СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-з/759/151/24
ун. № 759/23478/24
07 листопада 2024 року Святошинський районний суд м Києва в складі:
головуючого судді Журибеда О.М.,
за участю секретаря судового засідання Хвостенко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Головне управління по м. Києвіу та Київській області АТ «Ощадбанк» про забезпечення доказів, -
05.11.2024 року АТ Державний ощадний банк України" звернулось до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви.
Заява мотивована тим, що 28.07.2021 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №2887_0124 та 28.07.2021 року договір застави майна №2887.
30.01.2024 Банку стало відомо про смерть позичальниці.
АТ «Ощадбанк» направлялись до нотаріальниїх контор заяви про задоволення вимог кредитора.
15.10.2024 року на адресу заявника надійшов лист від приватного нотаріуса КМНО Іванової СЄ.Г. від 10.01.2024 року №18/02-14, яким приватний нотаріус відмовила банку у наданні запитуваної інформації, оскільки нотаріус вважає заявника неналежним отримувачем інформації про спадкоємців померлого позичальника.
Таким чином, Банк не зміг отримати інформацію щодо результатів розгляду претензії кредитора до спадкоємців померлої ОСОБА_1 , кола спадкоємців та склад спадкового майна.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення доказів, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно з ч. 1 ст. 116 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Згідно ч. 2 ст. 116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви (ч. 3 ст. 116 ЦПК України).
Аналізуючи наведені положення у зіставленні з вимогами заявника насамперед необхідно зазначити, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 367/6751/18-ц (провадження № 61-23322св19) викладено наступну правову позицію: «Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (частина перша статті 116 ЦПК України). Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Разом з цим, згідно зі статтею 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом».
Таку ж правову позицію щодо вирішення судами питання про забезпечення доказів висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові 11.03.2020 у справі № 9901/608/19.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах, які є предметом розгляду, будь-яких обставин та доказів, які дають підставу припускати, що докази, які заявник наразі просить суд витребувати, можуть бути втрачені або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, представник у своїй заяві не наводить.
Із заяви вбачається, що фактично мета відповідної заяви зводиться до отримання доказів, а не їх забезпечення, що є різними правовими поняттями та мають диференційоване правове регулювання та підґрунтя.
З огляду на зміст заяви, її обґрунтування, додані до неї документи, а також зазначені правові позиції Верховного Суду, наразі суд не вбачає підстав для задоволення відповідної заяви.
Разом з тим, суд роз'яснює, що у разі подання позову, заявник не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про витребування визначених доказів в порядку ст. 84 ЦПК України.
Керуючись ст. 84,116,118,258-261,353-355 ЦПК України, суд,
В задоволенні заяви Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Головне управління по м. Києвіу та Київській області АТ «Ощадбанк» про забезпечення доказів - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.М. Журибеда