26 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 280/5371/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року
у справі №280/5371/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій за віком.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі №280/5371/24 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Судом зазначено, що для отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначальним є факт реалізації особою права на пенсію з інших підстав до виходу на пенсію за віком, а не фактичне отримання пенсійних виплат. За висновками суду, позивачка з 21.12.2010 реалізувала своє право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», тобто до виходу на пенсію за віком, а тому не має права на отримання грошової допомоги.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі №280/5371/24, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржниця зазначає, що визначальним для призначення та виплати грошової допомоги передбаченої пунктом 7-1 розділу “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є неотримання до виходу на пенсію за віком, будь-якого іншого виду пенсії. Зазначає, що після призначення пенсії за вислугу років з 21.12.2010, вона звернулась до пенсійного фонду із заявою від 27.12.2010 про припинення пенсії, та виплат пенсії не отримувала.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, з 21.12.2010 позивачці призначено пенсію за вислугу років, на підставі ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою від 27.12.2010, в якій просила призупинити виплату пенсії у зв'язку із працевлаштуванням за спеціальністю.
02.10.2023 у зв'язку із досягненням пенсійного віку 60 років, позивачка подала до ГУ ПФУ в Запорізькій області заяву про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суд від 06.12.2023 у справі №280/9302/23 відповідачем перераховано ОСОБА_1 розмір пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки з 02.10.2023.
Вважаючи, що відповідачем при призначенні пенсії за віком протиправно не виплачено грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, позивачка звернулася з цим позовом до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами пункту 7-1 розділу XV Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е» - “ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 5 «Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати», затвердженого Постановою КМУ від 23.11.2011 № 1191, визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е» - “ж» статті 55 Закону № 1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії. До відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.07.2019 у справі № 350/294/16-а.
У постанові від 18.06.2021 по справі №328/1620/17 Верховний Суд зазначив, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV. Крім того, законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що для отримання відповідного виду грошової допомоги визначальним є факт реалізації особою права на пенсію з інших підстав до виходу на пенсію за віком, а не фактичне отримання пенсійних виплат.
Слід зазначити, що отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
З матеріалів справи судом встановлено, що за заявою позивачки з 21.12.2010 їй вже призначалась пенсія за вислугу років, виплата якої припинена у зв'язку із працевлаштуванням за спеціальністю.
Відповідно до наданої пенсійним органом довідки, ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 151,45 грн. виплачено 25 лютого 2011 року через АТ «Приватбанк». Однак, факт виплати позивачці призначеної пенсії заперечується.
Дослідивши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції погоджується з позивачкою про не доведення відповідачем факту отримання позивачкою пенсії за вислугу років, по що вказує відповідач.
Порядок виплати пенсій підприємствами поштового зв'язку визначено Інструкцією про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку, затвердженою наказом від 28.04.2009 № 464/156 Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства праці та соціальної політики України, постановою правління Пенсійного фонду України від 28.04.2009 № 14-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 липня 2009 р. за № 592/16608).
Відповідно до п.5.3 вказаної Інструкції виплата пенсій, соціальних допомог провадиться працівником зв'язку особисто одержувачу після звірення даних пред'явленого паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, з даними, зазначеними органом Пенсійного фонду, органом праці та соціального захисту населення у відомості за формою В1-М (разовому дорученні за формами В2-М та В3-М). За отримання грошей одержувач розписується у відомості за формою В1-М (разовому дорученні за формами В2-М та В3-М) і проставляє дату одержання, а працівник зв'язку розписується за здійснення виплати.
У разі виплати пенсій, соціальних допомог за разовими дорученнями за формами В2-М та В3-М заповнюються також і відривні талони до цих доручень.
Виходячи з встановленого означеною Інструкцією порядку виплати пенсії підприємствами поштового зв'язку, подана відповідачем довідка про виплату через АТ « Приватбанк» пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , не є належним та допустим доказом в розумінні ст.73, 74 КАС України. Належні докази на підтвердження виплати позивачці пенсії за вислугу років в розмірі 151,45 грн. відповідачем, як того вимагає ч.2 ст.77 КАС України, не подані.
Таким чином, фактичні обставини свідчать, що за заявою позивачки призначена їй пенсія за вислугу років, яка відповідно до статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» фактично ОСОБА_2 не отримувалась. Докази на підтвердження факту виплати позивачці призначеної пенсії за вислугу років, на який посилався відповідач і з яким погодився суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні. Доводи, наведені в апеляційній скарзі з цього приводу, відповідачем не спростовані, відтак твердження відповідача, що позивачкою отримувалась пенсія за вислугу років, не відповідають матеріалам справи.
Як зазначено вище, пункт 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пов'язує позбавлення права на отримання одноразової грошової допомоги з фактом отриманням особою будь-якої іншої пенсії до виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не з фактом призначення іншої пенсії.
За таких обставин, оскільки позивачка після призначення пенсії за вислугу років не отримувала цю пенсію, то відповідно до вимог п.7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV остання має право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Стосовно посилання судом першої інстанції, на постанову Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №580/2737/23, суд зазначає, що у цій справі позивачу як призначалась, так і виплачувалась пенсія за вислугу років, яку позивач отримував.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що при призначенні пенсії за віком, позивачка мала право на отримання грошової допомоги яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбаченої пунктом 7-1 розділу “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції під час розгляду справи неповно дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми права.
Згідно ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.
Згідно ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивачка сплатила судовий збір у розмірі 968,96 грн. за подання адміністративного позову та 1453,44 грн. за подання апеляційної скарги.
Таким чином, наявні підстави для стягнення з відповідача судових витрат позивачки зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі №280/5371/24 - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій за віком.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко