Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 грудня 2024 року Справа №200/5051/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії і стягнення грошової компенсації,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення нарахування і виплати під час проходження військової служби з 15.10.2023 по 11.06.2024 додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, під час проходження військової служби з 15.10.2023 по 11.06.2024 за періоди перебування на стаціонарному лікуванні з 09.02.2024 по 08.03.2024 і з 22.05.2024 по 07.06.2024; - зобов'язати нарахувати і виплатити додаткову винагороду в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць за періоди перебування на стаціонарному лікуванні з 09.02.2024 по 08.03.2024 і з 22.05.2024 по 07.06.2024 військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, на підставі пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»; - визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування і невиплати грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2020 і 2021 роки; - зобов'язати нарахувати і виплатити грошову компенсацію за невикористані щорічні основні відпустки за 2020 і 2021 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 11 червня 2024 року; - визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування і невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки; - зобов'язати нарахувати і виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки; - визнати протиправним дії щодо нарахування і виплати щомісячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період проходження військової служби з 15.10.2023 по 11.06.2024 при звільненні з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення; - зобов'язати здійснити перерахунок і виплату щомісячного грошового забезпечення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за періоди: з 15.10.2023 по 31.12.2023 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023; з 01.01.2024 по 11.06.2024 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт; а також здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період проходження військової служби з 15.10.2023 по 11.06.2024, що були нараховані під час звільнення, в сторону збільшення шляхом множення прожиткового мінімуму дія працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт; - визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення нарахування і виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки; - стягнути грошову компенсацію за неотримане речове майно за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу, сформовані на день ухвалення рішення у справі.
Згідно з копією військового квитка Серія НОМЕР_2 , виданого 09.07.2021 установлено, що позивач з 19.10.2020 по 10.10.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , а в наступному з 15.10.2023 до 11.06.2024 у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до п. 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Частинами 2 і 3 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
6 квітня 2023 року Верховний Суд ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи № 260/3564/22.
У рішенні від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 предметом дослідження Верховним Судом було, зокрема, питання строку звернення до суду з таким позовом, по суті якого сформовані наступні висновки:
«Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, Суд виходить з того, що спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».
Отже, у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Аналогічний підхід щодо застосування приписів статті 233 Кодексу законів про працю України застосовано Верховним Судом у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 27.04.2023 у справі № 300/4201/22, від 28.09.2023 у справі № 140/2168/23, від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23.
Повертаючись до обставин цієї справи необхідно зазначити, що позивач 22.07.2024 через систему «Електронний суд» звернувся до суду із позовом щодо зобов'язання нарахувати і виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки і щодо зобов'язання здійснити перерахунок і виплату щомісячного грошового забезпечення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за періоди: з 15.10.2023 по 31.12.2023 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023; з 01.01.2024 по 11.06.2024 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.
До вимог щодо нарахування і виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 і щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 15.10.2023 по 21.04.2024 підлягає застосуванню ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, у редакції, чинній з 19.07.2022, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Також суд зазначає, що вимоги позивача щодо нарахування і виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки і щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 15.10.2023 по 21.04.2024 стосуються нарахування грошового забезпечення саме під час проходження позивачем військової служби, а тому в цій частині застосуванню підлягають приписи частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції, чинній з 19.07.2022, якою тримісячний строк звернення до суду обраховується з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду в частині вимог про нарахування і виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 і щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 15.10.2023 по 21.04.2024.
Наведене відповідає правовим висновкам, які викладені в постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2024 року у справі № 500/7802/23.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
У справі, що розглядається, на момент звернення позивача до суду в Україні не діяв карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин строків, установлених статтею 233 КЗпП України.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 28 серпня 2024 року у справі № 580/9690/23.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України передбачено, що в разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску, про що зазначено в ч. 6 ст. 161 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску, про що зазначено в ч. 6 ст. 161 КАС України.
Заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду і докази поважності причин його пропуску позивач не надав.
Відповідно до ч.ч. 13-15 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
При цьому, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення згаданих вище недоліків, шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважності підстав його пропуску і доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії і стягнення грошової компенсації - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків шляхом подання до Донецького окружного адміністративного суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважності підстав його пропуску і доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду (у частині позовних вимог щодо нарахування і виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 і щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 15.10.2023 по 21.04.2024).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя К.О. Куденков