26 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/14989/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
ознайомившись з матеріалами адміністративної справи та апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року по справі № 160/14989/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
22 жовтня 2024 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, направлена через підсистему “Електронний суд». Одночасно відповідач подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку, Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.10.2024 визнав їх неповажними, у зв'язку з чим зазначену апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання до суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви.
На виконання вимог ухвали суду до Третього апеляційного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначає те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року по цій справі було надіслано засобами електронного зв'язку та отримане Головним управлінням 03.09.2024, тобто надіслано судом поза межами встановленого ст.251 КАС України строку. Також, скаржник посилається на відсутність своєчасного фінансування видатків на сплату судового збору. Окрім того зазначає, що Нікопольська територіальна громада, де фактично розташовані робочі місця працівників Головного управління, що здійснюють супровід даної справи, має статус території активних бойових дій, внаслідок чого ускладнена можливість більш вчасно відпрацьовувати процесуальні документи. Скаржник зазначає, що працівники періодично змушені переривати свою роботу і покидати робочі місця через оголошення повітряних тривог та загроз артилерійського обстрілу. Окрім того, скаржник посилається на уповільнення роботи усіх електронних підсистем, відсутність інтернет зв'язку, що також вплинуло на терміни відпрацювання документів, на підтвердження чого долучає відповідні докази (зокрема, роздруківки з месенджерів).
Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Суд зазначає, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження в умовах воєнного стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який неодноразово продовжувався. Воєнний стан діє і дотепер.
При цьому, суд зауважує, що Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та всі подальші, стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків у судових справах.
Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Суд не заперечує, що указані скаржником обставини, пов'язані з воєнним станом в Україні, як-от перебування працівників в укриттях через оголошення повітряних тривог, артилерійські обстріли могли утруднити дотримання установленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення, водночас враховує, що такі доводи скаржника стосуються міста Нікополь в контексті того, що там знаходяться працівники Головного управління, які здійснюють супроводження цієї справи.
Водночас, суд зауважує на тому, що відповідачем у цій справі, на якого оскаржуваним судовим рішенням покладено обов'язок зобов'язального характеру, та, відповідно, скаржником є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходженням якого є місто Дніпро, а не місто Нікополь.
В межах зазначеного суд відхиляє доводи відповідача, як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження, на знаходження робочих місць деяких працівників Головного управління, які здійснюють супроводження цієї справи, територіально в м. Нікополь, оскільки неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Обставини організації трудового процесу в межах одного державного органу та визначення відповідальних осіб є суб'єктивними, та, відповідно, не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є державним органом, який має правовий статус суб'єкта владних повноважень, та має визначену штатним розписом чисельність працівників, і його процесуальна дієздатність не пов'язана з конкретними особами.
Законодавством покладено обов'язок дотримання процесуальних строків саме на учасника справи, а не на його окремих працівників.
При цьому суд враховує, що скаржником не доведено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не має в штаті інших працівників, окрім тих, робочі місця яких розташовані в місті Нікополь, які б могли забезпечити своєчасну підготовку та подачу апеляційної скарги у цій справі.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливають на неухильність виконання своїх процесуальних обов'язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань.
Суд зазначає, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу (задля визнання поважною причини пропуску процесуального строку) має бути реальною.
В даному випадку відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від ситуації, яка склалася в державі, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному/касаційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами.
З приводу доводів скаржника щодо уповільнення роботи електронних підсистем, відсутність сталого інтернет-зв'язку, то такі обставини в умовах воєнного стану подекуди мають місце в різних регіонах України. У свою чергу, долучені скаржником докази не свідчать про те, що такі обставини мали постійний безперервний характер у період з 02.09.2024 (дата вручення рішення) до 21.10.2024 (дата звернення зі скаргою) та унеможливили подання цієї апеляційної скарги у більш стислий строк.
При цьому, суд враховує, що приписи КАС України надають учаснику справи право на свій розсуд обирати спосіб подання документів, в тому числі й апеляційної скарги - особисто до суду, за допомогою засобів поштового зв'язку або ж через сервіс «Електронний суд».
За приписами частини 8 статті 18 КАС України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливають на неухильність виконання своїх процесуальних обов'язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань.
Що стосується посилань скаржника на відсутність своєчасного фінансування, як на підставу для поновлення пропущеного строку, то суд зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Вказана правова позиція вказана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19.
Пунктом 1 частини п'ятої статті 296 КАС України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.
При цьому, суд враховує те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, зокрема, з метою забезпечення сплати судового збору. Скаржником не надано суду доказів щодо неможливості, з урахуванням введеного воєнного стану, здійснення ним перерозподілу коштів задля виконання вимог закону.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинно намагатись отримати вигоду від фінансових та інших складнощів, зокрема недостатності коштів та/або здійснення безспірного списання коштів з рахунків останнього, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору. Зазначене пов'язано з тим, що держава повинна дотримуватися принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Щодо доводів скаржника, як на підставу для поновлення пропущеного строку, з приводу несвоєчасного надіслання судом першої інстанції копії оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до положень частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За змістом п.1 ч.2 ст.295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
За змістом частин 5-6 статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
При цьому якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд встановив, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом 16.08.2024, за наслідками розгляду справи у порядку письмового провадження, ухвалено рішення, копія якого доставлена до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 31.08.2024 о 01:09 год. згідно довідки про доставку електронного листа.
Отже, суд першої інстанції виконав процесуальний обов'язок щодо надіслання судового рішення учаснику справи (відповідачу) у спосіб, передбачений ст. 251 КАС України, та з 31.08.2024 (дати доставки до електронного кабінету) скаржник був обізнаний про наявність оскаржуваного судового рішення.
Як на одну з підстав для поновлення пропущеного строку скаржник посилається на те, що надіслання судом вищевказаного судового рішення відбулося поза межами встановленого ст. 251 КАС України строку.
З приводу таких доводів скаржника, слід зауважити на тому, що при визначенні дати, з якої починається облік процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі, суд виходив саме з дати вручення копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції відповідачу.
Так, в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, врахувавши фактичний час доставки судового рішення до електронного кабінету відповідача та положення статті 251 КАС України, суд вказав на те, що в даному випадку датою вручення судового рішення слід вважати 02.09.2024.
У зв'язку з чим, відлік строку на апеляційне оскарження, що визначений п.1 ч.2 ст.295 КАС України, розпочинається 03.09.2024 та останнім днем такого строку є 02.10.2024.
Разом з тим, суд встановив, що апеляційна скарга ГУ ПФУ подана до суду лише 21.10.2024, тобто поза межами тридцятиденного строку з дати вручення судового рішення.
Вказуючи на факт несвоєчасного надіслання судового рішення, скаржник жодним чином не обгрунтовує те, яким чином вказана обставина унеможливила звернення відповідача з цією апеляційною скаргою у тридцятиденний строк з дня вручення рішення суду, тобто у період з 03.09.2024 по 02.10.2024.
Суд зауважує на тому, що у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що наведені скаржником доводи, якими обгрунтована поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, з огляду на проаналізовані обставини, не можуть бути розцінені як обставини особливого і непереборного характеру, які об'єктивно унеможливили звернення відповідача з апеляційною скаргою в межах встановленого законом строку та не є такими, що можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, на виконання якого має законні очікування позивач.
З огляду на таке, суд дійшов висновку про неповажність наведених відповідачем підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення від 28.03.2006 року у справі «Мельник проти України», заява №23436/03).
Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польші» («Kreuz v. Poland»), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, суд вважає, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року по справі № 160/14989/24.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року по справі № 160/14989/24.
Ухвала набирає законної сили з 26.12.2024 відповідно до ч.2 ст.325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст.329 КАС України.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк