справа № 947/24092/21
провадження № 2/492/39/24
Іменем України
26 грудня 2024 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Гамурар І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку суброгації, -
встановив:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі за текстом - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») звернулося до суду із зазначеною позовною заявою до відповідача, в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість в порядку суброгації у розмірі 42348,44 грн., а також судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 22 листопада 2020 року з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль марки «Audi Q5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , отримав механічні пошкодження. Постановою Приморського районного суду м. Одеса від 27 січня 2021 року відповідач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статею 124 КУпАП. Вищевказаний автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 884/20-Т/О від 05 серпня 2020 року. Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 на момент настання страхової події не була застрахована, тому позивачем було виплачену власнику пошкодженого автомобіля вартість відновлювального ремонту у сумі 42348,44 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, оскільки останній ухиляється від добровільного відшкодування завданої шкоди.
Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явився, але до суду від нього надійшло клопотання, в якому просив суд про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, у разі повторної неявки у судове засідання відповідача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання двічі повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення йому судових повісток, однак у судове засідання повторно не з'явився, клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив на позов до суду не подав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив,
Суд також враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54; «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).
Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Отже відповідач зобов'язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідач не надавав суду доказів неможливості прибути в судове засідання.
Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.
Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.
Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, враховуючи зазначені обставини справи, дві неявки поспіль відповідача у судове засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність відповідача, який з 19 січня 2022 року, тобто з моменту відкриття провадження у справі до ухвалення даного рішення, жодного разу в судове засідання не з'явився, станом розгляду справи не цікавився, тим самим своїм процесуальним обов'язком з'явитися в судове засідання за викликом, знехтував.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із договору страхування, пов'язані з правом особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Цивільним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2021 року у справі № 522/21800/20, ОСОБА_1 , відповідача у справі, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 22 листопада 2020 року, схеми місця ДТП, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а.с. 19-20, 21, 22, 70). Відповідно до зазначеної постанови суду 22 листопада 2020 року о 18 год. 25 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вулиці Середньофонтанська, 34 у місті Одесі, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Audi Q5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим порушив вимоги підпункту 13.1 Правил дорожнього руху України.
Між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (а. с. 73), позивачем у справі, та ОСОБА_2 05 серпня 2020 року, на підставі заяви про страхування, був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 884/20-Т/О, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму в порядку, визначеному договором (а. с. 7-13, 13 зворотна сторона-15).
Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля марки «Audi Q5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_3 (а. с. 17).
Відповідно до заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 22 листопада 2020 року (а. с. 18) ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно зі страховим актом № 006.02887120-1 від 27 листопада 2020 року а також з урахуванням розрахунку страхового відшкодування підлягає відшкодуванню за договором страхування страхове відшкодування в розмірі 42348,44 грн. (а. с. 37, 38).
Відповідно до платіжного доручення № 64220739 від 27 листопада 2020 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» перераховано страхове відшкодування в порядку регресу ФОП ОСОБА_4 в якості вартості ремонту вищезазначеного транспортного засобу в розмірі 42348,44 грн. (а. с. 39).
Як вбачається зі звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 26 листопада 2020 року, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу ««Audi Q5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 24 листопада 2020 року складає 38984,65 грн. (а. с. 23-38).
Відповідно до рахунку-фактури ФОП ОСОБА_4 № АС-0013695 від 25 листопада 2020 року вартість запчастин та ремонтних робіт зазначеного транспортного засобу складає 42348,44 грн. (а. с. 36).
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 11 грудня 2020 року про відшкодування завданої майнової шкоди (а. с. 42, 71).
За змістом частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За правилами частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд першої інстанції при вирішенні справи виносить рішення на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні відповідно до глави 5 ЦПК України.
Стаття 81 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами згідно зі статтею 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Докази мають відповідати вимогам, зазначеним у статтях 77-80 ЦПК України.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, зазначена норма закону встановлює преюдиційні обставини, від доказування яких звільняються сторони та інші особи, які беруть участь у справі.
Згідно з вимогами статей 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Під час застосування наведених норм права підлягає врахуванню висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Отже, в даному випадку відбувся перехід до позивача після виплати страхового відшкодування потерпілому за договором страхування від останнього прав кредитора до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація). Тобто саме положення статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» регулюють спірні правовідносини між сторонами у справі, яка переглядається.
Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, на ОСОБА_1 , покладено обов'язок відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням його зносу.
Судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання потерпілим ОСОБА_2 на користь особи, яка виконала ремонт пошкодженого автомобіля від страховика ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», який є позивачем у справі, позивач просить стягнути з відповідача вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу у розмірі 42348,44 грн.
З огляду на досліджені докази суд дійшов висновку про наявність вини відповідача у вчиненні ДТП, причинно-наслідкового зв'язку між його діями та спричиненою шкодою, та враховуючі відсутність полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, доведеність позивачем розміру спричиненої матеріальної шкоди вважає, що відповідач повинен відшкодувати майнову шкоду завдану потерпілому, яка була виплачена позивачем.
Враховуючи викладене, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного доказу у справі, зокрема належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині, оскільки позивачем доведено, що саме дії відповідача були неправомірними та між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подачу позову у розмірі 2270,00 грн.
На підставі статей 22, 993, 1166, 1187 ЦК України, керуючись статями 7, 8, 12, 13, 19, 48, 76-83, 92, 95, 128, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-281, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»- задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»(місцезнаходження: вулиця Борщагівська, будинок 154, місто Київ, 03056, код ЄДРПОУ: 33908322) завдану шкоду в порядку суброгації в розмірі 42348 (сорок дві тисячі триста сорок вісім) гривень 44 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»(місцезнаходження: вулиця Борщагівська, будинок 154, місто Київ, 03056, код ЄДРПОУ: 33908322) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.