справа № 492/1073/23
провадження № 2/492/284/24
Іменем України
09 грудня 2024 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Гамурар І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою до відповідачки, в якій просив суд стягнути з відповідачки, яка змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », заборгованість за договором позики на загальну суму 298908,92 грн., а також судові витрати, посилаючись на те, що 25 листопада 2019 року відповідачка позичила у позивача 5000,00 доларів США під 5% щомісячно за користування позиченими коштами та зобов'язалася повернути не пізніше 25 вересня 2020 року, про що відповідачка написала власноруч позивачу розписку. Після спливу строку повернення позики відповідачка не повернула позивачу позичені грошові кошти однак у визначений сторонами строк борг не повернула, внаслідок чого у неї перед позивачем виникла заборгованість за договором позики з урахуванням інфляційних втрат, 3 % річних в загальному розмірі 8173,61 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 вересня 2023 року склало суму 298908,92 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачки, оскільки остання ухилилась від добровільною повернення позики.
Позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з'явились, але до суду від представника позивача надійшла заява, в якій просив суд про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, у разі неявки відповідачки у судове засідання не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідачка про дату, час і місце судового засідання двічі повідомлялась належним чином, однак у судове засідання повторно не з'явилась. Так, судом, відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, надсилались судові повістки про виклик до суду за адресою місця проживання відповідачки, зареєстрованою у встановленому законом порядку, однак, згідно з поштовими конвертами з судовими повістками, що повернулись до суду з довідками відділення «Укрпошти» з позначками «адресат відсутній за вказаною адресою», свідчить про неможливість вручення відповідачці судових повісток, та, відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судові виклики вручені відповідачці належним чином. Клопотання про розгляд справи за її відсутності, відзив до суду не подала, про причини неявки у судове засідання суд не повідомила.
Суд, також, враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).
Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Отже відповідачка зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідачка надавала суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки відповідачки в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.
Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідачки про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.
Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, беручи до уваги дві неявки відповідачки у судове засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідачки, яка з 23 жовтня 2023 року, тобто з моменту прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, до ухвалення даного рішення жодного разу в судове засідання не з'явилась, станом розгляду справи не цікавилась, тим самим своїм процесуальним обов'язком з'явитись в судове засідання за викликом, знехтувала.
Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачку, яка не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.
Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача про заочний розгляд справи, що викладена у його клопотанні, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов'язального права, пов'язані з ухиленням позичальниці від виконання своїх обов'язків по поверненню суми позики позикодавцю, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Цивільним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до розписки від 25 листопада 2019 року, ОСОБА_2 , відповідачка у справі, позичила у ОСОБА_5 (а. с. 6, 8), позивача у справі, грошові кошти у сумі 5000,00 доларів США під 5% щомісячно за користування позиченими коштами, які повинна була повернути позивачу протягом десяти місяців з дня отримання позики, тобто до 25 вересня 2020 року (а. с. 7, 44).
В порушення умов зазначеного договору позики відповідачка взяті на себе зобов'язання не виконувала, внаслідок чого в неї виникла заборгованість перед позивачем, яка, згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 22 вересня 2023 року, з урахуванням заборгованості за позикою, відсотками, 3 % річних склала загальну суму 8173,61 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 вересня 2023 року склало суму 298908,92 грн. (а. с. 3, 9-10).
Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з борговими зобов'язаннями і це підтверджується письмовими доказами, дослідженими судом.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожній особі гарантується право звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб здійснюється шляхом вирішення цивільних справ, що згідно з вимогами статті 2 ЦПК України являється завданням цивільного судочинства.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
На підставі частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд згідно зі статтею 13 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною 2 статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Таким чином, у відповідачки виник обов'язок повернути позикодавцю грошові кошти у такій самій сумі, відповідно до статті 1049 ЦК України.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Судом встановлено, що позивачем була надана позика в розмірі та на умовах, передбачених договором позики, однак, відповідачка ОСОБА_2 всупереч вимог чинного законодавства та умов договору позики належним чином свої зобов'язання по поверненню суми позики не виконала та не здійснила повернення позики у повному обсязі у встановлені договором позики строки, у зв'язку з чим позивач скористався своїм правом вимагати повернення суми позики у примусовому порядку. Ці обставини не підлягають доказуванню, оскільки про них зазначено в позовній заяві та вони не спростовані відповідачкою, у зв'язку з чим ним не виконані вимоги статей 12, 81 ЦПК України.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, правильність якого перевірена судом, загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем станом на 22 вересня 2023 року становить 8173,61 доларів США, у тому числі: заборгованість за позикою -5000,00 доларів США, заборгованість по відсоткам - 2500,00 доларів США, 3 % річних - 673,61 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 вересня 2023 року склало суму 298908,92 грн.. (а. с. 3, 9-10).
Доказів, в розумінні статей 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності складеного позивачем розрахунку заборгованості за договором позики відповідачкою до суду не надано, інший розрахунок заборгованості на іншу дату за укладеним між сторонами по справі договором суду також не надано, відтак, розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення з відповідачки заборгованості на загальну суму 298908,92 грн., яка є заборгованістю за позикою, заборгованістю по відсоткам, 3 % річних, оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачкою.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат підлягають задоволенню, оскільки його позов задоволено та понесені витрати підтверджені відповідною платіжною інструкцією на переказ готівки (а. с. 19).
На підставі статей 202, 207, 526, 527, 530, 610, 612, 625, 626, 627, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, керуючись статтями 2, 5, 7, 12, 13, 15, 48, 76-78, 81, 128, 133, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 279, 280-282, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 25 листопада 2019 року у розмірі 298908 (двісті дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот вісім) гривень 92 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2989 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 09 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідачка, якій повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їй повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Представник позивача: адвокат Бабенко Віктор Васильович; місце роботи: вулиця Соборна, будинок 44А, місто Арциз Болградського району Одеської області
Відповідачка: ОСОБА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_4 .
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.