує на те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , мало місце 06.11.2015, тобто з моменту його вчинення минуло більше трьох років.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.
При цьому, в постанові від 25 лютого 2021 року в справі № 192/3301/16-к Верховний Суд вказав, що системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов'язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
В цій справі окреслені ВС у справі № 192/3301/16-к орієнтири дотримано.
Відповідно розглядаючи указане питання по суті лише щодо дійсності підстав для закриття провадження, без аналізу питання про встановлення вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, суд відмічає таке.
З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
При цьому, передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним.
Водночас, на час подій, відображених в обвинувальному акті, положення ст. 12, 49 КК України діяли в редакції Законів станом на 2011 рік, а на час розгляду питання звільнення в суді положення вказаних статей зазнали змін та діють в редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року.
Згідно приписів ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Отже, беручи до уваги положення ст. 5 КК України щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі та позицію ОП ККС ВС у справі № 328/1109/19 (постанова від 05 квітня 2021 року) щодо співставлення положень ст. 12 КК та ст. 49 КК в редакціях Законів №4025-VI від 15 листопада 2011 року та № 1183-VII від 8 квітня 2014 року відповідно, з урахуванням того, що останнім Законом вводиться поняття кримінальних проступків, наявні передумови для його (Закону) врахування, як такого, що іншим чином поліпшує становище, враховує норми ст. 49 КК України в редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, в цій справі.
З урахуванням того, що ч. 1 ст. 49 КК України встановлено диференційовані строки давності, тривалість яких є пропорційною тяжкості кримінального правопорушення й суворості покарання, в досліджуваному випадку на даний час минули строки давності, визначені ч. 1 ст. 49 КК України від описаних в обвинувальному акті подій.
Наведене вказує на потребу застосування положень цієї норми (ч. 1 ст. 49 КК України). З урахуванням цього, у постанові від 12 вересня 2022 року в справі № 203/241/17 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зауважила, що особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.
Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, див. те ж саме рішення об'єднаної палати).
Відповідно, слушним є відповідне клопотання задовольнити, позаяк минули строки давності, передбачені ч. 1 ст. 49 КК України від описуваних в обвинувальному акті подій.
За таких обставин, беручи до уваги наведене, суд вважає, що обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року), та із закриттям даного кримінального провадження.
Заявлений потерпілим ОСОБА_7 цивільний позов суд залишає без розгляду, так як нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Крім того, із системного аналізу КПК України та КК України слідує, що передбачений ст. 49 КК України інститут звільнення від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення зі згодою потерпілого на таке звільнення, а також те, що у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілої сторони можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду (постанова Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №204/2626/21).
Щодо витрат, понесених при проведенні по даному кримінальному провадженню судових експертиз, суд приходить до висновку, що вони не підлягають стягненню з обвинуваченого, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України судові витрати покладаються на особу у разі, коли відносно неї ухвалено обвинувальний вирок.
При цьому суд також враховує, що в постанові від 12 вересня 2022 року в справі №203/241/17 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зауважила, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Таким чином, витрати на залучення експерта у даному кримінальному провадженні відносяться на рахунок держави.
Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до приписів ст. 100 КПК України, арешт на майно необхідно скасувати.
Запобіжний захід не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.284,288,395 КПК України,
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі ст.49 КК України, та закриття кримінального провадження - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження №12015060000000157 від 24.07.2015 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, - закрити згідно п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Витрати, понесені при проведенні по даному кримінальному провадженню судових експертиз, віднести на рахунок держави.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 10.11.2015, на грошові кошти в сумі 7722 грн та автомобіль марки «Daewoo», моделі «Lanos D4LM500», синього кольору д.н. НОМЕР_1 , скасувати.
Речові докази після набрання ухвалою законної сили:
- один контрольний зразок серветки, дві серветки, якими зроблено змиви з лівої та правої руки ОСОБА_4 06.11.2015, а також два аркуші паперу формату А4 із зразками маркувальних препаратів «Промінь-1» та «Фломастер», які упаковано до спец пакету № 2307468, - залишити при матеріалах кримінального провадження;
- дві сім карти мобільного оператора «Київстар», які вилучені 06.11.2015 в ході обшуку автомобіля, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - повернути власнику ОСОБА_4 ;
- грошові кошти в сумі 7722 грн, які вилучені 06.11.2015 в ході затримання ОСОБА_4 та зберігаються в камері схову ПАТ КБ «Приватбанк», - повернути власнику ОСОБА_4 ;
- автомобіль марки «Daewoo», моделі «Lanos D4LM500», синього кольору д.н.з. НОМЕР_1 , який зберігається на території автотранспортного господарства ГУНП в Житомирській області - повернути власнику ОСОБА_4 ;
- грошові кошти, які вилучені 06.11.2015 в ході огляду місця події (28 тис.грн., а саме 56 купюр номіналом по 500 грн: ЛИ2185188, ЛГ5145283, МА0710246, ЗГ8673821, ЗИ0359455, СБ4088842, МБ8616242, ЛД2866027, СИ5702763, СИ8744093, СБ8522148, ЛБ8456454, МВ5215054, ЛБ5787807, ЗГ1346980, ЗФ6235084, ВА7066687, ВБ1750837, ВД7781096, ЗИ9455156, АА5258383, ВГ5325563, ВД0330416, ЗБ6640719, БТ4213366, ГК7080424, ВА5734229, ВИ1733067, ВВ2054113, ЗЗ9074526, ЗД2428997, ЗД7489516, ВГ2666014, ВЖ8347693, ЗЗ5115676, ЗИ9728128, ЗД3956173, ЛЗ1641890, ЗГ3672709, ЗЗ4832879, ЗИ3803349, МВ5967736, МБ0818188, ВГ6618149, БТ1723200, ВЕ5020011, СБ1479150, ВИ8205637, ВВ1586419, БТ5448503, МБ4502147, ЛВ2680000, ВБ7410454, СИ8246964, АА4493974, ВЕ6836294 з файлом, та грошові кошти, які вилучені 06.11.2015 в ході обшуку (2 тис.грн., а саме 4 купюри номіналом по 500 грн: ЗБ2531045, ЛВ5842701, ПК6632511, ЗИ8385352) та зберігаються в камері схову ПАТ КБ «Приватбанк», - повернути власнику ОСОБА_7 .
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_9