СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-з/759/159/24
ун. № 759/2039/24
21 листопада 2024 року Суддя Святошинського районного суду м Києва Журибеда О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 759/2039/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам, неустойки, інфляційних втрат та 3% річних, -
В провадженні суду знаходиться вище зазначена справа.
15.11.2024 року позивач подала заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, як в національній валюті (гривні), так і в іноземній ваолюті, що налать ОСОБА_2 та знаходяться на всіх рахунках зазначеної особи в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, у межах часткової ціни позову, а саме у розмірі заборгованості зі сплати алісментів, що становить 287598, 66 грн.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам, неустойки, інфляційних втрат та 3% річних.
Вказує, що відповідач від початку укладення договору про участь у вихованні та утриманні дитини від 30.09.2020 року не сплачував позивачу алісменти на утримання їх спільної дитини у належному розмірі. Тобто вважає, що відповідач свідомо обманював позивача. А також вказує, що поведінка відповідача є суперечливою, він намагається затягнути розгляд справи, змінює адвокатів, визнає наявність договору, та в той же час не виконує його.
На підставі вище наведеного, позивач зазначила, що без вжиття заходів забезпечення позову виконання рішення суду про стягнення з відповідачів на його користь заборгованості не лише утруднить виконання рішення суду, а скоріше за все зробить це неможливим.
З урахуванням заявлених вимог, матеріалів справи та вимог закону суд вважає за необхідне відмовити в забезпеченні позову з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно пункту першого частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Отже, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.
Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачам і де вони знаходяться.
Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
З наведеного випливає, що відомості про те, на які саме розрахункові рахунки позивач просить накласти арешт, в яких саме фінансових установах знаходяться грошові кошти, в якій сумі та в якій валюті перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.
Разом з тим, заявник звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 у межах суми позову 287598, 66 грн, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, інформацію про номери рахунків, банківську установу де ці рахунки знаходяться, суми розміщених на них грошових коштів, місце і умови їх розміщення суду не надав.
Відсутність відомостей про рахунки та вклади відповідача не дає змоги визначити співмірність засобів забезпечення позову із заявленими вимогами.
Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Разом з тим, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачу, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення вимог вказаної заяви.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 152, 153 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 759/2039/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам, неустойки, інфляційних втрат та 3% річних- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.М. Журибеда