154/3816/24
3/154/1917/24
30 грудня 2024 року м. Володимир
Суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області Каліщук А.А. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від начальника Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 25.09.2024 о 10:50 годині в кафе «Вулик, що знаходиться у Волинській області, м. Володимир, вул. Луцька 185, ОСОБА_1 здійснила продаж алкогольної настоянки без марки акцизного збору, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 156 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 просила провадження закрити, оскільки протокол відносно неї складено за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП, яка передбачає відповідальність за торгівлю пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння з рук, з лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом. Даного правопорушення вона не вчиняла. При цьому в протоколі зазначено, що вона здійснила продаж алкогольної настоянки без марки акцизного збору. Оскільки суд не вправі самостійно редагувати об'єктивну сторону правопорушення, відшуковувати докази вчинення правопорушення, а тому просить провадження у справі закрити.
Заслухавши пояснення, встановивши обставини передбачені ст. 280 КУпАП, дослідивши матеріали справи та надані докази, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження, а склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 156 КУпАП, судом не встановлений виходячи з наступного.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний зокрема з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильно вирішення справи. Ці дані встановлюються, в т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Із протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП.
Об'єктивна сторона даного правопорушення полягає у торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння з рук, з лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом
Однак із змісту протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що в протоколі (суть адміністративного правопорушення) поліцейський не відобразив об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП, оскільки зазначив, що ОСОБА_1 здійснила продаж алкогольної настоянки без марки акцизного збору.
Таким чином, у протоколі викладено об'єктивну сторону іншого правопорушення.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Один із найважливіших конституційних принципів щодо захисту основоположних прав та свобод людини при здійсненні процедури притягнення особи до адміністративної та/або кримінальної відповідальності (презумпція невинуватості) закріплено у ст.62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Судова практика свідчить, що у відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
На підставі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Положення ч. 2 ст. 7 КУпАП вказують на те, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
За таких умов сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом його вини в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Оскільки викладена поліцейським в протоколі фабула адміністративного правопорушення не є об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 156 КУпАП і суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом), а тому суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 156 КУпАП.
Таким чином, належних, допустимих, достатніх доказів, котрі б давали можливість поза розумним сумнівом зробити висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП, суду не надано, а суд позбавлений можливості самостійно збирати такі докази.
Згідно з ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП підлягає закриттю за відсутність в діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.7, ст.10, ч.4 ст.164, ст.247, ст.278, ст.280, ст.283-285 КУпАП, суддя,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 156 КУпАП закрити у зв»язку із відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: А.А. К аліщук