Справа № 333/3147/22
Провадження № 2/333/440/24
15 січня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого-судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Майсак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини з інвалідністю, -
02.08.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000,00 грн. щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і на весь період непрацездатності доньки. Позов обґрунтований таким. З 12.08.1995 року по 03.02.2017 рік позивач і відповідач перебували в шлюбі, від якого мають трьох доньок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб розірвано. З початком війни ОСОБА_1 з молодшими доньками була вимушена переїхати з м. Слов'янська, Донецької області до м. Запоріжжя. Отже, повнолітня донька сторін ОСОБА_3 наразі зареєстрована та проживає з позивачем і знаходься на утриманні останньої. ОСОБА_3 є інвалідом першої «А» групи з дитинства внаслідок психічного розладу, встановленої безстроково, є непрацездатною та потребує постійного стороннього догляду на нагляду. Остання обмежена до самообслуговування, обмежена у здатності до орієнтації, до спілкування та здатності контролювати свою поведінку, що підтверджується висновком лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за?особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу № 3/22 від 18.01.2022 року. За станом здоров'я донька сторін не може виконувати ніякі види праці. Крім того, згідно з індивідуальною програмою реабілітації дитини-інваліда № 149/6 від 26.06.2020 року, ОСОБА_3 потребує медичної реабілітації к реабілітаційному центрі м. Слов'янська, а саме: відновної терапії у вигляді приймання ноотропів, імуномодуляторів, вітамінотерапії, седативної терапії; профілактичних заходів у вигляді консультації психіатрів та стаціонарного лікування; медичного спостереження - огляду вузьких спеціалістів, лабораторних досліджень, стаціонарного лікування та на дому; лікувального масажу та лікувальної фізкультури. Оскільки ОСОБА_3 постійно проживає з позивачем та не може обходитися без постійного стороннього догляду, її неможливо та небезпечно залишати наодинці навіть на короткий проміжок часу, тому позивач не має змоги працювати та змушена перебувати вдома і доглядати доньку, інвалідність якої встановлена безстроково. За таких обставин, ОСОБА_1 не має можливості повноцінно утримувати непрацездатну доньку та забезпечувати її всім необхідним, у зв'язку із чим існує потреба в матеріальній допомозі з боку її батька - відповідача ОСОБА_2 . Відповідач проживає окремо, не допомагає доглядати за їх спільною непрацездатною донькою. ОСОБА_2 матеріально допомагає доньці. Втім, ця допомога нерегулярна та недостатня для належного утримання доньки - інваліда, яка потребує постійної протисудомної терапії, медикаментів, вітамінів, імуномодуляторів, масажів, консультацій лікарів, повноцінного і якісного харчування, у зв'язку з чим ОСОБА_1 змушена звернутися до суду за захистом своїх прав. Витрати, які позивач щомісячно несе на утримання непрацездатної доньки для забезпечення її всім необхідним (придбання їжі, одягу, взуття, вітамінів, постійно необхідних їй медикаментів, без яких донька не може існувати, забезпечення медичної терапії, сплати за оренду житла в м. Запоріжжі, комунальних платежів тощо), становлять не менше 20 000,00 грн. на місяць. ОСОБА_1 з молодшими доньками є внутрішньо переміщеними особами, тому вимушені винаймати житло у м. Запоріжжі. Відповідно до договору оренди від 15.07.2022 року, оренда плата за квартиру становить на місяць 8 000,00 грн., не рахуючи витрат на комунальні платежі. Вказаний договір оренди укладений старшою донькою ОСОБА_5 , оскільки на момент укладення вказаного договору у непрацездатної доньки ОСОБА_6 відбулось чергове загострення хвороби та вона була позбавлена можливості відлучитися для підписання цього договору. Втім за оренду квартири сплачує позивач, оскільки старша донька ОСОБА_7 є студенткою денної форми навчання та самостійного доходу немає. Відповідач ОСОБА_2 є здоровим, працездатним чоловіком, матеріально забезпечений, має на праві власності легковий автомобіль марки «Dасіа» та нерухоме майно: частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , придбану 19.02.2015 року за договором купівлі-продажу; частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , придбану 27.06.2000 року за договором купівлі-продажу житлового будинку; квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , придбану 26.04.2016 року за договором купівлі-продажу; квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , придбану 07.10.2016 року за договором купівлі-продажу; квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , придбану відповідачем у липні 2021 року. Оскільки вказана квартира розташована у новобудові та забудовник дотепер не надав покупцям необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності за покупцями, тому на теперішні час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта відсутня інформація про право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру. При цьому, квартиру за адресою: АДРЕСА_4 та квартиру за адресою: АДРЕСА_5 ОСОБА_2 здає в оренду та отримує від цього сталий дохід, який на місяць становить 12 000,00 грн. Крім того, ОСОБА_2 займається підприємницькою діяльністю, а саме торгує оптом та вроздріб одноразовим посудом. Від підприємницької діяльності відповідач отримує постійний дохід, який на місяць становить приблизно 50 000,00 грн. При цьому, інших утриманців відповідач не має. Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами дитини та з урахуванням матеріального становища сторін. Тому, позивач вважає, що з урахуванням задовільного стану здоров'я відповідача, його матеріального забезпечення та постійного чималого доходу, а також важкого стану здоров'я доньки - інваліда, належне утримання якої потребує чималих витрат, ОСОБА_2 спроможний сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки-інваліда 1 групи у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000,00 грн. на місяць. Такий розмір аліментів забезпечуватиме достатнє утримання дитини та не порушуватиме прав відповідача, перебуваючи в межах встановленого законом обмеження утримання аліментів з його доходів. Позивач вимушена просити суд у стягненні аліментів з відповідача саме в твердій грошовій сумі, оскільки ОСОБА_2 не показує у податкових звітах свій справжній дохід, якій він отримує від підприємницької діяльності, а умисно значно його занижує до мінімуму. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання непрацездатної повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000,00 грн. щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і на весь період непрацездатності доньки.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Кулик В.Б.
Ухвалою суду від 03.08.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
17.10.2022 року на адресу суду надійшов відзив на позов. Заперечення ОСОБА_2 викладені у наступному. ОСОБА_2 дійсно є особою, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте починаючи з квітня 2022 року і по теперішній час не отримав та не отримує жодного доходу. Також, відповідач зареєстрований як внутрішньо переміщена особа, і отримує виплати переселенця в розмірі 2 000,00 грн. щомісячно, що і складає на даний час його єдине джерело доходу. Тому висновки позивача про те, що відповідач має місячний дохід у розмірі 50 000,00 грн., не відповідають дійсності. ОСОБА_1 в своїй позовній заяві, опираючись в тому числі на довідку з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно, посилається на наявність у відповідача великої кількості об'єктів нерухомості, з яких він нібито отримує дохід. З цього приводу варто зазначити наступне. У власності відповідача перебувають наступні об'єкти нерухомості: частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; квартира за адресою: АДРЕСА_4 ; квартира за адресою: АДРЕСА_3 . Що стосується квартири в АДРЕСА_5 , то на цю квартиру відповідачем не зареєстровано право власності в установленому законом порядку, а тому розпоряджатися нею він не має можливості. Відносно інших квартир в м. Харкові, які відповідач здає в оренду та нібито отримує із цього дохід в розмірі 12 000,00 грн., а також квартир у м. Слов'янськ, Донецької області варто зазначити, що вони перебувають у містах, які з лютого 2022 року та по цей час знаходяться під постійними обстрілами. Деякі квартири зазнали ушкоджень. Що стосується квартир у м. Слов'янську, то в них керівництвом міста відключено можливість постачання тепла та гарячої води. Тобто, дані квартири є непридатними для проживання, не здаються в оренду та ніяких доходів відповідач з них не отримує, що, в свою чергу, підтверджується довідкою з податкової служби. У квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , проживає старша донька, і він фактично нею не користується. Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , за часи, коли ОСОБА_2 активно займався підприємницькою діяльністю, використовувався ним в якості складу для товару. На даний час, за факту відсутності підприємницької діяльності, даний будинок не використовується. Дані ж, наведені у витязі з єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно за частковим співпадінням, головним чином не відповідають дійсності. Звертає увагу, що не ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, в тому числі щодо утримання своєї непрацездатної дитини. Так, до початку на території України бойових дій, відповідач на протязі всього 2021 року сплачував аліменти на утримання своєї дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Це підтверджується банківськими квитанціями за період з березня 2021 року по березень 2022 року. Окрім цього, позивач протягом вказаного періоду отримувала від відповідача грошові кошти на утримання дитини, що підтверджується розписками позивача від 09.03.2021 року, від 20.02.2022 року. Зокрема, в останній розписці позивач зазначає, що зобов'язується більше не просити гроші ні за якими обставинами. До вищезазначеного періоду відповідач також сумлінно виконував свій обов'язок зі сплати аліментів, в зв'язку із цим жодних заборгованостей з цього приводу не має. Наразі в Україні тривають бойові дії, і багато людей, в тому числі і відповідач, втратили свій звичний спосіб життя та свій звичний розмір доходів. Натомість, позивачем не надано жодного доказу ані щодо фінансових можливостей позивача платити аліменти в тому розмірі, про який просить позивач, ані щодо факту отримання відповідачем доходів в тих розмірах, про які зазначає позивач. Тобто, позов не ґрунтується на належних та достатніх доказах, як того вимагають положення ЦПК України. ОСОБА_1 не надано жодних доказів щодо того, що ОСОБА_3 потребує фінансової допомоги з боку відповідача в тому розмірі, про який просить позивач. Так, позивачем долучено до позовної заяви копію договору-оренди житлового приміщення з розміром орендної плати 8 000,00 грн. щомісячно, довідку МСЕК та ІПР ОСОБА_3 . Проте, жодних підтверджуючих значні трати на утримання дитини - інваліда документів не надано. Просить у позові відмовити.
07.02.2023 року до суду подано клопотання відповідача про допит ОСОБА_1 в порядку ст. 93 ЦПК України.
26.04.2023 року до суду від представника відповідача - ОСОБА_8 надійшли додаткові пояснення у справі. В поясненнях зазначено, що ОСОБА_2 категорично заперечує проти стягнення з нього коштів на утримання доньки - інваліда. Зазначив, що не має прибутку від здачі житла, яке знаходиться в м. Харків. Наразі є внутрішньо переміщеною особою, своїм основним видом діяльності не займається. Крім того, ОСОБА_1 має проблеми зі здоров'ям (психічний стан), потребує лікування, тому не може здійснювати самостійно догляд за непрацездатною донькою. Має намір оформити опікунство над донькою у майбутньому.
Ухвалою суду від 26.04.2023 року клопотання про допит ОСОБА_1 задоволено.
На виконання вимог ухвали суду від 26.04.2023 року ОСОБА_1 в порядку ст. 93 ЦПК України до суду відповідь не надала.
У судове засідання позивач та її представник - адвокат Слизовська М.Ю. не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, в матеріалах справи міститься заява від ОСОБА_1 , в якій позивач просить розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач та його представник - адвокат Пономаренко О.О. у судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, в матеріалах справи міститься заява від представника відповідача, в якій останній просить розглянути справу за їх відсутності, позов залишити без задоволення.
Дослідивши та оцінивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках передбачених статтями 198, 199 СК України і своїх повнолітніх дочку, сина.
Відповідно до ст. ст. 198, 200 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Тобто, вказана стаття передбачає, що батьки продовжують бути зобов'язаними утримувати своїх дітей після досягнення ними повноліття за наявності сукупності таких обставин: дочка або син є непрацездатними; непрацездатні повнолітні діти потребують матеріальної допомоги; наявність у батьків можливості надати таку допомогу.
Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини восьмої та дев'ятої ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статей 200, 201 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. До відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Положенням п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» встановлено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що у період з 12.08.1995 року по 03.02.2017 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 знаходились в зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03.02.2017 року шлюб розірвано (а.с. 15).
Згідно зі свідоцтвом про народження, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є сторони по справі (а.с. 11).
З довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 11.01.2022 року за № 367841 вбачається, що ОСОБА_3 є інвалідом першої групи з дитинства «А» безстроково. Потребує постійного стороннього догляду та нагляду (а.с. 18), висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу № 3/11 від 18.01.2022 року (а.с. 19).
Згідно з індивідуальною програмою реабілітації дитини-інваліда № 149/6 від 26.06.2020 року, ОСОБА_3 потребує медичної реабілітації к реабілітаційному центрі м. Слов'янська, а саме: відновної терапії у вигляді приймання ноотропів, імуномодуляторів, вітамінотерапії, седативної терапії; профілактичних заходів у вигляді консультації психіатрів та стаціонарного лікування; медичного спостереження - огляду вузьких спеціалістів, лабораторних досліджень, стаціонарного лікування та на дому; лікувального масажу та лікувальної фізкультури (а.с. 20-21).
Судом встановлено, ОСОБА_3 є донькою сторін по справі, є особою з інвалідністю з дитинства, має першу «А» групу інвалідності, потребує постійного стороннього догляду та нагляду, тобто в розумінні ст. 198 СК України, є повнолітньою непрацездатною донькою сторін, яка потребує матеріальної допомоги. Позивач не працює, здійснює догляд за донькою, докази отримання позивачем соціальної допомоги не містять. Також в матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання непрацездатною донькою сторін по справі державної соціальної допомоги особам з інвалідністю. На даний час ОСОБА_1 та непрацездатна ОСОБА_3 є внутрішньо перемішеними особами, про що свідчать довідки № 2327-5000566957 від 29.03.2022 року, № 2327-5000567930 від 29.03.2022 року (а.с. 16-17), тобто отримують допомогу в розмірі 2 000,00 грн. щомісячно кожна. Вимушені винаймати житло в м. Запоріжжі, про що свідчить договір оренди від 15.07.2022 року, орендна плата становить 8 000,00 грн. (а.с. 22-24).
Відповідач ОСОБА_2 є також внутрішньо переміщеною особою з 21.04.2022 року, проте в довідці № 878 від 03.10.2022 року, виданій Правобережним УСЗН ДМР у Чечелівському районі Дніпровської міської ради не зазначено, яку суму допомоги йому нараховано (а.с. 53).
На обліку ОСОБА_2 як безробітний не перебуває, допомогу не отримує (а.с. 54). Відповідач зазначав у відзиві та додаткових поясненнях, що оформлений як приватний підприємець, проте наразі не здійснює діяльність через повномасштабне вторгнення.
Розписками та квитанціями підтверджено, що ОСОБА_2 у період 2021-2022 роки надавав ОСОБА_1 допомогу, розмір допомоги зазначено різний - 7 000 грн., 10 000 грн., 5 527 грн. 64 коп., 4 000,00 грн. (отримувач ОСОБА_5 ) В деяких квитанціях зазначено призначення платежу - оплата за навчання, тобто суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 надавав допомогу не тільки на утримання ОСОБА_3 , а і на навчання ОСОБА_5 (а.с. 55-61).
Крім того, у ОСОБА_2 наявне нерухоме майно: частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; квартира за адресою: АДРЕСА_4 ; квартира за адресою: АДРЕСА_3 ; квартира в АДРЕСА_5 (не зареєстровано право власності в установленому законом порядку). Дану інформацію не спростовано відповідачем. Проте, факт здачі житла в оренду та отримання ОСОБА_2 орендної плати не знайшло свого підтвердження.
Тобто, на даний час ОСОБА_2 офіційно не працює, інших утриманців не має, є працездатної особою, протипоказання до праці відсутні, в зв'язку з чим зобов'язаний та має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої непрацездатної доньки. Непрацездатність відповідача суду не доведено.
Як передбачає ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст. 88 СК України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.
Як роз'яснено п.15 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до ст. 180 СК (2947-14) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина.
Тлумачення статті 198, 200 СК України свідчить, що при встановленні, чи повнолітні непрацездатні дочка чи син потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання повнолітнім непрацездатним дочкою, сином доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що вони не потребують матеріальної допомоги.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі 459/1381/18.
Згідно з п. 17 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного суду України вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Тобто, для виникнення обов'язку матері, батька утримувати повнолітніх дочку, сина необхідна сукупність таких умов: повнолітні дочка, син є непрацездатними, тобто особами з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи; потребують матеріальної допомоги: під якою розуміється неможливість самостійно забезпечити своє існування та недостатність державної допомоги, пенсії та допомоги у зв'язку з інвалідністю; матір, батько здатні утримувати повнолітніх дочку, сина, тобто їхній заробіток (доходи) дозволяють їм здійснювати таке утримання.
Інвалідом визнається особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав (ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»). Подібне визначення інваліда міститься і у Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». При цьому не має значення, яку групу інвалідності має дитина. Батьки, за загальним правилом, мають добровільно утримувати свою непрацездатну дитину. В разі відмови батьків від надання утримання аліменти можуть бути стягнені з них рішенням суду за позовом як самої дитини, так і того з батьків, з яким проживає дитина.
Судом беззаперечно встановлено, що повнолітня дочка сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом першої групи, є непрацездатною та проживає з матір'ю ОСОБА_1 , оскільки за станом свого здоров'я потребує постійного стороннього догляду та нагляду.
Відповідач проживає окремо та не приймає постійної участі в утриманні непрацездатної дочки інваліда.
Державну соціальну допомогу призначають у таких розмірах: особам з інвалідністю ІІІ групи - 60% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2023 - 1 255 грн. 80 коп.; дітям з інвалідністю віком до 18 років - 70% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2023 року - 1 674 грн. 40 коп.
Мінімальний розмір призначеної державою пенсії за інвалідністю, є об'єктивно недостатнім для забезпечення належних умов проживання, харчування та лікування їх дочки ОСОБА_3 .
При визначенні розміру аліментів суд враховує, матеріальний стан позивача, яка не працює, стан здоров'я та матеріальний стан доньки сторін, яка є особою з інвалідністю з дитинства, потребує постійного стороннього догляду та нагляду, мешкає разом з матір'ю, позивачем по справі, яка здійснює за нею постійний сторонній догляд, отримує державну допомогу, потребу у реабілітаційних заходах повнолітньої непрацездатної доньки сторін, не можливість працевлаштування позивача через захворювання доньки, матеріальне становище відповідача, вік відповідача, можливість відповідача працевлаштуватись, відсутність у відповідача утриманців, також відповідно до ст. 182 СК України беручи до уваги факт добровільної сплати аліментів у 2021-2022 роках у розмірі не менше 5 000,00 грн. щомісячно, суд вважає, що стягнення з відповідача аліментів на користь позивача з дня пред'явлення позову в розмірі 4 000,00 грн., буде відповідати вимогам закону та принципам справедливості, не порушить інтересів відповідача і захистить права позивача та повнолітньої непрацездатної доньки сторін на утримання в зв'язку з її непрацездатністю.
Оскільки в діючому СК України не конкретизовано, до якого саме часу батьки зобов'язані утримувати повнолітню доньку, сина з інвалідністю, суд, відповідно до ч. 1 ст. 10 СК України, вважає за доцільне застосувати в цій частині правовідносин норму ст. 79 СК України, відповідно до якої: якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності, а у зв'язку з тим, що у довідці до Акту огляду МСЕК серії 12 ААБ № 367841 від 11.01.2022 року зазначено, що ОСОБА_3 має першу групу інвалідності безстроково, то стягнення аліментів триватиме безстроково.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Вказана норма закону застосовується до виниклих правовідносин в силу ст. 201 СК України.
Також суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам ст. 192 СК України, відповідно до якої розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Вирішуючи питання судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнені позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Отже, в силу ст. 5 Закону України «Про судовий збір» за позовну вимогу про стягнення аліментів позивачка звільнена від сплати судового збору.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з чим з ОСОБА_2 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 396 грн. 96 коп. (992,40х40/100).
Керуючись ст. ст. 181, 198, 199, 200 СК України, ст. ст. 12, 81, 89, 141, 263, 265, 268, 354, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини з інвалідністю - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_7 ) аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову - з 02.08.2022 року і на строк інвалідності ОСОБА_3 , тобто безстроково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_6 ) судовий збір в розмірі 396 (триста дев'яносто шість) грн. 96 коп. в дохід держави.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
В іншій частині - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 15 січня 2024 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик